Глава 3543
Її рука ще навіть не встигла доторкнутися білої мережі, як Нанґун Люунь різко нахмурився:
- Не чіпай її!
Але було вже занадто пізно.
Рука Су Ло доторкнулася білої мережі!
У ту ж мить!
Яскраві спалахи вогню та блискавки вибухнули з оглушливим тріском. Відкринки полетіли на всі боки, і це було дуже небезпечно!
Су Ло інстинктивно відірнула руку, але на її долоні вже здувся великий водяний міхур.
Яка страшна блискавка...
Су Ло прищурилася, холодним поглядом втупившись на юного дитинчата:
- Що це за штука врешті-решт?
Коли юний хлопчик побачив воду на руці Су Ло, він загордився як маленький цуценя, що радісно виблискує хвостом і хвалиться своєю здобиччю:
- Хе-хе, це Золота сітка громових блискавиць! Навіть у Мірі Духів це рідкісна і цінна річ! Як тільки вона затягнеться, вже не виберешся, ха-ха!
Су Ло сильно сяяла очима на цього огидного юного дитинчати, потім повернулася і з тривогою подивилася на Нангуна Люня, якого повністю окутала мережа золотих ниток грому. Той сидів у позі лотоса і з напівусмішкою дивився на юного дитинчати.
Юна дитина спочатку була дуже задоволена собою, але коли його погляд зустрівся з багатозначним поглядом Нанґун Левюня, в його серці мимовільно спалахнуло роздратування!
Таке відчуття, ніби його підставили!
Дурний і милий юний хлопчик стиснув кулаки, прищурився та підійшов до зовнішньої сторони Золотої мережі громових блискавиць. Сзвозячи комірки, він шалено втупився на одного з них всередині Нанґун Люня:
- Ти ще смієшся! Подивимося, чи зможеш ти посміхатися після сьогоднішнього дня!
Су Ло найбільше турбувалася, і вона поспіхом запитала:
- Чому він не зможе посміхатися? У цієї Золотої мережі громових блискавиць є ще якісь шкідливі властивості?
Побачивши, як Су Ло хвилюється, дурний і милий юна дитина відразу ж повеселив і з величезним задоволенням почав хвалитися:
Звісно! Золота сітка громових блискань, як слід з назви, під час грози і дощ стискатиме все сильніше та сильніше, ха-ха-ху! Все туже і туж!
Коли юний хлопчик подумав про це, то почувався щасливим на сьомому небі. Він помахнув рукавом і, весело підстрибуючи, пішов.
У головному залі залишилися тільки самотні Су Ло і Наньгун Люні всередині Золотої мережі громових блискавиць.
Су Ло подивилася на Нанґун Ліюня і тихо зітхнула:
- Що тепер робити?
— Будь умницою, не переживай. На бездоганному обличчі Нангуна Люня грала легка усмішка. Навіть будучи замкненим всередині Золотої мережі громових блискавиць, він виглядав так нескладно і вільно, ніби стояв під безкрайним небом та над безмежним морем.
- Але ж це власність дурного і мила юна дитина. У малому світі він може викликати дощ, коли захоче, і грому, який хоче, — Су Ло з тривогою нахмурилась. - Якщо почнеться гроза і Золота сітка громових блискавиць зазнає удару, то ти всередині...
Якщо б це були звичайні блискавки, ще півбіди, але проблема в тому, що дурний молодий дитинчат хіба буде використовувати нормальні блискавиці?
На обличчі Нанґун Люня все ще сяяла легка усмішка. Його погляд був чистим і теплішим, а прекрасне, наче зішле з картини обличчя випромінювало тепло:
— Глупошка.
- До того ж у тебе тільки-тільки вивели вогненну отруту, а внутрішні рани ще не зажили... — Су Ло відчувала, що гірше ситуації і не може бути.
Наньгун Левюнґ злегка посміхнувся і беззвучно вимовив їй кілька слів.
Очі Су Ло миттєво розширилися:
- Ти серйозно?
« Якщо я обманю, то буду малим цуценям », — навіть Наньгун Левуню міг сказати таку дитячу фразу.
« У тебе вже є план, — каже Су Ло. — Я не могла приховати своїх почуттів і радості.
Наньгун Люнґун кивнув, але в глибині його очей промайнуло жаль:
- Якби зараз були пурпурні кристали, все було б вдвічі простіше. Шкода, що ми не на Центральному континенті.
— Пурпурові кристали? — очі Су Ло яскраво заблудли. Вона дістала через пазухи маленький, розміром з мізинець, кристал, який виготовляє ніжне пурпурне сяйво і показала його Наньгун Луюню. - Ти маєш на увазі ось це?
Розділ 3544
— О? — Раптом очі Нанґун Люня раптово спалахнули. Він з подивом подивився на Су Ло. — Пурпурові кристали існують лише на Центральному континенті. Звідки у тебе...
Су Ло відразу загордилася:
— Той дурний і милий юний хлопчик щодня хвалився, що моя їжа дуже смачна, тому кожного дня нагромадив мене одним пурпурним кристалом. Тепер уже назбиралось багато — 60 тисяч штук вистачить?
На щастя, в сітці були досить великі комірки, інакше Су Ло не змогла б передати кристали всередину.
Наньгун Левюнґ із захопленням подивився на Су Ло:
« Без пурпурових кристалів було б приблизно 30 відсотків ризику, а з ними — цілковитий успіх.
Су Ло відразу ж розселилася.
Якби дурний молодий хлопчик дізнався, що Нанґун Левюнь давно придивився до його Золотої мережі громових блискавиць і спеціально підставив себе під пастку, він напевно вибухнув би від люті. А якби він дізнався, що Наньгун Левуня спочатку мав 30 відсотків ризику, але завдяки фіолетовим кристалам, які сам дав Су Ло, тепер з'явилася стовідсоткова впевненість. Він, напевно, збожеволів би від зла.
Су Ло вирішила поки приховати цей факт. Інакше, якщо дурний молодий хлопчик придумає ще якісь трюки, знову виникнуть ускладнення.
Су Ло знала, що він довго не витримає з характером нерозумного юного дитинчати, але навіть вона не очікувала, щоб його так заквапилося.
Не встигли Су Ло і Наньгун Люнь порозумітися.
Аж ось у небі почувся гучний гуркіт.
Щойно було ясно, безхмарне небо, а в наступну мить його затягли чорні хмари.
Снаружи стало зовсім темно, хоч очей виколе. У небі одна за одною спалахували сліпучі блискавки.
"Бум-бум!!"
Грім гремів все сильніше і сильніше.
Спочатку Су Ло могла терпіти, але пізніше у неї почала кружляти голова, а кров в жилах бурлила і переверталася.
Саме в цей момент у зал бадьоро і енергійно увійшов молодий дитинча.
Цей енергійний юнак, який був дуже веселим і стояв поруч з Су Ло. Він показав пальцем на Нанґун Льоюня всередині Золотої мережі громових блискавиць, сказав:
- Подивися на нього. Обличчя вже таке бліде. Скоро він зовсім не витримає.
— Ти забагато нафантазував, - Су Ло закотилася очі на дурного юна дитина.
— Не віриш? - Молодий хлопчик відчував, що його розум образили.
- А з чого мені тобі вірити? — Су Ло фиркала и отверилась.
Молода дитина образився. Він схопив Су Ло за одяг і змусив її повернутися до нього обличчям.
- Я тобі кажу! Не пройде й четвертої години, як він почне битися в судомах, кіритися, вивихатися і кататися по землі від болю. Віриш чи ні!
— Не верю!
— Чудово, давай посперечаємося! — У очах юного дитинчати було свято!
- Про що сперечаємось? — Су Ло, здавалося, зовсім не хотіла з ним зв’язуватися.
Чим менше Су Ло хотіла з ним спілкуватися, тим сильніше юна дитина хотіла привернути на нього увагу. Тому він холодно посміхнувся:
- Що хочеш, то й поставимо на кон!
« Свободу », — відповіла Су Ло спокійно, з гідністю і сміливо дивлячись прямо в очі юнак.
Погляд Су Ло був таким яскравим, ніби міг пробити будь-яку темряву.
Під цим поглядом молодий дитинчат, який щойно відчував себе абсолютно правим, несподівано відчув легке збентеження... Що за дурня! З чого йому соромитися! Ця дівчинка така слабка, що він одним пальцем міг би її розчавити. І він ще буде перед нею соромитися? Це повна нісенітниця!
Молодий хлопчик прочистив горло, заклав руки за спину і задрав підборіддя та сказав:
— Сободу? Говориш так, ніби хтось тебе не відпускає.
Су Ло: «...» Саме цей дурний хлопчик, який зараз бреше, не червоніє і притягнув її сюди!
Побачивши, що обличчя Су Ло потемніло і вона ось-ось розізлиться, юний дитинча раптом відчув, як у грудях щось стиснуло...