Генрі лише спокійно кивнув у відповідь. Він добре розумів, що за таку ціну людина мусить бути бездоганною. Після двох днів вони вирушили у роз’їзди, під керівництвом Джеймса вони систематично досліджували кожну ділянку запропонованих володінь.
Внутрішній простір Срібного Місякового міста виявився набагато більшим, ніж можна було припустити, дивлячись на карту.
Три особняки, на яких Генрі раніше зупинив свій вибір, були в діаметрально протилежних кінцях поліса і тому не могли їх оглянути за один світловий день.
Грузі довелося найняти карету і витратити два дні на виснажливі переїзди між районами.
Після ретельного аналізу умов у кожному з варіантів Генрі вирішив оселитися на Уліцеві Короля.
Ця місцевість підкупувала своєю безтурботністю, бо випадкового перехожого тут майже не зустрічали.
Розпити місцевих жителів лише підтвердили вірність його розрахунків - право на придбання нерухомості в цьому кварталі мали виключно члени "Серандіра".
Оскільки офіційна організація була мала, а площа міста — колосальна, населення цього регіону було змушено зменшити кількість населення.
Для Генрі це була ідеальна умова: закритий анклав « своїх» гарантував зрозумілих і передбачуваних складів сусідів.
Зваживши всі аргументи, він підтвердив угоду. Стан офіційного члена організації, який отримує житло вперше, надав йому істотну привілей у вигляді 50 відсотків знижки. Початкова вартість магічних каменів зменшилась до 40 000. Генрі заплатив магічним талісманом, коротко пассом підтвердивши транзакцію.
✔ Тримаючий баланс: 20 000 (на талісмані), 40 тисяч. Отже, 60 000 магічних камінців!"
Домами на Улицтві короля були віддалені садиби з просторими внутрішніми подвір’ями, поділені десятками метрів відкритого простору.
Відсутність галасливих торговельних кварталів створювало атмосферу глибокого, майже повного спокою.
Генрі торкнувся долонею тяжкої ручки головних воріт — стулки плавно розійшлися, слухаючись автоматичного імпульсу.
Всередині подвір’я мерехтіли контури магічних формцій, призначених для реєстрації персоналу: система сканувала енергетичні відбитки лише тих людей, які були поза межами рестром авторизованих осіб.
Сам палац нараховував три поверхи з безліччю просторих кімнат. Давид, не претендуючи на надмірність, вибрав собі місце в першому поверсі, тоді як Генрі і Рейс зайняли головну спальню на другому.
Вони трохи опанували новий простір і вирішили за старою звичкою провести спільні вечері.
Похід на найближчий ринок був несподіваним: ціни на провізію в цьому елітному регіоні були запрошені. За скромний кошик овочів і фруктів треба було викласти п’ять золотих монет, які б змушували будь - якого пересічного городянина покалічити.
У Генрі не було стільки золота, як магічних каменів, але він розумів, що тиша і безпека стоять цій націнки.
Генрі рідко торкався приготування, але цього вечора він власноруч дістав сковороду і праль, які колись були виготовлені за його спецзаказом найкращими ковалями. Невдовзі попливли житючі аромати підсмажених страв. Дейвід і Рейс їли з нескверним апетитом: незвичні поєднання інгредієнтів та делікатесів, секрети яких Генрі зберігав у пам’яті, розпалили в них ненаситний голод.
За столом Генрі, відклавши прилади, заговорив про справи:
- Ми можемо накопичити магічні камені ще довго. Незабаром немає потреби ризикувати, тому ми зосередимося на духовній практиці та планомірному вдосконаленнях.
— А як же завдання організації? — уточнила Рейс, відірвавшись від тарілки.
— Брати їх можна, але я вибиратиму тільки ті, що не мають ніякого ризику. Наша головна задача зараз - використовувати кожну годину затишя, щоб стати сильнішим.
Його стратегія була надзвичайно прагматичній: прихований розвиток. Перший план включав в себе поступовий обмін каміння на рідкісні ресурси і виконання низькорангових місій для накопичення вкладу. Накопичивши критичну масу особистої сили, він мав намір перейти до більш небезпечних операцій.
— Завтра ми відправимося до бібліотеки Срібного Місякового міста. Нам необхідно системаізувати знання про цей регіон.
— Добре, — коротко кивнув Давид, і Рейс висловила згоду мовчазним жестом.
Пізніше, коли будинок занурився в нічну тишу, Генрі зробив талісман. Запит на додавання до списку контактів, надісланий Ліліан, як і раніше висів у стані очікування.
...
Міська бібліотека — це монументальна циліндрична будівля, вершина якої слугувала орієнтиром для всіх карет у окрузі.
Перші три поверхи були доступні: право доступу коштувало всього десять магічних каменів на місяць, що давало знання доступним для більшості практик.
Генрі, як повноправний член "Серандіра", мав право на безкоштовний візит до цих залів.
Четвертий і п’ятий поверхи були зонами особливого доступу, що вимагало очок вкладу: 100 та 500 відповідно.
Крім того, кожен окремий рукопис мав додаткову плату за його прийняття.
Коли Генрі вивчав форум у таверні, то знав, що внизу зберігається лише базова інформація.
По-справжньому цінні манускрипти про досягнення в культивації і рідкісних техніці були замкнені нагорі, а ціна їх оренди іноді становила 10 000 каменів.
Вранці найняла карета довела їх до підмножини цього сховища мудрості. Підійшовши до масивної зупинки реєстрації, група звернулася до чергувальної співробітниці.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu