Ааоооу!
Раптом вони почули вовче виття.
"У джунглях теж є вовки?" — Кан О схилив голову набік.
Здавалося, у Мисливських угіддях Барамута мешкали і вони. Зграя вовків пробиралася крізь хащі, з'являючись один за одним. Ці вовки були приблизно 60 - 80 рівня і полювали групами.
Кан О швидко розробив план. Усього було двадцять вовків.
"Он там!" — Едер вказав на хижаків, що наближалися.
У цій зграї Кан О побачив...
"Барамут!"
Це був бос, Барамут. Він спостерігав за ними з вершини велетенського валуна, а його очі світилися блакитним вогнем.
Кухеонг! — заревів бос.
Вовки люто завалували, ніби відповідаючи на заклик вожака, і кинулися на Кан О та Едера.
Кеонг, кеонг!
"Що за чортівня? Кіт працює разом із собаками!?" — здивувався Кан О.
Зрештою, він та Едер були змушені протистояти двадцятьом вовкам і самому Барамуту. Ворог мав чисельну перевагу.
"Будемо битися?" — запитав Едер.
"Ми маємо битися спина до спини! Буде небезпечніше, якщо ми підставимо їм тил."
Вовки не були головною проблемою.
Якщо вони спробують утекти і повернуться до ворога спиною, Барамут нападе, і це стане для них кінцем.
"Зрозумів!"
Кан О та Едер стали спина до спини. Кан О міцно стиснув руків'я меча, а Едер підняв кістяний спис. П'ять вовків, що йшли в авангарді, кинулися на них, намагаючись оточити.
"Куреуреу!"
Перша група вовків стрибнула на Кан О, вискаливши зуби. Він зробив горизонтальний замах.
Свіш. Пеок!
Один із вовків впав. Але натомість двоє інших вчепилися Кан О в ноги.
Він змістився ліворуч, уникаючи правого вовка. Одночасно з цим він встромив лезо в пащу лівого.
Пеок!
Лівий вовк звалився на землю.
К'яох!
Атака тривала.
Кан О відбивався від наступаючих звірів, постійно поглядаючи на Барамута. Звичайні вовки не були для нього перешкодою, але бос міг стати серйозною проблемою. Він не міг дозволити собі проґавити жоден його рух.
Куреунг.
Барамут, як і раніше, гордо стояв на скелі, спостерігаючи за битвою. Його очі продовжували яскраво світитися блакитним.
- Коли ж ти нападеш!?
Кан О продовжував махати мечем, не втрачаючи пильності.
Папак!
Він відчував, що Едер успішно стримує вовків ззаду.
Некромант використовував різноманітну магію кісток, щоб тримати хижаків на відстані, і вбивав списом тих, хто підходив надто близько.
Кан О вільно розмахував мечем, відтісняючи ворогів, а Едер виснажував їх своєю магією. Кількість вовків почала зменшуватися.
Хоча їх було двадцять, вони все одно не могли зрівнятися з цією парою. Якщо Барамут не втрутиться, вовкам неминуче прийде кінець.
Однак Барамут не збирався дозволяти їм робити все, що заманеться. З вовками теж було щось не так: їхні очі налилися кров'ю, а з пащ рясно текла слина. Здавалося, не вони полюють, а на них полюють.
- Я думав, це дивно, що кіт співпрацює з собаками; Барамут контролює їх! — Кан О нарешті зрозумів суть.
Блакитне сяйво в очах Барамута було навичкою контролю. Оскільки йому доводилося керувати двадцятьма особинами одночасно, це вимагало граничної концентрації. Саме тому бос не рухався. Якщо так, то він не вступить у бій, поки всі вовки не загинуть або їх не залишиться зовсім мало.
"Едере, будь напоготові. Барамут може напасти в будь-який момент."
"Ок."
Кан О не бачив сенсу пояснювати, що бос зараз нерухомий через контроль над зграєю. Це була лише гіпотеза. Існував шанс, що він помиляється, і зайві пояснення могли б розслабити Едера.
Кан О продовжував разити вовків одного за одним. На щастя, Едер тримав оборону.
Кеонг, кеонг! Ггеунг.
Гавкіт і скавучання вовків злилися воєдино. Залишилося лише п'ятеро! Саме тоді...!
Куахханг!! — заревів Барамут.
Хащі здригнулися, а в небо злетіли птахи.
"Він іде!" — крикнув Кан О.
Поки п'ять вовків оточували їх, Барамут кинувся вперед, зберігаючи блакитне сяйво в очах.
- Як я і думав.
Кан О мав рацію. Бос не міг рухатися, поки контролював таку кількість звірів. Але щойно їхня чисельність зменшилася, він вирішив вступити в гру.
"Розумний покидьок!"
Він виснажив їхні здоров'я, ману та витривалість за допомогою вовків, а тепер збирався добити.
Пак, пак, пак!
З кожним кроком Барамута з-під його лап летіли грудки землі.
"Швидкий!"
Кан О приготувався до атаки.
"Геть!" — Едер випустив чергу кістяних осколків, але бос рухався зигзагами, уникаючи всіх снарядів. Він миттєво опинився поруч із Кан О і блискавично вдарив передньою лапою.
Буунг!
Гострі кігті розітнули повітря, цілячись Кан О в голову.
Кан Озахистився лезом.
Канг!
Хоча він заблокував удар, сила поштовху все одно передалася всьому тілу.
Едер швидко застосував кістяні пути.
Кістки виросли навколо задніх ніг Барамута. Але Барамут був босом, господарем джунглів! Він різко смикнув ногами, і крихкі кістки розлетілися на друзки.
Кухеонг! — знову заревів тигр.
