- Можна я залишу це зображення монстра в якості сувеніру? — Попроси Джин Ву.
Кілька годин тому.
Джин Ву хотів отримати малюнок з зображенням Бера. Детектив зробив його на місці події.
"Ну, дуже схоже на Бера, так що я хочу взяти його..." - Джін Ву хотів використовувати малюнок при розмові з мурівем.
Звичайно, ця істота була прихована в його тіні і вважалася зовсім іншою.
[О, мой корол-ль! Я молю вас не піддаватися фальшивому і грубому базіку цього плебея!]
Бер відчайдушно переконував свого пана, що монстр на цьому потворному малюнку зовсім не схожий на нього. Але Джін Ву пропускав його нянькою повз вуха.
Тим часом Ву Джин Чоль задумливо розглядав свій малюнок. Неначе намагався відпустити всі свої затяжні проблеми.
Потім...
... Він акуратно вирвав сторінку з блокнота і простягнув зображення Джин Ву.
— Вот.
— Дякую, — з радістю прийняв малюнок Джін Ву.
І під час цієї простої дії рука детектива злегка торкнулася кінчику пальця Джин Ву.
Це була всього лише незначна дрібниця в глобальному сенсі. Однак деякі важливі події, описані в підручниках історії, іноді починалися з незначних подій.
Ву Джін Чоль розгорнувся і почав швидко спускатися сходами.
« Я знав, що все це дурні здогадки,» - жалів швидко наповнювало його.
Він, звичайно, був вкрай схвильований перспективою знайти зачіпку. Але, в результаті, прийшов до того, що не зміг би з незворушним обличчям пояснити свої дії навіть наймолодшому детективу у загоні.
Почуття сорому і жалю накочувалося як припливи. Недбалість собою - це все, що він зміг зробити своїми зусиллями.
« Чорна драбина завжди така довга чи тільки сьогодні?» — пробурмотів детектив Ву Джин Чоль про себе, спускаючись сходами вниз.
Але потім він раптово зупинився і прислухався.
Він не зрозумів.
Зараз він ясно чув чийсь голос, ось чому він встав, як вкопаний.
— Президент Асоціації. Ви довіряєте мені?
«...?»
Ву Джин Чоль застиг. По його спині пробіг холодок. Він швидко оглянув лісничий проєм. Але не було видно жодної людини, яка б спускалась або піднімалася знизу.
Навчання все ще продовжувалося, тому в школі було буквально тихо і спокійно.
Ву Джин Чоль помотав головою, а потім зробив кілька кроків вниз за позосталими ступнями і знову почув голос.
— Так, звичайно, я довіряю вам, - однак цього разу голос був його власним.
"Що це за чортівня?" - запитував детектив.
Людина зі слабкою психикою присів би на кашкеточки і закричав від страху. Але Ву Джин Чоль був не з таких. Він зберігав спокій і оглядався довкола. Потім він дістав блокнот з ручкою і на його обличчі з'явилося похмурий вираз.
« Я несподівано зіткнувся з слуховими галюцинаціями. Чи може бути так, що відчуття порожнечі і та мурашка, яку я бачив, свідчать про проблему з моїм мозком?" - зробив він помітку на одній зі сторінок.
Наприкінці короткої нотатки він фарбувався жирним запитанням, який кілька разів обвів ручкою.
Ву Джин Чоль відчував себе досить дивно. Він прибрав блокнот у внутрішню кишеню і швидко спустився на перший поверх. І з ще більшою швидкістю він вибіг зі школи.
Але потім...
...Ще одна слухова галюцинація врвалася у його голову.
« Якщо так, то я сподіваюсь, що ви повірите всьому, про що я вам скажу, — почув він незнайомий голос.
- Уухк! — Ву Джин Чоль стиснув зуби і закрив обидва вуха.
Голос, якого він ніколи не чув раніше, і його власні слова, які він Ніколи не вимовляв, все перемішалося в його голові. На нього напав сильний приступ розгубленості, наче цунамі.
- Що це за чортівня? Це стало ще дивнішим.
І потім, серед усіх тих голосів, що кружляли в його голові, одна фраза прозвучала найбільш розголосно.
- Сон Джин Ву Мисливцем-нім.
- Мисливець-нім.
- У такому разі нам слід... Ні, що я повинен зробити, щоб допомогти вам, Мисливець-нім?
- Мисливець-нім!
- Сон Джін Ву Мисливцем!
Це ім'я все ніяк не хотіло залишати його голову в спокої. Ім'я Мисливця Сон Джин Ву.
