Непохитна Фортеця розвалилася після потужного вибуху. Очі Гайнуса блиснули, коли він спостерігав за цим.
"Він це зробив!"
Непохитна Фортеця була тілом Крагона. Те, що вона розвалилася, означало, що Крагон помер.
Гайнус швидко полетів до уламків і набув своєї старої людської подоби.
Виявлення Життя!
Сіре кільце розійшлося назовні.
"Га? Чому я відчуваю лише трьох? Ні, тут є ще один, але він слабкий".
Він потурбується про це пізніше. Гайнус викликав кілька рук велетня і розчистив уламки.
Спершу Гайнус врятував Сефіро. Сефіро використав Екстрену Втечу на Варьоні, тому заклинання Гайнуса не могло його виявити.
Він наклав на нього просте зцілювальне заклинання, а потім пішов рятувати інших вцілілих.
Едер і Синдія були наступними. Вони були в хорошому стані, незважаючи на те, що потрапили в такий потужний вибух.
"М-м".
"Ах".
Можливо, саме тому вони так швидко опритомніли.
Гайнус попрямував до слабкої присутності, яку він відчув, але все, що він знайшов, — це зелене яйце розміром із яйце динозавра.
"Руйнарі..."
Зелене яйце було ні ким іншим, як Руйнарі.
Як управителю Великого Храму Життя, Руйнарі отримав Яйце Життя від своєї матері, Граціус... Це яйце могло запобігти його смерті лише один раз.
Натомість він перетворювався на яйце. Через 22 дні він мав пробити шкаралупу і повернутися до життя.
- Навіть Руйнарі не вижив? Що сталося всередині? Це через вибух, що стався перед обвалом фортеці?
"М-м".
Гайнус ще раз використав Виявлення Життя. Однак він не відчув нікого іншого.
"Ні..."
У нього було погане передчуття. Проте гігантські червоні пташині крила розгорнулися з-під уламків!
Гайнус швидко підійшов до того місця.
"Ти вижив!" — просяяв і сказав Гайнус.
"Я помер, але повернувся до життя", — сказав Кан О, похмуро мружачись. Перстень Кассіо втратив свій блиск. Йому доведеться чекати ще місяць, перш ніж світло повернеться.
- Тьху, мені залишився останній монстр, якого треба вбити для Першого Мисливця, але я не зможу скористатися своєю здатністю до Воскресіння.
Ось чому Кан О продовжував хмуритися.
"Добре, що ти вижив. А що з Мухаком?" — Гайнус озирнувся навколо. Він досі не міг ніде відчути ветерана-паладина.
Тоді...
"Пане Мухак! Пане Мухак! Будь ласка!" — закричала Синдія.
Едер скорботно втупився в підлогу.
Обличчя Мухака виднілося під завалами. Проте воно було абсолютно попелястим. Навіть Легендарний Цілитель не міг повернути людину до життя.
"М-м". Гайнус виглядав засмученим. Він знав, що битися з маянцями ризиковано, але сподівався, що всі вони виживуть. Зрештою, один із них втратив життя.
Синдія, яка відчайдушно кликала його на ім'я, прийняла його смерть і склала руки.
"Пане Мухак... Будь ласка, поверніться в обійми Всевишньої і спочивайте з миром. Це життя, яке ви врятували... Обіцяю використати його для виконання завдання Всевишньої".
Мухак пожертвував собою, щоб врятувати Синдію та Едера.
Паладини володіли навичкою під назвою Самовідданість. Вона дозволяла користувачеві пожертвувати своїм життям, щоб врятувати інших.
Вона була призначена для гравців, які могли натиснути кнопку продовження після завершення гри. Однак Мухак, неігровий персонаж, вивчив Самовідданість і використав її, щоб врятувати Синдію та Едера від Мінеральної Бомби Крагона.
Кан О, Сефіро та Гайнус промовили мовчазну молитву за Мухака. Вони щиро сподівалися, що добрий, мовчазний старий паладин знайде спокій.
"Пан Мухак повернувся до богині", — сказала Синдія. Вона все ще оплакувала його смерть, але по її тону та виразу обличчя цього не можна було сказати.
"Він виконав свій обов'язок", — сказав Гайнус.
Його обов'язком було захищати Синдію, і він виконував його до самого гіркого кінця.
"Так. Всевишня неодмінно дасть йому спокій".
"Дасть. Я впевнений у цьому".
"Лорде Гайнус, джерело Бога Творіння має бути десь тут неподалік. Будь ласка, допоможіть мені знайти його", — рішуче сказала Синдія.
"У цьому немає потреби", — втрутився Кан О.
"Прошу?"
"Воно у мене тут". — Кан О розтиснув долоню, відкриваючи джерело Бога Творіння.
"Я побачив це, коли він вибухнув, і схопив його", — додав він.
"Ти не добив його своїм демонічним мечем?" — запитав Гайнус.
"Ні. Забравши це у нього, він втратив своє безсмертя і просто помер".
Крагон і не здогадувався, що джерело Бога Творіння було відкрито на частку секунди.
"М-м, тож він самознищився. Раніше він не мав такої здатності..." — сказав Гайнус.
"Він був запечатаний тут довгий час. Йому більше не було чим зайнятися, тож він, мабуть, створив кілька нових навичок", — сказав Кан О.
"Схоже на те".
"Пане Кан О, лорде Гайнус та всі інші. Гарна робота. Я віднесу джерело Всевишній". — Синдія обережно прийняла джерело Бога Творіння.
"Це вже друге", — сказав Сефіро. Як він і зазначив, вбивши маянця Жака та маянця Крагона, вони здобули два джерела.
"Коли ми вб'ємо маянців Бога Руйнування?" — запитав Кан О.
"Ми маємо доставити тіло Мухака до Храму Смерті та віддати леді Граціус яйце Руйнарі. Тож ми зустрінемося з Богом Руйнування, Уламом, завтра. Я хотів би дати вам більше часу, але ми не можемо дозволити собі марнувати ані хвилини".
Вони не знали, що зроблять вцілілі маянці. Тож їм потрібно було зібрати джерела Бога Творіння якнайшвидше.
"Зрозумів". — Кан О закрив усі системні повідомлення.
[Ви перемогли Символ Гордині, маянця Крагона.]
...
[Маянців залишилося: 4]
***
Наступного дня команда з винищення маянців зібралася знову. Однак було цілком очевидно, що когось не вистачає. Їхня команда здавалася неповною без спокійного, доброзичливого Мухака.
"Ми все ще шукаємо паладина, який зможе замінити пана Мухака. Проте знайти когось гідного — саме по собі важке завдання", — сказала Синдія.
"Тоді ми всі в зборі?" — запитав Гайнус.
"Так".
"Тоді ходімо". — Гайнус вдарив посохом об землю, і під їхніми ногами з'явилися знайомі золоті магічні кола.
Вжух!
Тіло Кан О почало тьмяніти, і зрештою його повністю затягнуло в магічне коло. Те саме сталося і з іншими.
Через короткий час...
Загін Кан О знову з'явився в місці, абсолютно відмінному від літаючого міста Гранд Лотос.
"Де це ми?" — Кан О озирнувся і запитав.
- Це схоже на первісний ліс... Але це не Земля Богині і не Великий Ліс.
Середовище відрізнялося від Земель Богині, і він не бачив Світового Дерева, а це означало, що це був і не Великий Ліс.
"Спина Пупу", — коротко сказав Гайнус.
"Спина Пупу?"
Він ніколи раніше не чув про це. Кан О подивився на Едера та Сефіро.
"Ви чули про це раніше?"
Едер і Сефіро одночасно похитали головами.
Кан О подивився на Синдію цього разу.
"Я лише знаю, що це острів у південному морі", — сказала Синдія.
"Острів у південному морі?"
"Так", — відповів Гайнус.
"Це тут розташований Великий Храм Руйнування?"
"Ти справді думаєш, що я прийшов би в це місце, якби його тут не було?"
"Я просто його не бачу".
"Він скоро буде тут".
"Він?"
Гайнус промовчав.
Через короткий час...
"Т-там!" — Сефіро в шоці вказав пальцем.
"Що таке?" — Кан О подивився туди і витріщив очі.
Ви коли-небудь бачили мамонта? У нього були гігантські бивні зі слонової кістки, і він був покритий густою шерстю; це був ссавець, схожий на слона.
З'явився слон, який за розмірами значно перевершував мамонта. Ні, він точно був ближчий до мамонта, ніж до слона. Його тіло було вкрите густою, кудлатою сірою шерстю.
[Ви зустріли Ходяче Лихо, Гармада.]
[Будьте обережні, щоб вас не помітили! Якщо вас помітять, ви помрете!]
Ще більше дивувало те, що до його спини був прив'язаний храм. З того, що він знав, це мав бути Великий Храм Смерті.
Гул.
Гайнус вдарив посохом об землю, змусивши загін Кан О піднятися в повітря. Він наклав заклинання Польоту.
Вони пролетіли повз гігантські бивні Гармада і приземлилися біля входу в храм.
На відміну від Великого Храму Життя, ніхто не вийшов їх зустрічати. Більше того, всередині не було жодної живої душі. Це було схоже на покинутий будинок.
"Нічого не чіпайте і просто йдіть за мною. Варьоне, тримай пащу на замку", — суворо сказав Гайнус.
Скімлення.
Варьон швидко кивнув. Було дуже боляче отримати удар посохом Гайнуса.
Загін Кан О пішов за Гайнусом всередину.
Всередині було неймовірно темно і тихо. Проте Гайнус йшов уперед так, ніби він був досконало знайомий з плануванням будівлі.
Через деякий час...
Гайнус зупинився перед гігантськими дверима. На дверях був зображений символ Бога Руйнування — бивні зі слонової кістки.
Рип.
Двері відчинилися автоматично, і перед ними постало внутрішнє приміщення.
Там була гігантська статуя, що лежала на боці. Це була статуя, що перебувала у Великому Храмі Смерті, тож це мав бути Улам.
Увійшовши, Гайнус став на коліна і вклонився. Усі інші в точності повторили дії Гайнуса.
"Гайнусе, навіщо ти мене розбудив?" — втомлений голос пролунав по всій кімнаті.
"Лорде Улам, ми прийшли, щоб убити маянців тут. Будь ласка, задовольніть наше прохання".
"Маянці безсмертні".
"Ми знайшли спосіб обійти їхнє безсмертя. Якщо ми використаємо силу демонічної істоти, яка перейшла в наш світ зі Світу Демонів, то зможемо вбити маянців. Ми вже вбили чотирьох із них за допомогою цієї сили".
"Чому ви вбиваєте маянців саме зараз?"
"Ми прагнемо зібрати джерела Бога Творіння".
"Навіщо?"
"Ми бажаємо відродити Бога Творіння, Маю".
"Навіщо?"
"Ми прагнемо принести зміни в цей незмінний світ. Тільки лорд Мая здатний принести значні зміни в цей світ".
"Я не можу задовольнити твоє прохання".
"Лорде Улам!" — закричав Гайнус.
Однак Улам не відповів. "Лорде Улам! Лорде Улам!" — вигуки Гайнуса залишалися без відповіді.
У цей момент...
Тіло Синдії випустило фіолетову завісу, яка приховала подобу богині. Як і у випадку з Луханом, Дебора особисто прийшла у світ смертних, щоб переконати Улама.
"Уламе", — пролунав голос Дебори.
Тоді статуя Улама розплющила очі! Крім того, її губи також заворушилися.
"Деборо".
"Я планую зібрати джерела Бога Творіння і відродити Маю. Я хочу, щоб ти допоміг мені в цьому", — величаво сказала Дебора з-за своєї завіси.
"Я не можу цього зробити. Мая не виконав свій обов'язок як Бог Творіння. Я не можу дати йому ще один шанс".
"Ми не даємо йому ще один шанс. Ми лише відроджуємо його, щоб здійснити зміни".
"Я не згоден із цим. Творення і руйнування супроводжуються болем. Незмінний світ стабільний і функціонує належним чином. Чи є справжня потреба в змінах?"
"Ми вже давно задоволені цією стабільністю. Однак ти врешті-решт зміниш свою думку, як і я. Раніше мене ніколи не цікавили зміни, але тепер цікавлять".
"То ти змінилася?"
"Саме так. Змінилася. Я хочу, щоб ми повернули речі до того, якими вони були спочатку, коли все змінювалося природним чином. Нам потрібен Мая, щоб це сталося".
"Я можу тебе трохи зрозуміти, але я не змінив своєї думки. Я не бажаю ні творення, ні руйнування, ні болю, що їх супроводжує. Йдіть геть".
"Не просто спи. Спостерігай за світом та істотами, що живуть у ньому. Це те, що робила я, і тоді я почала змінюватися. На сьогодні я залишу все як є", — щиро сказала Дебора.
"Я зрозумів".
Фіолетова завіса, що приховувала подобу Дебори, зникла. Незважаючи на це, очі Улама залишалися розплющеними.
"Гайнусе, я хочу, щоб ти та решта пішли".
"Зрозумів".
Улам заплющив очі, і тиша повернулася до Великого Храму Смерті.
Гайнус виглядав розчарованим, але він більше нічого не міг вдіяти. Йому нічого не залишалося, як тихо вивести загін Кан О назовні.
"Гм, то що ми будемо робити тепер?" — запитав Кан О після того, як вони покинули храм. Вони були всього за крок, але Бог Руйнування все зіпсував.
- Моя нагорода за вбивство всіх маянців!
"Богиня наказала нам спочатку знайти Джигона та Оргу. Вона сказала, що ти точно зміниш його думку", — спокійно сказала Синдія. Дебора залишила своє повідомлення, коли йшла.
"Тоді нам із тобою доведеться працювати ще старанніше", — сказав Гайнус. Пошук Джигона та Орги був їхнім обов'язком.
"Так. Цього разу ми знайдемо їх незважаючи ні на що", — пообіцяла Синдія.
"Ми мусимо". — Гайнус кивнув головою.