Ю Жубін, вбрана у нову піжаму, деякий час вагалася біля дверей ванної кімнати, перш ніж наважилася підійти. Вона зупинилася і граційно обернулася, демонструючи оновлення гардероба, а тоді з надією запитала: «Як тобі? Чи не бажаєш торкнутися?»
Тан Ханьцьов уважно оглянула її, і в думках постали лише два визначення: «пухнаста» та «чарівна».
Саме так: пухнаста й надзвичайно чарівна.
Ю Жубін була вбрана у жовтий велюровий комбінезон-зайчик. З каптура звисали довгі вуха, що в поєднанні з її осяйними великими очима та вишуканими рисами обличчя створювало неймовірно зворушливий образ. Виникало непереборне бажання пригорнути її та лагідно обійняти.
Тан Ханьцьов не лише відчула це бажання, а й справді простягнула руку, щоб торкнутися м’якої тканини піжами, яка виявилася надзвичайно ніжною на дотик.
Обіймати її під час сну, певно, буде дуже затишно. Мимоволі подумала вона.
Тан Ханьцьов відповіла: «Так, дуже приємно». І не втрималася від того, щоб погладити тканину ще кілька разів.
Мети Ю Жубін було досягнуто.
Вона саме й прагнула викликати у Тан Ханьцьов це захоплення і бажання бути ближче, аби тій ще дужче закортіло провести ніч в обіймах!
Ю Жубін накинула каптур, дозволивши довгим вухам вільно звисати. Оскільки каптур був надто просторим, він легко приховав її очі та ніс, залишивши відкритими лише тендітне підборіддя та яскраві вуста.
Саме це змушувало мимоволі зосереджувати всю увагу на її маленьких почервонілих губах.
Вони виглядали незвичайно спокусливо.
Дуже хотілося їх поцілувати.
Щойно ця думка з’явилася, Тан Ханьцьов наче опеклася — вона квапливо відвела погляд, відклала планшет і підвелася: «Я йду до ванної».
Ю Жубін, не помітивши її збентеження, запитала: «Хіба такий вигляд не є більш привабливим?»
Голос Тан Ханьцьов пролунав уже за її спиною, дещо розсіяно: «Так, мило. Ти наймиліша».
Ю Жубін невдоволено хмикнула, відкинула каптур, щоб відновити огляд, і, підхопивши книгу, запірнула під ковдру, нарікаючи: «Так поверхово, так поверхово».
Тан Ханьцьов знову лише стримано відгукнулася і зайшла до ванної кімнати. Вона ввімкнула воду, шум якої миттєво відокремив її від решти світу.
Вона не розуміла власного стану: чому раптом виникло бажання поцілувати Ю Жубін?
У ту мить її охопило почуття туги.
Вона повільно почала знімати одяг.
Можливо, причиною було те, що раніше Ю Жубін занадто часто ініціювала поцілунки, а після тривалої перерви підсвідомість висунула таку вимогу?
Чи не є це проблемою?
Мабуть, ні.
Вони обидві жінки, мають близькі стосунки, тож іноді відчути потяг до подруги цілком природно. Вони ж не хочуть спати разом.
До того ж у цій піжамі вона дійсно виглядає надзвичайно мило. Напевно, не вона одна відчула б таке бажання. Безперечно.
Трохи поміркувавши, вона нарешті заспокоїлася, охайно склала речі й ступила у теплу водяну хмару.
...
Завершивши водні процедури, Тан Ханьцьов побачила Ю Жубін, яка нерухомо лежала на ліжку, сховавши обличчя у сторінках книги; довгі заячі вуха безладно розпростерлися поруч.
Тан Ханьцьов, не розуміючи змісту цієї сцени, запитала: «Чим ти займаєшся?»
Ю Жубін повільно підняла голову, зиркнула на неї й знову занурилася в підручник. Її голос звучав приглушено: «Метод дифузійного навчання».
Тан Ханьцьов: «...?»
Який саме метод?
«Що це означає?»
Вона ніколи не чула про подібні химерні способи здобуття знань.
Ю Жубін серйозно пояснила: «Я притискаюся обличчям до сторінок, і знання самі проникають у мою свідомість. Так мені не доводиться нічого зубрити навмисно».
А потім схвально підняла великий палець: «Мені подобається цей метод навчання».
Тан Ханьцьов на мить забракло слів: «...»
Раптом Ю Жубін, осяяна якоюсь думкою, різко підвелася і подивилася на неї дивним, палким поглядом. Вона швидко підповзла до краю ліжка: «Ходи-но сюди, Цьовцьов».
Тан Ханьцьов не знала її намірів, проте слухняно підійшла. Тільки-но вона зупинилася, як Ю Жубін, стоячи на колінах, ніжно обхопила її обличчя долонями.
Ю Жубін довгий час перебувала під ковдрою, тож була дуже теплою, а її руки — і поготів. Тан Ханьцьов здивовано завмерла від цього лагідного тепла на щоках.
Наступної миті Ю Жубін зняла каптур і притиснулася своїм обличчям до її лиця.
Очі Тан Ханьцьов здивовано розширилися; підозрюючи якусь витівку, вона миттю вхопила дівчину за талію, підтримуючи її, і насторожено запитала: «Що ти збираєшся робити?»
І все це відбувалося просто перед об’єктивами камер...
Коли Ю Жубін раптово відчула дотик до своєї талії, вона мимоволі здригнулася і схилилася в обійми Тан Ханьцьов. Почувши її суворе запитання, вона випросталася і з невинним виглядом мовила: «Я лише прагнула перейняти твій хист до наук. Що в цьому поганого?»
Сила інтелекту випускниці Ліги Плюща — було б нерозумно не скористатися такою нагодою!
Тан Ханьцьов зауважила її вибір слів і перепитала: «Перейняти?»
Це на камеру!
Невже вона не може поводитися стриманіше?
Ю Жубін із незворушним виглядом відповіла: «Саме так! Що в цьому особливого?» — Вона швидко торкнулася своїм чолом її чола і впевнено додала: «Лише один дотик, і нічого більше!»
Тан Ханьцьов: «...»
Отже, вона помилилася у своїх припущеннях?
Їй здалося, що Ю Жубін знову наважиться на поцілунок, попри присутність знімальної групи...
Ю Жубін із прикрістю запитала: «Невже тобі шкода поділитися зі мною дещицею своїх знань?»
Тан Ханьцьов була змушена погодитися: «...Гаразд, не шкода».
Ю Жубін миттєво просіяла і, ніжно обхопивши обличчя подруги долонями, знову притулилася до неї.
Вона тримала її за обличчя, а Тан Ханьцьов підтримувала її за талію. Їхні чола торкалися, погляди зустрілися, а дихання стало спільним.
Довкола запала тиша, і в повітрі знову розлився ледь вловимий аромат романтики, що грайливо витав навколо них, передвіщаючи щось особливе.
Ю Жубін милувалася довгими, густими віями Тан Ханьцьов та її прекрасними очима. Їхня глибока темрява і ледь вловима млосність у погляді мимоволі змушували серце битися частіше.
Ю Жубін відчула, як її знову охоплює хвилювання. Вона злякалася, що під впливом цих чарівних очей Тан Ханьцьов може зовсім утратити самовладання.
Тан Ханьцьов дивилася в її ясні очі, відчуваючи незвичний трепет. Та якраз коли вона намагалася осягнути природу цього почуття, дівчина перед нею розімкнула ніжно-рожеві вуста й вигукнула: «Техніка поглинання зірок!»
Трепет миттєво зник.
Романтична атмосфера розвіялася від цього несподіваного вигуку.
Залишилася лише тиша.
Тан Ханьцьов: «...»
Ю Жубін відсахнулася і переможно всміхнулася: «Ага, твій мозок тепер мій!»
Тан Ханьцьов: «...»
Вона дійсно... була надзвичайно непередбачуваною особистістю.
«Запозичивши» її мудрість, Ю Жубін повернулася до книги й знову схилилася над сторінками, застосовуючи свій «метод дифузійного навчання».
