Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Фіналом лиходійки може бути тільки смерть

Розділ 89

Прочитано 0% глави

Я клацнула зубами, сильно зтиснувши щелепи. Половина моїх слів була висловлена імпульсивно. Блакитні очі, видимі через решітку, повільно розширилися.

« Інтерс - 3% »

[Інтерез 26%]

За падінням інтересу я спостерігала нечутно. Незважаючи на миттєве зниження його симпатії до мене, зрозумів він мене не відразу.

- ... Що?

На його обличчі спізнення виявилося здивування.

- Уходите.

Я вибила його з колії, але мені не стало легше.

- Мені більше нічого вам сказати.

- Пенелопа Еккарт.

Голос, який назвав мене моїм повним ім'ям знизився.

« Інтерс -2% »

[Интерс 24%]

За лічені секунди інтерес, близький до 30%, впав. Однак, мене це не засмутило. Тому що, в першу чергу, він був віднесений мною до "безнадійних персонажів".

Я зовсім нічого від нього не чекала. Однак повернути собі спокій було важко.

- Я не буду вас обтяжувати і сама подбаю про це. Просто не втручайтеся. Незалежно від того, помру я або потраплю до в'язниці.

- Ти, що ти.... Пенелопа!

Деріка розлютив мій презирливий тон, але я відвернулася від нього, не бажаючи більше нічого чути.

Це були ризиковані слова, але я не хотіла від них відмовитися. Неважливо скільки зацікавленості я втрачу, поки все ще живу.

Коли я сіла нервово на ліжко, притулившись спиною до металевих дверей. Топ-, Тьуп-. Почулись кроки, що віддалялися.

- Ха.

Я була шокована. Він безжалісно кинув свою молодшу сестру у в’язницю.

Ти і раніше був таким.

Коли я зберіг другий подарунок Деріка в ящику для коштовностей, то думала, що наші стосунки дійсно трохи поліпшились.

Я зовсім не намагалася змінити загальну думку про себе, але я нічого не зробила, щоб мене називали божевільною.

Хоча стосунки між братом і сестрою не розвивалися в романтичному плані, я вважала це нормальним. І думала, що протриматися до кінцівки буде просто.

А це виявилося лише моєю помилкою.

"З цією проблемою я чудово впораюся і без твоєї допомоги".

З такими думками я холодно сяяла очима через решітчасте вікно.

Дзінь-. Роздався звук обірваної струни.

***

Провівши ніч у в’язниці, я доїла простий сніданок і пішла під вартою на суд. Таке поводження з злочинницею, без будь-яких причин підстрелила як мінімум сімох двірян, було досить ввічливим.

"Це VIP-обслуговування?"

Веревка, що зв'язувала мої зап'ястя вільно базікала. До того ж, після того як я увійшла в конференц-зал мене більше не обшукували.

"Мабуть бути, вони вважають, що без арбалета скажена собака може тільки гавкати."

Їхнє ставлення до сумнівних осіб було трохи веселим.

- Входить благородна леді Пенелопа Еккарт.

Під оголошення слуги двері в конференц-зал повільно відчинилися.

Тратадам-. Гомон, який піднісся з моїм походженням, швидко втихомирився.

Усі високопоставлені аристократи, які брали участь у політичних справах, були роз’єднані по своїх місцях. Проходячи повз них з прямою спиною я помітила дещо, що заставило мої очі заблести.

Повсюди були платівки, подібні до таблички з гербами кожної сім’ї.

"Слава Богу.'

Чим високішою була сім’я, тим яскравішими були символи. Коли я не раз виходила з їхнього полону, то майже в кінці свого шляху знайшла те, чого шукала.

'Ось він!'

Цей візерунок відповідав візерунку на кинджалі. Коли я дізналась про чоловіка, який сидів за табличну людину, моє хвилювання стало спокійнішим. Бо тепер я була твердо впевнена, що все буде добре.

З полегшенням зітхнувши і повертаючи голову, я наткнулася на тих, хто сидів по іншій стороні столу. Це були герцог і його старший син.

Коли наші очі зустрілися, герцог помінявся в обличчя. Здається, сцена того, як його пов'язану прийомну доньку ведуть в конференц-зал, його вразила.

Дерік, навпаки, ніяк не відреагував.

[Інтерс 22%]

Його інтерес був на 2 відсотки меншим, ніж в останній раз. У сумі за останні дні він впав на 7%.

Перед смертю було далеко.

Але я з'явився тут вже давно. Якби це сталося на початку, я б не могла знайти собі місця.

'Плювати.'

Тепер же я просто байдуже відвернулася від нього. Для мене цей епізод був важливішим за його інтерес.

- Тиша.

У цей час, попереду пролунав серйозний голос, ймовірно, що оголошує початок судового засідання. Сідою старий борода стояв за трибуною, розташованою трохи нижче імператорського трону.

