Давно не бачилися?
Востаннє вони зустрічалися четвертого грудня, саме коли з’явилася система корекції 008. Відтоді вони не мали нагоди побачитися аж до початку зйомок «Три дні й три ночі».
Ю Жубін була повністю поглинута підготовкою до шоу, а після успішного дебюту гурту через надзвичайну популярність її графік став надто щільним. Коротше кажучи, вона була дуже зайнята.
Тан Ханьцьов керувала компанією, розв'язувала численні ділові питання та укладала угоди, тож також не мала вільного часу.
Якби не зйомки реаліті-шоу, невідомо, коли б вони змогли зустрітися знову.
Отже, їхня розлука тривала шістнадцять днів.
Шістнадцять днів — термін не надто тривалий, проте й не короткий; принаймні для Тан Ханьцьов це було цілком прийнятно.
Тан Ханьцьов подивилася на дівчину, яка так палко притиснулася до неї, і з усмішкою запитала: «Ми не бачилися лише два тижні. Хіба це такий довгий термін?»
Ю Жубін здивовано підняла брови й навела переконливий аргумент: «Один день розлуки здається трьома роками. А нас не було поруч два тижні — лише уяви, скільки років ми згаяли! Звісно, це дуже довго!»
Для неї кожен день без Тан Ханьцьов здавався нескінченним, а шістнадцять днів розлуки стали справжнім випробуванням.
У стосунках завжди найважче тому, чия любов залишається таємницею.
Вона подумки поспівчувала сама собі, але вмить зібралася з духом. Ю Жубін прибрала руки з талії Тан Ханьцьов і, провівши ними вгору, обхопила її за шию. Вона довірливо прихилилася до неї й з чарівною усмішкою промовила: «Цьовцьов, поцілуй мене».
У цій позі вона нагадувала саме втілення спокуси, здатної затьмарити розум.
Тан Ханьцьов дивилася на неї, не вимовляючи ні слова.
Вона визнавала, що й сама прагнула цього поцілунку. Вона переконала себе, що це цілком припустимо — для двох дівчат, що мають такі близькі стосунки, це цілком природно.
Проте зараз, коли Ю Жубін сама ініціювала близькість, Тан Ханьцьов не змогла миттєво відповісти.
Раптом її знову охопили сумніви.
— Чи це правильно?
— Чи справді ми можемо так робити?
— Якими почуттями керується вона, просячи про поцілунок, і як маю відповісти я?
Ю Жубін, помітивши її мовчання, відчула тривогу. Вона вирішила, що Тан Ханьцьов запідозрила її у нещирості й тепер прискіпливо оцінює її вчинки.
Вона розгубилася і, намагаючись знайти хоч якесь виправдання, випалила перше, що спало на думку: «Я роблю це лише заради системи!»
Тан Ханьцьов здивовано завмерла.
Ю Жубін вхопилася за цю версію як за останню надію і продовжила пояснення: «008 попереджав, що наступний етап корекції розпочнеться після дебюту. Тепер наш гурт офіційно сформовано, отже, корекція може відбутися будь-якої миті».
Вона відвела погляд на світлу плитку стіни й упевнено додала: «Ми довго не бачилися, і я хвилювалася, що ти втратиш вправність. Тому я вирішила, що нам варто трохи потренуватися!»
«До того ж ми домовлялися про ідеальний перший поцілунок...»
Тан Ханьцьов ледь помітно ворухнулася і стримано підтвердила свої слова коротким «угу», ніби приймаючи це пояснення, а потім зненацька закрутила кран.
Ю Жубін не збагнула сенсу цього вчинку і лише обережно зауважила: «Насправді, якщо ти не хочеш, ми можемо відкласти це тренування...»
Вода знову гучно зашуміла.
Бачачи, що Тан Ханьцьов поводиться дещо розсіяно, Ю Жубін докірливо мовила: «Навіщо ти граєшся з водою?»
Ми ж обговорюємо серйозні речі, а ти поводишся як дитина!
Тан Ханьцьов, почувши це, ледь помітно всміхнулася і тихо промовила: «Я хочу».
Після чого вона почала знову й знову відкривати та закривати кран, виявляючи дивну впертість, ніби наполягаючи на своєму праві діяти на власний розсуд.
Ю Жубін: «???»
Стільки років минуло з нашої останньої зустрічі, ця владна президентка справді стала набагато дитячішою!
Ю Жубін була спантеличена. Вона не розуміла, чому розмова про близькість раптом перейшла в таке дивне русло, і не знала, чи доречно буде знову повертатися до попередньої теми.
Це здавалося... трохи недоречним.
Потім перед її очима опустилася темрява, затьмарюючи весь зір.
Тан Ханьцьов несподівано насунула їй на голову каптур.
Ю Жубін, опинившись у полоні просторого каптура, розгублено завмерла; її яскраві вуста лише беззвучно ворушилися: «Хто вкрав моє світло, хм...»
Тан Ханьцьов притримала її за талію і, звичним ніжним жестом пригорнувши до себе цього чарівного «зайчика», лагідно торкнулася її губ.
Саме так.
Вона відчула, що теж хоче цього — розділити цей момент із нею.
У ту саму мить серце пронизало дивне почуття.
Складне й радісне водночас — щось таке, чому вона не могла знайти пояснення.
...
Оскільки в кімнаті на них чекали камери, поцілунок був нетривалим. Вони не наважувалися на зайву палкість; дотик був легким і ніжним, наче помах крил метелика.
Аромат Тан Ханьцьов невдовзі зник. Ю Жубін розплющила очі, проте бачила лише темряву каптура, що приховував від неї обличчя подруги.
Вона опустила погляд: перед нею були лише шовкові темно-сині штани Тан Ханьцьов. Раптом у полі зору з’явилася тонка витончена рука, що тримала рожеву електричну щітку з порцією зубної пасти.
«Якщо втомилася – вмивайся і лягай відпочивати», — промовила Тан Ханьцьов.
Вона, як і завжди, виявляла безмежну турботу.
Сміливість повернулася до Ю Жубін миттєво. Вона відкинула каптур, взяла щітку і, ставши поруч із Тан Ханьцьов перед дзеркалом, весело всміхнулася її відображенню. Склавши пальці у формі серця, вона вигукнула: «Я кохаю тебе, моя Цьовцьов!»
Тан Ханьцьов кинула на неї побіжний погляд і сухо зауважила: «Швидше чисть зуби».
Ю Жубін зі сміхом прополоскала рот: «Слухаюсь, уже закінчую».
Вона миттю впоралася зі справами й за хвилину вибігла з ванної. Тан Ханьцьов, здивована такою поспішністю, вийшла слідом і побачила, що дівчина просто поспішала зігріти для них постіль.
Тан Ханьцьов лише похитала головою з легкою посмішкою і неквапливо завершила свої приготування.
Коли Тан Ханьцьов уже збиралася лягати, Ю Жубін раптом подивилася на неї, потім на камери й вигукнула: «Зачекай!»
Тан Ханьцьов зупинилася: «Що сталося?»
Ю Жубін підвелася на ліжку: «Я приготую всім щось, що вони хочуть побачити».
Тан Ханьцьов: «?»
Передчуття було недобрим.
І справді, наступної миті Ю Жубін виповзла поверх ковдри й прибрала надзвичайно звабливу позу. Вона кинула на подругу палкий погляд і, манячи її рукою, промовила ніжним, оксамитовим голосом: «Пані Тан, я чекаю на вас...~»
Тан Ханьцьов: «...»
Кому прийде в голову дивитися на подібне?
Тан Ханьцьов відчула сильне роздратування: «Ти справді хочеш перетворити цю програму на контент для дорослих?»
Ю Жубін: «То я цілком здатна?»
Гідний айдол повинен дбати про інтереси своєї повнолітньої аудиторії!
Тан Ханьцьов: «Пам’ятай про свій імідж! Негайно повертайся під ковдру!»
Як айдол-підліток, про які нездорові речі вона думає цілий день?!
Ю Жубін: «Як забажаєте!» — і слухняно сховалася в ліжку.
Потім вона згадала про ще одну важливу деталь, знову підхопилася і дістала з валізи кілька шматків тканини. Вона почала завішувати ними всі камери в кімнаті, а перед останньою кокетливо всміхнулася і промовила: «До завтра».
Хіба припустимо знімати дівчат під час сну? Вона заздалегідь підготувала ці завіси саме для цієї миті.
Завтра вона прибере їх, і зйомки відновляться.
Завісивши останню камеру, що розташовувалася під самою стелею, Тан Ханьцьов допомогла подрузі спуститися зі стільця й зауважила: «Ти досить ретельно підготувалася».
Тан Ханьцьов ніколи раніше не доводилося перебувати під наглядом стількох об’єктивів, тож вона навіть не замислювалася над цим аспектом.
Ю Жубін у відповідь кокетливо всміхнулася і ледь чутно промовила: «Зрештою, це вже мій другий професійний досвід».
Як досвідчений ветеран, вона знала все.
Раптом Ю Жубін обійняла себе за плечі й, повернувшись до Тан Ханьцьов, запитала: «Цьовцьов, чи не бажаєш ти провести цю ніч у моїх обіймах?»
Тан Ханьцьов запитала у відповідь: «Чому?»
Ю Жубін пояснила: «Просто цей одяг настільки зручний, що мені захотілося поділитися цим затишком із тобою. Дивлячись на себе, я й сама відчуваю бажання обійняти таку м’якість».
Тан Ханьцьов підняла брову: «То, можливо, ти продемонструєш мені сьогодні, як це — спати у власних обіймах?»
Їй ще не доводилося бачити нікого, хто б обирав подібний спосіб відпочинку.
Ю Жубін: «...»
Ю Жубін: «У цьому немає потреби».
Вона придбала цю піжаму саме для того, щоб Тан Ханьцьов не хотіла її відпускати, а не для того, щоб обіймати саму себе!
Вона не збиралася влаштовувати театралізоване дійство за мотивами відомих сумних мемів про самотність.
Після цього жарту настрій Тан Ханьцьов значно покращився, і вона вляглася на ліжко. Ю Жубін примостилася поруч і, отримавши згоду, вимкнула в кімнаті світло.
Хист Ю Жубін створювати затишок і справді був неперевершеним: під ковдрою панувало приємне тепло, яке дарувало Тан Ханьцьов відчуття комфорту. Випадково вона торкнулася надзвичайно ніжного на дотик рукава піжами Ю Жубін.
Вона завагалася, проте не втрималася й знову погладила м’яку тканину.
Ю Жубін відчула ці обережні дотики й подумки іронічно зауважила: «Яка лицемірка».
Скориставшись моментом, вона почала повільно підсуватися до Тан Ханьцьов, поки не притулилася до неї всім тілом. Вона міцно обхопила її, примовляючи: «Пані Тан, не варто обмежуватися лише дотиками — просто обійміть мене. Ви заслуговуєте на це втілення м’якості та комфорту. Це цілком безкоштовна пропозиція».
Тан Ханьцьов не встигла заперечити, як Ю Жубін сама взяла її руку й поклала собі на талію.
Оскільки цей вечір був справді спокійним, Тан Ханьцьов дозволила їй керувати ситуацією і навіть сама пригорнула дівчину до грудей, кілька разів лагідно провівши рукою по її спині.
Ю Жубін у її обіймах почувалася цілком задоволеною; вона знову солодко позіхнула.
«Засинай. На добраніч», — промовила Тан Ханьцьов, дбайливо відкинувши її довге волосся, аби воно не заважало під час сну.
Ю Жубін тихо відгукнулася, легенько потягнула її за край одягу й прошепотіла: «Як щодо повного обслуговування та ще одного поцілунку на добраніч?»
Вона натякала на те, що дорослим людям варто переходити від слів до дій.
Тан Ханьцьов тихо засміялася, навпомацки знайшла її ніжні вуста і схилилася для легкого поцілунку.
Лише тоді Ю Жубін радісно мовила: «Чудово. Тепер, під захистом твого поцілунку, мені обов’язково насняться добрі сни».
Тан Ханьцьов усміхнулася: «Тоді засинай швидше». Та щойно вона заплющила очі, як почула глибоке зітхнення, сповнене жалю.
Тан Ханьцьов розплющила очі й турботливо запитала: «Чому ти зітхаєш?»
Голос Ю Жубін став зовсім тихим — так, щоб його чула лише її супутниця.
Вона промовила: «Я раптом усвідомила, що протягом цих трьох днів у мене не буде нагоди цілувати тебе до нестями. Це видається мені великою втратою».
Тан Ханьцьов: «...»
Вибач за що???
----------(Автор має що сказати)---------
[Вельмишановне панство, подивіться-но уважніше: це були лише рукави піжами!!! Блін!!! Про що ви думаєте, про що ви думаєте!!! Я думаю, що ви всі просто безжальні!!!]
[Боже мій… Це СР справді дивовижне]
Подвійне оновлення.
У коментарях самі лише розпусники. Наша бабуся-троль покладається на своє обличчя, щоб їсти, якщо її поцілунки стають занадто пишними, як вона може дивитися людям в очі!
Що ж до Сон Дженьджень, то можете не хвилюватися: вона не становить ані значної загрози, ані цілковитої її відсутності.
------(Перекладач має що сказати)------
Яка втрата, яка втрата…