Повинен відзначити, що небагато фанатів « Зеленого Гобліна» навіть зраділи зміненому іміджу. Так-так, у мене, виявляється, є фанати. Я знайшов в інтернеті сторінку фанатської групи, присвячену менілюбленому. Там були зібрані різноманітні матеріали, відеозаписи та фотографії, на яких вдалося закарбувати мене в справі. Найпопулярнішим було відео, де я бив вбивцю - багнистого суспільства як Мускул. Особисто мені стилістика сайту сподобалася, виглядає круто. Всі ці блискавки і темний фон ...
Також на веб - сайті були опубліковані статті, написані очевидцями і навіть коментарі людей, яких я врятував.
Хоча, крім похвали, я отримав тонну критики. Герой без ліцензії, нічим не краще злочинців. Так думали не всі, але прихильники цієї думки були задоволені. Тим не менш, спільне відношення до моєї персоні було позитивним. Навіть деякі агентства з героїд, які прослуховували на сайті, залишили пропозицію вступити в організацію Свідків. І все ж, я був не настільки знаменитим, щоб про мене говорили на кожному кроці, а влади почали хоч якось реагувати на мої подвиги. Зараз у мене лише кілька тисяч фанатів і, крім них я більше нікому не цікавий.
Боюся, що коли я стану про-героєм і наберу ще більше популярності, вся ця інформація дійде до мами. Можливо, вона вже звикне до того, що її син - це хтонічна хроніка і перестане сприймати такі речі як щось небезпечне для мене.
До слова, після перемоги над Мускулом пройшло півтора року. З тих пір я став ще сильнішим і, якось, останнім часом я вже не так активно тренуюся. Тобто, я навіть не кожного дня виконую свою чітерську вправу, яка щоразу приносить один одному силу, спритність і витривалість. Просто, мені здається, що у мене вже занадто багато сили. Мені її просто нікуди девати.
Іуку Мідорія
Рівень 38
Характерики:
Сила: 2087
Виносність: 2087
Лавкість: 2049
Харизма: 38
Інтеллект: 38
Вдача: 38
Таланти:
Тіло Бога 8 ур.
Фортеця 95 ур.
Вибухова регенерація 18 ур.
Мощь 73 ур.
Живо 86 ур.
Героїзм 79 ур.
Навички:
Оборона 41 ур.
Швидкість 56 ур.
Напасти 30 ур.
Критичне підкріплення 38 ур.
Імпульс 26 ур.
Повар 9 ур.
Масаж 6 ур.
Загалом, є що цікавого.
Коли « Розрив тіла» і "Регенерація" піднялися до дев'ятих рівнів, то ці таланти еволюціонували. Тепер вони сильніші.
Так само за кожні п'ять рівнів я отримував можливість вибрати нову навички. Після нападу я взяв критичне підкріплення. Це вміння збільшує мій захист на подразники. Коли я відчуваю холод, моя опірність до температури зростає. Якщо мене намагаються спалити, то так само зростає моя стійкість до жару. Просто б'ють? Я стаю міцнішим. Єдиний мінус - ефект тимчасовий. Критичне підкріплення тримається кілька годин, після чого моя опірність повертається до норми, яка, все одно, за межами розуміння звичайних людей.
Імпульс мені особливо сподобався. Це вміння дозволяє обмежено контролювати кінетичну енергію, яку вивільняємо при ударі. Махнув кулаком по повітрі і вдарив стіну в метрі від своєї руки. Але, основна особливість цього вміння в тому, що за його допомогою я можу керувати ударною хвилею, яку створюю при надзвукових ударах. Завдяки цьому я майже повністю можу копіювати прийоми Олмайта. Але, природно, навіть якщо я використовую його прийоми, вигукувати назви американських штатів при цьому я не буду. Загалом, завдяки цьому навантаженню навіть при його нинішньому рівні я вже майстер нескінченного бою. Можна починати приватні уроки.
Останні ж два вміння я брав уже без бажання підвищити свою захист або силу. Я вважаю, що я вже досить сильний і можу стати непереможним при розвитку здібностей та характеристик. Навіть тепер я не відчуваю жодних труднощів у боях з злочинцями. Оскільки я люблю смачно поїсти, то вирішив, що було б добре готувати смачну їжу. У мене з'явився масаж через те, що я іноді робив мамі масаж. Тож я подумав, що можу робити масаж краще. Взагалі-то, це Інко думала, що я роблю їй заспокійливий масаж, коли вона втомилася від домашніх завдань, а насправді я використовував момент, щоб пом'яти її шикарну попку. Так, вона моя мама. Але, не судіть! Я пам'ятаю, яка у неї неймовірна грудинка, а останнім часом мені дедалі більше хочеться потискати ці цицьки і спробувати їх посмоктати, як в дитинстві. Та й фігурка у неї дуже навіть нічого. Під час перебування поряд з нею я вже не можу думати про те, яке у моєї матері сексуальне тіло. Очевидно, мені треба знайти дівчину і почати той період.
Раніше я був дуже захоплений своїм хобі, але зараз непристойні думки з'являються занадто часто і ігнорувати їх вже не виходить. Просто гуляючи містом, я мимоволі помічаю які у сусідніх дівчат стрункі гладкі ніжки, і як привних їх попки та груди, навіть приховані одягом, так і хочеться затиснути в якомусь людному місці і все одягнути.
Боячись, що незабаром почну відкрито домагатись своєї матері, я вирішив спробувати познайомитися з якою-небудь симпатичною дівчиною відразу після екзамену.
Що за іспит?
Так я, власне, прямо зараз я буду здавати практичний іспит для вступу на геройський курс Юей.
Був ще письмовий іспит, але його я здав у режимі он-лайн на сайті академії. Цікаво, що Кацукі Бакугоу також зібрався в Ювей, звичайно, на героя. Незважаючи на свій бандитський вигляд, він вчиться добре і амбіції в майбутньому.
- Фух... Щось я хвилююся. - З награною бадьорості сказала мені, що стоїть поряд дівчина.
Вона безумовно заговорила зі мною. Мабуть, їй просто захотілося відволіктися і подолати хвилювання. У мене була чудова ідея.
- Екзаменатор сказав, що нам доведеться битися з дронами. - Потисную плечима. - У мене бойова примха, так що, навряд чи це буде складно. Якщо хочеш, можеш триматися поруч.
- О, емм, спасибі... - Дівчина трохи збентежена. - Але це, напевно, буде неправильно. Вони хочуть перевірити наші навички, чи не так?
- Уміння кооперуватися теж важливо для героя. - Роблю своє зауваження. - Якщо двоє незнайомців змогли швидко спрацюватися, можливо, це піде тільки в плюс. Будемо знищувати кожен своїх ворогів, але якщо що, я зможу тебе прикрити або ти мені допоможеш. Як тобі?
- Звучить непогано. - Призналася дівчина.
Визирала вона милим, ось я і вирішив запропонувати свою допомогу, що б почати мирно з нею відносини. Якщо вийде, то можна буде запросити її на обід. Мій мозок, пригнічений гормонами, вже будує плани, які привели б мене і цю дівчину в одне ліжко.
У будь-якому випадку, дівчина ще не встигла вирішити, приймати мою допомогу чи ні, коли пролунав голос екзаменатора.
- И-и-і! СТРТ! - Голос громів, спотворений звукової примха, гримів на всю околицю.
З такою гучністю його чули на всіх полігонах, кожен з яких мав розміри в кілька кварталів. Так, фактично практичний іспит проводиться на спеціальному полігоні у вигляді невеликого міського відділу. І ці будівлі, це не макети будинків, а справжні житлові комплекси. Тут або сама академія просто сорит гроші, або залучені фахівці з такими причудами, які дозволяють будувати цілі міста у рекордні терміни. Усіх абітуристів розділили по різних полігонах. Інакше, було б тут занадто багато людей, а тут і так цілий натовп.
Власне, ось цей натовп і підняла сповнені подиву погляди на екзаменатора, що спостерігав за нами з спеціальною вишки. Чесно кажучи, навіть я очікував якоїсь промови і трохи розгубився.
- ЯКИЙ ДІЯЛЬНІСТЬ? ЧОГО ВИ ЖДЕТЕ? ОБРАЗНИЙ ВІДЧАЄ? У СВЯТОМУ БОЮ ВАС НІКТО ЖАТИ НЕ БУДЕ! ВПЕРЕД! ВПЕРЕД! ВПЕРЕД!
І всі відразу відмерли, кинувшись до входу на полігон.
- Побігли! - Крикнув я дівчини.
Я просто скористався її розгубленістю. Вона швидко зв’язалася зі мною, коли вже думала про це і отримала команду. Мабуть, потім вона буде думати, що сама і вирішила вступити в угоду зі мною на час іспиту.
Правда, коли я вирішив допомогти дівчатам, то мусив дати фору іншим учасникам. Інакше я вже б рвав тренуючих ботів на частини, але тоді дівчина точно не поспівала би за мною.
- До речі, я Ізуку. - Пам'ятаю, що ми так і не познайомилися.
- А? Да, я Очако Урака! - Бодро відреагувала дівчина.
- Причуда?
- Я торкаюся предметів невагомими.
- Ясно. А я просто сильний. А ще швидкий і міцний. - Вирішив я розповісти про свої можливості.
І, тут якраз попереду був робот, так що я ще й показав. Коли я зірвався з місця, то швидко наблизився до дрона і ударив кулаком, створив потужну хвилю, яка пом’якшила та відкинула машину, перекоривши її в купу металобрухту.
- Якось так.
Це дуже вразило око, і здивовано відкрила рот.
- Вау! Ти ж...
- Ліворуч. - Повідомляю їй.
Урарака відразу відреагувала, повернувшись до дрону. Машина була навідана неповороткою, так що дівчинка спокійно підбігла до нього, обходячи по флангу і, шлепнула рукою по залізному боці. Робот одразу відірвався від землі, почав підійматися вгору, наче повітряна кулька.
Але на цьому милашка не зупинилася, атакувавши ще одного робота.
Я вирішив не стояти без діла, і швидко почав нищити їх. Ці роботи просто ходячий манекен, хоча і швидкі, але неповороткі. Хоча, я розчавляю тільки з висоти своєї сили. У людей з слабкими причудами ці машини можуть викликати проблеми. Вони навіть стріляють, нехай і гумовими кулями, але з шестистунів! А ще, вони можуть так вдарити своїми залізними клешнями, що бетонну стіну зламають на раз. Боюся, ці іграшки сьогодні покалічать багатьох підлітків.
Урарака, тим часом, підняла в повітря ще двох дронів, після чого звела пальці двох рук разом і пробурмотала « отміна». Роботи, які були під впливом її здібностей, відразу впали на землю. А оскільки вони вже встигли піднятись на пристойну висоту, то падіння їх не розслаблялося, даючи дівчині окуляри за знищення.
Закінчивши з ними, Очако побігла до мене. Однак вона вирішила триматися поруч, чого я не міг би потішитись.
- Чудово спрацьовано. - Вирішив похвалити її. - Схоже, ти даремно хвилювалася.
- Д-да...
Я не зовсім зрозумів, що змінилося, але тепер дівчина просто поїла мене поглядом. Її очі були просто вражені.
У будь-якому випадку, ми продовжили знищення дронів, рухаючись разом. Кооперація також принесла плоди. Коли великий дрон запустив у дівчинку ракету, я просто збив її на льоту направленою ударною хвилею, після чого знищив самого робота. Так, один з типів роботів стріляв ракетами. Їх не можна назвати бойовими, вибухають вони просто димом, але все - таки можуть і покалічити.
- Дякую! - Щиро подякувала мені Очако.
Не знаю, що з нею, але дівчина просто світилася від щастя. Ні, мені це навіть подобається, нечасто дівчата дивляться на мене такими закоханими очима. Але я просто не розумію, з чого така реакція! Це змушує мене хвилюватися дедалі більше. Тим не менш, від своїх планів я вирішив не відступатися.
- Здається, тут більше немає ворогів. Очако, ти не образишся якщо я візьму тебе на руки?
- Емм, навіщо? - Слегка почервоніла дівчина.
- Якщо нам потрібні окуляри, потрібно шукати дронів в іншій частині полігону. - Поясню їй. - А так буде швидше.
- О, добре. Я не проти...
Посміхнувшись, як і сказав я підхопив дівчину на руки і вже з нею різко стрибнув вгору, прямо на дах найближчого будинку. Звичайно, так швидко, але головна причина в тому, що я просто хотів потримати у своїх руках ніжне дівчиство тіло.
- Туди! - Помітила вона роботів.
Просто зверху відкривалася хороший вид на полі бою.
- Чудово.
Через кілька секунд ми були в густо смагляви. Відпускати дівчину з рук не хотілося, але, скласти іспит, все ж, треба. Тим більше, тут вже було багато інших учнів, які видобували окуляри знищення. І вони якось дивно почали на нас озиратися.
- В бій! - Командую напарниці.
І, ми знову почали розносити роботів на металобрухт.
- Храао! З дороги Деку! - Проревел поруч такий знайомий голос.
Роздався потужний вибух і повз мене снаряд проскочив у Кацукі, влетівши в саму гущу бою. Це виглядало настільки ефектно, що я навіть відволікався.
- Ізуку! - Розпукнув мене схвильований голос Очако.
Я вчасно зорієнтувався, повернувшись до противника. Поки я зевав, стежив за феєрверком Бакугоу і підійнявся противник, який розмалював мою ташку своєю клею. Ну, якби це було можливо. Урарака з усіх ніг бігла навпереріз, відчайдушно намагаючись прикрити мене від загрози, але ...
Вдарна хвиля встигає відкинути робота раніше.
- Фух... Круто! - Якби не відпочинок, вона б завивала від захоплення.
Чесне слово, я не розумію чому вона так на мене реагує! Що я такого зробив?
Оглянувшись на Кацуки, я зрозумів, що можу опинитися в аутсайдерах зі своїм ставленням до екзамену. Вибуховий підліток розносив роботів оптом. Раз бабах і двох ворогів немає. Два баби і ще три противники знищені.
- ДО ЗАВЕРШЕНІЇ ЕКЗАМІНА ШОСТ МІНУТ! – Прозвучав голос екзаменатора, заглушуючи звуки бою.
- Фух... Треба поспішати. - Видихнула Урака.
- Підтримую. – Кивлю дівчину.
Я все ще намагався знищити більше дронів. Але, при цьому я намагався не втрачати з уваги Очако, продовжую прикривати її. А ось за ким я вже не стежив, так це Бакугоу. Ось і вийшло, що в якийсь момент, знищивши чергового робота, я почув його розлючений крик.
- Деку! Виродок! Це був мій!
І глянув на мене так, що якби не заборона екзаменатора, то точно спробував би жати по мені своєю примхою.
- Ой, вибач, ти був таким повільним, що я вирішив, ніби ти хотів віддати цього робота мені. Вон, дивися, там ще один катається, можеш підірвати його, а я почекаю, поки ти доповзеш до нього.
- РААA! Скотина!
Кацуки ледве стримувався, що б не напали на мене. Мені самому не хотілося його так підставляти, тож я не чекав на нього, поки він сам візьме себе в руки. Тому я перший відступив. Точніше, кинувся в бій, подалі від Бакугоу.
- Урою! Здохни! Здохни! Здохни! - Підбадьорюючи себе бойовим клічем, Кацукі теж кинувся знищувати техніку.
І саме в цей момент підірвалося ціла будівля.
- А ВОТ І РЕЖЕМ ВИЖИВАННЯ! – Він зраджував нас.
Будівля була зруйнована, бо велетенський робот вирішив вийти на світло і вступити в бій. І ця річ була дійсно величезною! Але нагороду він не обіцяв. Наскільки я пам'ятаю інструкції екзаменатора, окуляри нараховуються лише за три типи дронів. Цей же четвертий, робот-лошка. За нього не дають нагороди, а суть у тому, що від неї треба відступити і не перемінюватися на хліб. Цікаво, а якщо я його знищу, мені за це окуляри не знизять? Ну, просто він такий великий, грізний ... так і хочеться роздувать.
Я вже хотів відступити і не ризикувати, як побачив свою напарницю.
Коли з’явився великий дрон, вона опинилася неподалік. Можливо, через тряску вона збрехала і впала, але головне, тепер вона просто не встигала піднятися, перш ніж її наздожене робот. Тепер у мене не було питання, бити чи тікати. Якщо я нічого не зроблю, дівчинка може розчавити механічний титан, незважаючи на її примху. Та й не факт, що вона може впливати на такий масивний об'єкт.
Не гаючи часу, я зірвався з місця.
Асфальт під моїми ногами покрилася павутиною тріщина, перед тим як я злетів. Так, відштовхнувшись від землі, я фактично запустив себе в дрона, наче живий снаряд. Виставивши ногу для удару, я пробив титану і пом’якшив металеві аркуші броні. Весь його корпус здригнувся, а я навів ще один удар, на цей раз рукою.
Власне, титан вийшов з ладу ще від першого удару, просто, я при цьому моя нога слега застрягла в його корпусі. А зараз я його стряхнув, попутно знищивши внутрішню начинку, перегодувавши броню і відкинувши робота назад. Оскільки він розміром з цілу будівлю, це мало бути досить потужним.
- Хах... Ти в порядку? - Запитав я, стрибнувши ближче до напарниці.
- Д-да. - Потрясно відреагувала дівчина.
Ну, так-то, ця моя витівка дійсно була вражаючою, якщо дивитися з боку.
- И-и-і! ФИНИШ! ЧАС ВИШЛО! ЕКЗАМЕН ЗАВЕРШЕН! – Проголосував іспитатор.
Хех.
Протягнувши руку, я допоміг Очако піднятися.
- Було цікаво.
- Так, це було круто! - Підтримала мене дівчина.
- Ти, до речі, непогано впоралася, у тебе дивовижна здатність.
- Емм, так, дякую. А ти був приголомшливим! Ти просто невірний!
Погляд дівчини просто загорівся.
Я навіть відступив від неї, кинувши очі. До речі, там з’явилась суха стара жінка, яка допомагала жертвам під час іспиту учням. Герой у відставці - зцілена дівчинка-вольшабниця. Мабуть, 80 років тому вона була дівчинкою. Але, зі своєю роботою керувалася вона непогано. Гадаю, якби не вона, Юей б не вирішив провести такий травмопасний іспит.
- Ізуку... - Робко простягнула дівчинка.
- Емм, так, Очако?
- Ти ж... Ці прийоми, і одягаєшся ти як...
До мене ж нарешті почало доходити.
Я дійсно прийшов у своїй звичайній « геройській» одязі. Тільки без пов'язку на обличчі.
- Ти ж Зелений Гоблін! - Шепотом взгнула дівчина.
Саме так. Шепотом. Хвилювалася.
А я здригнувся, відчувши приплив відчаю.
- Ні! - Дуже різко.
- А?
- Я ж постійно уявляюся і навіть стиль змінив! Так чому? Чому мене досі обзивають цим дурним прізвиськом?
Просто хапаюся за голову. Все насмарку. Я як і раніше Зелений Гоблін. Не хочу цього!
- Емм, пробач, я хотіла сказати Грім... - Очако замялась.
- Це звучить як вияв жалю. - Пробурчав я ображено.
- П-прости... - Стушувала дівчина. - Я спочатку подумала, що ти теж захоплюєшся, емм, Грімом, тому й одягаєшся так. Мені захотілося з тобою поговорити, а потім виявилося, що ти і є Зелений... Грім!
Зелений Грім. Це просто кошмар. Минуле буде переслідувати мене до кінця часів.
- Ха, гаразд, краще клич мене на ім'я, добре?
- Д-да, як скажеш, Ізуку... - Сумно кивнула дівчина.
Тим часом зцілена дівчинка вже отримала поранення, а решта погнала додому.
Результати іспиту пізніше пришлють нам поштою, а зараз залишатися на території академії більше немає ніякої необхідності. Загалом, ми пішли на вихід. І, Урарака якось вже звикла йти за мною слідом, так що і виходили ми разом. Десь у стороні мікнув злобний Бакугоу, але підходити і лаятися не став. Я ж згадав про свої плани.
- Слухай... Може сходимо? Пообідаємо. Ми закінчили з цим екзаменом, і я думаю заслужили добре поїсти. Не знаю як ти, а я зголоднів.
- Звичайно! - Зраділа дівчина моя пропозиція. - Пообідаємо разом...
І вона так мило бентежиться.