Минули роки, і Драгон повернувся до Магнолії. Він хотів піти, але дивне відчуття все ще залишалося в його серці. Він розумів, що має ще щось робити тут, хоча й не знав що саме.
- Ой, Майстер Драгон. Ласкаво просимо додому! - Молодий чоловік стояв на мосту, перекинутим через міський канал. Це був Райнер, один з тих хлопців, яких Драгон зустрів багато років тому, коли вперше прийшов у цьому світі.
- Дякую, Райнере. Як справи? - Навколо Драгона завжди дули сильні вітри, і оскільки його сила ніколи не згасла, все місто було наповнене неймовірно могутніми поривами. Всі знали, що це знак повернення Драона. Його тут поважали, боялись, і не тільки члени Гільдії. Він майстерно керував своєю енергією, щоб випадково не завдати шкоди тим, кого хотів би вбити. Його сила була під повним контролем, і, хоч би як вона зростала, він ніколи не втрачав над нею владу.
- Я в порядку, дякую. Вирішив вступити до Хвіст Феї найближчим часом. Тепер я досить добре контролюю свою магію і вважаю, що готовий стати частиною вашої гільдії, — сказав Райнер, розмінна руки.
- Сила тут ні до чого. Хвіст Феї шукає товаришів, а не солдатів. І це не моя гільдія, я там майже не бию. Мевіс та інші керують усім. Я просто знову тут, у тіні, беру завдання заради грошей і пригод, — відповів Драгон, його обличчя залишалося безстрасним.
- Майстер Драгон, вам потрібно почати посміхатися, інакше ви ніколи не знайдете собі доброї леді, з якою можна буде остепітися, — із широкою посмішкою піддружив Райнер.
- Дурень. Біжи і тренуй свою магію. Не розслабляйся, інакше ніколи не переможеш мене у своєму короткому житті — відмахнувся Драгон і продовжив свій шлях до будівлі гільдії.
Він швидко дістався до гільдії і вже на вулиці почув, як всередині йде вечірка. П'яні крики Мавіс і скарги Пречта доносилися через двері. Двері відчинилися від сильного пориву вітру, і Драгон увійшов всередину. Його погляд був дуже поширений. Він бачив багато нових осіб, а також тих, кого знав вже кілька років.
- Ей, хто ти такий, чорт візьми, щоб вриватися сюди і заважати вечірці? - Дуже п'яний член гільдії підійшов до Драґона і пильно подивився йому в очі. Той факт, що Драгон був ростом понад два з половиною метри, здавалося, не бентежив цього чоловіка.
- Я Портгас Д. Драгон. Член Хвоста Феї, радий познайомитися з вами, спокійно і без емоцій відповів Драгон.
- Ах, і чому ж я ніколи про тебе не чув? - Чоловік почав збирати магію в кулак, готуючись до удару. Він спробував вдарити Драгона в живіт, але той без зусиль зловив його руку і викинув на вулицю.
- Іди протверезiй. Ти занадто п'яний, — сказав Драгон і попрямував вглиб гільдії, його обличчя все ще залишалося безстрасним.
- Ха-ха-Ха, це було забавно, Драгон! З поверненням! - Закричала Майвіс, коли встав. Її крик був настільки гучним, що всім довелося заткнути вуха.
— Потише, будь ласка, — сказав Драгон, сідаючи за стійку і зав’язуючи випивку у бармена.
- Як пройшла місія? - запитав Уоррод, єдиний хто зараз не пив.
- Успіх, звичайно. Там не було червоних магів, тільки слабкі бандити. Це точно не місія класу "С", - з розчаруванням відповів Драгон.
Тепер він був майже готовий піти. Він відчував, що випробував все, щоб цей світ міг запропонувати в даний момент. Він хотів зустрітися з Нацу та іншими, щоб зрештою повернутися, але зараз думав про те, аби піти і дослідити інший світ.
- Розумію. Я винна, що порекомендувала тобі саме її. Цього разу я дозволю тобі самому обирати, - сказала Мавіс, добродушно посміхаючись, хоча все ще була п'яна.
- Мэвіс, цього разу я, мабуть, ненадовго поїду. У мене є місце, куди я хочу піти і, можливо, ніколи не повернуся. Все залежить від того, що я там знайду, — сказав Драгон.
Мевіс та інші засновники миттєво протрозвели.
- Де це місце і чому ти повинен туди йти? - З тривогою запитав Юрію.
- Вибач, але я не можу тобі сказати. Не хочу, щоб хтось із вас мав дурні ідеї і ви намагалися піти за мною. Але я сподіваюся, що повернуся в майбутньому і побачу вас усіх тут знову, — відповів Драгон.
Зазвичай він залишався на тиждень кожен раз, коли повертався, але цього разу він піднявся по сходах, щоб взяти останню місію. Драгон вибрав завдання на ліквідацію. Це було прохання знищити новий культ зла перед тим, як вони стануть надто сильними. Культура швидко росла, і ніхто не знав, як їм це вдавалося.
— Сподіватимемося, що це справжній культ цього разу, — сказав Драґон, махаючи рукою решті гільдії, і вийшов за двері. Як і завжди, він зник, наче вітер.
- Мейвісе, як ти думаєш він ще повернеться? – запитав Юрію.
- Звичайно. Зрештою, у нього є весь час на світі, — загадково відповіла вона і продовжувала пити, ігноруючи питання своїх товаришів.
Драгон пролетів шлях у тисячі миль і, нарешті, опинився перед печерою, схованої глибоко в лісі. Інформація не вказувала точного розташування, але для Драгона це не було проблемою. Він відчував всіх, хто перебував у печері, і навіть вловлював присутність полонених.
- Спостерігання, безперечно, корисне в такій ситуації. Чому всі у світі не практикують його? - Сказав Драгон і попрямував до печери.
Перед входом він побачив двох чоловіків, одягнених як бандити.
- Нехай це виглядає як бандитська печера. Звичайно, це не так вже й велично, як якби вони були в мантіях — пробурмотів Драгон.
Він підійшов до печери, і охоронці злякалися.
- Негайно зупинись! - Один з них вихопив меч і направив його на Драгона. Його поза говорила, що він непогано володів зброєю.
- Непогана позиція, хлопче. Але цього недостатньо, щоб перемогти мене. Сдавайся, або помреш, — спокійно сказав Драгон у розслабленій позі.
- Не кліпай нам голову! – крикнув сторожник.
- Ніч веде нас, так що ми не можемо померти! - Він кричав молодий культист, мчав до Драгуна і не звертав уваги на свій зріст. Він кинувся на нього, і меч цілився в горизонтальному ударі, щоб розірвати противника навпіл.
- Занадто наївно! - Драгон зупинив меч лише одним пальцем, а потім могутній порив вітру зніс голову культиста.
- Що? Як ти смієш! - Інший культист, здавалося, не знав страху навіть після того, що сталося.
- Умри! - Драгон холодно сказав, і ще один порив вітру забрав життя другого хлопця.
- А тепер рятувати полонених.
Драгон увійшов у печеру, де його зустрів лабіринт тунелів. Він вибрав те, що вів до полонених. У великій круглій кімнаті на підлозі стояли клітини, в яких сиділи виснажені чоловіки і жінки. Їхні обличчя, хоч і побиті, сяяли надією.
- Хто ти такий? - Покрикнув охоронець, побачивши Драона.
— Я тут, щоб забрати їх з собою і знищити ваш маленький культ, — спокійно відповів Драгон. Очі полонених загорілися надією.
- Ублюдок! Тільки спробуй, і я тебе вб'ю! - Чоловік середніх років крикнув, подаючи знак іншим дістати зброю.
— Мені навіть не потрібно намагатися, — Драгон опинився за спиною культиста менше ніж секунду, схопив його за горло і зламав шию. Інший навіть не встиг помітити його руху.
- Вбийте його! - Решта кинулися на Драгона, але сильний порив вітру кинув їх у стіни печери, залишивши їхні тіла зрізаними і безжиттєвими.
- Цього повинно вистачити, — Драгон помахнув пальцем, і вітер розірвав клітини на шматки.
Пленники дивилися на нього, не рухаючись, все, крім однієї жінки. Вона була молода і прекрасна, як богиня.
- А, сер? Ви там? - її голос змусив Драгона на мить втратити дар мови.
- Так. Вибачаюсь. Я просто на секунду втратився в власних думках. Ви в порядку, юна міс? - Він запитав, відчуваючи себе трохи ніяково.
– Да. Завдяки вам ми всі врятовані. Принаймні ті, що залишилися, — вона глянула на нього з легким сумом.
- Не турбуйтеся. Ідіть і чекайте біля входу в печеру. Я очистив ліс від небезпеки, тож чекайте там поки я не закінчу тут — сказав він іншим. Вони кивнули і усміхалися, їхній дух все ще був повний сил.
- Ці люди дуже вражають. Але що це за жінка, і як я почувався? Мені здавалося, що вона вкрала всі слова, які були у мене в голові. Я ніколи не відчував нічого подібного, — подумав Драгон.
Він простежив, як останній з полонених покинув кімнату і потім рушив далі в печеру. У кожній кімнаті його чекали культисти, і Драгон посилав пориви вітру, щоб знищити їх. Так тривало, поки він не дістався до останньої кімнати.
- Якого хріна! Я досить жорстокий, але це абсолютно інший рівень. Драгон стояв біля входу в велику кімнату заввишки 50 метрів і завширшки 30. У центрі кімнати горів величезний казан, а над ним висіла клітина з усіма чоловіками й жінками.
- Отже, ви збільшуєте свою силу. У будь-якому випадку, що це за гребальний ритуал? - Його голос налякав людей, що стояли під котлом.
- Хто ти такий? - Чоловік у масці і капюшоні запитав.
- Великан, босс? Я не знав, що вони існують, — додав інший.
- Не має значення. Убий його! Він занадто багато побачив! - Чоловік у масці навіть не подивився на Драгона.
- Моє задоволення. Іди сюди, мурашка, - чоловік намагався витягнути меч, але його рука була схоплена масивною долонею Драгона.
- Я більше не в настрої грати з тобою, — Драгон вдарив його по голові з такою силою, що вона розлетілася на тисячу шматків.
– Що...! - Чоловік у масці відчув, як його горло стиснулося і йому стало важко дихати.
– Страдати! - Драгон створив вакуум навколо голови людини, змушуючи його задихатися якомога повільніше.
- Чорт, принаймні я відчуваю себе трохи краще після цього, він кинув тіло і відсунув котел для звільнення полонених. Вітер розірвав клітину, і люди повільно опустилися на землю.
- Дуже дякую, сер! - Один з полонених вклонився, і інші наслідували його приклад.
- Не потрібно. Ну ж бо, нам треба вибиратися звідси. Більшості з вас потрібна медична допомога, — Драгон рушив вперед і люди пішли за ним.
По дорозі вони бачили, як усіх сектантів розрізали на шматки і їхня повага до Драгуна зростала.
- Сер, ви самі це зробили? - Шанобливо запитав один з полонених.
- Хм? Якщо ви маєте на увазі тіло, то так, — відповів Драгон, не обертаючись.
- Це чудово! Ви чарівник, так? — запитав юнак років понад 20.
- Так, я належу до гільдії Хвост Феї. Це в Магнолії, тож йдіть туди, якщо вам колись знадобиться щось зробити. Найкращих чарівників тоді не знайдеш, — сказав Драгон, згадуючи свої знання про майбутніх членів гільдії.
- Я обов'язково приєднаюся до вас, хлопці, в майбутньому. Я теж чарівник, — з гордістю заявив молодий чоловік.
- Тоді це добре, — кивнув Драгон і продовжив шлях до виходу.
- Обов'язково зробіть це! - Сказав Драгон, і в цей момент у його голові пролунав дивний звук. *Звон*
[Хозяїн отримав послання від Бога. Хочеш відкрити його зараз?]
- О, що б це могло бути? - Він здивувався, коли подивився у порожнечу.