Коли справа дійшла до цього, Ю Жубін отримала ще одну фанатську приналежність — «дружино-фан». Все це завдяки головному герої Цьов Юньлі та тій чортовій Системі.
Якби не головний герой, який вважає себе улюбленцем, завжди думає, що вона його любить, і що у них усе ще можливо, а також якби Система не хотіла постійно, щоб вона була «білим лотосом» і утворила пару з головним героєм, чи могла б вона, сумлінна фанатка кар'єри, чиї зусилля вражали навіть Небеса, раптом «зіпсуватися» і стати дружино-фаном?
Ні.
Тому, якщо заглянути в корінь проблеми, головний герой і Система — це головні винуватці. Чи можна це заперечити?
Абсолютно ні.
Це єдина правильна відповідь, тому вона відповідала легко, швидко і з повною впевненістю.
Те, що вона жадає тіла свого революційного товариша, не робить її нікчемою, це головний герой і Система — нікчеми!
Щойно Тан Ханьцьов, як учасниця подій, досягла зі своїм бойовим побратимом глибинної, невисловленої дружби — спільного подолання негод, взаємної підтримки та спільної боротьби проти Системи, — як цей самий бойовий побратим одразу ж почала бажати її тіла.
Тож на деякий час вона втратила дар мови.
Річ у тім, що мислення цієї бойової подруги часом… дуже відрізнявся від думок звичайних людей.
А цього разу все сталося ще й за «сприяння» пана Цьов.
Тан Ханьцьов сиділа на задньому сидінні, заплющила очі, з великим головним болем підняла руку і помасажувала перенісся, повільно видихнула застійний подих, що зібрався в грудях, і слово за словом запитала в телефон: «Він що, хоче померти?»
Хоча їхня мета полягала в тому, щоб відкинути головного героя Цьов Юньлі і Системі, але як так вийшло, що цей собака-головний герой Цьов Юньлі, навпаки, спровокував Ю Жубін бажати її тіла?!
Хіба це нормальний головний герой?!
Вона напіввідкрила очі, знову заплющила і вкотре важко зітхнула.
Вона навіть забула, що Цьов Юньлі від самого початку не був серйозним головним героєм.
Рівень самозакоханості найвищого ґатунку, нестримне почуття власності, до того ж, він готовий силою позбавити людину честі — як не подивись, це не схоже на те, що робить справжній головний герой.
Хань Вей злегка підняла повіки, глянула на вигляд своєї начальниці у внутрішнє дзеркало заднього виду. Не знати чому, але вона незрозуміло відчула, що їй трохи жаль її.
Проте вона вирішила не втручатися, швидко повернула погляд на дорогу і продовжила керувати автомобілем.
Ю Жубін безперервно «чорнила» Цьов Юньлі: «Так, він саме хоче померти, інакше як би він підбурював мене жадати Вашого тіла?»
«Блін, його серце можна вбити!1»
Цьов Юньлі: «...»
Ти справді маєш нахабство, щоб перекинути казан на моїх очах?!
Ю Жубін додала: «Він також жадібний до тебе!»
Цьов Юньлі: «???»
Його обличчя стало багряним від гніву. Він миттєво зробив два кроки вперед, вирвав телефон з її руки, приклав до вуха і, повернувшись, покинув це місце, прагнучи знайти затишний куточок, щоб детально пояснити все Тан Ханьцьов.
Цьов Юньлі, ідучи, виправдовувався: «Ти не слухай її нісенітниць, я не підбурював її бажати... бажати твого тіла...»
Як-не-як, будучи вихованим молодим паном, він відчував деяку сором'язливість, говорячи про таке.
Ю Жубін, шокована несподіваним викраденням телефону, завмерла, а потім, отямившись, тихо і сердито прошипіла: «От чортовий внук2!» і побігла за ним: «Віддай мій телефон!»
Цьов Юньлі миттєво прискорив свої довгі ноги і просто побіг.
Ю Жубін широко розплющила очі, біжучи слідом: «Чорт, чого ти, чорт забирай, біжиш!»
«Ти, внуку, зупинися заради бабусі!!»
Двоє «школярів» прямо почали гру у «ти женешся за мною, я наздоганяю», і їхні постаті швидко зникли за рогом. У повітрі ледве було чути кілька лайливих слів від розлюченої Ю Жубін.
Тань Сі: «...»
Хоча так є, але… вона не очікувала, що ще за її життя побачить, як найстарший пан «Фентін» тікає від переслідування?
Вона опустила погляд, подивилася на цукерку у своїй руці і, раптом отямившись, побігла за ними: «Стривай! Сестро, ти спочатку з'їж цукерку!!!»
А раптом вона знову вибухне, і пан із родини Цьов буде «облитий кров'ю» на місці?!
«Сестро, це правова держава!!!»
Побачивши, як постать Тань Сі також зникає за рогом, А Те та Джов Дзюньвень все ще були спантеличені: «...»
А Те: Хіба це не мій мобільний телефон?
Що сталося з двома учнями початкової школи, які почали битися через його телефон?
А Те глянув на Джов Дзюньвень, потім на клас А. Звідти час від часу доносилася тема «Я — головна героїня», якій зовсім не заважали зовнішні хаотичні звуки. Він мимоволі зітхнув з полегшенням.
Він знову подивився на камери спостереження навколо і на оператора, що стояв неподалік, і миттєво знову відчув занепокоєння — доведеться знову вести переговори з режисером, щоб усе це видалили.
А Те заспокійливо звернувся до Джов Дзюньвень: «Ти йди назад і тренуйся, старайся, із нетерпінням чекаю на твій виступ завтра».
Джов Дзюньвень розгублено кивнула.
А Те ніжно їй посміхнувся: «Також те, що тут сталося, — це таємниця».
Джов Дзюньвень опам'яталася із суворим виразом обличчя кивнула головою.
Вона все ще знала, що можна говорити, а що ні.
А Те, довіряючи характеру Джов Дзюньвень і впевнений, що вона дотримається свого слова, залишив поточні справи, повернувся і побіг за ними.
Але коли він наздогнав їх, то разом з Тань Сі побачив дуже провокаційну сцену: його старший брат міцно стискав зап'ястя Ю Жубін, притиснувши її до стіни.
…..
Двоє людей бігли, немов на стометрівці, із зусиллям перебираючи своїми довгими ногами. Вони пролетіли повз усі камери спостереження і відеокамери, залишивши лише два залишкові образи, що змусило робочий персонал розгублено спостерігати.
Цьов Юньлі тільки-но досяг «мертвої» зони камер, як Ю Жубін наздогнала його. Вона раптово і сильно схопила його за комір на спині, і він, з обличчям, сповненим паніки, змушений був відступити назад на кілька кроків.
Ю Жубін різко вихопила телефон А Те, потім легко і граціозно відштовхнула його. Він був змушений обернутися на місці, і лише після короткочасного запаморочення, він зміг утримати рівновагу.
Ю Жубін, щойно отримавши телефон, почала скаржитися, навіть не дочекавшись, поки її дихання відновиться: «Па... Пані Тан, Цьов Юньлі вир... вирвав мій телефон!»
Здається, це теж не твій телефон…
Тан Ханьцьов дещо безмовно відповіла: «Я все чую».
Ю Жубін, переслідуючи Цьоу Юньлі, із надзвичайним запалом кричала «внук», і все це слово в слово було передано в телефон. Звісно, Тан Ханьцьов була в курсі всіх подій.
Ці двоє людей... справді такі дитячі.
Вона, будучи президентом кінокомпанії «Кіно і Телебачення Хваяо», в один момент стала схожою на шкільну вчительку, яка змушена відновлювати справедливість між учнями.
Тільки серце цієї «шкільної вчительки» було упередженим.
Тан Ханьцьов: «Увімкни гучний зв'язок».
Цьов Юньлі, скориставшись моментом, ступив уперед. Ю Жубін, побачивши його намір, різко відступила назад і з осторогою запитала: «Ти що, продовжуєш?» Потім вона швидко увімкнула гучний зв'язок.
Голос Тан Ханьцьов негайно пролунав: «Цьов Юньлі, невже родині Цьоу настільки не вистачає коштів, що ти, як спадкоємець, мусиш красти чужий телефон?»
Цьов Юньлі, чий колір обличчя був рум'яним після стометрівки, після її слів одразу ж ще більше почервонів: «Якби вона не мела нісенітниці, я б не забирав її телефон».
Ю Жубін: «Я мелю нісенітниці? Яке моє слово було нісенітницею, скажи мені!»
Цьов Юньлі з похмурим поглядом: «Ти!»
Він відвернув обличчя, заїкаючись: «Ти сказала, що я, кхе-кхе, що я жадаю тіла Ханьцьов... Хіба це не нісенітниця?!»
Ю Жубін підняла невидимий важіль істини: «Ти не жадаєш її тіла? Ти євнух!»
Цьов Юньлі: «???»
Тан Ханьцьов: «……»
Що ж мені робити, щоб зрозуміти її хід думок?
Цьов Юньлі раптом ступив уперед і роздратовано крикнув: «Ю Жубін!»
Ю Жубін не змогла уникнути цього, телефон у її руці з гуркотом впав на землю. Два тонкі, білі зап'ястя були раптово мертво схоплені чоловіком. Її тіло похитнулося, і спина притулилася до холодної стіни. Це було настільки холодно, що вона аж втягнула повітря, а потім з подивом витріщилася на чоловіка, який її оточив.
Витончене обличчя Цьов Юньлі раптом збільшилося перед нею, але їй було абсолютно не до споглядання. Натомість вона була і налякана, і роздратована.
Зрештою... Цьов Юньлі ж головний герой, який мав чорну історію насильного примусу.
Цьов Юньлі й сам не знав, що сталося, раптом замовк і без жодного слова пильно дивився на неї.
Ю Жубін змушувала себе заспокоїтися і спокійно реагувати, але це було абсолютно марно.
Без солодощів вона не могла заспокоїтися, а її цукерка була у Тань Сі.
Зіткнення телефону з підлогою налякало Тан Ханьцьов. Вона здригнулася, але швидко опам'яталася і стурбовано запитала: «Ю Жубін? Ю Жубін, чи все з тобою гаразд? Що сталося?»
Ю Жубін, яка не мала цукерки як заспокійливого, почувши голос Тан Ханьцьов, ніби знайшла опору, і поспішно попросила про допомогу: «Сяо Тан, швидко приходь рятувати мене, він мене притискає до стіни!!!»
Цьов Юньлі раптом заговорив: «Я не збираюся нічого тобі робити».
Тан Ханьцьов вже наказала Хань Вей розвернутися і повернутися, а потім сказала Цьов Юньлі: «Цьов Юньлі, не роби дурниць».
Знаючи, що Тан Ханьцьов повертається, Ю Жубін нарешті відчула впевненість. Вона максимально притиснулася до стіни, намагаючись віддалитися від нього, і з роздратуванням запитала: «Не збираєшся нічого мені робити, тоді чому не відпускаєш мене?»
Цьов Юньлі тихо розглядав її, але сила його рук анітрохи не ослабла.
Він чітко зрозумів, що не зможе переговорити її тридюймовий негниючий язик3, оскільки її спотворена логіка була, як лялька-вкладка: одна теза вела за собою іншу, і це було неможливо відбити.
Просто…
Як вона стала такою?
Раніше вона була такою тендітною і милою дівчиною, чому тепер вона така, що в нього постійно виникає думка «я був сліпий, що полюбив її»?
Але коли він справді збирався відмовитися від кохання до неї, цей «маленький диявол» знову вторгається в його світ, безцеремонно і нерозумно займаючи половину його серця.
Вона перед ним все ще має те саме обличчя, у прозорих, як вода, очах — гнів, і трохи маленького страху.
Цьов Юньлі на мить був приголомшений і в мареві повернувся до того моменту, коли вперше її побачив. Тоді вона теж так на нього дивилася: явно боялася, але примушувала себе здаватися спокійною, дивлячись на нього і зі страхом, і з гнівом.
Він ніколи не бачив такого погляду: водночас м'якого і сильного. Він марив цим і серце його завмирало.
Сьогодні тут він знову побачив цей самий погляд.
Як і тоді, він легко сколихнув його мінливе серце.
Попередній гнів, обурення і збентеження — усе зникло перед цим поглядом.
Незалежно від її змін, одного лише погляду достатньо, щоб змусити його здатися.
Уся його агресивність була знята до чиста, і його тон був ніжним, як вода: «Жубін, годі бешкетувати, давай спокійно поговоримо, добре?»
Поговоримо про наше минуле, про сьогодення, і про наше спільне майбутнє.
Атмосфера стала дивним чином теплою, і навіть Тань Сі та А Те, які наздогнали їх, мимовільно зупинилися. Вони застигли неподалік, і у них з'явилося незрозуміле відчуття, що не варто втручатися.
Ю Жубін здригнулася — От чорт! Сучасний майстер зміни облич знову вийшов на сцену?!
Вона спробувала вирватися, не відповідаючи йому, і висунула голову, гукаючи двом людям позаду: «Чого застигли? Швидше рятуйте дитину!»
Оскільки учасниця подій попросила про допомогу, Тань Сі та А Те, природно, не мали підстав просто стояти без діла і поспішили до них.
Погляд Цьов Юньлі був постійно прикутий до неї, і сила в його руках зовсім не ослабла. Він пильно дивився на неї і запитав: «Жубін, ти справді мене більше не любиш?»
Ю Жубін глянула на нього: «Будь впевненим і позбуйся цього "більше"».
Такий молодий хлопець, чому ж він такий невпевнений?
------(Перекладач має що сказати)------
Пані Тан просто не пощастило…
Цей внук справді напрошується, чекаємо коли його відлупцює Сяо Тан) P.S. Я теж хочу/можу доєднатися)
1. 其心可誅 (qí xīn kě zhū) «Його серце можна вбити» — ідіома, яка означає, що наміри людини настільки злісні та підступні, що вона заслуговує на найсуворіше покарання.
2. 孫子 (sūnzi) «Внук» — в сленговому контексті це сильна образа або лайка «виродок», «негідник».
3. 三寸不爛之舌 (sān cùn bù làn zhī shé) «Тридюймовий негниючий язик» – ідіома, яка означає надзвичайне красномовство та вміння переконувати.