За його сигналом п'ять останніх вовків кинулися на Едера з трьох різних боків. Некромант швидко створив кістяний меч і щит, відбиваючи напад. Проте він більше не міг допомагати Кан О проти боса.
Отже, Кан О залишився з Барамутом сам на сам. Звісно, він був упевнений у своїй перемозі.
"Паршивий котяра!"
Хоча Барамут був утричі більшим за звичайного тигра, він все одно залишався котом.
К'яох!
Здавалося, він зрозумів образу, бо його морда скривилася від люті. Він відштовхнувся від землі і стрибнув на Кан О.
Це було схоже на удар блискавки.
Кухах!
Барамут широко розкрив пащу, де виблискували гострі зуби. Якби вони вп'ялися в плоть, Кан О розірвало б, як на м'ясній колоді.
"Не дозволю!"
Кан О зціпив зуби і завдав удару зверху вниз.
"Розтин!"
Біла лінія розітнула повітря, слідуючи за лезом. Одночасно активувався Удар Темряви, і чорна хвиля у формі дикого звіра охопила Демонічний меч.
Поєднання Розтину та Удару Темряви!
Кванг!
Досі Кан О поступався Барамуту в силі. Але цього разу він не тільки витримав натиск, а й змусив боса кілька разів перекинутися через голову по землі.
- Зараз!
Він негайно кинувся вперед і встромив меч у ґрунт. Щойно лезо торкнулося землі, шквал осколків атакував Барамута.
Пабапак!
Барамут швидко підхопився і з силою відштовхнувся від землі. Він ледь уникнув осколків, отримавши лише кілька подряпин.
"Я так і знав!"
Осколки землі були лише відволікаючим маневром. Справжньою загрозою був сам Кан О! Він підскочив до боса і змахнув мечем.
Хуахп!
Його чорне лезо розітнуло повітря.
Куреуреу!
Барамут припав до землі, уникаючи меча на волосину.
"Не втечеш!"
Кан О вдарив його в бік.
"Розтин!"
З'явилася біла лінія, що, здавалося, розділяла світ навпіл. На жаль, Удар Темряви не спрацював. Проте лезо встигло зачепити бік звіра.
Свіш!
На боці Барамута з'явилася чітка рана.
К'яааа! — бос погрозливо заревів і вдарив передньою лапою. Це була його найшвидша атака за весь час.
- Голова!
Кан О відчув холод над головою і різко відхилився назад.
Бувак!
Барамут роздер повітря там, де щойно був Кан О. Це була люта атака! Однак...
Неважливо, якщо ти не влучив.
Щойно лапа пронеслася повз, Кан О контратакував.
Свіш, свіш, свіш!
Повітря наповнилося розчерками чорного леза. Він цілив прямо в рану на боці!
Куханг!
Барамут не відступав.
Попри велетенські розміри, він виявляв неймовірну спритність, уникаючи нападів Кан О і відповідаючи ударами кігтів та зубів.
"Помри!" — кричав Кан О.
Куханг! — ревів Барамут.
Вони обмінялися серією ударів. Проте переможця визначити було важко. Вони були рівними суперниками! Але першим дав слабину Барамут.
Куреуреу.
Він розвернувся так, щоб не показувати поранення, і люто витріщився на Кан О.
"Хаа, хаа."
Кан О переводив подих. Витривалості залишилося небагато, тому він не поспішав знову кидатися в атаку.
"Хмм."
Кан О зиркнув на Едера. Той уже вбив двох вовків, тож залишилося всього три.
- Я маю відволікати його, поки Едер не звільниться. Разом ми точно його завалимо.
Кан О перехопив меч зручніше. Барамут був надто розумним тигром. Він чудово розумів, що час працює не на його користь.
Куреууу.
Він видав низьке гарчання, і блакитне сяйво в його очах згасло. Тієї ж миті він різко розвернувся і зник у хащах.
"Стій на місці!" — крикнув Кан О.
Але хіба він послухає?
Зрештою, Барамут пішов углиб джунглів і повністю зник.
Кеохеонг, кеонг, кеонг!
Одночасно з цим контроль над вовками зник, і два вцілілих звіри кинулися втікати.
"Куди це ви намилилися!?" — Едер пронизав одного з них кістяним списом.
Кан О добив останнього вовка, втішившись хоч якоюсь здобиччю.
"Гарна робота, пане Кан О." - Едер підійшов до нього.
"Тобі теж."
"Ось." — Едер передав зібрані трофеї.
"Мм."
Кан О розклав на землі весь зібраний непотріб. Він навів Демонічний меч на здобич і активував навичку Хижак. З леза вирвалася темрява і поглинула предмети.
[Убіст поглинув Отруйне жало оси. Ситість зросла на 0.06%.]
[Убіст поглинув Брязкальце гримучої змії. Ситість зросла на 0.1%.]
[Убіст поглинув Зуб вовка. Ситість зросла на 0.12%.]
Поки він "годував" меч, Едер запитав: "Барамут постійно тікає. Що будемо робити?"
"Ми маємо прикінчити його в лігві, щоб йому не було куди бігти."
Саме тому вони й вешталися джунглями — щоб знайти його лігво.
"Тоді... наступного разу я спробую накласти на нього прокляття."
"Прокляття?"
"Так. Воно називається Прокляття Переслідувача і дозволить нам знати його місцезнаходження."
"Ти міг зробити це раніше."
"Я щойно про це подумав" — Едер почухав череп.
"Добре. Наступного разу використай це на Барамуті."
"Так."
Кан О й Едер знову почали шлях джунглями. Барамут не з'являвся досить довго.
І...
Настала ніч.