Блискавка влетіла в кабінет замку та передала Роланду останню карту снігової гори з висоти пташиного польоту.
«Ти наполегливо працювала». Роланд погладив дівчину по чолу. «У тебе є якісь нові відкриття?»
«Там був лише сніг і ще більше снігу». Вона заплющила очі й насолодилася цим відчуттям. «Не кажучи вже про демонів і звірів, я не бачила навіть жодних великих тварин».
«Справді? Схоже, що я надто багато собі уявив». Роланд дістав попередні карти та ретельно їх розглянув — хоча вони були намальовані лише у вигляді ескізів і не були настільки ж детальними та точними, як «фотографії» Сораї, він принаймні міг розгледіти повний вигляд снігової гори.
Ця гора була надзвичайно великою, її висота становила приблизно 4000 метрів. Стоячи на вершині гори, можна було чітко побачити море хмар. Гірська вершина була не настільки крутою та гострою, як очікував Роланд. Натомість це була величезна та рівна місцевість, середня частина якої була трохи увігнутою, як величезний вулканічний кратер. Єдина відмінність полягала в тому, що увігнута частина була заповнена замерзлим озером, вся поверхня якого нагадувала бездоганне дзеркало. За словами Блискавки, вона могла бачити текучу воду під товстими шарами льоду.
«Що, на вашу думку, мало бути на вершині?»
«Руїни, вежі з чорного каменю, залишки міста... нічого з цього не було б несподіванкою». Роланд засміявся. «Мене більше дивує те, що тут зовсім порожньо». Він показав на щойно намальовану карту. «Це витік річки Червоної Води?»
«Так». Блискавка повернула голову й глянула на карту. «Він у хмарах. Якби не шум стрімкої води, я б його не помітила. На горі є багато тріщин, і деякі з яких неймовірно великі. Їхня ширина може сягати двохсот-трьохсот метрів. Знаходячись поруч, звук падаючої води можна порівняти з громом».
«Ти намагалася проникнути в ці щілини?»
«Е-е...»
«Будь чесною».
«Я намагалася, але не змогла». Дівчина надула губи. «Тріщини були, безперечно, достатньо великі, а їхня висота дозволяла б вмістити навіть половину замку. Проблема полягала в тому, що туман, утворений порогами, був надто густим, тому я нічого не могла побачити. До того ж, він супроводжувався сильним вітром, який дуже швидко відкинув мене назад».
«Не намагайся знову робити щось настільки небезпечне в майбутньому». Роланд сердито глянув на неї. «Ти пам’ятаєш, що ти мені обіцяла?»
«Я обіцяла запитувати вашого дозволу, перш ніж проводити будь-які дослідження». Блискавка низько опустила голову.
«Саме так. Цього разу я ухилюся від покарання домашніми завданнями. Іди пограйся з Меґі».
«Так... а як щодо снігової гори?»
«Ми поки що призупинимо роботу над цим питанням». Він акуратно склав карти та сховав їх у шухляді. «Ми почекаємо повернення Сільві, перш ніж говорити про глибші дослідження. Я маю зосередитися на війні з Церквою».
«Гаразд», — кивнула Блискавка та вилетіла у вікно.
«Що ти думаєш?» — Роланд озирнувся.
«Я тут, Ваша Величносте». Соловей з’явилася на столі, де вона сиділа, схрестивши ноги. «Снігова гора дуже холодна. Хто б вирішив розбити табір у такому місці?»
Оскільки на ній не було взуття, Роланд мимоволі глянув на її ноги, мило взуті в білі шкарпетки. «Е-е... ти теж думаєш, що Великороті Звірі ховаються в сніговій горі?»
«Це лише здогадка. Якщо вони настільки вправні в ритті нір, як ми вважаємо, їм не складе труднощів побудувати лігва в горах, і більше того...» — Соловей трохи завагалася.
«Що?»
«Мені цікаво, чи може бути зв’язок між ними та дірами в Непрохідному Гірському Хребті?»
...
Роланд продовжував розмірковувати над словами Соловей, аж поки не настала ніч. Як би він на це не дивився, це була справді жахлива гіпотеза.
Якщо ці скупчення страшних монстрів всюди і не обмежені природними бар'єрами, як мені їх знищити?
Щось інше дуже спантеличило його. «Якщо Великороті Звірі змогли дістатися краю Країни Світанку, то на родючих рівнинах мають бути ознаки їхньої діяльності. Чому Союз не залишив жодних записів про них?»
На жаль, ситуація, що склалася, завадила йому продовжити дослідження. Церква мала бути повністю розгромлена, щоб у Міста Невервінтер було будь-яке майбутнє.
Після більш ніж місяця транспортації він уже перевіз близько 4000 солдатів до Північного регіону разом із відповідною кількістю військових припасів та пайків. Згідно з розвідувальними даними з передової, польові оборонні лінії встановлювалися за планом, тоді як шляхи від Хребта Холодного Вітру до внутрішніх районів королівства були перерізані Першою армією. Остання група солдатів вирушить в дорогу вже незабаром. Роланд піде за ними до Північного регіону, щоб керувати цією війною, невдача в якій була неприпустима.
Прямо в цей момент він почув, як хтось постукав у двері спальні.
Роланд відчинив двері й побачив, що це Анна стоїть надворі.
«Я бачила список експедиції, який склала Венді, і там немає мого імені». Вона зайшла до кімнати без жодних ознак емоцій на обличчі. «Вибачте, але я не можу цього прийняти, Ваша Величносте».
Якби Анна сердито ввірвалася до кімнати та почала з ним сваритися, Роланд знав би, що робити. Натомість вираз обличчя Анни трохи налякав його. Здавалося, ніби вона вже щось вирішила, і життя чи смерть більше не мали для неї значення. Відколи він врятував її з в'язниці, він не бачив її у такому стані перед собою.
Роланд провів її, щоб сісти біля ліжка. Після довгої мовчанки він нарешті заговорив: «Я розумію твої почуття. Однак військове виробництво в прикордонній зоні потребує тебе. Чи то компоненти важкого кулемета, чи детонатори гаубиці, твої навички обробки необхідні скрізь... вони мають вирішальне значення для нашої перемоги».
«Не тому, що лінія фронту небезпечна?»
«Хоча в боротьбі проти Церкви існує певна небезпека, ми обов’язково вийдемо переможцями. Тож тобі не варто надто хвилюватися... Для тебе буде більш доцільним решенням залишитися тут».
Він не намагався переконати Анну, виходячи з точки зору безпеки війни, оскільки її вираз обличчя вже чітко вказував на її ставлення. Єдиний спосіб переконати настільки сумлінну людину, як вона, — це посилатися на вагоміші аргументи, такі як пояснення їй, наскільки ключову роль у результаті війни відігравало військове виробництво.
«У такому разі я можу зайнятися обробкою і у місті Глибокий Яр». Проте Анна залишилася незворушною. «У Північному регіоні також виробляють залізо та мідь. Я впевнена, що міс Едіт не поскупиться на їхні руди. Люсія також погодилася піти за мною, і тому очищення не буде проблемою. Що стосується питання транспортування, то спочатку кораблі мали перевозити цілу зброю, а тепер їм потрібно перевозити лише деталі. Саме складання можна буде здійснювати в Північному регіоні. Це лише підвищить нашу ефективність». Відповідь Анни була чіткою та незаперечною. Було очевидно, що вона прийшла до цієї розмови підготовленою.
Роланд не міг вимовити ні слова.
«Ваша Величносте, я не можу змиритися з розлукою з вами в такий час». Вона простягнула руки й обхопила його щоки. «Це відрізняється від наших розлук у минулому. Ви знаєте чіткіше за будь-кого, що війна з Церквою — найбільше випробування, з яким ви коли-небудь стикалися. Або Гермес буде повністю знищено, або Перша армія загине. Я ніколи не уникатиму того, що маю зробити, та не обманюватиму себе. Якщо ви програєте, існує шанс, що я вас більше ніколи не побачу. Крім того, якщо я чекатиму в Місті Невервінтер, я почую новини лише через два-три місяці після того, як щось станеться. Я не хочу так довго чекати в муках, лише щоб зрештою назавжди попрощатися».