« Ці дурні не вивчили минулого уроку!»
Під розбитим будинком, спустошені снарядами, витягнули почорнілий засіб націлений на далекі позиції іспанських урядових військ.
За дулом лежали два німецьких снайпери, одягнені в « мастила» з камуфляжною олією на обличчях.
Двоє чоловіків, які зливались із довкіллям, дивилися на солдатів у протилежний бік і насміхалися. Ці невдячні тупики вважали себе достатньо рибалками, щоб відвернутися від загрозливих життя куль снайпера, не знаючи, що їхні маневри врятували їм життя, а їх звання.
У цьому експедиційному загоні була група снайперів.
Вони тренувалися у снайперській академії досить довго, натискаючи на мішені незліченну кількість разів на день.
День за днем, рік з роком, але вони не мали можливості вступити в бій і вбити ворога.
На цей раз Громадянська війна в Іспанії, здавалося, змусила їх вже давно гнітюче бажання раптово вирватися назовні, і всі вороги, які попадали у їхні приціли, почали падати з криком на полі бою.
Незабаром урядові війська прибігли до примітивної тактики боротьби зі снайперами, що могли мобілізувати артилерійський вогонь кожного разу, коли на полі видавалося сонайпер.
Хоча німецьким снайперам не було завдано великої шкоди, німецькі смайстри почали вибирати цілі, на відміну від того, що було спочатку, коли вони стріляли в усіх солдатів і офіцерів однаково.
Сьогодні вони переховувалися тут вже понад дві години, а також безліч солдатів урядових військ. Все заради того, щоб дочекатися великого чоловіка, гідного їх кулі, врешті-решт, такі укримні місця було важко знайти, і ціна розкриття їхнього стану мала бути не менше лейтенанта, аби зробити це.
"На одну годину офіцер-лейтенант!" « Прочекавши ще трохи часу, спостерігач несподівано дав голос.
Майже інстинктивно інший снайпер направив свою гвинтівку в напрямку години, але нічого там не виявив. Тільки для того, щоб почути, як оглядач з насадою пробурмотів: « Тч! Проворний виродок!» — Він щойно побачив, як лейтенант в офіцерському одязі піднімається на позицію, але якраз коли він попередив снайпера, офіцер у мить закинувся назад в траншею, не дотримуючись ні на секунду, і рухаючись дуже швидко.
« Одинадцять годин... Сукин сын!» « Спостерігач вирубався з деяким роздратуванням, він був упевнений, що це знову був офіцер лейтенант, але він відразу ж сховався. Якби кожен ворог був таким же обережним і ловим, як цей хлопець, їм, мабуть, довелося б дуже важко.
Приціл снайпера був спрямований на 12 годин, і незабаром він побачив голову, висунуту з окопи. Інстинкт підказав йому, що це той самий офіцер, який щойно двічі уникнув смерті, і без коливань він натиснув на курок.
"Бум!" - Роздався постріл, і куля в мить пробила брову офіцера-лейтенанта.
"Прекрасно!" - Спостерігач вигукнув, у свій бінокль з великим збільшенням він ясно бачив, як на брови офіцера-лейтенанта прийшла кривава дірка, це була вірна смерть!
« Гаразд, йдемо». — Після того вбивства двоє чоловіків не затримуються, і тихенько виповзли з руїн будинку, аж поки не відступили до краю траншеї недалеко, а потім перекинулись та пострибнули назад у трано. Тільки коли вони відійшли на пристойну відстань, то почули відповідь артилерійський вогонь урядових військ.
« Цього разу вони трохи вагаються! » — Спостерігач подивився на годинник у своїй руці і похитав головою: « З такою рисою військ, що ще вони можуть робити, окрім як витрачати снаряди."
Пройшовши деякий час, вони підійшли до бункера і побачили людину всередині. Двоє чоловіків не могли випростатися й віддати честь: « Доброго дня, інструкторе!»
Чоловік середніх років, який дивився крізь оглядовий отвір на місце обстрілу іспанців, повернув голову і окинув їх поглядом та промовив: « Ну, я бачу, що через дорогу йде бомба, ви вбили когось?»
Спостерігач сказав: « Так, тільки що знищили командира роти».
Поки він говорив, недалеко звідси впав снаряд, ударна хвиля від вибуху підняла хвилю пилу в оглядову яму, інструктор розвів руками, зробив кілька кроків назад і запитав. "Який у вас рахунок?"
Спостерігач сказав досить гордо: « Двадцять п’ять балів, інструктор, і тепер у нас найбільша кількість очок, чи не так? Ще кілька днів, і ми отримаємо снайперську гвинтівку з автографом самого Його Висновки."
У Янгола був поганий смак, коли він замінив оцінку снайпера на систему очок у грі.
Одна очко за вбивство солдата, два за командира відділення, чотири за начальника взводу, вісім за командувача роти, п'ятнадцять за коменданта батальона, двадцять за Командир полку, тридцять за команду, сорок за начальником дивізії, 50 за воєначальника і сто за Маршала. Двадцять п'ять очок за вбивство снайпера ворога. Звичайно, він не думав, що якому-небудь снайперу пощастить вбити Маршала.
« Найбільша з найсильніших». — Він сказав інструктору, передаючи коробку в руки і посміхаючись: « Ось бонус у двадцять очок, прицілений з шестикратним збільшенням. До речі, там один хлопець сьогодні вранці вбив командира батальона і тепер випереджає вас на 38 очок".
Спостерігач не міг втриматися і широко відкрив рот: « А! Йому щастить!".
Відсилаючи інструктора, спостерігач дивився на снайпер повільно і методично розгортає коробку у своїй руці й досягає звідти зовсім новий оптичний приціл. Замінивши початковий 4-кратний приціл і трохи оглянувшись, він сказав: « Хех, це хороший приці. Хочеш подивитися?»
Спостерігач не міг похитати головою: « Ні» — З цими словами він підійшов до імпровізованого багаття в кутку, поставив невеликий котелок і почав кип’ятити воду, витягнув з сумки вакуумний пакет та одним рухом висипав вміст у казках.
Усередині були не тільки картопля і листя овочів, але й кілька шматків яловичини. Їхня снайперська пара була однією з найкращих в армії, і вони їли м'ясо майже щодня. Крім того, спочатку ці яловичини були приготовані та оброблено, тепер їх потрібно було просто розігріти і приготувати до споживання. Через деякий час двоє чоловіків розділили суп з водою на дві порції і почали жувати.
На півдорозі до їжі снайпер раптово сказав: « Подивіться туди».
"На що?" — Спостерігач подивився у напрямку, куди він вказував, і не побачив нічого особливого.
Снайпер підняв палець і вказав вдале. « Ця водонапірна вежа».
Спостерігаючи за водонапірною вежею, спостерігач все більше й більше задумувався: « Що сталося з водяною баштою? »
"Ця водонапірна вежа - найвища споруда в радіусі п'яти кілометрів."
Коли спостерігач почув його слова, то зрештою зрозумів: « Ти ж не хочеш туди потрапити? Це безумство! Там ворожих позицій набагато ближче, ніж тут».
Снайпер усміхнувся в сумі: "Та годі, як можна отримати щось не ризикуючи."
"О боже, який же ти впертий осел». - Маючи такий довгий партнерство, він, звичайно, знав, який характер у цього хлопця, то був досить конкурентоспроможним і не хотів відставати від інших. Він зовсім не зреагував на те, що інші передбачали їх. Але він знав: « Тоді нам треба знайти міцну мотузку. Неможливо повільно спуститися з такої висоти, ми давно були б розбитим ворогом в решіто."
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini