Розділ 73 — Конвой з столиці (Часть 3).
Три візки неслися вниз по гірському схилу.
Карети, які перетворилися в вітер, іноді стикалися з монстрами, що виходили на дорогу. Повізки з величезною руйнівною силою врізалися у ковдри та гобліни, залишаючи їх лише мокрими місцями на землі і плями крові на колесах.
Навіть такі великі монстри, як тролі та вігри, не могли уникнути смерті.
Бу-дум!
Роздався звук чергового удару, оголосивши, що кількість вбитих монстрів зросла ще на одиницю.
- Ого, здається когось розчавило, — поцокав мовою Теодор, спостерігаючи за вікном розбризкується синя кров. Оскільки кров була блакитною, і залишки явно належали насекому, то можна було зробити припущення, що постраждав якийсь гігантський богомол.
Грозний монстр, якого боялися навіть першокласні найманці, був знищений возом. Сама карета навіть не відчула, що лише кілька секунд тому розлютила дуже небезпечну істоту.
« Чи можливо, щоб такі візки використовувалися як зброю? » — подумав Тео, але відразу відкинув ідею: « Ні, це неможливо».
Карета мала величезну силу і швидкість, але витрати ресурсів для максимальної користі були занадто високі. Замість того, щоб призначати декілька магів 5-го Круга для керування однією такою візкою, куди більш ефективно було б виставити їх для безпосередньої участі в бою.
Відкинувши цю думку, Тео повернувся до Мітрі, яка стрибала на сидіння поруч з ним.
- Ха!
- Фью-ф'ю-фу!
Вона грала з сильфом, якого викликала Елленоя. Дух, схожий на напівпрозорого горобця, по сигналу Мітри розправив крила. Сцена граючих маленької дівчинки і пташки була чарівною, наче ілюстрація з збірки казок. Тео трохи заспокоївся.
А потім він відчув м'який дотик чиїхсь пальців, які переплелися з його власними.
- Е-е, Еленоя?
Тео подивився на свою руку і був вражений, коли зрозумів хто є суб'єктом цього впливу. Елена сиділа навпроти нього і тримала його за руку. Через долоню Тео було приємним відчуття її тонкої та м'якої долоні. Це було комфортне відчуття, хоча він знав про нейтральну стать Елленої.
- Ти турбуєшся про свого наставника? - Говорила ельфійка таким же спокійним голосом, що і завжди.
Ці слова потрапили прямо в серце Тео.
Його почервоніле обличчя миттєво зблідло. Подумавши про свого наставника, Вінса, який добровільно захотів залишитися в Бергені, Теодор помаранчел. Вони багато разів обговорювали це рішення, але Тео все ще не міг повністю зрозуміти і прийняти його.
Для Теодора Міллера Вінс Гайдель був єдиним вчителем, і його цінність була незрівнянною.
— Так, вірно, — з гіркою посмішкою кивнув Тео.
Це могло здаватися забавним, що учень стурбований своїм вчителем, але Вінс перебував у травмованому стані. За словами Шугеля, стан Вінса погіршився б, якби він скористався магією просто неба. Але навіть Тео не хотів, щоб його вчитель діяв як приманки.
Потім Елленя стиснула його руку і тихо прошепотіла:
- Не хвилюйся. Його лінія долі ще не дійшла до моменту, коли вузол починає зав'язуватися.
– А-а?
Від її слів очі Тео полізли на лоб.
Він би просто проігнорував подібне висловлювання, якби почув його з уст вуличної ворожки, але Елленя була таємничим вищим ельфом. Крім того, ельфи були відомі тим, що ніколи не брехали.
Тео обдумав зміст слів Елені, і потім тремтів голосом запитав:
– ... Елленя, Ви бачите майбутнє?
Видіння майбутнього або, іншими словами, передбачення є особливою силою, давною-давно даною богам, демонам і стародавнім драконам. Головною слабкістю смертних завжди був час, оскільки вони боялися свого майбутнього. Отже, пророки, які бачили майбутнє, вважались справжніми істотами.
Елленя була нащадком стародавньої раси. Але, навіть не дивлячись на це, чи вищі ельфи могли бачити майбутнє? У відповідь Елена лише похитала головою.
- Все не так грандіозно, як ти думаєш. Все, що я можу зробити - це просто зрозуміти коли приходить « кінець». Це лише частина від первісної сили, яка з'являється, коли я перебуваю в небезпеці.
- Ні, але...!
Тео спробував сказати щось ще, але незабаром замовк.
Елленя не могла заспокоїти його простими словами. Коли його вчитель буде в безпеці, Тео перестане переживати. Тим не менш, він все-таки повинен був дещо сказати Всевишньому ельфу.
- Дякую за турботу.
- Пустяки.
Це була вдячність за те, що вона розкрила свої здібності і намагалася заспокоїти його. Коли Тео трохи сяяло, Елена посміхнулась і похитала головою. Тим часом Мітра почала спотикатися і плюхнутися на підлогу карети.
- Хе-е-ень?
Нелегка атмосфера у кареті відразу поправилась.
- Пф-фе!
- Аха-ха!
Коли двоє пасажирів сміялись над милою Мітроєю, напруження спала. Мітра ж у свою чергу стукнула Тео по нозі. Її жест наказав їм перестати сміятися, але від цього пара засміялася тільки ще голосніше.
Возки дійшли до середньої точки гірського хребта, і з вікон почали приноситися приємний постискаль.
Скільки часу вони пробули в дорозі? Сонце вже почало заходити, і магі, трохи знизивши темп, передали Тео пакет.
- Це ваша їжа з Елленою.
- Ах, дякую.
Тео взяв сумку і поклав її на стіл у центрі карети. Він тільки зараз зрозумів, що дійсно зголоднів. Потім Теодор відкрив сумку і витягнув кілька фруктів, випічку, в’ялене м'ясо та дві пляшки води. Плоди, мабуть, були підготовлені для Елленої, оскільки відома мудрість полягала в тому, що ельфи не їдять м’яса.
Але Елленоя відразу спростувала цей факт:
- Ну, якщо ми не їмо м'ясо — це не означає, що ми нічого не отримуємо від нього. Просто ми вважаємо, що всі живі істоти однакові і немає жодних причин для дискримінації між рослинами та тваринами. Однак якщо ми повністю відмовимося від м’яса, наші тіла будуть слабнути.
- Ух, але тоді чому ельфи Ельфхайма їдять тільки фрукти під час своїх завдань?
— Я б так не сказала, — відповіла Еллена, відкусюючи шматочок яблука. Поміркувавши над цим, вона додала:
- Можливо, справа в методі приготування м'яса.
- Спосіб приготування?
- Вкуси ельфів в кілька разів більше чутливі, ніж у людей, і тому нам важко їсти з більшою кількістю спецій. Мабуть, вони їли тільки те, що було приготоване для них.
А потім Елленоя довела правдивість своїх слів, з’ївши шматок м'яса.
- В основному ми споживаємо сиру їжу і рідко коли використовуємо вогонь для її приготування. Куди краще з'їсти невелику і свіжу м'ясочу вирізку.
Теодор не міг уявити, як відбувається цей процес.
Ельф-охотник біжить по лісі, стріляє в карена, відрізає його ножем шматок м'яса, а потім їсть ...
Коли Тео представив собі запакований кров'ю рот ельфа, то відчув, що всі його фантазії про ельфів кудись полетіли. Люди помилково вважали, що ельфи були вишуканими істотами, які насолоджувалися фруктами та чайним листям і гралися з дикими звірками.
Це було дійсно небезпечним обманом.
***
"Це сталося тоді, коли Тео вже закінчив обід і Елленя доїдала останнє яблуко.
- Другий автомобіль, три машина, стоп! - З вікна почувся крик, і вітер почав втрачати свою силу.
Вж-ж...
Водночас, їхні карети відкрили двері і з'явився чарівник. Його синя мантія показувала, що він був магом Сіней Вежі, і досить сильним, щоб сенсорний сприйняття Тео-таки заволіло. Маг прийшов з 3-ої машини, яка рухалася прямо поруч із головною каретою, і пояснив в чому справа.
- Перший автомобіль, що йде на 250 метрів попереду, раптово зупинилася. Ми рухаємося вперед, як тільки буде отриманий сигнал "чисто", тому Елленоя може не хвилюватися.
- Зачекайте хвилинку. А якщо там битва? Ви не приєднаєтеся? - Нічого не розуміючи, запитав Теодор.
Незважаючи на те, що це було схоже на допит, старший маг спокійно відповів:
- Верно. Формування Красної Вежі настільки унікальне, що інші вежі будуть тільки заважати. Крім того, там старійшина Герман не має причини непокоїтись.
- А раптом...
- Якщо 1 машина буде знищена за короткий проміжок часу, то ми не виграємо, навіть якщо все вступиться у бій. Крім того, важливо не виграти.
Вони були супроводжувачами, а не воїнами. Обов'язок конвоя - безпечно доставити вищого ельфа в Столицю Мана-віль. Навіть якщо вони зможуть перемогти ворога, їхнє головне завдання — усунути будь - яку вірогідність того, що Елена постраждає.
Однак Тео лише думав про таке розуміння, як « повну перемогу». Досвід, який він перейняв, торкався "би і перемоги", а не супроводу когось. У цьому він мовчав. Ні, скоріше він просто був змушений закрити рот.
Бум-бум, бум!
Спочатку накрила теплова хвиля. А потім, коли далеко піднявся блідо-червоний стовп, земля почала тремтіти.
Вона тремтіла, наче землетрус. За мить небо стало яскравішим. Хмари розривалися сліпучим полум’ям, а вух донеслися багато вибухів. Незважаючи на відстань кілька сотень метрів, мана всмокталася, наче божевільна.
Таким був наслідок магічного зіткнення, яке характеризувало як мінімум присутність чарівників 6-го Круга!
- Кхек...!
Навіть сам повітря в кареті стало гарячим, і Тео автоматично виставив магічний щит.
Після заклинання охолодження він відчув, що температура навколишнього середовища трохи знизилась. Якщо тут було так багато тепла, то в епіцентрі могло бути як всередині гори. Це стало доказом того, що Німеччина почала воювати.
Сумарна кількість джерел магічної сили, виявлених його почуттями, дорівнювала восьми.
"П'ять чарівників 5-го кола і три маги 6-ого кола."
Крім того, один з магів 6-го кола був у півкулі від максимуму. Це був Германн, який колись зійшов на рівень 7-го Круга. Лише він був у великій небезпеці. Незважаючи на те, ким були його противники, вони явно не почувалися безпечно. Навіть якщо його ворог буде справжнім майстром, подібної до вогняної сили було достатньо, щоб подбати про нього.
Проте Теодор, замість того щоб відчувати полегшення, просто нахмурився. Чому? Це було зовсім не через мурашок, які пробігали вздовж хребта, а через його ліву руку — холодне повітря до кісток. Чи це було попередженням від сплячого Обжерливості? Або, може бути, активувалася якась функція, про яку він не знав? У будь-якому випадку, зараз було не час і не місце вирішувати в чому ж крилася причина.
Бу-ду-дум...! Бу-ду-дум! Дум!
Після цього була серія гучно схожих звуків.
Хмари розорили стовпом вогню, а небо зникло за грибоподібною хмарою диму. Це було заклинання, яке розірвало б будь-які оборонні заходи, які мав Теодор. Однак війна ще не закінчилась, незважаючи на такі потужні атаки.
Потім усі звуки зникли, наче зрубали мечем.
......
Нічне небо просякла тиша, а вогні з вогню поступово згасали. Все, що нагадувало битву декілька секунд тому - лише кілька палаючих дерев. Тиша була настільки чиста, що можна було навіть почути своє дихання.
– ... Все скінчено? - Хтось запитав.
Тим не менш сигналу, який вказує на кінець бою, ще не було. І ось, коли маги 3-ей машини продовжували чекати інструкцій, з нічного неба впала "оно".
Тух-дух, туху-дих, гуляш ...
"Оно" було темно-червоним і круглим. Дещо незрозумілої форми впало на землю і прокотилася вперед між двома каретами. Хтось сконструював « Свет » і його обриси поступово прояснились.
Біле волосся перетворилось на попіл, зморшки були спотворені опіками, а в очах читався справжній жах.
– ... Старший Германн, мимовільно прошепотів Теодор.
Це була голова вбитого Германа Альфена.