Незважаючи на хаос теперішньої битви, все в певному розумінні продовжував розвиватися досить лінійно. Між пожирачами смерті і орденом фенікса виник якийсь паритет, найманці з обох сторін продовжували рвати один одного, оберти шаленіли, намагаючись не стільки вбити своїх противників, скільки покусати. І тільки Дамбльдор впевнено рухався вперед, планомерно, нехай і не надто швидко, виводячи своїх противників з ладу... Ну, саме до того моменту, поки не вступив у сутичку з Ноттом-старшим.
Не найсильніший по свей суті маг зміг майже поодинці зупинити старого, зв'язавши того бітовою і навіть умудрившись малость напакосити йому... А все через те, що битва проходила саме на території пологового мена Нотта - місця, де глава практично не вразливим. Адже саме магія цього місця захищала свого господаря, надавала йому сили і перешкодила його противникам нормально чарувати... Страшний противник особливо якщо взяти до уваги, що Нотт хай і не найкращий, але все ж непоганий бойовий маг.
І нехай у битві з директором бути просто непоганим - занадто мало для того щоб стати серйозною перешкодою, але в випадку, коли ти в найпростіше захисне заклинання можеш вбухати стільки магії, що навіть повітря іскритиме, все кілька змінюється. Що, власне, і довів Нотт-старший, блокуючи більшу частину атаки Дамбльдора за рахунок чистої сили... Хоча я підозрюю, що якби директор не мав такої нав’язливої звички економити силу, яку за ним же помітив, то все б ця бійка закінчилася досить швидко. Все ж Нотт у своїй майстерності і досвіді втратив силу на фоні одного з найсильніших магів Європи, а навіть світу.
Але не суть, головне, що даний чоловік дійсно умудрився зв'язати главу Ордена Фенікса боєм, фактично зупинивши його переможний марш по своїй території. Я ніколи не радий, що таке відбувається. Хоча б через те, що хтось прямо з центру пометування Ноттів дуже активно намагається зламати наші бар'єри за допомогою деяких артефактів. Можливо, навіть родові реліквій, бо сили на утримання нашої страховки починають відмовлятися. Добре, поки що ця проблема ще не стала, але це тільки зараз.
До того ж, не варто забувати про те, що мені ще найманців Нарциси з Біллою на руках виводити з тієї заварки, в яку вони брехали... А влипли вони конкретно, з'єднавшись зі старою гвардією Пожирачів смерті і самої Беллой. Ось тільки шанси на успіх все ще дуже навіть істотні, тому я повинен в будь-який момент бути готовим відкрити для тих кілька дір у бар'єрі... І навіть якщо я був цілком впевнений у своїх навичках, але ось тиск з боку невідомого артефакту мене мало напружувало. Раптом у пожирачів вийде розширити створені мною вразливості в бар'єрі ... Може вийти не дуже добре.
Добре, мій власний резерв до цих пір був повний і в цілому здоров'я у мене було більш ніж оптимальне. Незважаючи на шалений в крові адреналін через спостереження за таким будоражним бійом, я прямо розголосився чітко і ясності у своїй голові. Здавалося, що скільки б складні заклинання не побажай я зараз використовувати, і у мене обов'язково вийде ... В якийсь момент мені навіть почало здаватися, що мій контроль над Віте трохи поліпшився, настільки залежний рівень концентрації я міг зараз видати... У теорії. Я не хотів, щоб це було занадто важливим для мене.
Щоправда, зазвичай мої відчуття рідко виявляються помилковими, так що в даний момент я був більш ніж впевнений. І лише коли я була в стані несвідомості параноїю, мені здавалося, що це найгірший варіант розвитку подій. І нехай я в основному стежив за двома ділянками "фронта", не випускаючи з уваги двох зірок цього вечора — Беллу та Дамбльдора, а також інших учасників бою я міг спостерігати.
Наприклад, я чітко бачив як Снейп навіть у цій ситуації вмудряється грати роль подвійного шпигуна, то вбивали найманців з боку Ордена фенікса, тоді відсилали до праотців тих, що слетіли з нарізки обертів... Їх, до речі, взагалі всі копали в міру можливості. Але темні творці, що своїм укусом могли навернути чарівника в собі подібного, прищепили справжній жах усім сторонам конфлікту. Навіть Белла немає-ні да відправляла парочку авад в пісків свого пана.
Так що так, в разі чого до Снейпу ні у кого особливих претензій не буде. Найменники цієї війни - це всього лиш одна монета. Вони самі поставили своє життя на коні, запаливши замість золотих галеонів дзвінок. Незважаючи на те, що в рядах ордену було достатньо працівників Міністерства сьогодні, то більшість з них підтримували політику самого міністерства. Не завжди і далеко не в усьому, оскільки вже дані чарівники взагалі увійшли у такі сумнівні організації як Орден Фенікса або Пожирачі смерті, але все ж таки перевертнів ненавидять вони приблизно однаково...
Можливо, лише Дамбльдор не розрізняв між перевертнями та іншими своїми противниками, але він мав на це повне право. З його рівнем сили і можливостей, як то все одно, кого саме відправляти в забуття на найближчі кілька десятків годин. Але Дамбльдор... що вже практично розправився з Ноттом, власником тієї території. Правда, тут скоріше сам Нотт видихся, банально перевантаживши тіло магії... Неприскіпливе до такого потужного та інтенсивного чаклунства, тіло банально не витримало напору, почав натякати своєму господареві, що він же щось робить не так.
І це при тому, що магія в Нотта доводилася прямо з пологового джерела. Боюся, якби не це, то взагалі б помер від тих навантаження, що сам собі і вкликав, почав би боротися з Дамбльдорам. Той, до речі, все з тією ж методикою атакував свого противника не найжорстокішими заклинаннями, стихійною магією і нескінченним потоком трансфігурації. І це діяло, тому що старий вмудрявся навіть найпростіші заклинання вивертати навиродку використовуючи ті досить нестандартними способами... Ось що значить багаторічний досвід і величезне знання в магії.
Я безумовно не даремно так уважно стежив за старим. Тільки спостереження за його бійкою настільки розширило моє уявлення про багато бойових і близько-боєвових закляттях. Та і деякі не найбільш стандартні прийоми трансфігурації я точно візьму собі на озброєння, попередньо відпрацювавши щойно побачене. Думаю, мозок і навики для подібного мені вистачить, а якщо й не досить, то завжди можна буде знайти потрібного вчителя, що проясне незрозумілі мені моменти. Тим більше що знаючи кінцевий результат до нього не так вже й важко прийти.
Так, Дамбльдор своєю технікою і вміннями фактично позначив ідеал, якого взагалі можна досягти в магії. Звичайно, це стосується переважно чарів та трансфігурації, але навіть так, я бажаю, скільки директор відгадував такі навички. Сам я до такого каліграного і ... Природного використання заклинання і трансфігурації ще ніколи і ніхто не бачив. Тільки вчитель Німфадори, що цього року став магістром трансфігурації, під керівництвом всієї гільдії Трансістронерів у Франції, міг показати щось подібне. Але й те далеко не в повному обсягі, що показник, насправді.
Хоча Том може в певному роді порівнятися з Дамбльдором. Нехай і не за рахунок "природності" чар, яку я навіть зрозуміло висловити, але вже за рахується сили так точно. Все ж Темний лорд не просто так при своєму відродженні повернувся вищим личком, магічною силою у того моря. Та й вміння не сказати що поступаються таким у директора... Просто вони не такі філіграни і пропрацьовані, якщо так можна виразитися ...
Але вистачить вже співати дифірамби нашому директору. Звичайно, я вражений тим, як це виглядає практично наживо через заклинання далекого бачення, але не варто забувати про свою роботу. Там найманці Нарциси якраз отримали успішну можливість відвiмати мою тёту з спільної компанії пожиральників... Можливо, вже дуже скоро мені доведеться створювати для даних молодих людей прихований від інших очей прохід в антипараційному бар'єрі. Ну і сам бар'єр потім стабілізувати теж мені, а то інші мої « знижки» навряд чи взагалі щось помітять. Не просто ж так у мій загін послали тих, кого до справжнього боїв краще не допустити... І так, я тут єдиний, кого не допустили до бою через вік.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda