Ми ще не в таких стосунках, що б я платив за Зачако у їдальні або купував їй подарунки. Але, дивлячись, як вона пожирає голодним поглядом зразок страви за витриною, довелося йти на компроміс.
- Бери що подобається. Якщо не вистачить, я додам. - Говорю дівчині.
- Я... - Висихнула дівчинка.
Зготуватися незручно, а не відмовлятися.
- Давай.
- А якщо я візьму це...
- Нам вистачить. - Кивнув я.
Насправді, гроші особливої проблеми не грали. Я не заробляю, але мама завжди виділила мені гроші на кишенькові витрати. А марну я їх не так часто і накопичував вже багато.
- Дякую. - Подякувала мені в кінці Урака.
- Не турбуйся. - Махнув я рукою. - Це просто дрібниця.
- Я не про те. - Зітхнула дівчина. - Ти міг впоратися з іспитом набагато краще, я бачила, на що ти здатний! Я тобі лише заважала, але ти мені допоміг.
- Про це вже не турбуйся. Мені просто так захотілося, а ти чудово справилася б і сама...
- Неправда! Тоді, в самому кінці, якби не ти ...
И, правда.
Навряд чи її вбило, але ситуація виглядала дуже небезпечною.
- Ти справжній герой! Хоч і без ліцензії. Зелений... - Під моїм розлюченим поглядом дівчина поправилася. - Грім ...
- Ох, Очако, кликали мене на ім'я. - Простонал я.
- Добре, Ізуку. - Усміхнулася дівчина.
Схоже, її тішить моя реакція на це дурне прізвисько.
- Ось так краще.
Ми ще трохи розмовляли, обговорюючи іспит. Урарака цікавилася, хто той хлопець, який називав мене "Деку". Сказав їй, що це людина-батхерт, ну причуда у нього така. Так само дізнався, що дівчина виявляється, знімає в місті квартиру. Вона народилася не звідси, а приїхала сюди вчитися. Ну, точніше, знімає квартиру не вона сама, а її батьки. Але найголовніше, вона живе сама у своїй невеличкій барлогі. Ну і, вона дійсно виявилася фанаткою Гріма. Так навіть краще. Мій внутрішній збоченець досить потирає руки в очікуванні.
- О! - Перервав нашу розмову здивований вигук позаду. - Ви ж з екзамену, так?
Обернувшись, ми подивилися на дивну дівчину. Ну, так-то вона звичайна, просто зовнішність у неї цікава. Рожева шкіра і золоті ріжки. Вона була в спортивному костюмі, на якому явно залишилися сліди від нещодавнього бою з роботами. Але, вона безумовно з іншого полігона. У нашій групі я її не бачив. Схоже, вона теж зголодніла і вирішила поїсти. І не тільки вона. Тут так-то додалося людям, поки ми з Очако спілкувалися. Вільних місць вже немає, і демонетка вирішила до кого-небудь підсісти.
- Так, привіт, емм ...
- Я Міно Ашідо! - Життєрадідно представилася дівчина, підходячи до нас. - Можна я з вами?
Я просто запитав Очако. Не знаю навіть, чи радіти з'явленням цієї Ашідо. З одного боку, я хотів зав’язати з партнеркою тісні стосунки. Але Міно теж дівча, і дуже навіть симпатична.
- Будь ласка, сідай. - Дівчина пішла на нове місце. - Я Очако Урарак.
- Приємно! - Посміхнулася їй Міно, зікравши « приємно познайомитися».
- Ісуку Мідорія. - Зраджувався я слідом.
- Рада познайомитися, крута футболка, ти фанат Гріму, так? - Запитала мене Ашидо.
Я навіть здивувався. Для мене дуже незвично зустріти в повсякденному житті за раз стільки людей, які хоча б знають про існування мого герояського образу. Але, трохи подумавши, я згадав, що ми всі ходимо на геройський курс, так що, це в порядку речей, які вони цікавляться темою загалом.
