Глава 96 — Державні гості Ельфхайму (Часть 2).
"Годарні гості!"
Це були лише два слова, але присутні негайно змінили обличчя.
Звичайно, Ельфхайм приймав делегації з інших країн, але це було не що інше, як процедура обговорення торгових питань. У певному розумінні Ельфхайм ніколи не поводився з делегатами інших країн, як зі своїми гостями.
Курт III був єдиним, хто підтримував спокій.
- Хм-м, громадські гості.
Ці слова були лише вершиною айсберга. Навіть Курт III не думав, що Ельфхайм піде на це. Він вважав, що в кращому випадку між їхніми двома країнами збільшиться товарооборот і активується діяльність на околицях Великого Лісу. Але Едвін сказав, що вони будуть допущені в Ельфхайм, куди ніколи нікого не запускали? Це було щось більше, ніж звичайний візит до сусідньої країни.
- Сер Едвін, можу я розглядати Ваші слова як пропозицію Ельфгейма прийняти делегацію?
- Так, все вірно.
- Це знову відбудеться на околиці Великого Лісу?
Едвін дуже посміхнувся.
- Ні. Ми не можемо так ставитися до гостей. Оскільки зібрання триватиме трохи довше, Ельфхайм вирішив привітати Теодора та його товаришів перед світовим деревом.
- Світове дерево. Серце Великого Лісу...
- Так, наше оригінальне дерево.
Коли Курт III дізнався про це, він підняв значення місії ще на три сходи.
Ельфи не могли брехати. І відбувалося це зовсім не через їхні переконання або з якихось забобонних причин. Той, хто танцював і співав з природи, втратив свою силу, коли збрехав. Отже, ельфи, які втратили зв'язок з природою через брехню, вважалися грішниками в цьому суспільстві і виключали їх із клани.
Едвін був майстерним майстром, і він мав кілька разів вищий зв’язок з природою. Він міг втратити свою силу, сказавши лише кілька слів брехні. Отже, таке твердження Едвіна було доказом наміру Ельфхайма.
- Скільки людей може супроводжувати Теодора? - Він спокійно запитав Курт III, прикидаючи, кого саме він може включити в делегацію.
- Чим менше, тим краще.
- Ну, це не так просто.
- Ах! Є одна річ, про яку я забув Вам сказати.
Наступні слова Едвіна додали Курту ще більше головного болю.
- Чим ближче до світового дерева, що знаходиться в центрі Великого Лісу, тим більша концентрація мани. Тіло, якого не тренували належним чином, може не витримати.
- І який рівень впливу?
- Якщо брати магів... Вони повинні бути, принаймні, 5-го Круга.
— Тоді більшість присутніх відпадає, — тихо пробурмотів Курт III, оглянувшись по боках.
Деякі чиновники могли використовувати магію, але жоден з них не виходив за межі "стенів" 5-го Круга. Більшості з них вистачало власних обов'язків, в той час як інші вважали магію засобом самозахисту або чимось на зразок хобі. Решта років і десятиліттями не могли подолати ту саму «стену». Отже, якщо мова йшла про 5-й Круг, то відправки в делегацію слід було як мінімум магів старшого рангу.
– ... Це важко, тому що штат дуже мізерний...
Для цього потрібно було чогось більшого, ніж просто чарівника. У делегацію мав входити « політичний маг». Якщо він просто відправить бойців з башт магії, то зрозуміло, що вони повернуться до Королівство Мелтор тільки з куркою, фруктами або ще щось, яке їм дадуть як подарунок, чи зовсім освятить весь відведений час оглянути визначні місця. Половина тих, хто відповідав критеріям, загинули під час останнього конвою. Але якщо він відправить величезну делегацію, то само королівство залишиться без належної захисту.
Якщо можливо, він хотів би послати Майстра Вежі, але...
- Вероніка.
Від цього ім’я обличчя Едвіна трохи змінилося в кольорі.
- В-Ваше Величність!
– ... Як і очікувалося, їй не можна?
- Вибачте, але, будь ласка, утримуйте від дозволу Вероніці приєднатися до делегації.
Було цікаво бачити, що майстер так злякався, але у нього були на це причини. Мелтор і Ельфхайм були досить близькі, щоб мати довгу історію торговельних стосунків. А тому, колись Вероніке вже доводилося відвідувати Великий ліс з делегацією. Її бойова міць була надійним захистом, а отже рівень безпеки був як на передньому дворі королівського палацу. Але коли вона наблизилася до Ельфхайму, це викликало проблему.
Межі Ельфхайму та світове дерево охороняли елементи. Однак коли Вероніка потрапила поряд з ними, вони почали горіти.
- Так, того разу відбулося непередбачуване знищення, а тому ми закрили на це очі. Ось чому наступного разу слід уникати таких інцидентів.
Коли Едвін згадав про події того дня, він навіть злегка слухав.
Проте Вероніка образилась навіть настільки стриманою відмовою і відразу викрикувала:
- Гей! Та як ти смієш мене звинувачувати, коли у вас трава була суха?
- Це не так...
- Тоді що? Це домовишся, щоб я як дихну на ваше світове дерево!
Едвін знав реальність такої загрози, а тому зблід. Якщо це станеться, то обидві держави зазна́ють невимовної шкоди.
Курт III забув про спокій на своєму обличчі і намагався було зупинити її, але Тео виявився швидше. Якщо бути точним, то саме його слова привернули її увагу.
- Заспокойся, сестрёнка.
- Я спалю як світове дерево, так і все... А-а?
Коли Вероніка зайшла на секунду, почувши це чарівне слово, Тео обійняв її, утримуючи на місці. Гнів Майстра Красної Вежі, бога знищення Мелтора, зазнав поразки.
Поки вона намагалася змусити Тео знову так назвати, Курт III швидко змінив тему. Він подумки пообіцяв, що дасть Теодору ще кілька нагород.
- Ваша Величносте, як щодо Майстра Синея Вельми? - Несподівано піднявшись зі свого місця, порекомендував міністр внутрішніх справ.
- Я так і думав, але...
Однак Курт III похитав головою.
- Зараз Бланделл на східних рисових полях стримує повені. Поки що він не може повернутися до столиці.
- Тоді як щодо старійшин веж магії?
- Так, нам напевно варто якомога швидше повернути втрачене... Так, декотрі з них дійсно вільні, але вони занадто старі, і тому ми не можемо їх відіслати.
Потім Курт III згадав про кількох людей, які були зайняті своїми місіями, але він не хотів допустити отримання шкоди, яка може виникнути у зв'язку з їхнім відгуком.
Після цього почалися дебати. В основному вони відбувалися між двореями, які хотіли включити в делегацію підопічних їм магів. При такому розкладі остаточне рішення було б прийнято принаймні через кілька днів.
Курт III вирішив, що це ні до чого не приведе, і відкрив було рот, щоб щось сказати, як раптом ...
У залі з'явився ще хтось.
- Якщо у вас немає підхожої людини, то можу поїхати я, Ваша Величність.
Це був чоловік у масці і білих одягах.
У людей, які тут же зрозуміли хто це, миттєво відвисли щелепи.
- Майстер Білої Вежі?
На відміну від Майстра Жовтої Вежі, який не відкривав своєї особистості, ім'я майстра Білого Башту було добре відомо. Просто по повітряу плив кращий з просторових магів. Орта, майстер Білої Вежі, повільно опустився на землю і впав на одне коліно перед королем.
Курт III жестом наказав йому піднятися і сказав:
- Орта, Ви щойно повернулися з Генги.
– Да.
- Я думав, що у Вас буде ще два дні, але Ви виявилися набагато швидше. Що ж, цей прорахунок можна віднести до розряду щасливих.
Все було саме так, як і сказав Курт III.
Король цілком міг довіритися навичкам Майстра Вежі, який був одним з найсильніших чарівників королівства. Можливо, кожен з майстрів мав свої недоліки в характері, але Курт III міг закрити очі на такі незначні речі, які швидше слід було сприймати як частину їх харизми. Майстер Білої Вежі був найактивнішим Майстром, коли справа досягала місій, і все робив з особливою ретельністю.
- Добре, ця місія буде довірлена Орті. Візьміть з кожної вежі Магії претендентів. Вони повинні бути магами, принаймні 5-го кола. І не виходьте за межі в десять чоловік.
- Так, ваша Величність.
- І ще, Теодор Міллер.
Теодор, який все ще сидів наполовину прибивши Вероніку, відразу ж підняв голову, яка відчуває якесь зловісне передчуття. Тим не менш, Курт III оглянув Тео зверху донизу і поставив питання, яке було навчене сенсу:
- Як твоє тіло?
– А-а? Ох, все добре. Дякую, Ваша Величносте.
- Так? Я чув, що твій стан виклика́в занепокоєння. Проте, це було близько місяця тому, а тому я і не знаю, як ти відчуваєш себе зараз.
Коли Тео почув про « місяць назад », то зрозумів суть цього питання.
« Прикраси від підсилювача чутливості. Його Величність знає про них."
Проте існування підсилювача чутливості було таємницею, і тому король мав запитати про це. Тео і так збирався віддати всі свої сили для цього завдання, але від такої турботи став ще більш мотивованим.
На щастя, його здатність активувати закляття без виголошення активних слів вже подолала мінімальну точку, з якою це можна було використовувати в бою. Якщо Тео хотів отримати більше, то йому вже треба було відточувати свою майстерність у теперішньому бою, а не в тренувальних кімнатах.
Великий Ліс і світове дерево.
Для Тео, якому потрібно було нове натхнення для перетину стін 6-го Круга, це запрошення було чудовою нагодою.
- Немає проблем, Ваша Величносте. Будь ласка, можете на мене розраховувати.
— Ясно, — усміхнувся Курт III настільки впевненої відповіді і кивнув. Тео був тим, хто ніколи не підводив Курта III. Якщо так, то йому цілком можна було довірити і роль короля.
Курт III зрозумів, що домовленість досягнеться і встав з трону. Решта відразу ж впали на коліна.
Стоячи перед своїми підданими, король Мелтора заявив:
- Сьогодні я оголошую день відкриття нових можливостей у відносинах Мелтора з Ельфхаймом! Буде сформована делегація, зосереджена навколо героя Теодора Міллера, і я наказую обговорювати це тільки після того як налагодити дипломатичні відносини!
- Так, Ваша Величність! - Люди відгукнулися.
- І представником цієї місії я призначаю Теодора Міллера!
"Хіба речник не повинен бути майстер Білої Вежі?"
- Так, Ваша Величність!
Теодор ледве стримував емоції на своєму обличчі, очікуючи закінчення королівської мови. Він був дуже нервовим, але потім він продовжував свої слова. Вони були направлені виключно до Теодора Міллера, і більше ні до кого іншого.
- У такому юному віці ти маєш велику честь, але разом з цим і участь нести важкий тягар. Тим не менш, я вважаю, що ти будеш світлом Мелтора. Будь ласка, пам'ятай, що саме ти є головним діячем дипломатичної місії в Ельфхайм.
- Так, Ваша Величність!
- На час цього завдання я наділяю тебе тими ж повноваженнями, як і Майстра Білої Вежі. Не соромся говорити, що думаєш!
Тео вклонився і відповів як можна впевненіше:
- Я, Теодор Міллер, зроблю, як наказує Ваша Величносте!
Трясця, яке взивало на його плечі, стало ще важчим.
Один чоловік сказав: « Протягом історії люди настільки обдурили себе, наскільки великою є тягаря на спині. Якщо людина не впаде, йдучи своїм шляхом, її сліди стануть зразком для наслідування іншим. Але разом з цим, краще сто разів впасти, ніж так і не пройти свій шлях."
І ось, стоячи перед усіма найвпливовішими людьми магічного Королівства Мелтор, Тео гідно прийняв призначене йому завдання.