- Його Імператорська Величність відсутня, і навіть Його Високість наслідний принц отруєний, тому я, міністр юстиції, буду вести судову справу. Підніміть руку, якщо у вас є які-небудь заперечення.

Ніхто не заперечував, тому що подібні випадки неодноразово повторювалися з тих пір, як крон-принц пішов на війну.

Крім того, він здавався незалежним і неввічливим особою, тому був придатним кандидатом на роль судді. Я нічого не втрачала.

- Леді Пенелопа Еккарт.

- Так.

- Ви станете перед судом, звинувачені у замаху на життя сімох двориків під час мисливських змагань. Чи присягаєтеся ви говорити правду, тільки правда і нічого крім правди в ім'я честі Імперії Інк?

- Клянусь.

Я лагідно відповіла. Потім міністр повернув голову і до когось звернувся:

- Тоді почнемо з показань потерпілих. Віконт Габоїл.

Чоловік, який сидів у далекому кінці столу, встав і підійшов до мене. Коротко привітавшись з суддею, він почав свій виступ без вагань.

- Вчора сім чоловік, включаючи мене, об'єдналися в групу і зайшли вглиб зони, позначеної золотим, щоб зловити ведмедя. За щасливим випадком, ми дійсно зіткнулися з ведмедем.

- ...

- Ми майже вистояли з диким звіром, пройшовши через виснажливий бій. Як же раптово з’явилася благородна леді і наказала нам віддати нашу здобич, погрожуючи вистрілити з арбалету!

- Ох....

- Тільки подивіться на неї... Тц, тць.

Усюди роздавалося несхвальне цокання. Застиглий вигляд герцога став ще холоднішим.

- Він був нашою здобиччю, тому я запропонував їй знайти разом з нами іншого ведмедя, але вона відмовилася.

- Продовжуйте.

Барон Тюльє почав сперечатися з благородною леді, і в цей момент вона не роздумуючи вистрілив у нього!

- О боже!

Бах-! Маркіз Еллен, який сидів навпроти герцога, страшенно розлютився і вдарив по столі.

- Як можна бути такою нелюдяною!

Усі аристократи навколо серденько закидали і погодилися:

- Верно, верно!

Вони з ентузіазмом продовжували свою розповідь.

- Благородна леді вистрелила з арбалету в кожного з нас, і ми всі втратили свідомість. Коли я прокинувся і повернувся в табір, мій дорогий друг барон Тюльє... Угм!

Віконт відвернув голову і закрив обличчя, ніби те що сталося з бароном Тюльє стало важким ударом для нього. Косочки пазла, який зробив з мене "вбивцю крон-принца" складалися один за одним.

Я дивилася на це як на комедію. Перевертати гру на свою користь буде найбільш ефективно під час кульмінації цієї п'єси.

Це було тоді.

- Протестую.

З боку захисту хтось встав.

[Інтерс 22%]

Дерік піднявся зі свого місця і спокійно заговорив.

- Арбалет Пенелопи не бойовий.

Така поведінка була дійсно дивною для людини, що не озирнувся назад після того як я стільки їй наговорила. І я пильно вдивлялася на нього.

- Пулі арбалета призначені тільки для полювання на дрібних тварин і оснащені лише магією, що викликає непритомність та втрату спогадів про те, як сталося незадовго до пострілу.

- ...

- Але в нього потрапила куля з арбалета Пенелопи, і він з якоїсь причини все одно пам'ятає деталі подій перед цим.

- Це...! Це брехня!

Віконт спростував цю заяву з перекошеним обличчям. Мабуть тому, що воно потрапило прямо в ціль. Дерік, з іншого боку, все так само невтомливо відповів:

- Це не брехня. Ми привели мага, який зачаровував кулі арбалета, він стоїть за дверима конференц-зала. Пропоную запросити його і перевірити.

- Спадкоємець герцога, як би ви не перекручували фактів, чи це занадто наглухло? Чим ви докажете, що маг не підкупили?

- Є контракт, який я підписав, коли залишав запит ...

Дерік, мабуть, був готовий до всього і тому без зап’ястки відповів. Проте віконт Ґабіл відмовився розмовляти з ним і заволав:

- Є свідки, які чули, як благородна леді сама сказала, що ця магія перетворює людей на розумово відсталих! Суддя, дозвольте запросити свідків, щоб вислухати їх свідчення!

Ті, що стояли довкола, були дуже збуджені. Вони вважали, що аристократія — це не просто свідчення мага, якого можна було підкупити.

- Дозволяю.

Міністр-суддя кивнув. А потім двері конференц-зала відчинилися, пропускаючи трьох людей, ніби чекали своєї зоряної години прямо за ними.

✔

Перевод: Mirasa

Дякую за читання!

Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.

Стан перекладу: редагування

https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert

Попередня главаНаступна глава