- Ну, в деякому роді, напевно можна і так сказати ... - Протягнув я.
- Я його прихильниця! — Додала Урарака, подивившись на Ашідо з цікавістю.
Ну, тому що ми дивимося на людей, у яких раптом виявилися такі ж захоплення, як і в тебе. Але ж її коментар увігнав мене в фарбу. Але добре, що вона не почала відразу здавати мене. Усе це мене несподівано дуже бентежить.
- Він класний, так? І майже нашого віку! - Посміхнулася Міно.
Камі-сама, припиніть вже!
- Так, точно, просто потрясний. - Пригодила Очако.
Я вже просто не міг цього витримати, закривши обличчя руками.
- Емм, що з тобою? - Заспокоїлася демонетка.
- Хи... - Стриснула в кулачок Урарака.
- Припиніть. - Простонал я.
- Мідорія-сан, з тобою все гаразд? Щось сталося на іспиті? Якщо що, можна повернутися в Ювей і там тобі подадуть допомогу.
- Все нормально. - Вітхнув я. - Просто це бентежить.
- Що? - Не поняла Ашидо.
Я безпорадно подивився на свою партнерку.
- Він Грім. - Пояснила дівчина.
- Емм, Грім?
- Не фанат. - Уточнила дівчина. - Це ми його фанати.
І склала пальці будиночком, мило так посміхнувшись.
- А! - Поняла Ашидо. – А-А!
І підскочила, розкриваючи рот в подиві.
- Правда! Ти впевнений? — Взявши себе в руки, запитала демонетка.
Їй явно хотілося знову підскочити і закричати від захоплення. Чесне слово, я ніколи себе так дивно не відчував. Але, це приємно...
- Так, точно, я впевнена! – Підтвердила Очако. - Він використовував свої прийоми на екзамені, так що, це точно він!
Міно ж не стримався і знову підскочила, нахилившись через столик, що б потрегти мою щоку пальцями. Це було ще дивніше! Але, все одно приємно. Я був розчарований, коли дівчина віддерла руку і втомилася. Мені, як би, тільки в радість, коли такі симпатичні дівчата починають мене чіпати у різних місцях. Нічого проти цього не маю.
- Можна автограф?
- Добре. - Кивнув я.
Хоча, ніколи ще не давав свій автограф.
Міно раптом почала нервно вертися, озираючись на бік. І з кожною секундою вона ставала все більш неспокійною.
- Зачекай, Урарака-сан!
- Д-да? - Від напору демонетки Очако злегка відпрянула.
- У тебе є ручка і який-небудь аркуш?
- Тільки ручка, вибач... - Дівчина дістала з кишені кулькову ручку.
Ашидо знову оглянулася, потім подивилася на свою руку і кивнула.
- Добре, тоді давай сюди. - Взявши ручку Очако, вона простягнула її мені разом зі своєю другою рукою.
Ну, було б краще, запропонував би вона розписатися у неї на грудях, але, напевно, я не настільки популярний. І це все ще ніяково. Зітхнувши, я взяв ручку і розписався на шкірі дівчини, але коли збирався повернути ручку власнику, та також простягла мені свою руку.
- Можна і мені теж?
Кивнувши, я зробив ще один підпис.
Тільки помітивши обох дівчат, я повернув ручку Очако.
- Це чудово, що ти вже практично як професіонал. - Заявила Міно, з нотками захоплення.
- Без геройської ліцензії. Як герої минулого, які також допомагали людям без підтримки асоціації і не отримували за це грошей. - Видала свою думку Урака.
- Ну, у мене просто таке хобі. - Потиснув плечима, щоб приховати сором.
Насправді, я не звик, коли мене так нахвалює хтось крім мами. І, в результаті розмова перетворилася на мій допит. Дівчата на пару намагалися витягнути з мене якомога більше інформації про мене ж.
- І коли ж ти почав цим займатися?
- Десь з 11 років. – Задумав я. - Я спіймав двох грабіжників і з того часу часто займався цим у вільний час.
- Класс! Так рано?
- А той випадок з Мускулом, це було страшно?
Я дуже розлютився.
Ні, це було не страшно. Але, я досі думаю, що мені тоді слід було почати діяти раніше. Я був надто безпорадний.
- Ні, але давайте не будемо про той випадок?
- Емм, добре... - Нелоко пробурмотіла Міно, переглянувшись з Очако. - Тоді, які дівчата тобі подобаються?
Урарака відразу наволочила вушки, зосередивши на мені пильний погляд.
- Дай подумати. - Протягнув я, демонструючи дівчатка. - Гарні шатенки з чарівною посмішкою. І, звичайно ж, веселі дівчата з яскравою неординарністю. Ну, роги там, незвичайний колір шкіри. Мені подобаються такі дівчата.
Вау!
Обидві дівчини якось синхронно змутнілися і почали щасливо посміхатися. Тільки Очако відвела погляд, прикривши свою посмішку рукою, ніби не спеціально. Міно, не ховаючись, засміялася у всі тридцять два, хоча її щоки і завмерли. Така реакція дівчини спонукала мою гордість усміхатися так само радісно. Звичайно, я теж почувався незручно, але коли побачив настрій дівчини, то вже не відчував такого сорому.
Загалом, ми засидилися набагато довше, ніж планували. Заговорили і не помітили часу, про який нагадувало сонце.
- О, пізно вже... - Огорчилась Міно.
- Так, було здорово. - Вітхнула Очако.
- Знаєте, ви класні. - Я вже не соромився, бо захоплювався. - Обміняємося контактами? Потім знову поспілкуємось.
- Ага. - З радістю усміхнулася Урака.
Ашідо одразу дістала свій мобільний телефон.
Ми розсталися щасливі одне з одним. Уж я-то точно. Два нових контакти в моєму телефоні гріли мені душу. Як же чудово, коли у тебе є фанатки. Тільки заради цього і варто було займатися героєм. Ну і заради прокачки теж, звичайно ж. У будь-якому випадку, перед тим як розійтися ми ще трохи прогулялися. Ми з нею проводили її до дому. Ашідо, я так розумію, просто хотіла поспілкуватися ще трохи з новими друзями тому і йшла разом із нами, а не вирушила відразу на станцію. А після того, як ми розірвали антигравітаційні стосунки, я також проводив Міно до станції метро. Оскільки вже стемніло, він запропонував провести її і до дому, але тут сама Ашідо почала віднечовуватися. Вона не хотіла так мене затримувати.
Зрештою я повернувся додому вже під ніч і, звичайно ж, відразу зустрів схвильовану Інко.
- Ізуку! Любий, чому так довго? Де ти був? Щось сталося?
Мені навіть стало трохи соромно за те, як мама переживає. Хоча, я відправив їй повідомлення, що трохи затримаюся.
- Мам, не хвилюйся. Нічого не сталося. Просто завів нових друзів, і ми щось заговорили після екзамену.
- Ох, ось як. - Зітхнула з полегшенням Інко.
Вона заспоколася швидко.
- Мамо, ти виглядаєш втомленою, може тобі розм'яти плечі? - Запитав я.
- Ммм... Ну, це і правда може допомогти. – Задумала вона.
Звичайно, масажем плечем все не обмежувалося.
Хвилювання витягує сили і залишає після себе лише втому. Хоч Інко і не напружувалася фізично, але все одно відчувала себе виснаженою. Дещо в цій справі я вже умію робити дуже навіть добре. Спочатку, коли я починаю розмивати її втомлені м'язи, Інко болітиме, але через які секунди її плечі розслаблюються, і жінка просто тане від задоволення.
Трохи пізніше я вклав її на диван і почав розмивати спину, Інко, природно, була зовсім не проти. Потім я помив її пружну попку, природно, виключно заради розслабляючого масажу, сподіваюся, вона в це вірить. І, звичайно ж, я не міг обділити увагу її ніжки. Тут вона вже почала так ахати, що я напевно почервонів навіть. Розм’якшивши її ніжки, я повернувся до спини та плечей. Потрібно буде подивитися нові інструкції, що б потім можна було робити масаж спереду. Якщо я зараз попрошу Інко перекинутись на спину і продовжити масаж, то вже не міг так само впевнено заявити, що це просто масаж і мама відразу розкусить мене.
- Все, ну як?
- Ох, добре, я відчуваю себе набагато краще. - Розслаблено видихає Інко.
- Може, тебе віднесуть в кімнату?
- Ні, не треба, я сама...
Але, незважаючи на свої слова, вона нікуди йти не збиралася. Надто розслабилася. І якщо я залишу її тут, мама так і засне на дивані.
- Ну, ні, так не піде. - Вітхнув я, взявши її на руки.
- Хаа? - Інко трохи зітхнула. - Ізуку!
- Ха-ха, що? Мам, тебе не так вже й часто на руках носять як принцесу, тому насолоджуйся моментом.
Здається, вона навіть злякалася і притихла, поки я ніс її в спальню.
Зрештою я залишив її на сон, а сам вирішив перед сном пройти ще одну читерську вправу. Я закінчив свою глибоку ніч і, лягаючи спати, відключив будильник на своєму телефоні. Я ставив його вчора, щоб не запізнитися на іспит, але завтра мені рано вставати не потрібно, так що і будильник не потрібен.
- О, Урарака. - Здивувався я.
На мій телефон прийшло кілька повідомлень від обох дівчат. І, зовсім недавно, хвилин десять тому. Схоже, комусь не спиться. Як і мені.
Коли я подумав, що не відповідатиму окремо, а створив спільний чат.
Наше спілкування продовжується. І, так само як було вдень ми зовсім забули про час. Ми говорили всю ніч, і першою замовкла Міно. Але не тому, що вона намовилась, а просто її батьки відрубали за те, про що виявили вранці, бо вона ще навіть і не лягла спати. Загалом, у неї просто забрали телефон і насильно поклали баїньки. У мене до цього часу телефон вже розрядився майже. І я якось не хотів затриматися у розетки. Тоді і мене мама відрубає...
Загалом, спілкуватися з цими двома виявилося здивування.
Майже цілий тиждень ми щодня листувалися.
І що цікаво, не бачачи облич, ми спілкувалися якось більш відкрито. Не було почуття ніяковості. Тож я вирішив запросити обох дівчат на побачення. Не маскуючи це під товариську зустріч, а саме на романтичний прогулянку. І, вони погодилися. Це було відчуття величної перемоги.
Пам'ятаючи, що вони мої фанатки для зустрічі я вирішив одягтися у свій « работорговець».
Тепер це були міцні чорні штани і армейські черевики. Футболка Гріма, яку я купив на фанському сайті ну і темно-синя куртка з шарфом. Звичайно, шарф з зображенням зубів, як у моєї лицьової пов'язки. Так, до слова, на вулиці зараз досить прохолодно, так що, такий одяг цілком нормальна.
Ми зустрілися в Ашідо, парку.
- Привіт. - Першою з яких я зустрів, була Очако.
Ми перетнулися ще на станції. Виявилося, що ми їхали в одній електричці, просто у різних вагонах. А ще, мене злегка вразив зовнішній вигляд дівчини.
- Ха-ха, ми тепер схожі, так? - Вона розсміялася.
На ній була така сама синя куртка, як у мене. У неї навіть шарф такий же був. А розстебнувши куртку, вона показала, що під нею така ж футбольна футболка. що так зійшлися думки.
- Ми як одна команда. - На щастя, Міно замість вітання зустрілася в парку.
Вона була одягнена точно так само, тільки на ногах не колготки, і не штани, а джинси. А замість шарфа, лицьова пов'язка але, теж в моєму стилі. Визирали ми з боку безумовно як група фанатів.
- Ага, ви реально класні дівчата.
- Фух, прохолодно. – Поежилась Очако.
- Міно, покажеш де у вас в місті можна повеселитися? - Запитав я, поманивши шапку рукою.
Урарака зацікавлено підійшла і я пригорнув її за плечі, притиснувши до себе. Так тепліше буде.
- Емм, ну, поруч є кінотеатр...
- Банально, але непогано.
Правда, це був не зовсім кінотеатр, швидше розважальний центр. Взявши квитки на фільм, ми ще півгодини чекали його початку. А поки чекали, засіли за ігрові автомати.
- Ха-ха! Я перемогла! - Раділа Ашидо.
Я був просто в шоці. Мене обіграли. Я вже давно не відчував поразки, а боротьба не здавалася такою лютою.
- Реванш! - Я вимагаю.
- Ха! Я надеру тобі дупу стільки разів, скільки захочеш! - Посміялася у відповідь Міно, приймаючи бій.
- Дівчата не повинні так висловлюватися.
- Ха-ха, я королева чужих, мені можна!
- Нічого не зрозумів. Ты ксеноматка? Це твоя примха?
Ну, так-то я вже знав, що її причута це виділення кислоти.
- Ах ти, а ну йди сюди, я зроблю з тебе черепаший суп.
- Спробуй.
Новий матч в танки завершився.
- Ха-ха! Тобі ніколи мене не здолати, чоловіче! - Весело зійшлася Міно.
- Я відчуваю себе нікчемним. - Вітхнула Очако, перервав нас.
Ми з Ашідо переглянулися.
І саме демонетка першої обняла намет, показуючи, що ніхто не забутий. На той час вже кіносеанс почався, так що ми вирушили в темний зал. Я тільки тут подумав, що це ідеальне місце для тих хто хоче пообтиснутися в темному приміщенні. Тільки, нам треба було ще взяти місце з диваном, а не на звичайних сидіннях місця займати. У будь-якому випадку, що б мати можливість приділити увагу обом дівчатам, я сів між ними, оточивши себе подвійною красою.
Ми бачили бойовика, але з любов'ю.
Взагалі, це був вибір дівчат особисто мені взагалі без різниці що дивитися. Хоча я намагався зрозуміти сюжет, але мене більше хвилювало те, що поряд зі мною сидять симпатичні дівчата. І хоча ми все ще маємо побачення, я спробував взяти Очако за руку. Спочатку її.
Не вийшло. Мабуть, я вагався і коли зачепив її руку, Урарака подумала, що перешкоджає мені й прибрала її, звільнивши підлоколотник. Зітхнувши з розчаруванням, я тільки через деякий час вирішив спробувати з Ашідо. І тут мене очікував успіх! Коли я поклав свою долоню над руки демонетки, вона відповіла мені взаємністю.
- Хи-хи... - Якось збентежено хіхіла Міно.
І трохи повернула руку, що б наші долоні торкалися один одного.
Ми так сиділи небагато, поки я не зсув руку, щоб зчеплення наші пальці. Здається, наша возня помітила Ураракка і вже сама як би невзначною присунула свою долоню. Не думаючи, я скористався можливістю і вже тримаю за руки обох крихт.
Половина фільму була вже позаду, і Ашідо вирішила виявити трохи сміливості. Я навіть здивувався, коли вона ігриво штовхнула мене ніжкою. Коли ж я повернувся до неї, вона притиснулась своїм коліном до мого.
Я також вирішив піти трохи далі.
Ашідо відпустив руку, і я погладив її ніжку.
За що відразу ж отримав легкий шлепок по долоні і прибрав руку. Крім того, Міно відмовлялася братись за руки. Але, я не здавався і ще пару разів погладив її палиці, поки вона погодилася знову взятися за руки. І все це відбувалося в мовчанні. У півмракі ледь помітна радісна усмішка дівчини.
У той же час з Очако все було легше. Ми просто трималися за руки, іноді сплітаючи пальці. У неї, до речі, виявилися кумедні подушечки на кінчиках пальців. Саме вони відповідальні за активацію причуди. Вони були лагідними і гладкими, так що, торкатися їх було дуже навіть приємно, і сама дівчина це теж подобалося.
Невинні дитячі загравання виявилися несподівано цікавими і викликали якесь повітряне відчуття захоплення. Мабуть, я б міг так сидіти в цьому залі хоч до вечора просто тримаючись за руки з дівчатами. Але час фільму прийшов до кінця, і в залі вже почав включатися світло.
- Класний фільм! - Ашідо.
- Так. - Кивнула Урарака. - Фінальна схопа була просто приголомшливою!
- Ага, і поцілунок в кінці такий красивий! - Додала демонетка.
Почувши її, я з подивом побачив, що Очако більше сподобалась сутичка. Тоді як Ашідо виявилася більш романтичною дівчинкою.
Після фільму Ашідо повела нас на берег, де ми зробили кілька фотографій. Там же перекусили, обидві дівчата, виявилося, люблять японські страви. Час ми провели добре, а кінець - найцікавіше. Як на мене, це було найкраще закінчення нашого побачення. Для інших така подія може лише зіпсуватися.
- Хей! Які дівчата! - На нас вийшла ціла група місцевих кутівничок.
Шестеро хлопців, які були відвертими з бандою, прямували прямо до нас. Дехто розмахував напівпустельними пляшками пива, і всі вони явно були навіселе. І, хоч ноги в них заплетилися, оточили нас дуже швидко. Мене відразу намагалися відтіснити від дівчат. Найстарший же хлопець з цієї групи, якому на вигляд вже 30 років, зісковзнув руку через плече Ашідо, потягнувшись рукою до її грудей.
- Гей, слухай, хлопець, поділися зі своїми семпами дрібницею, а, нам не вистачає трохи на пиво. - Говорячи це один з хлопців, безцеремонно потягнув руку до моєї кишені.
На щастя, троє хлопців оточили її і почали глумливо оцінювати. Один чоловік запитав її, чи не холодно їй в колготках і відразу ж сказав, що вони зігріють її.
У будь-якому випадку...
Ашідо має чудову реакцію. Чоловік навіть не зрозумів, як він опинився перекинутий через плече і притиснув ногою до землі. Я спокійно підняв своїх, взявши кожного за комір, після чого мітнув їх в Трійцю, що оточила Очако. Сама Урарака, хоча й трохи розгубилася і відкололася від порушників спокою, помістившись до мене за спину.
- Ха, дівчата, признайтеся, хто з вас запланував цей веселий захід?
- Я тут ні до чого. - Невинно простішебетала Ашідо.
- Ах ти, сучко! - Вигукнув у неї під ногою мужик, намагаючись піднятися.
Сили б йому вистачило, але, тут вже я підсобив своїй кирку.
- Вибачте, хлопці, я розумію, мої дівчата просто потрясні, але розважатися ви будете зі слідами. - Протягнув я, притиснувши мужика вже своєю ногою.
- Ч-що? - Єдиний хлопець, який залишився на ногах.
- А що таке? Думали, все просто буде? Відділяєтеся пара переломів та принизливих побоювань від підлітків? Пограбування, статеві домагання не є справою минулого. Образи гідності. Ви, хлопці, потрапили!
- Він мені ноготь ще зламав! - Помітила Міно, вказуючи на старшого.
- Ще й нанесення фізичної шкоди. Ви за це поплатитесь!
- Эй! Чекай, давай домовимося!
- Фух... Я навіть налякалася. - З полегшенням зітхнула Урака. - Я й забула, що ми герої...
- Ось! - Кивнув я. - Ще й нанесення моральної шкоди, здорові лосі, а лякають милих невинних дівчат. Эй! Міно! Він утікає!
- Зараз я його...
Загалом, повеселилися ми наостанок.
Ми ж, це, майбутні герої.