Але Джін Ву похитав головою.
- Знаєш, здатність забувати, як вважається, це подарунок
Бога людям.
Навіть якщо це був і штучний ефект після Божого інструмента. Проте Джін Ву вважав, що не має права вирішувати, чиї спогади прати, а чиї залишити.
Тільки Бог міг робити що-небудь подібне. Ось чому він вирішив так відпустити колишнього президента асоціації Ву Джин Чоля.
- Ви впевнені в цьому, мій пане? — Икрид не унимался.
— Так, — і тоді Джін Ву різко глянув на свою ліву руку
.
Це доказ потужної атаки драконячого Імператора.
Слід від опіка на цій лівій руці, отриманій від прямого блокування "Дихання розлому", не міг бути вилікований. Нічого не можна було зробити, неважливо, що б він не пробував. І неприємні спогади, які неможливо було забути, були чимось схожі на цей шрам. Вони були наче рана, яку не можна було вилікувати.
Навіть якщо той чоловік хотів цього, чи було потрібно примусово повертати ці болючі спогади назад?
Тепер у пам’яті людей на цій планеті не було жодного сліду болю і страждань, які були наповнені руками монстрів та повелителів.
І тому Джин Ву не хотів, щоб спогади того минулого залишалися в пам'яті колишнього президента асоціації Ва Джін Чоля.
— Я розумію, мій володар, — і Ікрид мовчки повернувся назад у тінь, ніби прийняв таке пояснення.
Джін Ву ще раз подивився вниз по сходах. І потім розгорнувся, щоб повернутися в клас.
Коли почалася зміна, напружений інтерес дітей звичайно ж переключився на Джін Ву.
Адже серйозно, коли ж ще б діти змогли пережити ситуацію, як у серіалі, де детектив раптово вривається в їх клас?
Ясно, що їхня нестримна зацікавленість була гарантовано прикута до цієї релігії. Навіть дівчата, які цікавилися Джіном Ву раніше, але не могли сказати цього вголос, поспішили до нього. І дуже скоро навколо його парти зібралася достатній натовп.
- Що сталося?
— Эй, Джин Ву? Чому детектив-нім прийшов до школи?
Джін Ву м’яко посміхнувся у відповідь на гарячий інтерес однокласників і скористався відговоркою, яку склав на ходу.
- Ну, це мій знайомий і він просто заглянув, щоб запитати у мене дещо, ось і все.
це чудово.
- Ти знайомий з справжнім детективом?
- Я заздрю тобі, Джин Ву, ти знаєш?
Джін Ву було важко стримувати свій сміх, а інтерес дітей переключився на кілька несподіваних моментів.
"Янг Ґіл, чого це у тебе так очі заблудлі?"
І все ж, завдяки несподіваному візиту детектива, з'явилося відчуття, що б невидима стіна навколо Джин Ву, яку почували діти, трохи тріснула. Дівчата використали цю нагоду, щоб дізнатися про те, чого вони з нетерпінням бажали.
- Я чула від інших хлопців, що у тебе неймовірне тіло?
— Серйозно? Ти що, атлет чи щось таке?
— Ааа! Я бачила позавчора, як Джін Ву бігав на спортивному майданчику разом зі старшокласниками з команди.
— Ваа, погляньте на його широкі плечі.
Коли дівчата обступили його з усіх боків, Джін Ву задумався, як йому змусити їх тихо повернутися на свої місця, але тоді ...
Четверта особа хуліганів знайшла те, що один учень привернув на себе всю увагу, дуже неприємним. І вони вирішили втрутитися у цю справу.
— Эй, ты. Чи ви тепер не є популярними? Навіть коп зайшов тебе провідати, і все таке.
Як тільки ця четвертка з'явилася, всі хлопці швидко повернулися на свої місця, а дівчатка почали тихо відступати.
Хлопець на ім’я нам Джун Сік, який стояв вище за всіх у цій четвер, почав плескати Джін Ву по плечу. По тому, яке буквально тільки що з цікавістю торкалися старшої школи. Вузьки його очей поднялися.
— Така моя шкала вважається знущанням у школі? Ти тепер
Доповіси про мене детективу-нім? — Знущався він.
"Але якщо ти продовжиш так по мені стукати, розхворівся твоя рука." - Джін Ву байдужим поглядом дивився на хлопця. І дійсно, обличчя нам Джун Сіка почало червоніти. Він відчув, що його рука до біса розболілася. Але він не відставав. Його жертви здавались йому занадто розслабленою.
