Поки Пріс залагодив формальності у стійкого адміністратора, Генрі уважно вивчав оточення, контролюючи шляхи відходу і загальну плановику. Піднявшись наверх, вони проминули коридори і увійшли в свої номери.
Кімнати були досить тісними, і значно менше тих, в яких Генрі колись зупинялися.
Очевидно, високі ціни землі диктували тим, що господарі економили кожен квадратний фут.
Проте, тут було все необхідне для автономного існування: особистий туалет і навіть компактна зона кухні.
Присковз оглянув приміщення, щоб перевірити його зміну.
— Ну ось, Генрі, обговорися, - він простягнув невелику пластинку. - Тут ідентифікатор магічного талісмана нашого фахівця з нерухомості із Серандіру. Хлопець переобтяжений, дурисвітити « своїх» не стане. Але моя тобі порада: перш ніж бити по руках і підписати папери, уточни деталі в мене. Якщо все влаштує - тоді плати.
Генрі прийняв номер, вніс його до пам'яті свого інтерфейсу і відправив запит на ім'я контакту: Джеймс.
- Дякую за допомогу, пане Пріс. Якщо у чомусь виникне потреба - я в вашому розпорядженні.
Генрі щиро оцінив ці зусилля, і в суворих реаліях Земель Свита така протекція на початку була безцінною. Приз зрозумілоще кивнув.
— Використовуйте нагоду. Ставтеся до них з повагою, а тоді поставите запитання через талісман.
— Договорились. Ще раз дякую.
Давид і Рейс проводили проводного до самого виходу. Вони не повернулися, як це зробив талісман Генрі. Джеймс підтвердив свій запит на встановлення зв’язку.
— Пан Генрі, Пріс коротко описав вашу ситуацію. Ласкаво просимо до Срібного Місяця. Приємно, що ряди Серандіра поповнюються.
Генрі, не гаючи часу на порожні вияви люб'язності, перейшов до справи:
- Пане Джеймсе, я маю намір купити нерухомість. Чи є якісь специфічні рекомендації для новоприбулих?
— Ціни тут подібні до гойдалки: чим ближче до палаючого центру, тим більше нулів у чекі. У стін, відповідно, дешевше. Хоча правила бувають винятками. У вас під рукою є карта міста? У цьому прикладі легше пояснювати.
Магічний талісман мав обмежений механізм і не дозволяв транслювати складні зображення, передаючи лише текст. Генрі активував внутрішній інтерфейс, наклавши сітку міста над сітківкою ока.
— Карта перед очима.
Чудово. Які ваші пріоритети? Яке оточення краще?
Генрі на мить задумався, аналізуючи свої потреби в безпеці та самотності.
— Тихий район. Мінімум шуму, відсутність праздових поштовхів і зайвих очей під вікнами — відчукав він.
Шумні квартали завжди викликали в людей непотрібні соціальні взаємодії та конфлікти, а у нестабільній атмосфері Земель Свитання не було більше уваги.
Зазвичай такі запити обходяться недешево, оскільки кількість населення йде назад відповідно до ціни. На який бюджет ми орієнтуємося?
« Потоку — кілька десятків тисяч магічних каменів », — відповів Генрі. У його розпорядженні було трохи більше ста тисяч, але він не збирався викладати все і відразу.
— Дуже недурно. Дайте мені десять хвилин, я підберу найбільш гідні варіанти.
Невдовзі талісман завибрував, приймаючи список адрес. Генрі відразу почав порівнювати їх з картою. Перший об’єкт був розташований на Улицеві короля — престижному житловій частині східної частини, далеко від стін міста. Ціна питання — 80 000 каменів за невеликий, але затишний дворик. Другий варіант на півдні коштував 50 000. Третій, на північному заході, продавався за 70 000.
Південний варіант Генрі отримав майже миттєво: близькість до стіни і сусідство з дешевими трактирами гарантували постійний потік сумнівних осіб та вічний гул. Північно-західний лот також не викликав ентузіазму: щільна забудова кварталів простолюдинів, хоча і відокремлена невеликою відстанню, створювала відчуття тісноти.
Вулиця короля виглядала найбільш перспективно: респектабельні сусіди, просторні проміжки між будинками і помірний трафік. Єдина істотна ціна - це рівновага до межі його психологічного обмеження.
« Пане Джеймсе, ви маєте прийти детальні спеціфікації на ці об’єкти, мені потрібно порівняти деталі », — запитав Генрі.
— Сю минуту.
Отримавши розширені описи, Генрі скликав « військової ради». Рейс підійшла до справи з чисто жіночою практичнотою, помічаючи дрібні планування, в той час як Давид очікував не виявляти ініціативи.
Здоров’я тільки добродушно кивав на будь - яку пропозицію, вважаючи, що запропонований варіант — це вже межа мрій. В результаті, значною мірою завдяки інтуїції Рейс, вони зв'язали вибір до трьох позицій.
- Пане Джеймсе, можете завтра організувати перегляд цих будинків? - Він послав запит Генрі.
— Без проблем. Ви зупинилися в "Перехресті", якщо не помиляюся?
- Саме так.
- У такому разі, чекайте мене завтра о десятій ранку.
...
Ранок охолодив їх. Рівно в призначений час до парадного входу готелю підкотила добротна карета. З неї вийшов чоловік середніх років, чий погляд ділово ковзав по фасаду і відразу зачепив групу Генрі.
— Пан Генри? — Полум’я було поставлено на основі його слів, скорочуючи дистанцію.
- Пане Джеймсе? — Генрі відповів йому в тон.
Джеймс відкрито посміхнувся і простягнув руку для рукостискання.
- Він самий. Радий особисто познайомитись.
Після короткого обміну вітаннями та виставами Давид і Рейс компанія розмістилися в екіпажі. Колеса м’яко зашуршували по мостів.
— Мушу визнати, пане Генрі, у вас чудовий смак, — зауважив Джеймс, коли карета була в захваті. « Усі три будинки — це перлини свого роду. Думаю, остаточне рішення прийде саме так, як тільки ви переступите поріг.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu