Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Імператриця знову виходить Заміж (KR)

Розділ 312 - Покажи мені своє обличчя. Частина - 4

Прочитано 0% глави

Розділ 312 - Покажи мені своє обличчя. Частина - 4

Тим не менш, на даний момент я повинна була їм щось відповісти.

- Міс Лора, я думаю, що потрібно купити більше канцелярських приналежнь.

- Так, Ваша Величносте.

- Міс Роза, не могла б ти розібратися в цьому питанні?

- Так, не хвилюйся, я все зроблю.

Хоч би якою була мета, якщо б вони дійсно хотіли добра, я вдячна їм за це.

Але якби вони хотіли зблизитися зі мною, щоб потім вдарити мене в спину, мені довелося б бути більш обережною.

***

Прибувши в Імператорський палац Східної Імперії, Рашта наказала виконту Ротешу прибути до палацу завтра о десятій годині ранку через посланого.

Це наказ?

Віконт Ротешу був засмучений повідомленням Рашти, але наступного ранку відвідав її о десятій годині.

- Свідчення про работоргівлю. Де він зараз знаходиться?

Свідчення спочатку було залишене в корпорації "медяк". Кошар пішов за ним після того, як відрізав Ротешу вухо.

Віконт Ротешу наглу вдавав, що не знає про цей факт.

- Звичайно, це в моїх руках.

- Невже?»- сперечалася Рашта.

Рашта прищуралась, кусаючи нігті. Тоді як Ротешу продовжував прикидатися, що він має.

- Звичайно. У кого ще воно могло б бути?" - запитав Ротешу.

- Вона не була втрачена?

- Ні, я відповів Ротешу.

- Невже?»- запитала Рашта.

- Так!" -- вигукнув Ротешу.

- Не бреши!

Коли Рашта закричала і штовхнула чашку в стіну, віконт Ротешу здригнувся та стиснув голову у плечі, наче черепаха.

Колишня чашка впала об стіну і розлетілася на шматки. Кістки запаморочливо розлетілися по підлозі.

- А-ти що, з глузду зійшла?

Здивування було таким, що віконт Ротешу прищепив мовою, але тут же закрив рот, побачивши обличчя Рашти.

- Ти впевнений?

Рашта нахилила голову і запитала низьким голосом, готова штовхнути другу чашку йому в обличчя, а не в стіну, якщо він скаже щось не те.

Віконт Ротешу тримав рот на замку.

Він вірив, що вона трохи зміниться після того, як здобуде владу. Це природно траплялося з усіма.

Але він не очікував, що вона зміниться так сильно або так швидко...

Віконт Ротешу просто прищепив мовою, навіть не подумавши про те, щоб спробувати поставити її на місце, як у минулому, кажучи:

"Ти навіть не в межах досяжності свого сина..."

- Звідки Його Величність знає про це свідчення?

Віконт Ротешу не міг показати свого гніву, тому натягнений посміхнувся і сказав:

- Це все через цього Кошара. Це він вкрав свідчення ..."

Рашта холодно подивилася на Віканта Ротешу і наказала йому:

- Я не хочу тебе бачити. Убирайся!»

- ..."- Ротешу насупився.

- Я сказала, забирайся!" знову вигукнула Рашта.

Віконт Ротешу неохоче підкорився.

Рашта пильно подивилася на нього, зняла перстень з пальця і кинула його до його ніг.

- Залиш це собі.

Ковчег з коштовними каменями гарно спалахнув, коли воно покотилося за килимом.

Віконт Ротешу нахилився, підняв кільце і з посмішкою на обличчі вийшов з кімнати.

Але як тільки він вийшов в коридор, вираз його обличчя стало жахливо холодно.

"Як вона сміє бути такою зухвалою?",- подумав Ротешу.

Хоча інші вважали її "надійною простолюдинов" або "справжньою казкою", для вікнта Ротешу Рашта була не більш ніж рабинею, яку він міг використати.

Хоч би якою була її позиція, він не міг думати про неї як про дворяничку.

Ця думка розпалила гнів вікнта Ротешу.

« Мені доведеться передати їй урок.»,- подумав Ротешу.

Останнім часом він нічого не робив, щоб виправити її поведінку, але віконт Ротешу був сповнений рішучості придушити дух Рашти і поставити його на місце.

Як тільки він прибув до своєї резиденції, то проінструктував Алана:

- Алан, попроси аудієнції.»

Алан розгубився і запитав:

- Звуки?»

Якби хтось попросив Аудієнції, то був би простолюдином чи палацем. Він міг би поговорити хоч з самим Імператором.

У результаті було так багато людей, які претендували на аудієнцію, що чергу очікування була надзвичайно довгою.

Ті, хто подавав заявку на аудієнцію, мусили виносити цю довгу чергу очікування перед тим, як їх приймали.

- Чому я повинен просити аудієнції зараз? Зачем? Хіба Рашта бере участь в аудієнціях?»,- запитав Алан.

Почувши ім'я Рашти, Алан напружився. Ротешу посміхнувся і сказав:

- Я впевнений, що вона захоче побачити свого сина. Візьми Ана і покажи Раште його мордашку. "

***

https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr

Попередня главаНаступна глава