Він помітив периферійне зоряння, яке росте в місті Емі. Головне - відсутність погоні. Провівши кілька кілометрів, він дозволив собі зменшити темп і залишатися пильним. Його шлях лежав на північ.
На північ від Емі розкинулась кам’яна територія, яка має складну рельєфну ділянку. За ним лежало Білоперне місто. Якщо Аріос вижив, то це пастка; якщо загинув місто без сильного лідера, неминуче буде легкою здобиччю для демонів.
Рівень небезпеки цього регіону значно перевищував попередні підрахунки. Генрі мчав через сутінки, залишаючи позаду вогні Емі, і незабаром під його ногами закрили пісок Кам'яного лісу. Ніч накрила порожнечі раптово, але він не переставав рухатися. У правій руці він стискав довгий меч, трофей, добутий біля кобальда.
Під час повторних піщаних наносів Генрі не обертаючись, загнав клинок у землю. З-під піску вдарив фонтан густої крові, який миттєво пропав жовтий пил.
Це була велика піщана змія, яка затаювалася в очікуванні необережної жертви. Генрі засік її теплову сигнатуру ще за 10 метрів і наніс ворожий удар, обірвавши життя хижака одним точним рухом.
Тонкая струмка іссіня-черного диму вирвалася з розрубане зміїного тіла, прихованого під шаром рихлою землі, і Генрі звичайним жестом перехопив цей потік, поглинаючи його без залишку.
Він кинув погляд на панель даних і мало помітно нахмурився: показники заміряли на попередніх відмітках.
Знімання демонічної ци були грандіозними, трохи меншим від того, що давали кобри. За звичайних обставин така порція призвела б до відчутного зростання, але тепер інтерфейс зберігав мовчазне.
Генрі прислухався до внутрішнього відчуття: він чітко відчував, як енергія тече по жилах, зміцнюючи волокна м’язів, але чіп не зафіксував якісного скачка.
Він дійшов логічного висновку, що не варто було робити такий висновок. При теперішніх фізичних характеристиках ця частинка сили виявилася занадто незначною, щоб відбитися в статистичних даних. До того ж, після переходу на ранг майстра-ексзорциста поріг насичення організму багато разів зріс, вимагаючи колосальних об'ємів ци для подальшого прогресу.
Після того як Генрі закінчив величезний плазун, він продовжив свою подорож. Кам’яний ліс кишнув демонами, але їхня сила не була схожа на його майстерність. Він розчищав собі дорогу скупими, вивереними рухами: майже кожен противник падав застигти після єдиного почерку довгого меча. Але самі простори лісу перевершили усі розрахунки.
Два дні і дві ночі безперервного маршу не привели його навіть до вигляду опорошки. Якби Генрі не був настільки впевнений у точності свого курсу, він би напевно запідозрив, що потрапив би в просторову петлю або збився з напрямку.
Тепер йому стало зрозуміло, чому між Білоперовим містом і північним Емі виникла така небезпека. Зурочні ландшафти вимочували людину до краю, а тінисті демони перетворювали будь - яку подорож у самогубство.
Генрі з прикрістю викликав у свідомості карту місцевості.
Усі доступні в цих краях навігаційні записи були вражаючими примітивами: Кам’яний ліс був лише кілька схематичних стовпів без найменшого натяку на масштаб або топографічні деталі. Однак ця територія була більшою за пустинь.
Коли на землю опустилися сутінки, Генрі вирішив ночувати. Місто Емі залишилося далеко позаду, і навіть якби Аріос чудом вижив у погоні, він би вже давно знайшов себе. До того ж Генрі знешкодив ноги велику ящірку, на якій та грілася. Незабаром у сутінках загострилися язики вогню.
Розрізавши тушу в кільцем загубленої змії, один лише фрагмент цієї змії займав майже весь корисний об’єм — Генрі витягнув шматок тіла назовні. Він притиснув руку до лускатої шкіри і активував Великого Темного неба.
Його спина була примарна, яка дала силу тінь скелі. Навик жадібно впився у структуру крові, витягуючи есенцію. Через мить Генрі прибрав руку, фантом розчинився в повітрі і у його арсеналі закріпилися дві нові здібності.
◯Око Білого Кліка: дозволяє бачити крізь більшість ефектів маскування; може зваблювати і контролювати цілі з духовністю, а чим більше відмінностей у духовній енергії, тим більша ймовірність успіху.
"Линька Білого Клика: дає імунітет до більшості галюциногенних ефектів; змушує більшість проклять, що накладаються на тебе, стати неефективними.
Генрі зазначив, що йому не дісталося найбільш руйнівна техніка Білої Змії — так як вона навертала вартових гори в порох одним поглядом. Очевидно, очі творців мали цілий спектр ефектів. А те, що вони навчилися від них, було лише ілюзіїм і протистояння ментальним атакам. Проте це все одно було краще, ніж нічого.
Загорнувши поглинання, Генрі відтяв меч навісистим лосом м’яса і повернув залишки здобичі в кільце.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu