Глава 313 - Ти ще хто така? Частина - 1
Очі Алана розширилися:
- Але тоді..."
Виконт Ротешу прищепив язиком.
- Ти бездушний, байдужа людина. Як ти можеш не розуміти її почуттів?
- Її почуття? ",- запитав Алан.
- Ззовні вона поводиться холодно, але в глибині душі вона не така. Вона навіть подарувала нам цей маєток, щоб ми дбали про її сина, обличчя якого вона ніколи не бачила. Мабуть, вона дійсно хоче його побачити.
- Ах...»,- ахнув Алан.
Алан просяяв від слів Вікента Ротешу.
- Я розумію. Рашта все ще добра і ласкова.»,- сказав Алан.
Але Алан відразу занепокоївся і запитав:
- Але дитина дуже схожа на Рашту, Отче. Хіба люди теж не знайдуть... його незвичайний колір волосся підозрілим? "
- Просто сховай його волосся під шапкою. Хіба у тебе немає тих капелюхів, які носять немовлята?" - запитав Ротешу.
Як тільки віконт Ротешу засудив його стурбований склад розуму, Алан поступово переконався:
- Добре..."
- Поспіши подати заявку на аудієнцію, там буде багато зацікавлених крім тебе.
- Так.», сказав Алан.
Алан пішов з дитиною на руках.
Віконт Ротешу люто посміхнувся, дивлячись йому слідом.
***
Була пізньої ночі.
Зачесавшись і одягнувши сукню, я пішла в спільну спальню. Коли я увійшла, Гайнлі тихо вийшов з-за моїх дверей і підняв мене на руки.
У мить я злетіла в повітря обома ногами.
- Хейнлі!
Коли я несподівано вчепилася йому у шию, він злегка повернувся зі мною на руках, посміхнувся і пригорнув свою голову до моєї.
Коли я притиснула його до себе, боячись впасти, Гайнлі потерся головою про мій і запитав:
- Я здивував тебе?
- Чому ти завжди ховаєшся?
- Это забавно... - Ти не любиш це?
- Справа не в цьому, але ...",- відповіла Нав'ята.
Чи не образиться він, якщо я запитаю його, чи це також звичка племені птаха-людей?
Коли я вагалася, Гайнлі підійшов прямо до ліжка і опустив мене на неї.
Як тільки я сіла на ліжко, він сів поруч зі мною. Потім він погладив мене за волосами. Його ніжний дотик змусив мої очі закритися самим по собі.
Я сказала йому:
- Як довго ти ховався за моїми дверима? Я не чула ніякого шуму. "
- Хм, ну що ж ... П'ять хвилин..." відповів Хейнлі.
- П'ять хвилин?
- Насправді, десять хвилин..."- відповів Хейнлі.
Ти розмовляв біля стіни десять хвилин?
Мої очі розширилися, коли я почула, що він чекав цілих десять хвилин.
Як тільки я здивовано подивилася на нього, Хейнлі ухилився від мого погляду і забрав руку з моїх волосся.
Цього разу він стиснув мою долоні і посміхнувся. Потім він запитав, коли ми взялися за руки:
- Моя Імператриця. Дружина. Ти нічого не хочеш мені сказати? "
- Так, добре, що ти запитав...»,- сказала Нав'є.
- Що таке?
- Мова йде про Великого Герцога Капмена.»,- відповіла Нав'ята.
- ...»,- Хейнлі мовчав.
Вираз обличчя Гайнлі став жорстким.
Здавалося, він миттєво зрозумів важливість моїх слів.
Я випросталася і розповіла йому про укладку з Великим Герцогом Капменом.
- Великий Герцог Капмен визнав свою провину. У свою чергу, я добилася згоди з ним включити три вигідних для нас умови в торгівлю між Західною Імперією і Рвібстом.."
- Я розумію ...",- сказав Хейнлі.
- Ти теж з цим згоден?
- Звичайно, звичайно.
- Якщо у тебе є якісь інші ідеї...»,- сказала Навіє.
- Ні, все гаразд.»,- сказав Хейнлі.
- Але це вираз обличчя...?
- Ах. Я просто подумав, що моя Імператриця скаже мені що-небудь ще...», - сказав Хейнлі.
Коли я прищурилася, Гайнлі швидко додав:
- Але це також дуже важливо. Да... Я розумію, моя імператриця. "
Невже Гейнлі очікував чогось іншого? Чи було щось, що я повинна була йому сказати?
- Моя Імператриця, ти хочеш мені ще що-небудь сказати?
Судячи з його наполегливості з цим питанням, він, здавалося, хотів почути щось конкретне.
Оскільки я не відповіла, Гайнлі прямо запитав:
- Хочеш підказку?»
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr