Розділ 225 — Великий бій (Часть 1).
Не змінюючи курсу, Теодор продовжував рухатися до центру пилового хмари. Чим ближче до нього він підбирався, тим густішим був пил, що перешкоджав зору. Однак цей дискомфорт тривав недовго, бо невдовзі його відкрили.
А сталося це тому, що сила Айолоса, бога вітру, несвідомо підкорилася волі Теодора Міллера.
Тео зрозумів і використав цю нагоду вже дуже цілеспрямовано:
- Розлетися!
- Я знаю., — відповів вітер.
Це відрізнялося від магії, яка штучно контролювала потоки вітру. Найбільше це виглядало так, ніби сам світ дотримувався слів Теодора і вибирав пил з його шляху.
На землі можна було побачити залишки солдат. Дехто вижив, але більшість з них були поранені і перебували на межі життя та смерті.
Однак Теодору не було чого навчатися.
-Там.
У місці, де полум'я хмари бере свій початок, стояла жахлива людська фігура.
Теодор все ще знаходився на певній відстані, але навіть звідси знаходив цей вид приголомшливим.
Чоловік тримав в руках величезний меч, який був таким же великим, як і він, нагадуючи при цьому невелику гору. Від одного лише погляду на слабку людину може зупинитися серце.
Це був Пан Елліонес, 4-ий меч Імперії власною персонією.
Холод...
Тео сказала йому, що цей противник є зовсім інакшим. Якщо він підійде ще ближче, то піддасться ризику миттєво розлучитися зі своїм життям.
По шиї та хребті Теодора пробігли мурашки, і він здригнувся від холоду. Хіба ж між двома майстрами могла існувати така різниця? Інтенсивність загрози, яка виходила від Пана Еліонаса була втричі вища за те, що він відчував від Марка Фергани.
Це був справжній ворог Мелтора, справжнього мечника Імперії Андрас.
Подавши бажання втекти подалі, Теодор зупинився на відстані кілька десятків метрів від нього. Якщо він наблизиться ще трохи, то вже може не встигнути відреагувати на атаку майстра меча. Отже, він вибрав середню дистанцію, на якій міг зреагувати на будь-яку ситуацію.
— Опазуєш, — серйозно привітався пан Елліонес. — Я вже збирався знову пускати в справу свій меч.
У його голосі не читали жодної нотки блефа. У той же час, незважаючи на те, що саме він став джерелом справжньої катастрофи, Пан Елліонес виглядав дуже розслабленим. Його сила була достатньою, щоб похитнути саму землю. Було знищено шість або сім пагорбів, а втрати серед солдатів, які постраждали від ударної хвилі, оцінювалися в межах 2000-3. Така руйнівна сила була цілком схожа на магію 7-го кола.
– ... З чого б ви вирішили чекати, коли я не давав таких обіцянок? - звернувся Теодор з злегка поблудлим обличчям. Він нервував, оскільки був шокований настільки безглуздою руйнівною силою. Він лише сподівався, що Пан Елліонес не зможе використати цю силу так часто, як хотів.
Але відповідь майстра меча виявилася несподіваною.
- Не давав... Невже? - Перепитав він з посмішкою на обличчі.
Побачивши це, Тео почав вагатися і відразу намагався заспокоїтись.
- Хіба не ти запросив мене на цю битву?
Почувши такі несподівані слова Еліонаса, обличчя Тео застигло. 4-ий меч вже знав про існування спільника.
- Покажіться вже, сер Клевісе, не соромтеся. Якби Ви планували елемент несподіванки, то повинні були атакувати раніше, але зараз вже надто пізно.
– ... Тьху, швидко ж ти помітив.
Рендольф з запізненням вийшов на поле бою. Як і завжди, він був одягнений в обладунки й стискав два маленьких мечі. Рендольф з'явився прямо за Пана Еліонаса, який стояв навпроти Теодора. Звичайно, було б набагато краще створити зручніше місце для несподіваного удару, але вони не могли пропустити навіть такої можливості.
Однак, незважаючи на смертельну ситуацію, Пан Елліонес зберігав абсолютний спокій.
- То ви планували це з самого початку?
- Що ж, не буду цього заперечувати. Одна справа - 2-ий меч, але зовсім інша - ти.
- Звичайно, ваша здатність аури не зовсім корисна для мене. Але я не знаю, що робити з одним на один, але мені зовсім не хочеться воювати з декількома противниками.
Еліонес холоднокровно визнав те, що знаходиться в невигідному положенні, а потім дещо витягнув.
Це був срібний ключ, який видавався магічною енергією. Ключ був розміром з два або три пальці дорослого чоловіка, але в руці Пана Елліонаса він здавався зовсім крихітним.
- Отже, я дещо підготував саме на випадок випадку з подібною ситуацією. Візьміть, сер Кловіс.
– Що...? Е-е?
Рендольф спіймав ключ, який йому залишив Пан Елліонус. Теодор швидко використовував на ньому Оценку, але це був звичайний предмет без жодних особливих функцій, окрім використання. Коли Теодор прочитав коротку звідку, то зрозумів, що задумав Пан Елліонес.
"Це не може бути...!"
Пан Елліонес, не подумавши підтвердити догадку Теодора, розлютувався моторошним сміхом і сказав:
- Сподіваюся, ви не вважаєте, що кандал Ребекки звичайні? "Це" відбудеться через годину. Ні, навіть раніше, хвилин через сорок п'ять. Якщо ви, сер Клевісе, не звільните її від кайданів, вона ніколи не залишиться.
– Що...?
На відміну від того здивованого Теодора, гнів Рендольфа був тихим.
– ... Чорт забирай, — скреготи зубами, вимовив колишній найманець, хоч би як там було, але вона твоя учениця. Як ти міг би стати жертвою такої огидної поведінки?
- Зрада, пане Клевісе, набагато гірша. Хіба не так?
Пан Еліонес відповів так само розслабленим, навіть якщо перед ним стояв ворог, який прагне зняти з нього шкіру.
4-ий меч просто потиснув плечима і наступним своїм пропозицією змусив Рендольфа вибрати між двома жахливими варіантами:
- Отже, що ви збираєтеся робити? Час іде.
Рендольф міцно стиснув свої мечі. Він знав, чого добивається противник, але якщо він піде, Теодор буде змушений протистояти цьому монстру один на один.
Як уже згадувалося раніше, їм було краще навіть не зустрічатися з 2-им мечником. Однак Рендольф був упевнений, що зможе перемогти пана Еліона. Але якщо вони розійдуться, то ймовірність ураження зросте в раз.
Його сестра або союзник... Розум Рендольфа застиг, оскільки він не міг зробити вибір. Проте Теодор не вагався навіть у цій ситуації.
- Рендольф, іди та врятуй свою сестру.
- Що? Но...!
- Ти марнуєш час. Я спробую зробити це самотужки.
Призовивши Рендольфа йти звідси, Теодор крокнув вперед. Коли Рендольф відчуватиме додатковий тягар, він буде постійно відволікатися і не зможе показати все, на що здатний.
Наймаячник теж це розумів, а тому, закривши очі, повернувся спиною до Теодора.
- Уф, прости! Я скоро повернуся! - Рендольф і швидко зник. Проте Теодор не сподівався, що його повернення буде вчасним. Пан Елліонес був не настільки дурним, щоб тримати Ребекку десь поблизу. Щоб дочекатись свого товариша, Теодору довелося б битися проти 4-го мечника Імперії Андрас не менше 30 хвилин.
Спокійно оцінити ситуацію, Тео знову подивився перед собою. Його супротивником був величезний лицар, зріст якого перевищував два метри.
Еліонес, мабуть, був здатний одним ударом знищити гору. Ні, це було очевидно від одного тільки погляду на нього.
Присутність Пана Елліонаса була занадто відчутною.
« Достать, його дворучний меч... Хіба їм взагалі можна фехтувати? "
Довжина цього клинка досягала двох метрів, і він виглядав як звичайний дворучний меч. На ньому не було жодних візерунків, а його відштовхуючий зовнішній вигляд лише посилився грубою рукою. Середній дворучний меч важив близько 2,5 кілограмів, але цей зразок явно виходив за всі традиційні стандарти. Скільки ж він важив: двадцять кілограмів, 25?
« Рівно 34,2 кілограми », — сказав Пан Еллінонес, побачивши напрям зору Теодора і потім холодно додав: « Він викучений шляхом змішування метеориту та адамантії й у двадцять разів важчий від звичайного меча. Навіть група лицарів не зможе їм розмахувати.
- Е-е? Що ви так люб'язно вирішили мені розповісти?
- Це неважливо. Подібні « слова » рідко коли для мене. Я просто хотів похвалитися своїм мечем.
Теодор з подивом дивився на обличчя Пана Елліонаса, але насправді він був зайнятий вимірюванням сили свого противника. Від шолома до обладунків, чоботів і меча: від його погляду нічого не укрилося.
Теодор дещо зрозумів, поглянувши на дворучний меч Пана Еліона.
"Так от через що 4-го меча називають « заспер-тяжним мечем»?
І майже одночасно з цим ...
— Тоді почнемо, — оголосив пан Елліонес, піднімаючи свій дворучний меч.
Дрогожь...
У цей момент все тіло Теодора зазнало великого дріжджі.
Дворудний меч його ворога важив 34,2 кілограми. Клинок, яким скоріше слід було називати облоговою зброєю, ніж мечем, був піднятий з такою легкістю, ніби був пирхом. Це була абсолютно неприродна «легкість », що виходить за межі сили тяжіння.
« Чи я повинен спробувати відбити його? Ні, це явно погана ідея ...!"
Теодор не ризикнув навіть спробувати заблокувати удар Пана Еліонаса. Його почуття миттєво закричали, і маг відразу ж кинувся назад. Потім він автоматично активував Пісня Боя і вибухівки, щоб пришвидшити рух. На мить перед його очима повисла червона пелена, але він все-таки зміг запобігти пряме потрапляння.
Тим не менш, полегшення у зв'язку з цим він не відчував.
- Хороші почуття, — похвалив його Пан Елліонес і підняв над головою свій меч, навколо якого відразу спалахнула криваво-червона аура. Сама сила, що помістилася в клинці, спотворила сама простір і розтопила тріщини.
Гру-ду-гу!
Потім стався вибух, який потряс землю.
Пане Елліонес, це супер-тяжний меч.
І його перший серйозний удар по Теодора Міллера був схожий на рухнучий метеор.
***
Ця атака була названа « Руйнування землі» Вона залишила після себе пекло в буквальному розумінні цього слова.
Бу-ду-ду-гу!
Земля під ногами Тео тріснула, а повітря просто випарувалось від великої кількості жари, яка перетворює простір на безживий і випалений пустир. Пошкоджена ділянка землі займає близько 100 метрів у діаметрі або навіть більше. Вгору змила нова порція пилу, через що солдати остаточно втратили можливість щось побачити.
"Це якесь божевілля!"
12 із 13 щитів, які поспішно розгорнув Теодора, були просто знищені, а решта — тріщинами. Тео скинув з себе розорований плащ і голосно вирубався. Якби він замахався хоч на мигновені, або якби йому не вистачило одного щита, то розорвано на клочки був би не його плащ, а він сам.
І як така руйнівна сила могла походити лише від одного меча? Проте те, що він вирішив зустріти удар практично всупереч цьому, не було даремним, оскільки Теодор зміг з’ясувати причину.
«... Це ж сила контролювати вагу! "
Секрет страшної сили Пана Елліонаса був досить простий.
4-ий меч змінював вагу свого клинка, роблячи його практично невагомим, а потім, коли меч доходив до крайньої стадії прискорення, давав йому велику масу. Це і було джерелом такої неприродної руйнівної сили.
Такі удари були в кілька разів швидше швидкості звуку через надзвичайну вагу меча. Хоч би якою була вага меча в момент удару: сто тонн чи тисячу, навіть дорослий дракон був убитий на місці.
У будь-якому разі, пан Елліонес мав силу, відмінну від здібностей іншого майстра, з якими зустрічався Теодор Міллер.
Він бачив власника здатності « пошук шляху », Ллойда Поллана...
Він боровся з вбивцею, який мав здатність « пізнавати» Хайдом...
Він спаррингувався з тим, хто розбудив силу "Проникновнія", Бек Чонмюн...
І провів багато днів пліч-о-пліч з Рендольфом, чия здатність базувалася на швидкості.
Але здатність Пана Еліона впорядкуватися була більшою, ніж ті здібності Теодора. Це був перший майстер меча, який проводився Теодором і спеціалізувався на « руйнівній силі».
« І як мені справитися з цим монстром? » — поцікавився Тео.
Округлений хмарою пилу, 4-ий меч Імперії Андрас дивився прямо на нього. Враховуючи відстань його атаки, яка перевищувала 100 метрів, одного такого удару було цілком достатньо, щоб відправити Теодора на той світ.