Серо-карі очі шоковані розширилися і залізли.
- Це...
Ікліс перестав дихати, наче час для нього зупинився. Було досить цікаво вживу розглядати хворобливе бліде обличчя, яке завжди було невиразним, як уоскової фігури.
- Ти ж цього не бачив, так? Як я умирала.
Я відчувала, як постійний неконтрольований гнів сривається з ланцюга. Нагнувшись вниз, я наблизила своє обличчя до нього, відчувши його подих.
- Ґорґоспожа...
Ті, хто висовує руки та очі.
Насолодившись виглядом, я ніжно прошепотіла:
- Ти ніколи не пив отруту?
- ...
- Знаєш, коли я випила келих вина, моє серце на кілька хвилин як загорілося, спалахнуло, наче хтось його підпалив. Я лише на мить затамувала рот, і кров відразу хлинула фонтаном.
- ...
- Мені сказали, що це був отрута, яка руйнує кровоносні судини і зменшує зсідання крові, тому кровотеча не зупинилася. Я втратила відро крові вже після втрати свідомості.
- ...
- Я відчувала жахливий біль перед тим, як знепритомніла, Ікліс. Ти знаєш, як це?
- А... Г-госпожа...
Я зробила сумний вигляд, відчуваючи себе актрисою на сцені, і не змогла не помітити, що обличчя Ікліса спотворилося від болю, ніби він сам прийняв отруту.
Не думаю, що його слова про любов до мене були порожнім звуком.
Відчайдушність, розчарування і почуття втрати, які я пережила, коли він привів Івону перед церемонією повноліття.
'Ти теж повинен це відчути.'
Я стерла з обличчя хворий вираз і процідила крізь зуби:
- Але це все через тебе. Розумієш?
- А... Пані. Пані...
- Це було нестерпно. Якби я знала, що знову побачу твоє обличчя, то краще б померла.
Звичайно, мої слова сильно вразили його.
Обличчя Ікліса, який ніколи не показував мені своїх емоцій, було збентежене. Його загублені очі виглядали кумедно. Він запнувся, з трудом роблячи кожен подих, як той, хто засинає у воді:
- Чому? Пані. Чому ви хотіли померти?
- Чому?
Я істерично розсміялася. Хоча, можливо, це був плач.
- Ти знав, що була причина, через яку я піклувалася про тебе з такою теплотою.
- ...
Ти привів Івону, щоб зірвати мої плани і втоптав мене у бруд. Як думаєш, що буде з невдахою, яка не досягла своєї мети?
- ...
- Моїм жалюгідним кінцем буде те, що наздогнало твоїх земляків, яких ти зрадив.
- ...
- Тільки смерть.
Я повільно випросталася і подивилася через його голову. Індикатор інтересу все ще був на місці. Темно-червоний, як венозна кров. Ікліс, який любить мене до смерті. Може, причина моєї невдачі в складному режимі в Іклісі?
'Ні.'
Основну роль тут явно відіграли мій невірний хід думок і неправильний вибір.
Може, Ікліс не винен. Якби я не вибрала його як того, хто допоможе мені вибратися, він би так далеко не зайшов.
Але я була надто втомлена, щоб шкодувати про нього і дивитися на всі свої помилки.
Я не могла протистояти сюжету гри, тому ігнорувала жахливу Івонну та Ікліса з промиваннями мозку.
"Я нічого не можу з цим зробити".
Єдине, що залишається програному, який не хоче вмирати - це бігти.
У цей момент.
- Я думав, якщо приведу справжню доньку герцога, пані відразу ж викинуть.
- ...
- Я думав, що тоді ви будете довіряти тільки мені і покладатися лише на мене.
Ікліс, який тремтів з оченятами, раптом почав похмуро говорити.
- Ні. Я просто вб'ю Івону, і все буде як пре...
- Вб'єш? Якщо хто і повинен померти, то тільки ти, Ікліс, - холодно обірвала я його, виправдовується, як дитина. - Це ти привів її сюди і все зіпсував.
- Я не хочу вмирати.
- Чому?
Він похитався і пробурмотів слабким голосом:
- Інакше... Я більше не побачу вас.
- Ха.
- Коли я іноді помирав від цієї спраги, від думки, що після моєї смерті поруч з вами буде стояти хтось інший, все всередині мене переверталося.
- ...
- Я не хочу вмирати, пані.
У цей час він підняв опущену голову.
- Тому скажіть мені.
- Що?
- Як повернутися на вашу сторону.
Він жалівся лише мить. Його ожили очі сяяли.
- Я зроблю все, що ви скажете.
Він просив прощення, риючись у задньому кишені іншою рукою.
Потім Ікліс щось вийняв і притиснув до моєї кисті. Я відчула холодний дотик металу до вказівного пальця і забарилася зрозуміти, що це було кільце з великим рубіном.
- Я буду валятися на землі, як пес.
Дрозжаючий чоловік, який повернув мені рубинове кільце, яке я викинула кілька днів тому, благав мене.
- Якщо вам не подобається, я більше ніколи не скажу, що люблю вас.
- ...
- Не кидайте мене, пані.
Почервонілі очі зі сльозами дивилися на мене. Я на мить відчула себе зворушеною. Але поява когось за спиною Ікліса привела мене в відчуття.
- Ікліс.
Я повільно витягла руку, яку він тримав. Він намагався схопити мене знову, але я не дозволила.
Я витримала з його болячки руку, і він погладив сиве волосся. Ладонь, повільно опущена на його потилицю, доторкнулася чогось твердого. Я сказала, не зводячи очей з обличчя переді мною:
- Я більше не твоя пані.
У цей час роздався клацання і рубін потрапив у заглибину.
Чорна, срібна шкіра на шиї якої торкнувся рубін, впала вниз. Нарешті було знято Магічний нашийник, який завжди був у душі і служив нагадуванням про його становище раба.
- Пані?
Після того як Ікліс відчув прохолоду в області шиї, він опустив очі, щоб перевірити ситуацію і зацікавив мене з подивом обличчя. Це було останнє, що мені потрібно було зробити для мого єдиного лицаря, який зрадив мене.
- Проси про це свого нового господаря.
- Що... Що ви...
- Прощай, — тихо сказала я.
- Ікліс!
Інший голос, який називався Ікліса, роздався на печі для сміття. Почувши його, Ікліс повільно обернувся.
Івонна дивилася то на мене, те на чоловіка, що стояв переді мною.
- Привіт, я чула, що Ікліс втік, тому... Шукала його...
Дивлячись на нас двох, вона тряслася і вибачалася, ледь не плачучи. Злегка сильніше зтиснувши кулак зі дзеркалом, я як ні в чому не бувало потискала плечима:
- Ваші пошуки були успішними.
А потім пройшла повз Ікліса. Треба поступатися сценами головним героям шоу.
- Пані. Пані...
Ікліс, що витріщився на Йонину, спробував схопити мене, коли я проходила повз. Але я відійшла від нього перш, ніж його рука дісталася до мене.
- Пен-пенелопа...
- Добре тобі провести час, - з якомога більш невинним виразом обличчя побажала я Івонне перед відходом.
- Г-госпожа! - розпачливо викрикнув Ікліс, піднімаючись на ноги.
- Іклісе, почекай!
- Відчепись! Пані!
- Мені потрібно дещо сказати, перш ніж тебе знайдуть. Послухай мене!
Але завдяки втручанню нової господині він більше нічого не перешкоджав моєму побігу. Я швидко покинула це місце.
***
Сміттєва піч стала тихою, як на кладовищі.
Івонна швидко підійшла до Ікліса, який нехтував зникненням Пенелопи.
- Ікліс.
Він не повернув голову на поклик. Івонна квапно взяла його за руку.
- Ікліс! Що щодо викрутки артефакту?
Тільки тоді погляд порожні сіро-карих очей змістився.
- Шматок?
- ...
- Я допомогла тобі вибратися, щоб ти знайшов осколок, а не займався тим, що я щойно бачила!
Коли Івонна зрозуміла, що план провалився, то почала тужити. Не звертаючи на неї уваги, Ікліс подивився в сторону, куди пішла Пенелопа, і приречено констатував:
- Все скінчено.
- Що?
Моя пані сказала мені померти.
- Що...
- Я повинен померти прямо зараз. Щоб вона зрозуміла, як сильно я її люблю.
Незмінний на вигляд Ікліс швидко втік від печі, яку спалювало.
- Навіть якщо Пенелопа і наслідний принц збираються добратися?
- ...
Навіть якщо вони одружаться через кілька років, і його дружина Пенелопа стане наслідницею принцесою та житиме щасливо, народивши дитину від іншого чоловіка?
- ...
- Ти все одно готовий померти?
Тихий голос Івонн примусив Ікліса зупинитися.
- Ти казав, що хочеш запобігти заручини, навіть якщо тобі доведеться вбити його.
Івонна гарячково говорила, дивлячись йому в спину.
- Я... Я зробила все, що ти хотів. Я відправила його на північ, щоб відкласти заручини.
- ...
- Але при такому розкладі він скоро повернеться і продовжить приготування для заручення. Зрештою, він герой війни.
- ...
- Ти все ще хочеш померти?
Стиснені кулаки Ікліса підривали.
Він виходив з себе лише уявлення про такий кінець. Ікліс безнадійно пробурмотів:
- Я хочу Пенелопу.
- ...
- Що, що мені робити? Що я можу зробити, щоб вона посміхалася мені, як раніше?
- Подивися на мене, Ікліс.
Івонна повільно підійшла до нього. Потім обережно простягнула руку і підняла його обличчя, щоб зустрітися з Іклісом поглядом.
- Бідолашна Ікліс.
Івонна з вологими очима запропонувала йому вихід, потішаючи:
- Єдиний спосіб отримати її - поставити імперію у твоїх ніг.
- Як я...?
Як він може поставити таку величезну імперію біля своїх ніг, коли тільки недавно звільнився з рабства? Але Івонна слабо усміхнулася і нагадала йому:
- Ти забув? В тобі також тече благородна кров.
- ...
- Ікліс Хан Дельман. Незаконний син Кри Хан Дельмана. Останній член королівської родини.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert