Тільки Нотт остаточно « перегорів» від напору власної магії, так як у полі боля сталося ще одна важлива подія — Бела допустила фатальної помилки... Але через свою грішну поведінку, яка існує сьогодні, ми знаємо про себе і можемо дозволити найманцям підловити вдалий момент для атаки. І нехай сам атаку я безвідповідально пропустив, занадто захопившись виступом директора, але ось результат мене все одно потішав ... У тому сенсі, що після такої атаки Белла точно вже не побуяніт.
Їй б вижити залишитися. А то її тіло занадто швидко влетіла до найближчої клубки, коих на території поблизу местя Нотта було далеко. Та й руху в польоті і у тій були занадто вже ламаєні, що натякало на не зовсім звичайний ефект від отриманого заклинання ... Так, але після цього мені було б важко піднятися знову. І це не дивлячись на те, що моє тіло вже давно мало чим нагадує тіло звичайного чарівника. Занадто багато модифікацій у ньому назбиралося після стількох років використання метаморфізму...
Але Белла була вражена тим, що знову постала вертикальна ситуація. При тому зробила вона це скоріше вже на рефлексах, що все одно не допомогла тій хоч якось продовжити бій. І наїмці вдарили по ній своїми закляттями, остаточно виводячи жінку з ладу. І навіть допомога вмиг сорієнтовані брати Лестрейндж не змогли допомогти моїй тітці. Їх банально зв'язали боєм інші найманці, поки інша потрійна « спакувала» жінку.
Але після того, як я почав працювати над невеличкими пробоїнами в антиапаратичному бар'єрі, ми могли пропустити найманців та їх жертву пряміком у підземних кімнатах Блек-хауса. Я там якраз наніс додаткові зачарування і бар'єри на стіни та двері кімнати, перетворивши ту в повноцінні, але досить зручні, камеру. А стіни були екрановані настільки, що навіть чоловік тітки - Родольфус Лестрейндж не зможе визначити місцезнаходження своєї дружини.
Та й сама Белла, як би сильна та не була, не зможе залишити свою кімнату без мого на те додзвону. Єдиний шанс, що ця теорія може з'явитися - це момент відразу ж після прибуття, коли найманці будуть залишати її кімнату, але і на цей рахунок я особливо не турбуюся. Зараз за кімнатою спостерігає Чжоу Чанг і в разі чого, та може й найманців там замкнути, поки вони не заспокоїть її...
Тож, відкривши прохід для найманців я не турбувався лише про те, як мені потім швидко б залатати створені мною колоди в бар'єрі... І не без причини турбувався, адже варто було тільки порт-ключам спрацювати, через що сам бар'єр малость струшилося, як невідомий зломщик дав про себе знати. Напір на антипараційний бар’єр різко посилився, а сам бар'язок почав дестабілізуватися. Що відразу помітили мої помічники, але ось тільки від цього було не так вже й багато користі...
Ті тільки і могли, що запилювати артефакт своєї магії так ще й паличку для цього використовуючи... Природно, що такі чарівники не могли подумати про пряму роботу з заклинанням, чим я займався сам, намагаючись загладити діри і стабілізувати бар'єр. Я не міг сказати, що це добре, але справа все ж іде на користь... Я прямо ж відчував, як через пару хвилин остаточно розберемося з цією проблемою, що абсолютно не критично. Все одно ніхто не зможе втекти через існуючі колоди. Вони були налаштовані під точно визначені артефакти, так що про втечу пожирців я міг не хвилюватися ...
Якби через півхвилини роботи з бар'єром, деякі бар"єри не затрясли б потужнішим ударом звідкись ззовні, що мало було відразу ж не вибив мене із конструкту перешкод... Я ледь-їдві встиг послати різкий потік своєї сили в бар'єр, не дозволяючи тому зруйнуватися у той же момент. Ось тільки стабілізація бар'єри такі фокуси не дуже-то сприяли, натякаючи, що за кілька хвилин перешкод і без чиєїсь допомоги впаде ...
Ось тільки мене це вже вважаєш, що і не хвилювалися. А все через те, що я відчув відлуння тієї сили, яка і нанесла удар по бару ... Дуже знайомою і навіть рідною силою. Сили, яких я ніколи не сплутаю — сили Воландеморту, у деяких вже мало що залишилось від Тома, якого я знав через спогади і хрестражі. Ось тільки ця сила, магія тому, все так само була досліджена, нехай і придбала дуже багато від нинішнього німотової природи Тома...
Але щось мене туди понесло. Хах, мабуть шок від такої зустрічі різко вдарив мені по мізках, змусивши на пару мигвин стати у стукоту... Але це не тривало довго, адже вже наступної секунди бар'єр струс ще один удар, хай уже і не настільки потужний. От тільки його все одно було достатньо, щоб антиаппараційний бар'єр почав буквально осідатися, а волосся в мене на затилку рухатися без будь-якого метаморфозизму...
А все через те, що з руйнацією бар'єру прийшло і відчуття виразне чужої сили та присутності не проживають. І якщо мої почуття не брешуть, то це була присутність майже за п'ятистах метрів від мене. Якби невеликий пролісок між нами, я б міг наочiю побачити Воландеморта... Чого не дуже і хотів, різко зміщаючись ближче до своїх охоронців та криком покликавши Німфадору до себе. Саме вона і стримувала мене від того, щоб ось зараз активувати порт-ключ в будинок на Гріммо ...
Ну а ще обурення від зруйнованого бар'єра перетворили використання будь-якої просторової магії в справжню російську рулетку. Ризик вийти з тієї сторони портала по частинах був занадто високий, щоб я навіть в такій ситуації ризикнув використовувати порт-ключ. Тим більше, що переміщатися я планував не один, а разом з Німфадорою, яку не дуже то й горів бажанням. У мене на неї, знаєте, є певні плани, та і Андрамеда, випадкові що з її дочкою по моїй вині, навряд чи дозволить мені спокійно жити далі... Кров Блеків не варто недооцінювати.
Отже, ця дівчина повинна бути в захваті від себе. Хоча я й знаю, що охорона не підкачала, але також виявив несподівану загрозу відносної близькості. Правда, особливих надій на них я все одно не годував, вони і самі колись говорили мені, що в разі зіткнення з Темним лордом, максимум на який я можу розраховувати - пару хвилин фори, які вони зможуть мені виграти, перш ніж почати рятувати власні шкури ...
І в даному випадку мене подібне розклад повністю організовував... Ну чи я так думав, поки не відчув зведення чужого антипараційного бар'єра, що майже відразу ж накрила собою всю територію помеття... А для того, щоб збудувати щось схоже на бар'єрний бар"єр повинен був використовувати спеціальний артефакт. Так Том під час зведення бар'єру ще і в наш бік рушив, змушуючи мене у той же момент змінити свою зовнішність...
Постати перед темним лордом в образі Драко Малфоя - найгірша з можливих ідей, ну і так у мене хоч якісь шанси залишитися непоміченими були. Правда, Німфадорі для подібної операції потрібен деякий час, в основному через те, що та не відразу зрозуміла причину по якій їй зараз потрібно змінити свою зовнішність. Не варто було ставити якісь запитання, виконавши наказ і вже потім почав обурюватися моєю поведінкою...
Аж до того моменту, коли похмура фігура у плащі не почала пікувати в наш бік, перелітаючи навколо нас лісок... Мда, а я настільки вправно управляти магією вітру не вмію. Та навіть розібрати до кінця, як саме відбувається процес польоту у Темного лорда, розібратися не можу. Напевно, тут замішане щось ще крім природи магії. Інакше б у мене навряд чи виникли подібні труднощі з розбіром чужого заклинання.
Блядь! Знову не про те, думки в голові трохи плутаються через нещодавній сенсорний шок від удару по антиаппараційному щиту, який я дуже активно підтримував. І в цілому, настільки різкі зміни ситуації сильно вибивають з колії, тим більше що передо мною прямо зараз розвивається просто максимального хромового розкладу. Розкладання, за допомогою якого можна відійти у світ сірих кордонів до того часу, стає дуже навіть непотрібним.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda