Драгон вийшов з печери, а його супутники пішли за ним як вірні цуценята. Усі вони були вражені його швидкістю і магічними здібностями, тому закидали його питаннями. Дехто навіть попросив взяти їх у учнів. Драгон, звичайно, відмовився і почав дратуватися від цього потоку питань. Натомість він хотів вирішити, яку роботу йому доручив Бог.
- Ти повернувся! - Прибігла молода жінка, яка весь цей час стояла біля входу з тривожним виразом на обличчі. Її обличчя відразу ж заспокоїлося, коли вона побачила Драгона, що виходить з печери разом із іншими полоненими.
- Звичайно. Вони були навіть слабші за дракона, і ніхто не погрожував мені, — спокійно відповів Драгон. Його колишня лють зникла. Це була не перша його зустріч з кимось злим, тому він швидко повернувся до свого звичайного спокійного вигляду.
- А! Пане, ви боролися з драконами? - Хлопчик підбіг, почувши слова Драгона. Його обличчя світилося від збудження, але в очах все ще читався страх. Драгон, який навчився читати, відразу зрозумів, що хлопець страждає від внутрішнього болю.
- Будь шанобливішим, Лукас! Він врятував нам життя! - Жінка швидко відрубала хлопчика, очевидно боячись образити їхнього рятівника.
- Пробач, старша сестричка! - Хлопчик сумно опустив голову.
- Все гаразд. Це було просто запитання, — сказав Драгон з любов’ю погладив хлопчика по голові. - І щоб відповісти на нього: так, це була гора далеко на Заході звідси.
- О, це дійсно були ви? Вас досить важко знайти, сер... - Молодий чоловік, який виглядав на двадцять змалечку до Драона.
- Портгас Д. Драгон. Будь ласка, звіть мене Драгоном — представився він і потиснув руку чоловікові без його зауваження про свою важкодоступність. У цьому і був сенс його постійного руху.
- Приємно познайомитися, Драгон. Мене звати Елайджа Парсон. Я член магічної поради, і ми вже деякий час слідуємо за вами. Як я вже казав, вас дуже важко знайти. Ви не заперечуєте, якщо ми трохи побалакаємо? - Елайджа говорив привітним тоном. Драгон не відчував образи, тільки настороженість, тому прийняв пропозицію.
- Всім, зробіть перерву на деякий час. Незабаром Драгон побачив, що його голос почули все ще до того, як жестом запросив Елайджу продовжити розмову.
Хлопчик і молода жінка дивилися на Драгона з захопленням, тепер, коли його перемога над драконом була підтверджена.
- Ми створюємо групу висококваліфікованих магів для роботи в рамках магічної ради. Їх будуть називати десятьма святими чарівниками. Ми дуже хотіли б, щоб ви розглянули цю пропозицію, — сказав Елайджа з привітним і шанобливим тоном. Не кожен міг вбити дракона, і Драгон був одним з небагатьох, хто мав на це шанс.
- Хм, яку користь це мені принесе? — запитав Драгон.
Елайджа відразу ожився, бо це означало, що Драгон обмірковує речення.
- Досить багато. Ви отримаєте вищу позицію в Раді. Деякі дії можуть бути упущені з уваги, якщо, звичайно, це не щось серйозне. Це також принесе велику безпеку вашій гільдії, я думаю, це Хвіст Феї, — пояснив він.
Драгон замислився. Оскільки він все одно збирався піти, це могло стати способом забезпечити гільдії додаткові переваги. Гільдія виросла на ньому, і це було найменше, що він міг для них зробити.
- Я згоден! За умови, що моя посада не буде номером один. Це означало б велику відповідальність, а на це у мене немає часу, — зрештою сказав Драгон.
- Зрозуміло, хоча вам доведеться приїхати до штабу, бо я не можу зробити вас тут офіційним святим. Сподіваюся, це прийнятно? - Елайджа злегка вклонився, явно задоволена відповіддю Драґона.
- Це прекрасно. Я заскочу через тиждень, — сказав Драгон і встав. Вони з Елайджей відійшли трохи в сторону, щоб обговорити деталі. Це все ще було конфіденційно.
- Час усім йти. Слідуйте за мною, бо нам доведеться йти пішки до найближчого села. Драгон підсилював свій голос магією вітру. Ще один зручний трюк, який він освоїв.