Глава 3541
Врешті-решт, управитель Магічного куба теж здався і безпорадно зітхнув:
- Якщо хочеш йти, йди. А що буде далі, будеш відповідати сама.
Таким чином, велика група людей урочисто і шумно вирушила в сторону замку юного дитинчати.
Усередині замку було ще три маленькі замки, які були у формі ієрогліфа « ✔ ».
По дорозі Су Ло наблизилася до Нанґун Люню, нахилилася до його вуха і тихо прошепотіла:
- Вгадай, хто такий Управитель Магічного куба?
Наньгун Левуні підвів брову і посміхнувся:
— Не думав, що пане Маґічного куба зрештою став палацом у цієї дивної пташки. Це було неможливо.
Су Ло зрозуміла, що Нанґун Люнь уже здогадався, але коли побачив його просту і непримушену усмішку, вона наважилася:
- У того юного хлопця-хозяна дуже брудний характер, а твої сили ще не повністю відновилися...
— Не хвилюйся, я не збираюся з ним відкрито сваритися.
Але в глибині його чорних, бездонних очей промайнула сильна жорстокість, яку неможливо було не помітити! Посміявся на його очах намагатися забрати його маленьку Ло - навіть якщо це дитина Головного Бога, то яке значення це має?
Дорога була дуже близькою. Вони витратили дві години, врешті-решт прибули до палацу юного дитинчати.
У цей момент хлопець нервово гриз нігті, по всьому тілу від нього виходила лють. Він роздратовано розхажив взад-вперод по просторому головному залу.
Почувши шум, він підняв голову і побачив, як Управитель Магічного куба вводить Нанґун Люня, а слідом за ними йде не названа Су Ло.
Хлопець витріщився на Нанґун Левуня. Його погляд був похмурим, жорстоким і лютий!
Наньгун Луюнь стояв, заклавши руки за спину. Його одяг, покритий кривавими плямами, розвівся на вітер. Від нього виходила могутня аура найсильнішого, здатного керувати всім сурем і правити над небом.
Юна дитина злегка нахмурилась.
У його серці промайнуло просте питання.
Як це можливо? Сила цього юнака явно поступається його власною, але чому він відчуває такий знайомий тиск? Ніби тиск, який з'являється, коли поруч мати... Це дійсно ілюзія!
Юнак швидко відгнав цю недоречну догадку і холодно, люто втупився на Нангун Люня:
- Так це ти, хлопець, самолюбно увірвався в Малий світ Сюаньу?
Континент Сюань був одним з головних Богові, тому молодий хлопчик за допомогою матері створив маленький Малий світ Суані.
Молодий хлопчик злісно згорнув Наньгун Левюня поглядом, його обличчя виражало огиду.
Звідки у цього хлопця, чия сила слабша його власної, взялася така аура, ніби він стоїть високо над усіма, наче божество? Чому така зарозумілість, холодність і влада? Звідки така впевненість і твердість? Молода дитина не могла цього зрозуміти!
Наньгун Люунь дивився на нього холодною, кровожерливою очима, в яких сквожила легка, чаруюча і водночас крижана відсторожність. Стоячи за спиною руками, він спокійно і байдуже зустрічав повний підозри погляд юного дитинчати.
Він не говорив ні слова, але його присутність була настільки сильною, що ніхто не міг ігнорувати її.
Молода дитина з холодним запахом сказала:
- Ти зовсім не боїшся, що я тебе вб'ю?
Наньгун Люунь спокійно дивився на нього. У його очах було чисте світло, погляд був ясний і холодний. Він злегка похитав головою.
Молодий хлопчик розлютився і повернувся до Управителя Магічного куба. Він роздратовано закричав:
- Це ти йому сказав? Ти розповів йому про те, що мати наказала мені не вбивати його?
Управитель Магічного куба на мить занімів і з головним болем схопився за голову.
Ех, його дурний і милий молодий пан ... Якби ти сам не сказав, ніхто б і не дізнався...
Побачивши вираз обличчя Управителя, юний хлопчик також зрозумів, що проговорився. На секунду йому захотілося дати собі ляпаса, але зрозумівши, що ворог стоїть прямо перед ним, він ще більше розлютився!
Він сердито витріщився на Нанґун Люня:
— Навіть якщо ти дізнався, що з того? Не можу вбити, так що не можу і поранити!
Наньгун Левуні ліниво і чаруйще викинув кутки губ, стиснув руку в кулак та підніс його до уст. Благородна аура, яка походить від усього його створіння, не могла ігнорувати.
Розділ 3542
Він тихо посміхнувся:
- І як же ти збираєшся мене поранити?
Коли юний хлопчик побачив, що його очі впевнені, то почувався дуже ніяково! Що за дурня! Адже його власна культивація набагато вища, але чомусь здається, що головний тут саме цей хлопець!
Щоб зламати цю дивну ситуацію, він демонстрантно випустив свою владну ауру і з силою плескнув по столі:
— Я викликаю тебе на поєдинок!
Наньгун Левюнґ, наче хитрий лис, дражнить цуценя, неквапливо похитав головою:
— Але я важко поранений. Якщо ти випадково заб'єш мене до смерті, як ти будеш пояснюватися зі своєю матушкою?
- Я гарантую, що не вб'ю тебе! — Молоде дитя було впевнене у своїх силах, він точно зможе контролювати сили ударів!
— А я не гарантую, що сам не помру. Наньгун Льоунь дивився на нього з напіввулибкою.
- Ти мені погрожуєш! - Хлопець знову вибухнув. На його красивому, елегантному обличчі горів лютий і дикий погляд. Він стискав і розтискав кулаки, розмахував руками, наче готовий був кинутися в бій прямо зараз.
Молода дитина відчувала роздратування і гнів! Адже тут господар, його статус, стан і сила явно перевершують ворога, але він постійно відчував, що Наньгун чавун пригнічує його. Як же це було боляче!
Наньгун Левюні не почав ні підтвердити, ані спростовувати і все ж спокійно та неприємно відповів:
Чому у тебе такий запальний характер? Обов'язково потрібно битися? Набагато краще було б провести літературний бій.
Молодий хлопчик, слова Наньгуна Люня, мало не знепритомнів. Молодий чоловік? Виходить, ніби сам він уже старий!
Але хлопець швидко взяв себе в руки, обличчя його стало серйозним. Він подивився на Нанґун Льоюня з величним виглядом, придивившись до очей:
— Ти сказав, що це літературний бій?
Наньгун Люнь кивнув.
— Добре! - І несподівано юний хлопчик погодився. Він різко помахнув рукою, і в той же момент біла сітка пішла прямо до Нангун Левуню, щоб накрити його!
- Обережно!
Су Ло якраз спостерігала за їхнім словесним перепалком і не очікувала, що ситуація зміниться так швидко. Коли вона відреагувала, біла сітка вже літала прямо на голову Нангун Левуня!
Су Ло відразу прискорилась до краю і різко попрямувала до Наньгуна Люню!
Якщо Наньгун Люуні, важко поранений, потрапить у пастку, то потім він повністю опиниться в владі цієї зіпсованої дитини.
Але в той момент, коли Су Ло покидалася до Наньгуна Льюню, раптово —
Вона виявила, що застигла в повітрі у позі польоту.
Су Ло повернула голову і побачила, що юний хлопчик спокійно тримає її за праву ногу і легко тягне на себе.
Су Ло з усіх сил дёрнула ногою! Вона повинна врятувати Наньгун Льов'я!
Біла сітка вже накрила Нанґун Люуня і поступово стискалася, перетворюючись у кулю. Якщо не зірвати ту червону мотузку зовні, Наньгун Левюні ніяк не зможе вибратися!
Юному хлопчику, схоже, це здавалося дуже забавним. Він злегка ослаб. Коли Су Ло вже майже вирвалася, він різко дёрнув її назад...
Су Ло: «... Відпусти!"
Молода дитина: « Не відпущу! »
— Швидко відпусти руку!
— Ось і не відпущу!
— Відпусти, відпусти!
— Не відпущу, не отпущу!
Су Ло від злості ледь не закотила очі:
- Який же ти сердитий! Старша сестра зараз не в настрої з тобою грати!
Молодий син, який почав гратися і раптом розтиснув руку. Су Ло на секунду втратила рівновагу і почала падати вниз, ледь не вткнувшись обличчям у підлогу, але в останній момент все-таки зміцніла.
Звільнившись, Су Ло відразу повернулася, щоб врятувати Наньгун Люня, але було вже занадто пізно... Біла сітка ззовні вже повністю прийняла форму кульки і щільно оточила Наньгун Ляйня.
Комірки мережі були завбільшки з кулак. Су Ло спробувала розірвати цю дивну білу мережу.