***
Мій арбалет забрали, мене схопили й замкнули у вежі на північ від палацу.
На щастя, це не була підземна в'язниця, до якої потрапляють злочинці. А чиста і пристойна кімната для аристократів, які в ній відсиджують час до суду. Якби не залізні решітки на дверях, я б навіть не дізналася в ній тюремну камеру.
'Що, чорт візьми, відбувається ....'
Коли я оглядала кімнату, то глибоко зітхнув і сіла на ліжко.
"Цікаво, що буде робити Дерік...."
Щиро кажучи, мене більше турбувало застереження Деріка, ніж звинувачення у замаху.
(...) Якщо ти знову зганьбиш свою сім’ю, то не буде ув’язнення.
Ще нещодавно я просила їх вірити в мене - і ось, я вже тут.
- Ха-ха.
Я безнадія розсміялася. Не уявляю, куди мене заведе сюжет цієї шаленої гри. Але одне можна сказати напевно. Ситуація, в якій я перебуваю - це один з епізодів.
Я викинула кинджал, який сховала в жакеті.
Арбалет, який був у мене в руках конфіскували, але охоронці не мали права обшукувати тіло дочки герцога.
Ось чому я була такою спокійною в цій ситуації.
- Слід вбивці.
Я так відволікалася в печері, що не роздивлялася нагороду.
На основі клинка отруєного кинджала, який ранив крон-прица, був виграбований невідомий мені візерунок. Він, безумовно, представляв якусь конкретну сім'ю.
Леді! Що ти робиш?
(...) Чому ти відрізаєш волосся кинджалом?
Мене нагадало про той момент, коли я зібралася відрізати свій локон і зробити кісточку, а заслідний принц схопив мене за руку. Тоді я не додала цьому значення.
'Він вже знав, що кинджал був отруєний?'
У змішаних почуттях я дивилась на зброю.
Крім візерунків, кинджал прикрашали синя шовкова стрічка, пов’язана на його руконіття. Схоже, хтось з найкращими побажаннями подарував її власникові зброї.
- ....Тепер, якщо я дізнаюся, кому належать ці символи, чи прославлюся як героїня, з гордістю перенесла всі труднощі, підлаштовані насильством?
Бормоча собі під ніс, я запихала кинджал назад у свій піджак. Утримувати доказ чийогось спроби вбивства на виду було нерозумно.
У цей момент.
- Пенелопа Еккарт.
Хтось покликав мене через в'язничні решітки. У тьмяному світлі смолоскипи стали помітні холодні блакитні очі.
- ....Перший молодий пан?
Це був Дерік. Я розгубилась і пішла до дверей.
Напевно, через гнітючу атмосферу в'язниці, мені було дуже приємно бачити його обличчя після майже двох днів, хоча він точно прийшов читати мені нотації.
Спочатку я перевірила індикатор над його головою.
[Інтерез 29%]
Його інтерес не зменшився від часу нашої останньої зустрічі. Слава богу.
- Я чув, ти стріляла в ведмедя.
Дерік почав допит.
- А, так. Це ....
Через силу намагаючись змусити себе вибачитися.
- Ты.... Не поранена?
Я раптом почула щось неймовірне.
Дерік постав переді мною в новому світлі. Його обличчя виглядало настільки невиразливим, що на ньому неможливо було відрізнити будь-які емоції.
Однак він потурбувався про мій стан і не засинав образами, коли побачив мене. Можливо, у цій ситуації був ще один невідомий мені нюанс.
- Батько і перший молодий пан... Ви в порядку? Брат Рейнольд...
- Рейнольд у поспіху залишив палац, щоб привести чарівника, який зачаровував кулі для твого арбалета. Ми повинні довести, що вони не призначені для вбивства.
- Мне жаль. Я доставила вам....
Я повільно пробурмотила вибачення. Моя голова, навпаки, швидко співображала.
Так чи інакше, поки не з'явилася "справжня леді", Еккарти до останнього захищали "фальшивку". Однак її гріхи поступово накопичувалися і зрештою призвели до смерті....
"Можливо, вихід з мого стану буде передача доказів Дерику зараз.'
Поміркувавши, я вирішила передати йому кинджал.
- Перший молодий чоловік, я невинна. І в мене є доказ. Якщо коротко, то я ..
- Пенелопа Еккарт.
Як тільки я відкрила рот, щоб у всіх подробицях розповісти йому про мої вчорашні пригоди. Дерік мене обірвався.
- Більше шести чоловік стверджують, що вони були підстрелені з твого арбалета.
- ... Що? Как...
- Крім того, на чаю, який проходив в день інциденту ти погрожувала леді вистрілити в них і перетворити у розумово відсталих.
Я здивовано розплющила очі. Слухи вже розійшлися.
- Я, це не...
- Куля твого арбалета просто оглушує електричним розрядом і має лише ефект втрати пам'яті.
- ....
- Тим не менш, барон Тюльє, племінник марки Еллен і молодий леді Келлін, дійсно став полоумним через твою стрілу.
- Що?
- Він повторює, що бачив богиню полювання з маліновим волоссям, заховуючись слиною.
- Ха....
Це був абсурдно.
"Що відбувається? Виходить, одним з убивць був наречений синьолосою?
Я нахмурилась і серйозно затурбувалася. Я не знав, до якої політичної фракції належать граф Келлін і барон Тюльє. Але слово "плем'яник маркера Еллен" все прояснювало - до фракції Імператриці.
- Чому на чаю ти спотворила факти?
Поки я була поглинута роздумами про це, Дерік, здається, закінчив свій короткий переказ подій.
- Розкажи мені, через що ти на цей раз засмутилася і вирішила постити в аристократів.
- ....
- Я повинен взяти це до уваги.
У цей момент моя голова спорожніла, і я замовкнула. Звичайно, я знала, що Дерік буде допитувати мене. Можливо, ця ситуація плавно перейде в епізод, у якому я зможу зняти з себе звинувачення і очистити своє ім'я.
Тому Дерік все ще промовив потрібні мені слова.
'. ...Думаю, мені потрібно почати з того, що у мене не було іншого вибору, крім як перестріляти двірян.'
Звичайно, це правда, що я стріляла з арбалета. Але я цілилась у масках, а не в якихось аристократів.
Я не могла підібрати слів, щоб сказати це, тому глуха запитала:
- ....Вам не здається, що я з якоїсь причини була змушена захищатися?
- За словами Ґабоїла, якого слуги знайшли в несвідомому стані...
Дерік відразу відповів на кам’яну міну.
- Ти несподівано з'явилася перед ними, коли вони добивали ведмедя, і перестріляла всіх, щоб відібрати здобич.
- Що...?
- Навіть ведмідь не уникнув такої долі.
- Ха, ви в це вірите?
Я не стримала смика у відповідь. Це звучало безглуздо навіть якщо б на моєму місці була справжня Пенелопа. Хто в здоровому розумі піде на таку кількість людей наодинці?
'Розуміється, я.'
Але якби не система, я б не вижила, як і наслідний принц.
- Неважливо, вірю я чи ні.
Однак Дерік, здається, так не думав.
- Найбільшою проблемою є чутки, що ти усунула всіх свідків, готуючись до вбивства крон-принца.
- Вбивство....?
Стало все гірше. Я не приховувала свого недоумства:
- Що я можу отримати з вбивства наслідного принца?
- Мотивом може бути бажання підставити сім'ю Еккарт.
- Перший молодий пане, перш за все вбивця була не я, а вони.
Помітивши, що наша розмова з Деріком не в тому місці, я почала розповідати про те, чого насправді зазнала.
- Ведмідь був моєю здобиччю. Принц, який пройшов повз нас, допоміг мені в скрутному становищі і він відрубав голову.
- ....
- Подумайте самі, як я можу вирубати стількох людей поодинці? Дивно, що хтось взагалі вірить в цю нісенітницю. Якщо трохи порашети, можна відразу зрозуміти, що правда...
- Правда.
Раптом Дерік підвищив голос і перебив мене.
- Правда в тому, що ти стріляв у двір і в ведмедя.
Я повільно переклала погляд на нього, піднімаючи голову.
- ....Перший молодий пан.
- І правда в тому, що наслідний принц, єдиний, хто може підтвердити твої слова, не може прийти в себе через отрута.
- ...Яда?
Я була шокована, дізнавшись, що причиною втрати свідомості крон-принца виявився отрута. Але ще жахливішим було ставлення Деріка до мене.
У крижаних голубих очах не було жодного сумніву.
'А.'
Тільки тоді я зрозуміла. Він абсолютно мені не вірив.
- Якщо це нешкідливий розіграш зі слабким розрядом електрики, ми зможемо залагодити цю справу.
Іншими словами, "з чимось більш серйозним вони впоратися вже не в силах".
- Ха-ха....
З мене вирвалося сміх. Я була така щаслива, що побачила чоловіка, який відвідав мене у в’язниці. Навіть хотіла віддати йому єдину слимаку.
- Перший молодий пане... Чи ви вірите моїм словам? Ні.
- ...
- Вам навіть не цікаво, скільки в цих чутках правди.
- Нам краще закрити цю справу швидше, поки чутки не поширилися далі.
Дерік пом’якшив голос. Я бачив брата, який втихомирив молодшу сестру.
- Так ти зможеш відразу вибратися звідси. Якщо будеш тягнути час....
- Ні.
Я похмуро кинула на нього холодний погляд.
- Було б набагато легше відмовитися від мене, ніж намагатися врятувати мій статус.
- Пенелопа.
- Ви ж добре знаєте, що ця скажена псиня - завжди винна у всіх гріхах злобна сучка, навіть якщо вона просто дихає.
- Ты....
- Якщо я стану найсумнішою у світі, і хтось з жалю кине мені кілька монет, ви почнете обурюватися, навіщо він це зробив.
- Стеж за мовою.
Дерік нахмурився, не змінюючи рівного тону.
- Ти по вуха в неприємності і все ще несеш таку...
- Це не я, це ви несете нісенітницю.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert