Янь Лі був повністю збитий з пантелику, не розуміючи, що відбувається.
Чому те, що вони стали друзями, повинно бути приводом для вітань? Що тут такого особливого?
Невже у таких надзвичайно багатих людей настільки дивовижний спосіб мислення?
Янь Лі з розгубленим виразом обличчя запитав: «Це... чому це має бути приводом для вітань?»
Тан Ханьцьов відкинулася на спинку крісла і спокійно подивилася на нього: «Ви говорите мені це не для того, щоб я сказала "Вітаю"? Тоді яку реакцію ви очікуєте?»
Хіба стати другом «троля-сперечальника» не є тим, що варто відзначити?
Якщо вона не скаже «Вітаю», що вона може сказати ще?
Невже вона виглядає так, ніби зацікавлена в розмовах з ними?
Усі присутні у конференцзалі звернули увагу на дії Великого Боса Тан Ханьцьов і за взаємною згодою припинили спілкування. У залі миттєво запанувала абсолютна тиша.
Пильні погляди посипалися з усіх боків, немов стріли, що впивалися в Янь Лі, через що він відчував себе їжаком і зніяковіло завмер на місці.
Це була всього лише невимушена спроба заговорити, чому ж ситуація раптом стала настільки серйозною?
У цей момент він нарешті зрозумів — Тан Ханьцьов була особливою, зовсім не схожою на тих багатих жінок, які хотіли його фінансово підтримувати.
Тан Ханьцьов не тільки красивіша і багатша, але й більш мінлива у настрої та важко збагненна.
Янь Лі вирішив, що вона розсердилася, і запобігливо сказав: «Я не мав наміру впливати на вашу думку. Звичайно, ви можете говорити все, що вважаєте за потрібне».
Тан Ханьцьов більше не звернула на нього уваги. Її чисті очі повернулися до співробітників «Хваяо»: «Ви все обговорили?»
Керівник відповів: «Майже все. Якщо презилентці Тан потрібні додаткові матеріали, ми можемо підготувати їх зараз».
Тан Ханьцьов кивнула. Вона підняла руку, що лежала на сценарії, двічі постукала по ньому, підперла щоку і, дивлячись на режисера «Спекотного літа», запитала: «Акторський склад повністю затверджений?»
Режисер відповів: «Наразі затверджені лише виконавці головних ролей. Інші ролі ще не визначені. Пані Тан, чи маєте ви якісь рекомендації?»
Якщо «Хваяо» стане інвестором, то бажання Тан Ханьцьов ввести свою людину в акторський склад буде цілком зрозумілим. Усі режисери проходять через це.
Той, хто платить гроші, той і найголовніший.
Залишалося невідомим, кого саме Тан Ханьцьов хотіла замінити: головного героя чи героїню?
Тан Ханьцьов знову запитала: «Коли приблизно запланований початок зйомок?»
Режисер відповів: «Приблизно на початку наступного року».
На початку наступного року «Новий зірковий айдол» безумовно завершиться, і Ю Жубін матиме час для участі в цій драмі. Навіть якщо не Ю Жубін, то Тань Сі, Чи Нвань чи хтось інший — хтось із них зможе це зробити.
Тан Ханьцьов заявила: «Акторка на роль другої головної героїні буде призначена "Хваяо". Ви погоджуєтеся на цю умову?»
Співробітники «Хваяо» з радістю відзначили, що їхнє бачення збігається з баченням Великого Боса.
Справді, в усьому сценарії образ другої героїні був найбільш виразним. Якщо його добре втілити і провести правильну рекламну кампанію, він приверне велику увагу.
Насичений ринок шаблонних драм потребує нестандартних підходів, щоб створити нову ситуацію. Саме тому в індустрії з'являється дедалі більше сценаріїв з креативними ідеями.
Звісно, будь-яке рішення має свої плюси і мінуси.
Якщо акторка не зможе впоратися з роллю другої героїні — наприклад, якщо буде занадто старатися або їй бракуватиме гумору — це буде марною тратою зусиль.
Вкладені кошти можуть не окупитися.
Тому вони не наважилися пропонувати це спонтанно. Якщо будуть збитки, це сильно знизить їхню ділову репутацію в очах Великого Боса Тан Ханьцьов. Будь-яке рішення слід приймати обережно.
Тому вони були дуже задоволені, що Тан Ханьцьов сама підтримала їхню ідею.
Режисер, почувши, що вона зацікавилася роллю другої героїні, а не головними персонажами, був неймовірно радий і поспішно заявив: «Звісно, так, звісно, можна. Якщо у президентки Тан є талановиті актори, і вона готова їх представити, ми, безперечно, не відмовимося».
Режисер — досвідчений професіонал. Він майстерно прикрасив факт придбання ролі за гроші, назвавши це «внеском». Він говорив ці формальності без будь-якого збентеження, легко і природно.
Крім того, творці «Спекотного літа» розуміли, що вони не належать до тих високобюджетних проектів з бездоганними сценаріями, тому не мали права висувати вимоги чи відмовляти.
Тан Ханьцьов підвелася: «Тоді добре. "Хваяо" ретельно розгляне це питання. Надворі холодно, дякую вам за те, що приїхали».
Режисер, почувши «Тоді добре», одразу зрозумів, що інвестиція ймовірна, причому на вісімдесят відсотків. Він розплився у посмішці: «Не важко, анітрохи не важко. Це пані Тан довелося попрацювати, особисто провівши з нами зустріч».
Тан Ханьцьов посміхнулася: «У мене є інші справи, дозвольте мені залишити вас».
Представники кіностудії не наважилися її затримувати і покірно кивнули.
Тож Тан Ханьцьов і Хань Вей першими залишили конференцзал під поглядами всіх присутніх.
Янь Лі побачив залишений на столі телефон, згадав, що Тан Ханьцьов тримала його в руці, коли прийшла, і його очі злегка розширилися. Одразу він прийняв рішення.
Перш ніж співробітники «Хваяо» звернули увагу на телефон, він підняв його першим і вибачливо посміхнувся до всіх: «Президентка Тан забула тут свій телефон. Ми з менеджером віднесемо його їй, і заодно я вибачуся за свою попередню нетактовність. Дозвольте відлучитися».
Сказавши це, він, не чекаючи згоди чи заперечень, схопив свого менеджера і квапливо попрямував туди, куди пішла Тан Ханьцьов.
Тан Ханьцьов та Хань Вей розділилися на півдорозі. Деякі питання в компанії потребували втручання віце-президентки Хань Вей, а Тан Ханьцьов скористалася ліфтом, щоб особисто відвідати кілька ключових відділів і перевірити хід роботи над останніми проектами.
Обидва керівники, незалежно від їхнього рівня повноважень, були зайняті справами.
І саме в той момент, коли двері ліфта збиралися зачинитися, до кабіни швидко заскочила людська постать.
Тан Ханьцьов придивилася — це був Янь Лі.
Він захекано простягнув їй предмет — її телефон.
Тан Ханьцьов зупинилася, взяла телефон і вічливо сказала:: «Дякую». Потім додала: «Але ви могли передати його моїм співробітникам. Не варто було долати цю відстань самому».
Він явно захекався.
Янь Лі повільно відновив ритм: «Нічого, я головним чином... хотів особисто вибачитися перед пані Тан».
Янь Лі випрямився і пильно подивився на неї: «Вибачте, президентко Тан, я не хотів вас ображати».
Проте Тан Ханьцьов не надала цій ситуації значення, спокійно відповівши: «Ви перебільшуєте».
Однак їй здавалося, що його візит був не такий простий.
Янь Лі сказав «О», потім подивився на двері ліфта. Після трьох секунд незручної тиші вираз його обличчя раптом змінився, і він гірко посміхнувся: «Президентко Тан, ви мені нагадали моє перше кохання...»
Тан Ханьцьов залишалася байдужою, але підтвердила своє припущення — його візит справді був не просто випадковим.
Дивно, хіба вона виглядала зацікавленою в розмовах з ними?
Тан Ханьцьов підняла очі, побачивши, що бажаний поверх уже близько, і ввічливо попередила: «Вибачте, мій час дорогоцінний, і я не можу витрачати його на ваші історії про перше кохання. Раджу вам знайти іншого співрозмовника».
Щойно вона договорила, ліфт, що працював, голосно загуркотів і несподівано зупинився.
Ліфт зламався.
Янь Лі: «Тепер у вас є час?»
Тан Ханьцьов: «......»
Схоже, хтось хоче, щоб йому урізали зарплату.
…
Ю Жубін не побачила жодного виступу інших учасниць «Хваяо», оскільки невдовзі після виступу Чи Нвань її запросила Джов Дзюньвень на розмову про життя.
Ю Жубін спочатку відмовилася: «Надворі такий холод, чи не можна поговорити всередині?»
Джов Дзюньвень оглянула приміщення і похитала головою: «Занадто шумно, не підійде».
Ю Жубін закуталася у свій пуховик, її погляд із втомою линув до дверей, ніби вона була в крижаній пустелі, і вона тихо зітхнула: «Але ж на вулиці холодно...»
Джов Дзюньвень: «Поговори зі мною, і я краще зрозумію "Квітку Людського Багатства"».
Почувши це, Ю Жубін миттєво взула свої підбори, підхопилася, активно взяла Джов Дзюньвень під руку і попрямувала на вихід, жваво сказавши: «Гей, сестричко, якщо мова про це, тоді я зовсім не відчуваю холоду!»
Джов Дзюньвень: «......»
Справді, це був вражаючий приклад відданості своїй справі.
Перед відходом вони попросили своїх товаришок по команді покликати їх, коли настане час їхнього наступного виступу.
Після того, як учасниці погодилися, вони двоє вийшли, знайшли тихе місце неподалік від зони очікування і розпочали розмову.
Джов Дзюньвень збиралася з думками, потім повільно повернулася до неї і обережно почала: «Ю Жубін, я...» — і замовкла.
Ю Жубін нахилилася і з різким звуком повністю застебнула пуховик, потім подивилася на неї: «Гм? Що ти щойно сказала?»
Рішуча фраза Джов Дзюньвень змінилася на: «Схоже, ти справді дуже боїшся холоду».
Ю Жубін подивилася вниз на свої голі гомілки, а потім підняла голову: «Зрештою, я досить легко одягнена».
Джов Дзюньвень була в светрі, довгих штанах і чорних чоботах, що було в тисячу разів тепліше, ніж її відкриті короткі шорти!
Джов Дзюньвень: «...... Тоді бережи себе».
Ю Жубін показала жест «ОК» і сама повернула розмову на потрібну тему: «Тож, що ти хотіла мені сказати?»
Блиск в очах Джов Дзюньвень поступово згас, на обличчі з'явилася втома: «Ю Жубін, я не знаю......»
«Я не впевнена, чи повинна я продовжувати любити пана Цьов...»
Це сумнів виник у неї з того моменту, як Ю Жубін та Цьов Юньлі посварилися біля дверей класу А — в ту мить, коли Цьов Юньлі зізнався у своїх почуттях до Тан Ханьцьов.
Образ пана Цьов, який вона мала в голові, був повністю зруйнований.
Чому пана Цьов поводиться саме так?
Як він міг мати почуття до двох людей одночасно?
Раніше він явно був настільки відданий у своїй любові до Ю Жубін, що навіть залишався байдужим до залицянь Тан Ханьцьов, яка була досконалою в усьому і мала таке гарне походження.
Раніше він був таким глибоко люблячим і відданим чоловіком...
Тому вона була спантеличена і сумнівалася у власних судженнях.
Чи це Цьов Юньлі,який їй подобався, чи вона завжди неправильно оцінювала цього чоловіка? Цього дволикого та зовсім невідданого чоловіка.
Чи повинна вона продовжувати любити його? Вона не знала і потребувала, щоб хтось дав їй пораду.
Ю Жубін, яка раптом стала «дороговказом», легенько почухала собі щоку і сказала: «Твоє запитання звучить так, ніби ти запитуєш, кого тобі любити... кийок чи Цьов Юньлі?»
Джов Дзюньвень: «...... Залиш кийок у спокої».
Ю Жубін безтурботно продовжила: «Гей, навіщо тобі цей смердючий чоловік, він не принесе тобі радості».
«Замість того, щоб думати про це, чому б тобі не потоваришувати з гарними старшими дівчатами?»
«Хіба наша Квітка Людського Багатства не пахне краще?»
Зіткнувшись з цим раптовим, самоаналізуючим питанням, Джов Дзюньвень втратила дар мови.
Чи було розумним з мого боку прийти до неї поговорити про життя?
------(Перекладач має що сказати)------
Смердючий чоловік чи ароматна Квітка Людського Багатства? хммм~