Кан О відчув холод над головою, тому рефлекторно пригнувся і покотився по землі.
Квак!
Раптово з темряви вискочив Барамут і клацнув зубами там, де щойно була його голова.
Якби не попередження Гіперінтуїції, Барамут уже розжовував би його череп.
«Щ-що!?» — шоковано вигукнув Едер.
Кан О швидко підвівся і приготувався до бою.
«Чорний!» — Кан О широко розплющив очі.
Вдень Барамут виглядав як звичайний тигр з помаранчевим хутром і чорними смугами. Проте зараз, коли настала ніч, він став повністю чорним.
Очі, кігті... все його тіло було темним, як сама ніч!
Це було ідеальне камуфляжне забарвлення.
"Ти ж не ящірка!"
Шок тривав лише мить. Кан О оговтався, кинувся до Барамута і замахнувся мечем.
"Використовуй прокляття переслідувача!" — крикнув Кан О.
"Будь ласка, виграйте мені трохи часу, поки я закінчу заклинання".
Едер похмуро бурмотів, вигадливо рухаючи руками. Поступово між його долонями почала формуватися червона постать.
Коли Кан О напав, Барамут контратакував. Його гострі кігті розітнули повітря.
Канг!
Лезо і кігті зіткнулися, викрешуючи іскри.
Барамут негайно випав пащею вперед.
Кан О нахилив голову, уникаючи зубів, і зробив горизонтальний замах мечем.
Розтин!
Біла лінія розрізала темряву.
Тигр ухилився від леза і відстрибнув, створюючи дистанцію.
"Едере!" — покликав Кан О. Він мав на увазі: — Ну що там із прокляттям?.
"Мені потрібно ще трохи часу!" — прокричав Едер.
Кан О кинувся до Барамута. Йому потрібно було триматися впритул, щоб звір не втік. Але роблячи це, він підставляв себе під ще більшу небезпеку.
Кухеонг!
Барамут відштовхнувся від дерева і кинувся на Кан О зигзагами.
Дерево, від якого він відштовхнувся, тріснуло і повалилося на землю.
Кан О і Барамут бігли назустріч один одному.
В одну мить вони скоротили відстань.
Передні лапи Барамута засяяли золотом — ознака використання навички.
Кан О не знав, що це за вміння, але воно явно не віщувало нічого доброго.
Буунг!
Барамут вдарив передньою лапою. Замість атаки Кан О вирішив захистити тіло мечем. Він відчув потужний порив вітру, що йшов від Барамута. Вітер перетворився на незліченні батоги, що шмагали його.
«Угх!» — Кан О зціпив зуби.
[Вас зачепив Вітряний Кіготь. Ви отримали 80 шкоди.]
[Вас зачепив Вітряний Кіготь. Ви отримали 91 шкоди.]
[Вас зачепив Вітряний Кіготь...]
[Залишок НР: 621]
Кан О отримав чимало шкоди від вітру і не міг встояти на ногах.
Найбільшою проблемою була наступна атака Барамута!
Кухеонг!
Він заревів, ніби відчуваючи свій шанс, і націлився в його шию.
Кан О відчув холод. Навіть без Гіперінтуїції він зрозумів би: небезпека неминуча. Ситуація була критичною.
"Дідько!"
Він не міг померти отак.
Кан О активував Обжорство, приносячи в жертву Обладунок із панцира привида, який був на ньому. Темрява вирвалася з леза і поглинула обладунок.
[Демонічний меч Убіст поглинув Обладунок із панцира привида героя.]
[Це предмет рангу BB.]
[Вхід у режим Обжорства.]
[Здібності Демонічного меча, а також ваші власні, подвоєні на три хвилини.]
Чорна як смола енергія заструменіла з тіла Кан О. Темрява огорнула його, наче захищаючи.
У цей момент Барамут вчепився зубами в шию Кан О. Червоні осколки зафонтанували з рани.
"Угх".
[Вас вразили в життєво важливу область. Ви отримали 520 шкоди.]
[Залишок НР: 101]
Він отримав суттєву шкоду. Якби не режим Обжорства, він би помер на місці. Проте завдяки навичці він ледь зумів зачепитися за життя.
"Уаааахк!" — закричав Кан О і зробив випад Демонічним мечем.
Пеок!
Лезо випустило хвилю темряви.
Удар Темряви!
Це був не просто звичайний удар. Це був Удар Темряви, посилений Обжорством. Можливо, саме тому обриси звіра були більшими та щільнішими, ніж зазвичай.
Кванг!
Гігантський тигр отримав прямий удар хвилею темряви. Оскільки між ними не було відстані, Барамут не мав шансів ухилитися.
К'яох!
Барамут закричав від болю і покотився по землі, залишаючи глибоку борозну.
"Хаахк, хаа".
Кан О відновив переривчасте дихання і знову кинувся на звіра.
- Це мій шанс.
Він швидко опинився перед хижаком і змахнув мечем.
Розтин!
Однак атака не вдалася. Барамут активував золоту навичку, створивши навколо себе захисну оболонку.
Пак!
Лезо зупинилося об захисний шар.
"Який вмілий покидьок!"
- Звідки у тигра щит!?
Попри це, Кан О продовжував тиснути, раз по раз б'ючи мечем і розбиваючи захист.
В режимі Обжорства кожен його удар змушував щит тигра тріщати.
Куреурунг!
Якраз перед тим, як щит розлетівся, Барамут махнув передніми лапами.
Кан О відповів тим самим, з силою вдаряючи лезом назустріч.
Кванг!
Меч і кігті зустрілися, але саме Барамута відкинуло назад. Ось наскільки потужним зробило його Обжорство.
Він зробив крок вперед і вдарив горизонтально.
Удар Темряви!
Барамута знову поглинула хвиля темряви. Здавалося, ніби зграя вовків полює на тигра.
Звір, що перекидався, ледь втримався на лапах і почав відступати. На повній швидкості!
"Куди це ти намилився!?"
Кан О кинувся слідом.
У цей момент щось пролетіло повз нього. Це був темно-червоний череп, що палав синім полум'ям.
Череп пронісся повз нього блискавкою і закружляв навколо Барамута. А потім пролунав дивний звук.
К'яг'яг'яг'яг'яг'я!
"Я наклав прокляття переслідувача", — вигукнув Едер.
"За ним!"
Це був їхній шанс прикінчити Барамута.
Звір продовжував бігти з накладеним прокляттям.
Гагагага...
Кан О слідував за синім полум'ям і дивними звуками.
Едер швидко біг за ним.
***
Швидкість відступу Барамута була неймовірною. Кожним стрибком він долав величезні відстані. Проте він не міг втекти від Кан О. Адже з Обжорством він був швидшим.
"Ти!"
Кан О швидко наздогнав його і рубонув мечем зверху вниз.
Свіш!
Кухеонг!
Барамут різко розвернувся, щоб уникнути атаки.
Пуук!
Лезо встромилося в землю. У цей момент звір люто махнув передньою лапою.
"Ек!"
Кан О швидко пригнувся. Його здоров'я було на межі, тож він мусив ухилятися за будь-яку ціну.
На щастя, атака Барамута лише розрізала повітря, і Кан О перейшов у контратаку. Проте тигр знову відштовхнувся від землі, намагаючись втекти.
"Стій на місці!"
Кан О переслідував його.
Це перетворилося на бій під час бігу. Але посеред шляху він помітив печеру з велетенським входом, куди і заскочив Барамут.
Кан О забіг слідом, але щойно він переступив поріг...
Барамут розвернувся на 180 градусів і стрибнув на нього. Золота енергія пульсувала навколо його тіла.
"Хуахп!"
Кан О змахнув мечем з усією силою, яку міг зібрати; зрештою, він не міг відступити зараз.
Розтин!
Танг!
Кан О та Барамут! Їхня сила була рівною. Зрештою, жодна сторона не змогла подолати іншу, і обох відкинуло назад.
Г'яреуру.
Тигр вискалив зуби і зник, відступаючи глибше в печеру.
- Я не можу його відпустити.
Кан О рушив за ним. Однак з'явилося системне повідомлення про те, що режим Обжорства закінчився.
- Я маю вбити його попри все!
Без Обжорства він більше не міг переслідувати Барамута так швидко. Це означало, що він мав зловити його зараз, поки ще знав, де той знаходиться.
Кан О біг так швидко, як тільки міг.
Але чи згоден був Барамут, що їм обом треба закінчити все тут? Чи, можливо, з цієї печери просто не було іншого виходу?
Барамут гордо стояв у центрі просторої печери, освітленої вкрапленими дорогоцінними каменями. Його чорний камуфляж зник; він знову став помаранчевим у чорну смужку і постав перед ним як величний тигр. Барамут спостерігав за ним і, здавалося, мовою тіла подавав сигнал: «Давай закінчимо це!».
І зрештою, лише один із них вийде звідси живим.
"Ось про це я і кажу".
Кан О впевнено крокував до Барамута. Він міг би прикликати Едера, який щосили біг слідом, але вирішив цього не робити. Кан О хотів битися один на один.
Барамут продовжував гордо дивитися, поки Кан О наближався; він не поворухнувся ні на дюйм.
Кан О зупинився на відстані удару меча. Очевидно, він був достатньо близько і для кігтів Барамута. Іншими словами, вони були на відстані, де могли завдати шкоди один одному!
Вони дивилися в очі один одному.
Чи це був сигнал?
Вони рушили одночасно.
"Помри!" — Кан О змахнув Демонічним мечем.
Кухеонг! — Барамут махнув гігантською передньою лапою.
Вони зіткнулися!
Вони безперервно атакували, намагаючись вбити суперника! І Кан О, і Барамут забули про захист і повністю зосередилися на нападі.
Канг. Гганг. Канг, канг!
Лезо і кігті стикалися нескінченно. Вони не стримували і свої навички.
Розтин!
Осколки землі!
Розтин!
Вітряний Кіготь!
Рев!
Вітряний Кіготь!
Посеред усього цього, через лютість протистояння, вони обидва продовжували отримувати шкоду. Осколки червоного світла потроху сипалися і з Кан О, і з Барамута. Однак одна сторона поступово здобувала перевагу.
Кан О махав мечем, ніби в трансі. Його концентрація зараз була на піку. З досвідом і талантом гравця, який правив у Warlord як найсильніший, а також із Гіперінтуїцією, реальними бойовими навичками та твердим характером...! Усі ці фактори змішалися, як метал у печі, навіть перед таким могутнім ворогом у відчайдушній битві! Його сила вибухнула вся водночас.
Барамут теж пручався до самого кінця. Він використовував ефект своєї золотої навички! Він також знову і знову застосовував Вітряний Кіготь, намагаючись змести ворога.
Проте Кан О махав мечем як божевільний, відбиваючи всі вітряні удари. Більше того, його атаки по щиту створили тріщини, і повторними ударами він миттєво розбив захист.
Крок. Ще крок.
Кан О впевнено просувався вперед. Тоді як Барамута відтісняли.
Куааанг! — Барамут заревів на повні легені.
Звичайна людина відчула б слабкість у колінах! Але злякані собаки гавкають найголосніше.
Навпаки, очі Кан О були спокійними... ні, вони були абсолютно нерухомими. Зрештою, Кан О завдав останнього удару.
Свіш.
Своїм Демонічним мечем, що розтинає світ.
Сніжно-біла лінія пройшла за траєкторією леза!
Пеок!
Зір Барамута затуманився. Він зібрав усі сили, що залишилися, щоб повернути тіло в один бік печери. Він схилив голову в тому напрямку і зустрів смерть.
[Ви перемогли Барамута.]
[Барамут — унікальний монстр-бос.]
[З Барамута випадають предмети, що містять його ім'я.]
[Ви перемогли унікального боса. Ваша слава зросла, а всі ваші бойові характеристики покращилися.]
[Мисливські угіддя Барамута повернули свою початкову назву: Тихі джунглі Лаверо.]
[Ви отримали титул «Король джунглів Лаверо».]
"Це був унікальний бос?"
Це означало, що він був єдиним в історії світу Aрта — чи то в минулому, чи в теперішньому, чи в майбутньому.
Тоді як Королева Павуків Аліші відродиться через деякий час, що було цілком природно, тому що це гра. Однак, унікальні боси не відроджуються. Він був лише один! Якщо вбили — то все!
Тож Барамут помер у справжньому розумінні цього слова.
Ніхто ніколи більше не побачить Барамута.
Крім того, з таких босів випадає унікальне спорядження з їхнім ім'ям. Це і були чотири мерехтливі предмети навколо тіла Барамута.
Кан О зібрав спорядження. І подивився туди, куди Барамут схилив голову перед смертю.
Останній жест унікального боса. Це було...
"Здається, він сумував за домом".
Кажуть, лисиці перед смертю повертають голови в бік свого дому.
Саме так Кан О витлумачив останній вчинок Барамута.
"Чому?"
Кан О попрямував у той бік.
На стіні висів велетенський шматок тканини.
Він підняв завісу, відкриваючи зону, яка здавалася придатною для життя людини. Там була жаровня, ліжко, стіл, книжкова полиця з книгами, кухонне приладдя тощо.
І там було тіло старої жінки в робі, яка гойдалася на кріслі-гойдалці.