— А-а, чорт. Чому у нього такий огидний погляд? — и нам Джун Сик с парти Джин Ву.
Освітяни, зошинки та печив з ще парочкою речей — все літали на підлогу.
Десятимільйонна тенева армія, прихована в тіні Джін Ву дружно розірвалася від люті, коли вони побачили таку демонстрацію сили від підлітка.
Хуліган на цьому не зупинився. Він схопив Джин Ву за груди. І тільки тоді його обличчя почало бурчати.
- Що? Хочеш вийти? Тобі варто заспокоїтися, поки я ще пристойний себе
веду, зрозумів?
І тоді звідкись зверху з'явилася величезна рука і міцно схопила нам Джун Сіка за горло.
- Кхх! — Він закашляючись, зблідся хуліган схопився за цю широку руку. І тоді над його головою з'явилося знайоме обличчя, - Хлопець, у тебе є питання до нашого улюбленого асу команди атлетів?
Це обличчя належало нікому іншому, як капітану кужка, третій класникові старшої школи Чо Тае Вну. І з ним також був інший третій класник, старша з коротким терпінням, Джон Гу Сік.
Уся четверта хуліганів виявилася затиснута старшими учнями-атлетами, і від браку повітря вони побледнули.
Джін Ву мовчав через парти і підняв пеніал.
Джін На купила цей пеніал, щоб відзначити його успішне вступ до старшої школи, так що ці хулігани не утримувалися б так просто, якби з ним щось сталося.
Він витер парту від пилу і поклав пенів назад, перш ніж запитати у спортсменів.
- Що привело вас сюди?
- Ми прийшли переконати нашого аса не вибивати всю дурь з чотирьох ідіотів.
- Ні, будь ласка. Серйозно.
— А-ха-га-хо! - Велике тіло Чо Тае Вуна отруїлося від хвилі гучного хохота, перш ніж він продовжив: Розумієш, я забув сказати вам, що ми збиралися сьогодні пізніше провести привітну вечірку для наших нових членів. Ви з Янг Ґілом сьогодні вільні, так?
Джін Ву глянув на Янґ Ґіла. Той кивнув.
— Так, ми вільні.
- Тоді побачимося після школи, — все ще посміхаючись, старшокласники почали ходити по одному. Але в цей момент Джин Ву звернувся до них, щоб зупинити їх процесії з класу, -
А куди ви тягнете цих чотирьох, яких все ще тримаєте?
— Ах-хах, этих ідіотів? — І Чо Тае Ван змовично переглянулися з Джоном Ґу Сіком, — що ж нам робити?
- Як щодо того, щоб трохи пробігтися навколо майданчика, капітане?
— Звучить непогано! - І скоро крики "Покоримо всю країну!" повільно відірвалися від класу.
Динь-дон
Було роздано кілька дзвінків, які свідчили про закінчення уроків. А потім ще кілька.
Джін Ву вийшов за шкільні ворота разом з іншими членами команди спортсменів.
Янґ Ґіл, звикши до тренувань, почав оцінювати радість праці і посту, хоча він час від часу отримував своєчасні підсилення Джін Ву.
Поки Янґ Ґіл слухав поради старших, Джін Ву йшов з ними на крок. Він йшов позаду і слухав розмови.
Це було, без сумніву, мирне видовище звичайного дня.
Джон Ґу Сік, який ішов попереду, повернув голову в бік Джин Ву і запитав.
— А, ладно. Гей, Джин Ву? Чого це найшло на тих ідіотів? Може нам, як старшим, варто "добренько" поговорити з ними, щоб вони не викинули ніяких дурниць наступного разу?
Джін Ву відреставним тоном відповів.
— Не, все нормально.
- Я це говорю не тому, що турбуюся за тебе. Ні, я просто не хочу, щоб раптово з'явилися проблеми. А раптом через цих ідіотів ти не зможеш брати участь у регіональних змаганнях?
Джін Ву посміхнувся.
— Не хвилюйся. Я цього не дозволю.
І тоді хтось з'явився позаду шкільних воріт і звернувся до Джін Ву.
- Мисливець Сон Джин Ву- ним.
У той момент ніби зупинилося. Джін Ву застиг на місці і повільно повернув голову в ту сторону, звідки пролунав цей голос.
Детектив Ву Джин Чоль весь цей час чекав Джін Во.
Останній голос тремтів: « Але як...? »
Отримавши підтвердження з відповіді Джин Ву, очі детектива Ва Джін Чоля почали плакати.
- Як я і думав... Ви - це він.