Через кілька тижнів Драгон сидів у кафе, де його звільнили. Кілька тижнів тому він пішов на магічну раду, де йому присвоїли титул 8-го святого-хвильника. Він попросив, щоб його ранг був низьким і додав, аби його більше не турбували. Члени ради були шоковані, але погодилися. Все звулося до підписання декількох паперів, і нічого цікавого не сталося. Драгон навіть не зустрів жодного з інших святих, так що ця подія не стала чимось важливим у його пригоди.
- Чорт забирай цього старого чоловіка, — подумав Драгон, пригадуючи послання від Бога. Він ніяк не очікував такого повороту. Бог дав системі розділ з завданнями, щоб Драгон не нудьгував.
— Система, відкрий завдання, — наказав він.
— Так, Бог, — відповіла система солодким голосом. [Пошук]
- Побудувати сім'ю.
- Створити імперію і поширити її по всій Мультив заселеній. ------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
- *Вздох* Чому я отримав це? Може, йому було сумно за мене і він не хотів, щоб я провів вічно на самоті? Який добрий старий, — Драгон зітхнув і вийшов з кафе. Він не вірив, що ця місія була просто забавою. Має бути якась причина, просто він її поки не знав.
- Як же мені побудувати сім'ю? Імперія — це легко, але сім’я... Я навіть не знаю, як це вийшло в минулому житті. А тепер доведеться знову розбиратися, - Драгон йшов по вулиці, зітхаючи. Хоч би куди він ішов, на нього дивилися. Він вже звик до цього, але все одно почувався незручно. Люди любили Бога, тому що читали про нього з повагою та любов’ю. Він не хотів ставати богом для людства. Це не було метою його нового життя.
Це село було тим самим, на яке напав культ і викрав людей. Коли Драгон повернувся з сотнями рятувальних, його відразу ж проголосили героєм. Через його унікальну зовнішність його неможливо було сплутувати з кимось іншим, тому він не міг залишатися непоміченим. Він просто занадто виділявся.
- Я знаю, де в майбутньому буде імперія Зерета, так що там будувати нічого не буду. Доведеться починати з нуля. Добре, що я купив всі інші елементи магії. Вони допоможуть нам, — Драгон вирішив що робити і злетів на очах усіх присутніх. Він знав, що імперія Зерефа лежить на Заході, тому попрямував в інший бік через океан. Він сподівався, що там немає інших континентів або можливо він зможе зробити те ж, як і Зереф, якщо знайде нову землю.
Після кількох годин польоту він нарешті побачив невелику ділянку суші. Він був набагато меншим за попередній континент, але все одно величезний, нагадуючи Австралію з його колишнього життя.
- Ця планета величезна, треба віддати їй належне. Земля навіть близько не може бути такою великою. З моєю швидкістю я б обігнув Землю, — Драгон оглянув місцевість і побачив, що тут живуть тільки звірі. Кілька драконів, здавалося, ділили територію між собою. Інші землі були наповнені дикими тваринами, на яких дракони полювали.
- Тепер треба швидко стати босом тут, на острові. Хто з них найсильніший? - Драгон просканував місцевість своїм магічним трохим і знайшов дикого звіра, який був найсильніший. Він набрав швидкість і через кілька хвилин опинився на великій відкритій рівнині з маленькою горою попереду. Луг був оточений високими і пишними деревами.
— Пора вийти і пограти, — Драгон випустив свою магію з такою силою, що земля почала тріскатися, а дерева ледве втрималися під тиском.
- Хто прийшов сюди, щоб поставити під сумнів мої претензії на трон? - З печери в горі пролунав глибокий і зрілий жіночий голос. Разом з ним прийшла неймовірна магічна сила, порівняна із силою Драгону. З печери вийшов великий і красивий чорний дракон з пурпурними смугами на лусці. Вона витріщилася на людину, очікуючи, що він назве своє ім'я. Коли Драгон нічого не сказав, а просто стояв у тиші, вона розлютилася і накинулася на нього, бажаючи розчавити своїм кігтем.
- Умри! - Вона вдарила по людині, і стався вибух, який зруйнував землю під ним. Дракониця щасливо посміхнулася, прибрала коготь і попрямувала назад до печери.
- Це все, що у тебе було? - За її спиною пролунав насмішний голос. Вона різко обернулася і сердито подивилася на Драгона.
- Я розчавила тебе, — сказала вона низьким і похмурим голосом.
— Не думаю, що це так, — відповів Драгон.
- Тоді я спробую що-небудь ще, - вона швидко зібрала свою магію, готуючись використовувати її.
- Ні, не спробуєш! - Драгон спалахнув і миттєво опинився над її головою, недбало пари в повітрі. Він покрив руку магії і вдарив дракона в голову з такою силою, що вона впала на землю, ледве не втративши свідомість.
- Яка сила... А ти хто такий? - слабким голосом запитала дракониця, дивлячись на людину в темно-зелений плащ.
- Я людина, і мене звуть Портгас Д. Драгон. З сьогоднішнього дня і назавжди цей острів належить мені. Запам'ятай це, або наступного разу я вб'ю тебе, а не просто зкину з ніг, - сказав він, посилюючи свою магічну силу. Дракониця ледве могла зрозуміти, як хтось може володіти такою силою.
— Звичайно не людина, — подумала вона, дивлячись на Драона, коли його магія заспокоїлась.
- Що скажеш, дракон? Чи будеш ти продовжувати битися зі мною до смерті? Чи будеш жити і служити мені? - запитав він, дивлячись прямо в її очі.
- Я тут, щоб служити! - Дракониця слабо піднялася і поклонилася тому, кого вона вже не вважала людиною.
– Добре. А тепер підемо й заручимо інших, — сказав Драгон і пішов геть, а дракониця пішла за ним на слабких ногах.