Піщаний острів лежав у центрі Вічного озера! Гігантська фортеця височіла на його піщаних берегах, а навколо неї кружляв дракон!
Небо було заповнене ядрами з гармат фортеці та потужною магією дракона.
Це точно було не те, що можна побачити щодня. Проте не було нікого, хто міг би зафільмувати це. Зрештою, всі, крім Гайнуса, пішли всередину фортеці.
Внутрішня частина Непохитної Фортеці нагадувала мурашник. Вона виглядала складною та хаотичною, але насправді в ній відчувалася дивна закономірність.
Загін Кан О мав знайти Крагона, де б він не ховався всередині, і вбити його якнайшвидше.
Це було малоймовірно, але що, якби Гайнуса збили з неба? Фортеця перетворилася б на в'язницю, і загін Кан О опинився б у пастці всередині.
Ось чому Гайнус залишився зовні та продовжував атакувати фортецю з неба.
"Куди нам йти?" — Кан О подивився на Сефіро.
"Варьоне". — Сефіро, своєю чергою, подивився на Варьона.
К'яа!
Варьон почав принюхуватися і вказав на один із проходів.
Як виверна, Варьон мав гострий нюх. Тож він вказав їм напрямок, звідки найбільше пахло Крагоном.
"Ходімо".
Загін Кан О вирушив уперед.
***
Піу, піу, піу!
Металеві уламки раптово вилетіли зі стін. Непохитна Фортеця мала пастки, як і звичайне підземелля.
"Пригніться!" — крикнув Сефіро, і всі впали на підлогу.
На щастя, ніхто серйозно не постраждав. Але той факт, що тут були пастки, міг стати проблемою. Час підганяв їх, тож вони не могли дозволити собі витрачати його на пошук та знешкодження кожної зустрічної пастки.
"Ми прориватимемося напролом", — суворо сказав Кан О.
"Думаю, так буде найкраще", — погодився Сефіро.
Ніхто не заперечував, оскільки всі розуміли, чому вони прийшли до такого висновку. Хоча це було трохи небезпечно, їм довелося піти на ризик.
"Вперед!"
Осколки вилітали зі стін. Оскільки вони проривалися, не зважаючи на власне здоров'я, вони отримували пошкодження частіше, ніж раніше.
Але завдяки лікуванню Едера та зцілювальним заклинанням Синдії їм вдавалося підтримувати рівень здоров'я відносно повним.
Вони також стикалися з монстрами з дорогоцінних каменів. Якщо ті не були зроблені з алмазу чи сталі, розправа з ними не займала багато часу.
Куа! Гяа! Куха!
Щоразу, коли вони потрапляли на роздоріжжя, Варьон без вагань обирав один із шляхів, і загін Кан О йшов за ним.
- Це правильний шлях. — Кан О був упевнений, що Варьон веде їх вірно. Зрештою, дорога, якою він їх вів, була заповнена більшою кількістю монстрів та пасток, ніж раніше.
Згодом вони опинилися у величезній залі, заповненій загоном монстрів.
"Дивіться туди". — Руйнарі вказав на прохід за армією монстрів. — "Крагон за ними. Я відчуваю його присутність".
"Давайте швидко розберемося з цими хлопцями", — сказав Едер. Під «цими хлопцями» він мав на увазі монстрів із дорогоцінного каміння, що перегороджували їм шлях.
"Я розберуся з ними сам", — сказав Сефіро.
"Що?" — Кан О подивився на нього.
"Мої стріли не подіють проти Крагона. У мене також залишилося не так багато алмазних стріл. Тож залиште це мені. Ви решта йдіть і вбийте Крагона без мене".
"Ти впораєшся сам?" — запитав Кан О.
"Я не один. І до того ж, найгірше, що може статися, — це моя смерть". Сефіро погладив Варьона по голові й усміхнувся.
"Зрозумів".
Сефіро був гравцем. Гравець, на відміну від неігрового персонажа, відродиться після смерті. Тому Кан О кивнув.
"Будь обережним", — сказала Синдія.
"Так".
Г'яа!
Сефіро та Варьон енергійно відповіли.
"Я спочатку відверну їхню увагу. Потім біжіть до проходу так швидко, як тільки зможете".
Сефіро разом із Варьоном кинувся вбік від свого загону і витягнув гігантську магічну стрілу.
Свист!
Стріла вилетіла з його рук, описуючи в повітрі чудову дугу.
Руйнівний Постріл!
Це був завершальний прийом, який випускав 100 стріл одночасно!
Шість магічних кіл утворилися в повітрі, і на монстрів із дорогоцінного каміння посипався шквал стріл.
Свист, свист, свист!
Кяа!
Туп! Туп!
Близько сотні монстрів кинулися на Сефіро, наче припливна хвиля.
"Зараз".
Усі, крім Сефіро, на повній швидкості помчали до проходу.
Це був повний успіх. Їм вдалося увійти в прохід без жодних перешкод.
"Давайте!"
Свист! Глухий удар!
Рев!
Вони чули, як Сефіро та Варьон б'ються позаду них. Однак ніхто не озирнувся.
Усі знали план. Вбити Крагона якнайшвидше було найкращим, що вони могли зробити для Сефіро, а також для Гайнуса.
Загін Кан О продовжував бігти вперед.
***
Удар Метеора!
Гігантський метеор з'явився в повітрі та полетів прямо на Непохитну Фортецю. Однак прилеглі мінеральні структури злилися разом, утворюючи «Щит Маянця», який повністю заблокував метеор.
- Крагоне! Твоє безсмертя зробило тебе найбільш набридливим серед маянців!
Спочатку не було потреби проникати всередину Непохитної Фортеці. Оскільки фортеця по суті була тілом Крагона, потрібно було лише зруйнувати її, щоб убити його.
Мінеральні структури також були частиною тіла Крагона. Націлювання лише на них зменшувало б здоров'я Крагона. Можна було б також просто повністю знищити їх. Однак ця стратегія більше не діяла тепер, коли він став безсмертним!
Безсмертя Крагона повністю змінило характеристики його Непохитної Фортеці. Скільки б ви не руйнували її ззовні, це не мало значення!
Зрештою, їхнім єдиним варіантом було піти всередину фортеці та вбити Крагона. І навіть тоді це спрацювало б лише за умови, що у вас є спосіб обійти його безсмертя.
- Він більше не непохитна фортеця, а безсмертна.
Таким чином Гайнус не міг допомогти їм убити Крагона. Проте він міг обстрілювати Крагона заклинаннями; це утримувало б мінеральні структури біля входу, не даючи Крагону перетворити фортецю на в'язницю.
"Зробіть усе можливе", — пробурмотів Гайнус, думаючи про Кан О.
Чесно кажучи, Гайнус не вважав його надійним. Проте у них не було іншого вибору. Тож йому нічого не залишалося, як довіритися йому.
***
Усе тіло Кан О було чорним, ніби покритим чорнилом. Він використав Тригер Дявола і прийняв свою подобу Вугільно-Чорного Демона. Він, за допомогою Руйнарі, атакував Крагона зліва і справа.
Хоча вони ніколи раніше не працювали в команді, вони добре взаємодіяли. Це було тому, що їхня база була міцною. Більше того, Кан О та Руйнарі обидва були достатньо сильними, щоб пробити алмазну шкіру Крагона!
"Грр!"
Гримаса Крагона ставала дедалі глибшою з плином часу. — "Як ти смієш!"
- Ти всього лише людина і Птахолюд! — Здавалося, він хотів сказати «Як ти смієш!» одразу після цього.
Гул!
Він підняв кулак у повітря і люто вдарив ним донизу.
Нищівна Гора!
Його кулак, покритий коричневою енергією, зачепив бік Кан О.
Зазвичай підвищення захисту шляхом трансформації частини тіла, як це робив Крагон, знижувало швидкість. Проте Крагон залишався таким же швидким, як і раніше. Більше того, він мав у запасі кілька набридливих навичок.
Гул!
Щойно його кулак вдарився об землю, всередині фортеці все здригнулося. Було б чудово, якби це було все, але їм не так пощастило; стіни вистрілили в них різноманітними уламками!
"Пані Синдіє, пане Едере! Ховайтеся за мною!" — Мухак підняв свій щит.
Едер створив кістяну огорожу, а Синдія вимовила заклинання Священного Щита.
Кан О та Руйнарі одночасно ухилялися від уламків та атак Крагона, а потім контратакували.
Кан О був підсилений Тригером Диявола та Обжерливістю, а також мав свою Гіперінтуїцію. Це давало йому змогу ухилятися від атак Крагона прямо перед собою, а також від уламків, що летіли в нього ззаду. Зрештою, він уже кілька разів перемагав Убіста, будучи абсолютно сліпим!
Як і личить його титулу найвидатнішого воїна Птахолюдей, навички Руйнарі були надзвичайними. Тож він також міг ухилятися від уламків і водночас битися з Крагоном.
"Хуахп!" — Кан О замахнувся мечем.
Оскільки Крагон був не в найкращому стані, по всьому його тілу залишилися сліди від Розрізу. Гіперінтуїція вказала на одне місце, яке Крагон залишив незахищеним.
Бам!
- О так. Чорні осколки!
"Припини це, ти, шкіднику!" — Крагон замахнувся на нього лівим кулаком. Ухилитися від нього було неважко. Проте одразу після цього на нього рушило ліве крило Крагона...
- Я не можу від цього ухилитися. — Кан О прийняв рішення і прикрився лезом свого меча.
Дзень!
Кан О відкинуло назад. Крагон скористався можливістю і витягнув руки. Він створив гігантську брилу мінералів і кинув її в Кан О, наче грав у вибивалу.
Бам!
Вона повністю розплющила місце, де він щойно стояв.
"Ти покидьку!" — Руйнарі замахнувся мечем донизу. Його атака була настільки лютою, що її неможливо було ігнорувати.
"Ти теж набридливий!" — Крагон заблокував атаку Руйнарі крилом і тупнув по підлозі.
Піу! Піу! Піу!
Уламки знову вилетіли зі стелі та стін.
Руйнарі відступив, що дозволило йому ухилитися від уламків. Проте Крагон кинувся вперед і завдав йому аперкоту.
Нищівна Гора!
Його кулак, покритий коричневою енергією, пронісся крізь повітря.
Руйнарі зробив сальто назад, ухиляючись від атаки.
Крагон повністю зосередився на Руйнарі. Кулак, крило, кулак, кулак, крило!
З іншого боку, Руйнарі повністю зосередився на ухилянні.
Едер, Синдія та Мухак не могли вільно рухатися через шквал уламків.
- Поки я вб'ю його...! — Вбити решту буде легко. Очі Крагона блиснули.
Проте щось раптом стало йому на заваді.
Сюрприз! Кан О знову з'явився, використовуючи Перенесення крізь Безодню.
"Що!?" — Очі Крагона розширилися: - Звідки, в біса, взявся цей хлопець!?
Він інстинктивно схрестив руки. Зрештою, він знав, що Кан О має спосіб пробити його алмазну шкіру. Проте лезо Кан О вже роздерло плоть.
Трансцендентний Клинок!
Бам!
Дедалі більше осколків світла сипалося з його тіла.
- Ще зовсім трохи! — Тоді Кан О випустив золоту ауру.
Тигр Буревію!
Крагон відповів ударом кулака.
Бам!
Золота аура розлетілася на шматки. На жаль, це не спрацювало.
Проте Кан О на цьому не зупинився. Руйнарі прийшов до тями і знову наблизився до Крагона.
Крагона повільно затискали в кут. Він стиснув кулаки, ніби прийняв важке рішення.
- Я справді не хотів цього робити!
Чесно кажучи, цей метод був найкращим способом розправитися з цими комахами. Однак він вирішив не використовувати його, ніби це зачіпало його гордість.
- Гаразд. Я швидко вб'ю їх, а потім покінчу з Гайнусом. Я не можу дозволити цій ящірці піти звідси живою!
Крагон міг використовувати руйнівну атаку по площі під назвою Мінеральна Бомба.
Що, якби він, будучи вкритим алмазом, використав Мінеральну Бомбу? Усі тут загинули б, але він вижив би завдяки своєму безсмертю.
- Так, ви всі помрете!
Мінеральна Бомба!
Не було жодного попередження, жодного знаку.
Свист!
Бум!
Потужний вибух сколихнув Непохитну Фортецю.
Проте...!
Це був найкращий шанс Кан О покінчити з Крагоном, але це також був величезний ризик.
Тієї ж миті, коли він використав Мінеральну Бомбу, тіло Крагона також мало вибухнути. У той момент його Гіперінтуїція виявила єдину фатальну слабкість. Об'єкт, що виглядав як зірка в нічному небі: джерело Бога Творіння!
Коли він вибухне, джерело Бога Творіння виявиться незахищеним на короткий проміжок часу.
Його тіло зреагувало швидше, ніж він встиг це обдумати. Він за звичкою націлився на слабке місце!
Кан О витягнув руку...
- Вхопити його!
Йому вдалося схопити його!
Кан О тримав джерело, яке, здавалося, палало яскравим світлом, і одночасно вибух стрясав Непохитну Фортецю.