Наступна кімната, в яку я потрапив, представляла нову проблему. Цього разу там було дві лисиці. Кожна з трьох рівнів, тобто слабша за попередній, але я не знав як піде справа. Я сховався в тунелі, поза полем зору. Поки вони не виявили мене, і потрібно було, щоб так і залишалося.
Знову застосував Левитацію. Мана викликала те ж дивне відчуття паріння в усьому тілі. Ніби магія фундаментально змінювала мою сутність. Гравітація більше не влаштовувала наді мною, і я задрімав у повітря. Попередня практика окупилася: рух падав набагато легше.
Я приготувався і, паря так високо, як тільки міг, вплів у камеру. Поток кімнати знову був вище 12 футів, але сама кімната була трохи менше по іншим розміром. Місця для помаху палицею вистачить, але якщо нападуть обидва, може бути погано.
Вони спочатку заричали лисиці. Потім на їхніх мордах з’явився спантеличений вираз. У нашої сім'ї давно не було собаки, але я все ще міг розпізнати цей вираз на псоподібній морді.
Повідомлення повідомили, що одна з лисиць упомирена, а інша частково чинила опір. Напевно, цього слід було очікувати. На жаль, не вказували, хто є. Але тут та, що ліворуч, почала гарчати сильніше.
Я пролетів повз неї і опустився між нею та стіною. Лекторація завжди дозволила б мені піти вгору, якби стало занадто небезпечно, але я відчував, що потрібно твердо стояти на ногах, щоб докласти максимум сили. Треба було швидко розібратися з однією із лисиць, поки вони не напали вдвох.
Вона витріщилася на мене і знову почала гарчати повільно. Принаймні, поведінка була передбачуваною. Моя сила тепер була майже на піку людських можливостей, а рухливість перевершила кращі показники, яких людина може досягти природним шляхом. Це додавало впевненості, якої я не очікував, а може, справу було в полосі перемоги. Зцілення через підвищення рівня стирало страх перед болем.
Але я не очікував, що зростаюче сприйняття виявиться настільки важливим. Мені здалося, я побачив, як м'язи монстра напружувалися прямо перед тим, коли він рвав вперед. Замість того щоб ухилитися, я крокнув назустріч і встромив свою силу палицею. Майже як у бейсболі.
Контакт був жорстким, щелепа тварюка зламалася, коли вона врізалася у землю. Я замер на долю секунди, усвідомлюючи, що цього разу монстру не вдалося мене атакувати. Я починав краще.
Це мить пройшло, і я змусив себе діяти. Знадобилось ще два удари по голові, перш ніж вона перестала рухатися. Я хотів відсвяткувати, але піднявши погляд, побачив другу лисицю у стрибці, яка цілилась мені в горло.
Якийсь невиразний інстинкт змусив мене скинути палицю. Я заблокував пащу, але сила удару припечатала мене до землі. Тепер я впирався палицею їй у гортань, намагаючись не підпустити тварюку. У неї не було великих кігтів на лапах, але я все одно був вдячний шкіряній броні - вона не давала їй занадто сильно мене роздерти.
Що не можна було сказати про моїх ніг, які обробляли колючий хвіст. Я скрикнув від болю, але зуби не могли втратити концентрації. Я був сильніший за лисицю, але вона була надзвичайно могутньою для істоти, яка важила від сили половини мене. Тут я зрозумів, що залишаю свої інструменти невикористаними.
Я використав силу думки заклинання, щоб піднятися. Ліза здригнулася і на секунду втратила концентрацію, усвідомивши, що я відходжу. Вона напружилася, і я подумав, що вона спробує зістрибнути, але потім - не думаючи, просто зреагував. Кидав палицею і лівою рукою обхопив шию монстра, притискуючи його голову до свого тіла.
У такому положенні вона не могла мене нормально вкусити, але відчайдушно виривалася. Ми боролися прямо в повітрі. Потім я перекинув нас. Робити все це одночасно вимагало колосальної розумової напруги, але потрібно було опанувати цим. У бою я викладався на повну, моє сприйняття і простір трохи обгортились. Я був у зоні - тільки до і після бою в голову закрадалися страх та сумніви.
Коли ми врізалися у землю, я закликав кинджал з просторового сховища і скинув його лисиці в бік. Цілився в серці, але не був впевнений, що потрапив. Удар потряс мене, але, здається, створіння дісталося більше. Вона завмерла, але і я не рухався. Не міг відпустити. Не хотів, щоб вона знову стрибнула. Я витягнув клинок і знову і знов встромив його.
Нарешті я переконався, що з нею покінчено. І зітхнув у очікуванні полегшення від зцілення, отримавши ще 104 XP, але повідомлення про підвищення рівня не було. Я перевірив і зрозумів, що до четвертого рівня мені не вистачає 16 XP. Суровий урок реальності підземелля. Один монстр вище рівня дав більше нагороди, ніж два монстра мого рівня. А те, що небезпека від цих двох була набагато вища, значення не мало.
Це змусило мене оцінити рани на ногах. Іглі не були призначені для різання, але все одно перетворили залишки цих джинсів на лахміття. Сидячи в болі, я зняв їх. Однак він вирішив, що можна обробити рани аптечкою, хоч би як було боляче.
Я промив рани, намазав потрійним антибіотиком і заклеїв пластирем глибокі порізи. Не знав, як з інфекціями в цьому світі, але хотів захистити себе якомога більше. Треба було знайти іншу тактику бою. Тато завжди радив готуватися, готуватись і готуватися. Це було його головне правило. Підготовка не тільки тренує тіло, але й дає могутній психологічний стан. Він завжди підкреслював, що наш розум - найпотужніший арсенал людей. Думки нестандартно, Сайлас!
Закінчивши самовнушення, я наробив одні з двох останніх штанів. Джинси - не велика броня, але хоча б додатковий шар між тілом і гострими колючками.
Єдине, що допомогло мені зробити пара приємних сповіщень.
** Ви вивчили навички: боротьба 1.*
*** Навик Дробляче озброєння збільшилося до 2-го рівня.*
Після цього наступні півдюжини години перетворилися на кругові бої з лисами, купання в крові та підвищення рівня. Спочатку я отримував рівень кожні пару боїв. Потім на рівень стало йти по три-чотири сутички. Врешті-решт, я досліджував все, крім найбільшої печери в глибині підземного підземелля.
*** Ви зачистили всіх звичайних монстрів у підземеллі Ледне лігво.*
*** Залишився тільки бос.*
** Перешкоди: боси сильніші за їхні рівні, і часто мають особливі здібності.
** Ви можете піти зараз, але як тільки увійдете в логіку боса, підземелля буде запечатано, поки один з вас не загине. ***
Перш ніж прийняти рішення, я зібрався оцінити своє становище. Я досягнув 10-го рівня і був близький до наступного, але в цьому підземеллі його не отримати, хіба що з боса. Найсильніший монстр, якого я зустрічав до сих пір, теж був 10-го рівня. Підземелля означало як 10-го рівня, так що я припустив, що таким же буде і бос. Хоча, як зазначалось у повідомленні, він може бути сильніший за рівень.
Але це було нормально. Я відчував, що став сильнішим, ніж раніше. Після кожного бою я отримував характеристики, але копіював вільні окуляри, притримуючи їх на той момент, коли потрібні. Отже, у мене було 28 очок для розподілу.
https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi