Мої бойові навички також виросли, і прийшло ще кілька сповіщень.
**Активна здатність: Уховування удосконалене на 17%. Продовжуйте використовувати цю здатність, щоб розвинути її до звичайного.*
Звичайно, це не давало нічого надприродного зараз, але я звикав до використання здібностей і вивчав її межі. Вона була надприродною в тому розумінні, що робила речі, незрозумілі з точки зору земної науки, але також вимагала практичного застосування - контролю походи та постановки ніг.
Мої навички прогресували швидше, поки не досягли 5-го рівня. Після цього, здавалося, знову сповільнився ріст. Те саме можна сказати про властивостей купальника в крові. Саме властивість досягла 2-го рівня, і тепер я міг поглинути другу еволюцію, але не завершив ще й першу.
Не те щоб я не прокачав Іглоплинну лисицю до краю. Після стількох разів, коли я покривав себе кров'ю, вона повинна була бути на максимумі. Принаймні, мене більше не тягнуло блювати, коли я малював на себе кров, хоча якщо подумати, не впевнений, добре це або свідчення того, що зі мною не все гаразд.
Просто я не знав, що дасть еволюція і не наважувався експериментувати, тим більше на чужій планеті. Може, якщо знайду одного з інших першопрохідців на Землі, вони мені пояснять.
Звичайно, єдиною причиною, по якій я зміг зайти так далеко, було те, що на 6-му рівні я отримав додаткову комірку заклинання і вибрав вдячне зцілення. Магічне лікування - це щось інше. Я все ще не повністю розумів, як до цього ставитися, але відчуття були приємними.
Я розподілив вільні окуляри характеристик, вкладаючи їх у силу, гнучкість, витривалість і стійкість. Після години бою я відчував потребу в додатковому запасі сил, але потрібно було добити боса і рухатися далі по випробуванню, сподіваючись, що отримані рівні допоможуть перемогти. Я додав витривалість і витривалості до піку людських можливостей, тобто до 20, силу - до 25, а рухливість округив 40. Більшість з них сягала поступово, але ці різкі стрибки змусили тіло покалічитись. Мені не терпілося перевірити, на що я тепер здатний.
Після цього потрібно було прийняти ще декілька рішень. Коли я досяг 10-го рівня в останньому бою, повідомлення повідомило, що тепер я можу використовувати одну додаткову активну і одна пасивна здатність.
З пасивним усе було просто. У мене залишилася лише одна, яку я міг використати, так що я обрав Нерухому силу. Це у свою чергу спростило вибір активної здатності. Мені давно хотілося мати далекобійну атаку, і якщо пощастить, може, вдасться зняти значну частину здоров'я боса здалека.
Я не особливо вірив, що це можливо, але вибрав Снаряд мага, а потім, сподіваючись на краще, попрямував до боса. Не хотілося ризикувати, але якщо я не зроблю це зараз, як я потім подивлюся в очі мамі і Сісі, знаючи, що не виклався повністю? І не менш важливо... як я сам собі в очі подивлюся, якщо зараз стушу?
Я відчував себе прямо-таки надлюдиною, краючись по тунелю. Я рухався повільніше, але в поході з'явилося більше плавності, тоді як я пробирався вперед. Я намагався зберігати прихованість. Здатність робила більшість важкої роботи, але потрібно було діяти свідомо, якщо я хотів розвинути навички. Ну, і ще я не хотів, щоб який-небудь бос вистрибнув і атакував мене, коли я ні на що.
Я був досить впевнений, що впораюся з босом, якщо зможу контролювати хід бою. У цьому твердженні є доля зухвалості, але понад 40 мертвих підземельних монстрів підтримували цю віру.
І тут я отримав повідомлення, якого не очікував.
**Дорі Вест запрошує вас до своєї групи. Якщо ви приймете, вони зможуть увійти в підземелля Лісове лігво. Ви повинні прийняти рішення поза боєм і до того, як запрошення буде відкликано.*
Сліди, що ведуть в печеру і з неї, ну, у підземеллі. Тепер вони мали сенс. Можливо, підземелля мала якусь функцію респауна і місцеві люди звикли приходити сюди фармізувати його або отримувати досвід чи щось інше. Я не знав, для чого місцеві жителі використовують підземелля.
Я швидко зважив доступні варіанти. Угодити? Я не знав, чи зможуть вони зрадити мене поки ми всередині підземелля або будуть змушені мені допомагати. З іншого боку, я думав, що вони місцеві. Але я не тут, так чому тут не може бути інших?
Зрештою я вирішив прийняти запрошення. Довірився мені трохи, а трохи підказало, що рано чи пізно мені доведеться мати справу з інопланетянами. Ну, швидше рано, бо це ймовірно знадобиться для завершення мого випробування так що краще звикати.
Як тільки я погодився, в тунелі почали матеріалізовуватися три фігури. Усі вони були з одного боку. Вони були схожі на енергетичні контури з якогось старого серіалу « Зоряний шлях», який дідусь до самої смерті вважав кращим, а потім вже стояли тут.
Попереду була дівчина, але вона не була людиною - це було легко зрозуміти. Її шкіра була злегка синятою, а форма голови трохи округлою, ніж у людей. У неї було світле волосся, а вуха також були схожі на півкруги. Нос був злегка знервовані. Жодна з цих рис сама по собі не була надто відмінною від людського, але разом вони створювали абсолютно чужопланетне зображення.
На ній була дуже добре зроблена шкіряна броня з перев'язами клинків і прозорих флаконів, хрест-нахресті перетинають груди. На кожному стегон висіло по короткому сокирі з трохи подовженою рукояткою, а ноги були обути в міцні чоботи. - Вампір.
Дівчина, яка не зводила очей з мене, посміялася: Приглянься краще.
Той, хто говорив, виглядав дуже схоже на неї, але був як мінімум на півфута вище мого власного росту в шість футів три дюйми. Раніше, до того як отримувати окуляри характеристики, я б почувався поруч з його м'язом надзвичайно невпевнено. Тепер, хоч у мене й не було дзеркала, я був досить впевнений, що і сам став цілком накачаним.
Проте, на ньому був важкий доспех, зроблений куди краще тих, що я бачив на ярмарках Відродження, куди ми ходили в дитинстві. У правій руці він тримав великий молот. Одна сторона головки була важким шипом, а друга - круглою пласкою поверхнею.
Третій інопланетянин теж заговорив, хоча я замислився над цим, чи можу називати їх прибульців, якщо це я перебуваю в їхньому світі. Напевно, інопланетянин тут я. Він тримав у руках двофутовий жезл із срібними наконечниками.
- Не думаю, що він вампір. Можливо, вигнанець.
Я прибрав палицю у сховище і підняв руки, намагаючись показати, що не збираюся на них нападати. Мирні відносини були в моїх інтересах, тим більше після того як спрацювало Оповідомлення.
*** ДРОІ Уест* *
**Класс: Плут x3-Маг Рівень: 17*
Мені навіть не потрібно було знати більше. Група добре екіпованих авантюристів, які майже вдвічі вищі за мене - це не ті, з якими я зможу впоратися принаймні зараз.
- Тоді чому він весь в ... - почав було Крег.
Я б заперечив, що відмив кров, як міг, хоч і без дзеркала, але його слова затихли, коли вони всі ахнули, побачивши, наскільки зник палиця.
- Простір сховище. Точно не вигнанець, - сказав чоловік позаду.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi