Поява Цьов Юньлі та запуск механізму корекції сюжету заскочили Ю Жубін зненацька — її тіло миттєво перестало їй коритися.
Наступної миті її зап’ястя обпекло холодом. Система корекції знову зазнала втручання, розриваючись між перезавантаженням та невдалими спробами запуску.
Крижаний механічний голос у голові влаштував справжнє бомбардування, позбавляючи її здатності мислити. Здавалося, голова ось-от розколеться. Вона лише відчувала, як Тан Ханьцьов кудись її тягне.
Тан Ханьцьов зреагувала миттєво, щойно побачила Цьов Юньлі. Вона схопила дівчину за руку, пригорнула за плечі й рішуче вивела з зали бенкету, прямуючи прямо до вбиральні.
У голові Ю Жубін панував хаос, а сил було значно менше, ніж у супутниці, тож вона могла лише слухняно йти за нею.
А Те, щойно увійшовши до зали, одразу помітив їх обох. На його обличчі розцвіла фірмова усмішка; він уже підняв руку, збираючись привітатися, аж раптом побачив, як Тан Ханьцьов владно обхопила Ю Жубін і зникла в іншому коридорі.
Ю Жубін трималася рукою за чоло, її брови були міцно стиснуті — вона виглядала так, ніби їй стало дуже зле.
Усмішка А Те згасла, він розгублено почухав потилицю.
Що це взагалі було?
Цьов Юньлі теж їх помітив. Подумавши про те, що Тан Ханьцьов зважилася привести Ю Жубін на такий захід, він лише презирливо пирхнув.
Вони справді були парою.
…
Гуркіт! — двері кабінки вбиральні з гучним ударом вдарилися об стіну.
Ситуація була критичною, тож Тан Ханьцьов було не до шляхетних манер та делікатних рухів. Переконавшись, що всередині нікого немає, вона затягнула Ю Жубін у кабінку й миттю зачинила двері на замок.
Ю Жубін, знесилена від головного болю, притулилася до стіни. Тан Ханьцьов міцно стискала її руку, наче боялася, що дівчина може раптово втекти.
Тримаючи її, Тан Ханьцьов теж чула ці докучливі звуки системи, але на неї вони не мали жодного впливу — вони могли полонити лише Ю Жубін.
Полонити невинну Ю Жубін.
Вона простягнула другу руку й підняла підборіддя дівчини, змушуючи її подивитися на себе.
Чисті й прозорі очі Ю Жубін зараз були затуманені вологою від нестерпного болю, що робило її погляд дивно розмитим.
Це було страшенно боляче, проте вона не зронила ні слова скарги.
Тан Ханьцьов подалася вперед і з ніжним співчуттям припала до її губ.
Подих у подих, аромат парфумів у повітрі — атмосфера миттю стала інтимною, а солодкий смак запаморочив розум.
Сигнал системи корекції знову був розбитий вщент і жалюгідно визнав поразку. Дратівливі механічні звуки зникли без сліду, і світ нарешті занурився в тишу.
У таку тишу, де було чути лише звуки пристрасті, що проникали все глибше, грубо зриваючи маску сорому. Вони вабили за собою у спільне падіння — владно, але так, що серце завмирало від солодкої млості.
Мета їхнього зближення, здавалося, зазнала тонких змін. Це вже не було просто порятунком з лап набридливої системи.
З’явилося жадання, що спокушало перетнути межу.
Що ближче вони були, то нестримнішим ставало бажання володіти одна одною.
Гарячий подих був м’яким і ніжним, наче зимове сонце. Хто б захотів відпускати це тепло? Хотілося лише сплестися ще міцніше, аби розвіяти крижаний подих вітру, що залишився на тілі.
Навіть якщо розум розплавиться під цим сонцем — нехай. Отримати це тепло хоча б на мить було цілком достатньо.
Тан Ханьцьов, втрачаючи контроль над почуттями, ніжно притиснулася носом до мочки вуха Ю Жубін і повільно розплющила очі, в яких ще палахкотіла пристрасть. Поглянувши на почервонілі щоки дівчини, вона нарешті опанувала себе, зупинившись перед тим, як перетнути межу остаточно.
На цьому... поки що досить.
Якщо піти далі — вона вже не зможе зупинитися.
Вона боялася, що варто їй перетнути межу й дозволити собі щось більше, як з’явиться страх — страх того, що вона насправді не здатна прийняти таку близькість із жінкою.
Тому вона не могла дозволити собі зайвого, не могла дати волю почуттям; треба було вміти вчасно зупинитися.
Коли інтимну мить було примусово перервано, Ю Жубін повільно розплющила очі. Її погляд, затуманений вологою, був ніжним, наче чисте місячне сяйво.
Вона повернула голову до Тан Ханьцьов і побачила, що та теж пильно дивиться на неї.
Відстань між ними була настільки малою, що варто було Ю Жубін лише трохи податися вперед — і вона змогла б повернути ту перервану близькість.
Проте вона цього не зробила.
Очі Тан Ханьцьов блищали, вона мовчки спостерігала за нею.
Хоча пані Тан не зронила ні слова, серце Ю Жубін все одно забилося частіше — о ні, невже вона (Т) усвідомлювала, як сильно їй (Ю) подобалися поцілунки?!
«Цьов...» — її голос чомусь став дивно хрипким.
«Кхем!» — вона щосили відкашлялася й спробувала ще раз: «Я в нормі, Цьовцьов. Дякую, що вкотре врятувала мене!»
Побачивши, що дівчина, як завжди, жартує і не помітила нічого дивного, Тан Ханьцьов заспокоїлася. На її вустах з’явилася посмішка: «Головне, що все минулося». Лише після цього вона випустила її зап’ястя.
На колись білосніжній шкірі тепер виднілося виразне червоне коло.
Вона справді переборщила із силою.
Тан Ханьцьов обережно взяла її руку, промовивши з почуттям провини: «Пробач, я занадто міцно тебе тримала».
Ю Жубін байдуже махнула рукою: «Ой, та за що ти вибачаєшся? Так і треба було! Якби ти не тримала міцно, мені б настав капець!» А потім додала: «Добре, що я слабша за тебе, бо якби ти не змогла мене втримати — хіба це не було б ніяково?»
Ю Жубін уявила цю картину.
Вишукана й шляхетна друга пані Тан змушена привселюдно влаштовувати з нею перетягування канату... Від такої думки аж мороз по шкірі йшов.
Тан Ханьцьов, дивлячись на почервоніле зап’ястя, не втрималася від легкого сміху, почувши її роздуми.
У неї завжди була така яскрава уява.
Подушечка великого пальця Тан Ханьцьов ніжно провела по почервонілому місцю. Її серце стиснулося від жалю, а голос миттю став м’яким: «Болить?»
Ю Жубін відповіла миттєво: «Ні краплі».
Щойно вона була настільки поглинута поцілунками з Тан Ханьцьов, що зовсім забула про руку.
Коли справа доходить до ніжностей із її Хань-Хань, якась там рука не має значення! Вона офіційно оголосила цю руку тимчасово незалежною територією!
Тан Ханьцьов ще кілька разів лагідно погладила її постраждалу кінцівку.
Ю Жубін заспокоїла її: «Все справді гаразд». — Вона поправила чорну хутряну накидку так, щоб та прикривала лікті, й хитро виставила руку вперед, ховаючи почервоніння. Посміхнувшись, мовила: «Ось бачиш, тепер можна виходити до людей!»
«Ще ні, — заперечила Тан Ханьцьов. — Помада».
Від поцілунків усе розмазалося, треба було нафарбуватися заново.
Ю Жубін глянула на губи Тан Ханьцьов — помада на них була в жахливому стані. Одразу було видно, наскільки палкою вона була під час поцілунку. Дівчина вийшла з кабінки й підійшла до дзеркала.
Що ж, її власне обличчя виглядало не краще.
Тан Ханьцьов підняла їхні сумочки, що впали на підлогу, вийшла слідом і простягнула Ю Жубін її річ. Потім вона терпляче почала стирати залишки своєї помади, не оминаючи жодної цятки за контуром губ.
Діставши з сумки запасну помаду, Тан Ханьцьов нафарбувалася перед дзеркалом знову.
Ю Жубін теж дістала свою, але задивилася на ту, що була в руках Тан Ханьцьов.
У Тан Ханьцьов відтінок був темнішим, винно-червоним; із ним її владна аура миттю стала ще відчутнішою. У самій Ю Жубін помада була яскраво-червоною, насиченою, що робило її шкіру ще білішою та прозорішою.
Проте зараз вона подумала, що колір Тан Ханьцьов ідеально пасував би до її чорної сукні.
Тан Ханьцьов миттю збагнула її думки. Вона зупинилася й запитала: «Хочеш спробувати?»
Ю Жубін, яку викрили, анітрохи не зніяковіла й просто знизала плечима: «Я просто подумала, що цей колір дуже пасував би до моєї сукні. Але зараз це неможливо».
На бенкеті повно проникливих людей, до того ж там чимало акторок, які знаються на косметиці. Якби вони вдвох вийшли на хвилину, а повернулися з іншим кольором губ — як би цього не помітили?
Тож це були лише мрії, вона не збиралася втілювати їх у життя.
Тан Ханьцьов усміхнулася: «Так, зараз не можна».
«Зрештою, ми ж справжні таємні коханки, тож маємо пильнувати, аби нас не викрили завчасно».
Ю Жубін завмерла з помадою в руках і витріщилася на неї через дзеркало.
Таємні коханки???
Тан Ханьцьов спокійно додала: «Ти вже забула контракт, який щойно підписала?»
Раз підписали договір про утримання, то хіба вона тепер не її маленька коханка?
Логіка бездоганна, жодних заперечень.
Ю Жубін лише коротко мукнула й продовжила фарбуватися.
А вона вже було подумала, що в пані Тан нарешті щось «клацнуло» і вона вирішила вважати ці стосунки справжніми...
…
Дівчата привели до ладу вбрання, повернули собі бездоганний вигляд і повернулися до зали.
Дорогою назад Ю Жубін про всяк випадок запитала у 008, коли чекати на наступний спалах.
008 повільно викреслив на папері другу корекцію і відповів: [Протягом доби друга корекція не активується. Проте після опівночі відлік почнеться заново.]
Він хотів був нагадати, що в неї залишилося ще три спроби, але, побачивши поруч Тан Ханьцьов і згадавши про понад п’ятдесят «гріхів», які на нього повісили, зціпив зуби й промовчав.
Якщо він збирався взяти на себе провину, то нестиме її до кінця.
Ю Жубін мукнула «зрозуміло», налаштувалася на потрібний лад і разом із Тан Ханьцьов увійшла до зали, де на них знову впало яскраве світло софітів.
Дядьки Тан Ханьцьов, побачивши, що вони нарешті повернулися, підійшли розпитати, що сталося. Тан Ханьцьов з усмішкою відповідала кожному.
«Їй раптом стало недобре, тож я відвела її трохи відпочити».
«Зараз уже все гаразд. Пробачте, що змусили вас хвилюватися».
Побачивши, що вони нарешті повернулися, А Те, щойно випала вільна хвилина, теж підбіг висловити турботу: «Пані Ю, вам було зле?»
Ю Жубін відповіла: «Так».
А Те занепокоєно додав: «Тоді бережіть себе. Такий щільний графік справді виснажує».
«Я пам’ятатиму, дякую, вчителю А Те», — відказала Ю Жубін.
А Те засміявся: «Ви занадто ввічлива! Не треба називати мене вчителем, просто — А Те».
Ю Жубін знову продемонструвала свою ідеальну професійну посмішку «білого комірця».
Тан Ханьцьов глянула на Цьов Юньлі, який розмовляв із кимось неподалік. Їхні погляди на мить перетнулися, і обидва сухо відвернулися, не виявивши жодних емоцій.
Тан Ханьцьов запитала: «Сяо Дзє, чому твій брат тут? Казали ж, що він у відрядженні?»
А Те оговтався: «А, він закінчив справи раніше, тому й повернувся швидше».
Ю Жубін: «...»
Чи не міг би він працювати не так швидко?!
Активувати систему корекції в такому місці — це ж іспанський сором!
Тут вона побачила, як Цьов Юньлі з кам’яним обличчям прямує до них. Ю Жубін підсвідомо відступила на крок.
Дякую системі: тепер варто Цьов Юньлі опинитися в радіусі п’яти метрів, як вона відчуває тривогу й роздратування, навіть якщо система більше не спрацює.
Вона роздратовано витягла з сумочки цукерку, розгорнула її і запхнула до рота, намагаючись заспокоїтися через солодкий смак.
Тан Ханьцьов помітила її стан, легенько погладила по спині й прошепотіла на вухо: «Я поруч, не бійся».
А Те, що стояв збоку, набув виразу цілковитого здивування.
Цьов Юньлі зупинився поруч із братом. Він підійшов не просто так, а щоб забрати брата на зустріч з іншими людьми.
Проте, побачивши, як Тан Ханьцьов і Ю Жубін ніжно стоять поруч, він невдоволено нахмурився і не втримався від зауваження: «Ти таки зважилася привести її сюди».
Обидва молоді пани Цьов прийшли без супутниць.
А от друга пані Тан — інша справа. Вона не просто прийшла з кимось, вона демонстративно привела дівчину. Поки всі інші розбилися на пари «чоловік-жінка», вона вирішила виділитися.
Тан Ханьцьов подивилася на нього гострим поглядом: «Пане Цьов, ви щось плутаєте. Хіба не цілком природно, що я привела Жубін?»
Цьов Юньлі хмикнув: «Так, цілком природно». І, схопивши А Те за руку, повів його геть.
А Те розгублено запитав: «Брате, чому сестра Ханьцьов сказала "цілком природно"?»
Звучало так, ніби у них роман.
Цьов Юньлі відпустив його і холодно кинув: «Тому що вони зустрічаються».
А Те завмер у шоці, підсвідомо затуливши рота рукою.
Святий боже!
СР справді реальний???
----------(Автор має що сказати)---------
А Те: «Це правда!!!!! [Вібрує від захвату]»
008: «Мені було так важко, я занадто довго був цапом-відбувайлом».
------(Перекладач має що сказати)------
На жаль, поки що СР нереальний. Сподіваємося, це триватиме недовго…