Тан Ханьцьов не знала, чи сердитися, чи сміятися: невже вона просила про допомогу лише заради цього дивного способу навчання?!
Вона, стримуючи посмішку, підійшла і допомогла їй підвестися: «Вчися належним чином».
Ю Жубін важко зітхнула: «Навчання — це тягар, я прагну самотності».
Тан Ханьцьов лагідно зауважила: «Підводься, сідай за стіл, я допоможу тобі».
Почувши, що Тан Ханьцьов складе їй компанію, Ю Жубін миттєво змінила настрій. Вона підхопила підручник, швидко підвелася з ліжка і сіла за стіл, демонструючи цілковиту готовність: «Прошу, вчителю, сідайте».
У кімнаті було велике вікно, за яким виднілися витончені будівлі старого містечка та яскраві вуличні ліхтарі. Краєвид був надзвичайно мальовничим, тому готель облаштував біля вікна затишну зону зі столом та двома стільцями.
Ю Жубін вмостилася на стільці й із наївним виглядом торкалася ручкою губ, з надією дивлячись на подругу, наче старанна учениця, що прагне знань.
Тан Ханьцьов зітхнула, взяла телефон і сіла навпроти неї. «Чим би ти хотіла повечеряти?» — запитала вона.
Вони щойно прибули й ще не мали нагоди поїсти. Оскільки обидві вже встигли перевдягнутися в піжами після душу, виходити на вулицю не було бажання.
Ю Жубін замислено повагалася і відповіла: «Я не можу обрати, нехай це буде на твій розсуд».
Тан Ханьцьов погодилася і взяла на себе обов’язок замовити вечерю. Вона також поцікавилася у персоналу щодо їхньої вечері й замовила їжу для всіх, скориставшись власною карткою. Режисер був надзвичайно зворушений таким жестом.
Це дозволило суттєво зекономити бюджет проєкту. Хоча, за великим рахунком, це все одно були особисті кошти пані Тан...
…
Вечерю для Тан Ханьцьов та Ю Жубін доставила Лінь Лінь; лише після трапези вони розпочали заняття.
Тан Ханьцьов була надзвичайно кмітливою та терплячою, і завдяки її підтримці Ю Жубін врешті-решт виявила певний інтерес до навчання.
Близько десятої години вечора Ю Жубін мимоволі позіхнула, і в куточках її очей одразу з’явилися прозорі сльози.
Тан Ханьцьов припинила пояснення: «Втомилася?»
Витираючи сльози, Ю Жубін ствердно кивнула, мимоволі демонструючи дитячу слухняність.
Тан Ханьцьов підвелася зі свого місця: «На сьогодні вистачить. Ти засвоїла чимало матеріалу, тож відпочинь, а завтра ми продовжимо».
Ю Жубін погодилася і, підвівшись, взяла подругу за руку.
Тан Ханьцьов здивовано запитала: «У чому річ?»
Ю Жубін потягнула її в бік ванної кімнати, з поважним виглядом зауваживши: «Я повинна простежити, щоб ти ретельно почистила зуби».
Тан Ханьцьов це видалося кумедним, проте вона завжди була поблажливою до її примх. Не заперечуючи, вона попрямувала до ванної разом із нею.
Перед входом обидві зняли з одягу пристрої для запису звуку.
Щойно вони увійшли, Ю Жубін зачинила за ними двері. Поки Тан Ханьцьов намагалася збагнути причину такої таємничості, та раптом відкрила кран — шум води гучно залунав у приміщенні.
Тан Ханьцьов збентежено запитала: «Що ти робиш?»
Ю Жубін подивилася на неї з пустотливою посмішкою: «Таємно залицяюся до пані президентки».
Тан Ханьцьов: «???»
Вона знову почала говорити про речі, які виходили за межі пристойності.
Ю Жубін підійшла ближче й обхопила її руками за талію. Її погляд був осяйним, а на вустах грала ніжна усмішка.
«Цьовцьов, ми не бачилися так довго... Невже ти...»
«...не відчуваєш бажання мене поцілувати?»
------(Перекладач має що сказати)------
Метод дифузійного навчання підійде не кожному, особисто мені не допомагав (