« Сон Джін Ву означає... Хіба не так звуть школяра, з яким я щойно спілкувався? "
Він чув, що пацієнти з психічними розладами часто вигадують божевільні історії з людьми в їхньому житті. Чи могло таке статися в його голові тепер?
Ву Джин Чоль йшов вперед неперевірною ходкою. Голова починала дико боліти. Він насупився від болю. Здавалося, що мігрень люто стукає по його скриньках.
Але ось що дивно... Навіть тепер, коли в його голові наступив повний безлад, настільки божевільний, що він не знав, як розплутати хід своїх думок - кожен раз коли він чув ім'я "Сон Джин Ву Мисливець-нім", йому здавалося, ніби велика діра у його серці поступово заповнюється якимось неймовірним способом.
Ву Джин Чоль впав на лавку в парку. Зтиснувши голову руками, він почав безупинно бурмотіти ім’я, яке продовжувало спливати в його голові.
"Охотник Сон Ву, Мисливець Сон Джін Воу", мисливець Сон Джин Вуд.
Це ім'я і є зачіпка.
Я точно знаю це ім'я, Сон Джин Ву.
Я повинен згадати його.
Я повинен покопатися у своїй пам'яті.
Я повинен знайти всі спогади про нього і причина, по якій ці спогади зникли з мого розуму.
-Еух-Ухк! - Його накрив черговий приступ мігрені.
Незважаючи на сильний головний біль, Ву Джін Чоль намагався пригадати. І врешті-решт в його голові виникла певна сцена.
— Президент Асоціації. Ви довіряєте мені?
— Так, звичайно я довіряю вам.
- У такому випадку, я сподіваюся, ви повірите всьому, що я вам покажу.
— Простите?
Чийсь кінчик пальця наблизився до його лоба. У той момент, коли він торкнувся його шкіри, темрява на короткий час замаскувала його погляд. Але за цей час безліч зображень промайнуло у нього перед очима.
Це були спогади, які зв'язували минуле, теперішнє і майбутнє. У них були історії про Ворота, монстри, Мисливці, Володарі та завойовники.
- Це, цього не може бути... Як таке можливо...?
Ву Джин Чоль так і не зміг закінчити свою фразу. Сьогодні Володар Теней, Джін Ву, відповів з деякою тугою.
- Ну, розумієш, спогади про вищу істоту не впливають на час.
Справді, спогади Володаря легко виходили за рамки часу.
—Фух, фух... — Ву Джин Чоль важко дихав.
Після короткого візиту в « прошене» мені треба було прийти до тями.
На короткий проміжок його свідомість з'єдналася з Джіном Ву, який був вищою істотою.
І це сталося тоді. Спогади, досі щільно запечатані десь в його душі, розкрилися через контакт з Джин Ву. Тепер вони знову були повернені на територію його свідомості.
— Боже мой...
Почуття порожнечі, яке вони завжди відчували як діра в кутці його серця повільно йшла. З очей Ву Джин Чоля потекли теплі сльози.
Потім він згадав питання, яке він колись поставив Джін Ву, дізнавшись про плани останнього.
- Сон Мисливець-нім... Ти плануєш боротися з цими істотами? Один?
Відповідь була прямо перед його очима.
Молодий чоловік, чиє ім'я було невідоме, пройшов повз лавки в парку слухати музику через навушники.
Пара закоханих пройшла повз, шепотячи один одному про вічну любов...
Старик вигулює собаку, люди розмиються біля тренажерів у парку...
У цьому світі, в цьому місці не було Ворота! Не було монстрів! Не було боїв!
Ву Джін Чоль зрозумів себе як свідок чуда, яке той чоловік зробив своїми руками. Люди, що оточували себе в спокої були зобов'язані Мисливцю Сон Джин Ву. Коли детектив зрозумів це, і з його очей потекли густі, гарячі сльози.
- Сон Мисливець-нім, ти... зробив це, — прошепотів він.
Ву Джин Чоль згадав крики багатьох людей, які загинули від рук монстрів. І ще довго-довго плакав.
«... ні, зачекайте. Я, я не повинен цього робити."
Грубі мозолисті руки досвідченого детектива ледве витер сльози.
Навіть якщо весь світ забув про правду. Але ву Джін Чоль повинен був піти і сказати йому, що принаймні є одна людина, яка знає, як Сон Джин Ву самотужки боровся за цей світ.
Його почуття обов’язку наповнювало його серце. Але водночас його також охопило почуття невпевненості. Він задався питанням, що він повинен зробити для цього чоловіка.