Глава 224 — Бабаканські рівнини (Чакість 3). Кінець 10-ої книги.
Після багатьох пережитих боїв Теодор був переконаний, що маг стоїть перед ним, Маркіз Фергана, не так потужний, як його колишні вороги. Однак такі порівняння не були цілком правильними...
Йому довелося протистояти монстрам, які були на вершині харчового ланцюга. Вони були спадщиною ентузіастів. Крім того, будь - хто соромився б за свою силу в порівнянні з жорстоким драконом, який наказує морям.
« Що ж, спробуємо!»
Теодор без вагань вступив у бій.
Вшу-у-ву-о!
Його сім кіл одночасно провернулися і надавели на Маркіза Фергану. Основним принципом у битві магів було забезпечення контролю над травою в навколишньому просторі. Однак коли Тео зробив це, він відчув якесь дивне відчуття.
Він багато разів боровся з сильними людьми, включаючи майстрів меча. Але ось повна сховка з традиційним чарівником була для нього вперше. Зловісні коливання маніпуляції самого простору між двома магами почали перекручуватися.
Сила магів 7-го кола, кожного з яких можна було назвати людиною-армією, зіткнулася один з одним і викликала шторм на солдатах у радіусі декількох сотень метрів.
Тоді як один маг викликав блискавку, другий сгенерував невеликий торнадо. Для двох майстрів це було достатньо для того, щоб називатися стихійним лихом.
- А тепер... - Розтягнувши руки, сказав Фергана, – ... Давайте почнемо!
Теодор також поставив обидві долоні перед собою.
Гру-ду-ду-гу!
Коли синя блискавиця виходила вперед, її заблокувала стіна червоного вогню, що викликало чудовий вибух. Це був Раскат Гріма від маркиза і вибухна Спалаху Теодора. Вони обидва атакували магію 6-го Круга. Незабаром у Бабаринських степах процвітало світло, і на них розкрилася дикий рів.
Коли пил усміхнувся, обидва чарівники з подивом втупилися один на одного.
"Як цей сопляк почав зреагувати на мою атаку?"
"Що за божевільна швидкість активації закляттям?"
Теодор був упевнений у своїй власній швидкості активувати магічних заклинань, оскільки пройшов через спеціальну підготовку Сильвії і придбав близькість з чотирма віршами. За деякими винятками, він міг використовувати в якості зброї будь-яку магію 7-го Колоу, але Маркіз Фергана показав щось більше, ніж це.
Як би безглуздо це не звучало, але його опонент і справді блискавиця. Теодор на деякий час про це замислився, і в його голові проскочила одна думка.
« Моренії... Можливо, чари Маркіза Фергани...."
На жаль, він не встиг розвинути цю думку.
Гру-ду-ду-гу!
Блискавка стала нескінченною низкою, і навколо Теодора весь простір почав заповнюватись. На цей раз їхня поява відбулася настільки швидко, що Теодор не побачив ані жестів марказа, ні навіть того, щоб той рухав губами. Маркіс Фергана намагався перемогти, не даючи шанс Теодору Міллерові контратакувати.
Тео швидко дійшов такого висновку і присвятив себе тому, щоб уникнути блискавиць. Хоч би якими швидкими були ці атаки, він легко міг уникнути їх. Але для Маркіза Фергани цей досвід був у новинці.
« Як він міг уникнути блискавки за допомогою людського тіла?»
Магія Фергани базувалася на його спеціальних «чарах», що дозволяє йому мати швидкість і силу, яка дорівнює силі реальної блискавки. Його удари були колосальні швидше, ніж стріли і достатньо потужними, щоб розплавити добре загартований метал.
Одного разу він перевірив ефективність своїх чар, і Граф Мерсен не встиг навіть поставити щит. Але ось блискавка, якою він так пишався, не змогла досягти чоловіка, який зовсім недавно став майстром?
Випадки Маркіза Фергани ставали все більш грубими.
Не знаючи, про що думає Фергана, Теодор всередині захоплювався ним і намагався зрозуміти суть його чар. Маркізу вдалося уникнути Магічної Ракети, а його заклинання активувалися практично миттєво. Можливо, Маркіза Фергани на основі цих фактів була...
« Чи це управлінна здатність, пов’язана з атрибутом блискавки? Його рефлекси розвинені до неймовірної міри... Можливо, він також може інтегруватися з блискавкою, як і в випадку моєї примусової гармонізації."
Якщо так, то бойові здібності його ворога були приголомшливими. На відміну від Теодора, який зовсім недавно розбудив свої чари, рівень майстерності Маркіза Фергани вже давно був на найвищому рівні і тому заставити його сумніватися в собі було дуже важко. Теодор не знав, як щодо орти, але Бек Чонмюн опинився б у великій небезпеці і доведуть йому зустрітися з Ферганою.
"Я повинен його нейтралізувати"
Маркіза Фергана був могутнім противником. Теодор розумів це, але все ще був повністю впевнений у своїй перемозі. Якщо удари Фергана базуються виключно на блискавці, Теодор швидко завершить цю битву.
Фу-ух.
Тіо перестав літати по небу і зупинився на місці. І ось, Маркіз Фергана нарешті знайшов гоління в захист своєї здобичі і машинально вдарив ще однією блискавкою. Синій розряд вирвався з його пальця і миттєво перетнув простір.
Бруду-ду!
Але це не означало, що він перестав думати. Навіть під час атаки Маркіз Фергана продовжував думати. Його інстинкти відчайдушно попередили його, що Теодор Міллер не стане жертвою такого удару.
Інтуїція Маркіза Фергани була права. Він негайно викликав Вихор Молній, однак...
- Що?
Блискавка пройшла крізь тіло Теодора Міллера!
"Папався!"
Теодор не пропустив зазор, який допустився Маркісом Ферганою. Це була пастка, яка стала можливою завдяки чарам Тео. Завдяки примусовій гармонізації він тимчасово перетворився на блискавку, а тому електрична магія не вплинула на нього.
У той самий час тіло Теодора стріляло вперед зі швидкістю самої блискавки. Через велике прискорення Теодор, здавалося, на мить спотворився, після чого відразу ж з'явився в місці призначення. Один з його колін, спрямований уперед, наче спис, врізався у живіт Маркіза Фергани.
Бу-ду-дих!
Отруйний Фергана закаштував кров'ю.
- Ку-кхе-ке!
Він просто не встиг захиститися від цієї атаки. Його ребра зламалися і прокололи власні легені. Шок від атаки поширився по всьому тілу. Це була руйнівна сила, яка чудом не відіслала його на той світ!
Ще мить потому Теодор почув дивний звук і підняв голову. Потім він зрозумів, що сталося.
Я-я-буть!
Маркіс Фергана, як і Теодор Міллер, став блискавкою й утік. Він йшов не по прямій траєкторії, а за зигзагоподібною схемою.
Незважаючи на важкі поранення, руху Фергани виходило далеко за межі майстерності Теодора. Якби Тео спробував втягнутися за ним у погоню, то був би просто оточений військами Герцога Корнуолла.
– ... Ну, хіба я не досяг своєї мети? - Потиснув плечима і пробурмотів Теодор.
Хоча Маркіз Фергана втік, він отримав серйозну травму. Тео був упевнений, що не тільки в цьому полі бою, але й протягом всієї громадянської війни Маркіз Фергана більше не з'явиться.
Можливо, маркс не був убитий на місці, але він отримав смертельну травму, яка затруднює функціонування його внутрішніх органів і циркуляцію мани. Якщо Фергани не мають таких зелень, як Теодор, то йому доведеться півроку пролежати в ліжку.
Якщо хрестоносець міг зцілитися за допомогою божественної сили, то магам це було неприпустимим.
Так само як магічна сила чинила опір божествам, магія протидіяла божественній силі. Навіть кардинал не зміг би пробитися через природне протистояння майстра-мага. Таким чином Теодор досягнув успіху у своєму початковому завданні — позбутися Маркіза Фергани. Він зробив достатньо як для однієї людини і цілком міг на цьому зупинитися.
Але Тео все ще не був задоволений. Бабаанські рівнини як і раніше повзалися криками солдатів та звуком схрещуються мечем, а тому було занадто рано говорити, що королівська фракція перемогла.
« Ні, не зараз. Навіть якщо я переміг Маркіза Фергану, поле бою все ще кипить. Мені потрібно вбити клин міцніше."
Це була порада Альфреда. Ще не час іти, і цей момент був найбільш придатним для остаточної підштовхування чаш ваги на свою користь. Теодор оглянувся з боків, а потім переключився на очі Х'югіна, якого він викликав заздалегідь.
« П'ять кілометрів на схід, Віконт Картер бореться з жерцями»
"Чітри кілометри на південний захід, вчитель і 15 бойових чарівників просуваються вперед"
"Сім кілометрів на північний схід..."
А потім Тео почав відчувати себе, коли побачив щось справді важливе. Це була сутичка, в якій брали участь три особи, два з яких були йому дуже добре знайомі.
« Це... Це Майстер Бек і майстер Вежі? І хрестоносець."
Двоє людей атакували Рубена одночасно.
Хоч би якими чудовими були здібності Рубена, він помре ще до того, як одужає від скоординованої атаки одразу двох майстрів. Крім того, на відміну від минулого разу Бек Чонмюн цілився пряміком в голову Рубена. Він повністю відмовився від минулої, неефективної, тактики.
Хрестоносець щось кричав про боягузтво, але саме такий спосіб був найбільш правильним для того, щоб отримати перемогу на полі бою. Маг і майстер меча взяли хрестоносців до кліщів і поступово стискали їх.
Потім Теодор подивився, що відбувається в інших напрямках. Ні, точніше було сказати, що він спробував це зробити. У той момент, коли він уже думав, що перемога за королівською фракцією відбулася « це».
- -----!
Десь на полі бою вибухнув вулкан. Це було єдине розсудливе пояснення, яке зумовило оглушливий звук. Небо й земля були розорені на частини, а солдати навіть закричали.
У повітря зміталися тонни пилу, і навіть ті, що пливуть далеко від хмари розрослися в криваво-червоні кольори.
- Що за...
Найбільша концентрація пилу була на північному заході, якраз навпроти того місця, де билися три майстри. Теодор справді міг подумати, що вибухнув якийсь вулкан, але в повітрі не було жодних слідів вулканічного попелу. Іншими словами, це було неприродним явищем.
Це була атака невимовної сили, яка зрівняла із землею кілька пагорбів і перетворила тисячі людей на криваве місиво. І вона була доказом присутності того, хто міг використати таку силу.
Хлюп.
Теодор ненавмисно сковтнув, коли побачив зловісне передчуття.
"Враг..."
Нехай герцог і отримав кілька ударів, але це було ніщо в порівнянні з втратою, завданим боці принца. І був тільки один кандидат на стороні Герцога Корнуолла, який мав достатньою силою для чогось подібного.
« Це Пан Елліонес! »
Четвертий меч Імперії, Еліонес "супер-тяжкий меч"! Зазвичай реальність не відповідала чуткам, і знищити гору одним ударом було просто неможливо, але... Цей чоловік здавався ще більшим монстром, ніж було сказано у чутках.
Пан Елліонес був на порядок сильніший за Бек Чонмуна або Рендольфа. У бій увійшов справжній майстер баталій, який протягом останніх 30 років перебував на піку своєї слави.
Продовжуючи думати, Теодор подивився в його напрямку. У нього був план по боротьбі Пану Елліонесу з Рендольфом, який залежав від того, чи зможе він отримати підтримку Орти або Бек Чонмуна. Інакше він потребуватиме автоматону.
Проте, перш ніж Теодор встиг прийняти рішення, з комунікаційної сережки почали діяти якісь вібрації. Це був його союзник, Рендольф Кловіс.
- Тео, ти мене чуєш?
– ... Чую. Що там відбувається?
Голос Теодора, який роздався з чарівного інструмента був дуже засмучений. І Рендольфу, який поняття не мав, що робити, це абсолютно не вселяло оптимізму.
- Чорт, я не знаю! Пан Елліонес просто взяв і кинувся в саму гущу бою! Я не знаю, де ти, але... Ти бачиш цю хмару пилюки?
- Так, ти зараз там?
- Ще ні, але скоро буду. Все пішло не так, як ми планували! Що нам тепер робити?
Двоє чоловіків планували підкрастися до пана Еліона і завдати йому удару в спину. Тео не знав, чому Пан Еллінонес вирішив вступити в бій, але якщо вони залишать цього монстра наодинці з собою, то незабаром уся королівська армія буде просто вигубити.
Дві або три подібні атаки повністю перевертають поле бою.
- Ходімо., - стиснувши зуби, вирішив Тео.
У будь-якому разі, Еліонес був противником, якого треба було перемогти. Таким чином, Теодор і Рендольф мали атакувати його. Коли Рендольф почув через пристрій зв'язку рішення Теодора, він збудженим голосом відповів:
- Що ж, нічого не зробиш! Зрештою, все-таки лобове зіткнення? Щось я тремчу.
- Ну, краще він, ніж якийсь новий монстр. Крім того, нас двоє, а він один!
– Ха-ха! Це точно. Ну що, тоді вперед, партнер?
До сьогоднішнього дня Теодор пережив багато критичних ситуацій. Тому він знав, що вони можуть уникнути битви тут і сьогодні не мали жодної користі. Рано чи пізно він все одно зустрінеться з цим ворогом обличчям до обличчя. І якщо зараз ситуація була більш-менш сприятливою, то наступного разу він може опинитися перед Паном Елліонсом стоячи на краю скелі.
Так чи інакше перемога була далеко не гарантована, а тому Теодор піднявся в небо і продовжує бурчати.
Його чекав Пан Елліонес, найгірше з перешкод на цьому полі бою.