— Я раджу першим заглянути в банк Серандіру і розрахувати магічні камені з золотими монетами. Так буде набагато безпечніше і зручніше.
— Так, погоджуюсь, — кивнув Генрі, чиї плани повністю збігалися з цією порадою.
Філіали банку Серандіра пустили коріння в кожному великому поселенні, не виключаючи і інших територій.
У Срібному Місячному місті банк був розташований за кілька хвилин ходьби від ратуші, що в самому серці центральної зони. Монументальні споруди не поступалися адміністративному центру за розмірами, а людський потік у його дверях здавався нескінченним.
Рівень безпеки викликав повагу: у головному залі Генрі нарахував принаймні шістьох чарівників першого рівня в строго банківській формі, чиї погляди ретельно сканували натовп. У глибині будинку, мабуть, чергувалися охоронці набагато серйознішого порядку.
За допомогою зв’язку Пріза група без черги оформила необхідні документи. Генрі здав на зберігання 60 000 магічних каменів, залишивши при собі трохи більше ніж 40 тисяч операційних коштів. Рейс і Давид також переклали частину запасів у безнадійну форму. Золотих монет пішло відразу 100 000 — і їх треба було вистачити на довгий час.
На екрані талісмана цифри оновилися майже миттєво.
→ Загадковий баланс: 60,000 магічних каменів, 10 000 золотих монет $$
✔ Очки вкладу: 0 >
Графа вкладу поки що залишалася порожньою: нараховувалося тільки за виконання офіційних завдань Серандіра або заслуги перед організацією. Однак за участь у прийдешніх війнах, вони обіцяли щедрі бонуси. Якби дії Генрі на двадцять сьомій базі були враховані зараз, його внесок був би солідним, але у той момент він ще не був частиною системи Серандіра.
Багато товарів, які проводились у багатьох організаціях, не могли придбати за гроші лише певну суму — певний соціальний статус і рівень вкладу. Це була ефективна міра оцінки: цифри ясно показали, наскільки корисний той чи інший маг для загального справи. У цьому місці пустий стаж і вислуга років не коментувалися, а лише справжні й задокументовані досягнення.
Коли формальності були залагоджені, Пріс повернувся до них:
— Генри, твоя базова зарплата складе 1000 магічних каменів на місяць, підраховування проводиться першого числа. Всі додаткові нагороди також будуть діяти безпосередньо на цей рахунок.
У безплідних Землях така сума вважалася б королівським доходом. Тут, у Землях Свитання, цього ледве вистачало на життя, особливо враховуючи потреби трьох чарівників першого рівня.
Ще на дирижаблі Генрі дізнався про величезні витрати життя в центральних регіонах. Для сільськогосподарських угідь не вистачало достатньо продуктів, а виробництво свіжої їжі було суворо розчищено.
Місцеві агромаги використовували магію зілля та трави, щоб пришвидшити вирощування злаків. Овочі та фрукти перейшли в розряди делікатесів, а їхні поставки були краплиними у морі порівняно з кількістю їжі.
Генрі зловив себе на думці, що звичайні люди в безплідних Землях можуть навіть краще жити. Тут ресурси були жорстко розподілені зверху вниз, і соціальні нізи страждали від бідності набагато гостріше, ніж піддані примітивних королівства.
Там, принаймні, фрукти і овочі були доступні простолюдинам. А втім, тут система гарантувала лише суворий мінімум — брак голоду. Однак, пригадуючи Континент Корсон, де тисячі людей гинули від голоду, Генрі визнав правоту місцевих органів влади.
У цю епоху нагодувати все населення, виключивши масовий мор - саме по собі було великим досягненням цивілізації чаклунів Земель Світла.
— Я замовив для вас номер у готелі на два тижні, це безкоштовно. Потім вирішіть самі: орендувати помешкання або придбати власне — підібрав Приз.
Генрі швидко прикинув варіанти. У землях Свитання він мав намір затриматися серйозно і надовго, а отже, мало сенс якомога швидше обзавестись власним домом. Якщо ж бюджет дозволить зробити це в найближчий час.
Генрі на мить занурився в розрахунки. Пам’ять підсумувала пункт з статуту організації: офіційні члени Серандіра мали право на придбання нерухомого майна із величезною знижкою в 50 відсотків. Це докорінно змінило фінансову перспективу.
— Пане Пріс, який порядок цін на житло у Срібному Місячному Місті? — Поцікавився він, щоб промацати ґрунт.
Приз на секунду замислився, прикидаючи ринкові коливання.
« Цінність валяється від району до регіону, і розрив може бути колосальним », — відповів він жестом запрошуючи йти. - Давайте спочатку виберемося звідси. Я проведу вас у готель, щоб ви могли скинути речі і влаштуватися. Купівля власного дому — це не один день, а подорож за домом.
« Дякую вам, пане Прісе », — стримано сказав Генрі і оцінював практичну пораду.
Приз лише недбало відмахнувся, на його обличчі пром'яннула добродушна посміховисько.
— Пустяки. Тепер ми в одній фракції, так що немає потреби лаятися, ніби ми чужі люди. Крім того, завдяки твоєму супроводу мені капнет двадцять очок вкладу — що вважається приємним і легким бонусом за прогулянку.
Завдяки цьому вони впевнено повиходили через звивисті вулички. Минаючи великі проспекти, вони замерли перед величним фасадом високого готелю на метушливому перехресті. Судячи з розташування і зовнішнього вигляду будівлі, ціни тут кусалися. Але Серандір вже оплатив перебування Генрі та його супутників на півмісяця вперед, так що питання вартості проживання перейшов на другий план.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu