Глава 2162
Лао Ер відчув труну тишу на тому кінці амулета зв'язку, і в нього відразу ж занемів скальп, по тілу пробіг холод, спина напружилася. Йому захотілося негайно кинутися до центрального дерева і вбити себе, щоб не зустрітися з розлюченим босом.
Лютий, нечутний голос Лен Сяо донісся до нього, слово за словом, наче проціжений крізь зуби, повторюючи:
— Она... Утекла?
— Угу...
— Она не умерла?
— Да...
- Тоді йди до біса і знімай сам! — Зрестав Лэн Сяо в лютій, шаленої люті! Потім він з силою кинув амулет зв'язку на землю!
Ляо Ер: «...»
Ляо Ер дійсно хотів померти... але він знав, що якщо з'явиться перед босом в такому стані, доброго кінця йому не бачити. Він вліпився собі ляпасу, щоб прийти в себе, а потім знову спробував зв'язатися з босом.
Лен Сяо мало не знепритомнів від гніву.
Вислизнула! Як же ця дівчачка могла так повезти? Як?
Якби Ляо Ер раніше не говорив так впевнено, Лен Сяу був би таким розгубленим. Але саме тому, що слова Ляо Ера породили в ньому стільки надій і з неба на землю, пряміком у пекло.
Саме це почуття розчарувало його серце.
Дін підібрав з землі амулет зв'язку і, набравшись сміливості простягнув його Лен Сяо, його голос тремтів:
- Босе, це... Ляо Эр.
Лен Сяо люто зірвався на Дін І.
Дін знову набрався сміливості:
— Босс, можливо... У Лео Ера ще є якийсь спосіб.
Амулет зв'язку безперервно блимав, сліпі очі.
Лен Сяо збив кулаки і зрештою вирішив послухати Дін І цього разу.
— Босс, ваш підлеглий присягається, я мушу допомогти вам знищити її! — Лево Ер підняв праву руку з чотирма пальцями і урочисто присягнувся!
Лен Сяо вже трохи заспокоївся. Він процідив крізь зуби, слово за словом:
— Якщо буде ще одна невдача, сам собі впораєшся!
— Буде зроблено! « Отримавши наказ, Лео Ер відразу розслабився і його серце опустилося на волосинку. Бос дав йому ще один шанс, він повинен їм скористатися! Цього разу він точно вб'є цих двох!
Коли Лео Ер подумав про це, то поспішив наздогнати Су Ло.
Хоч би як швидко йшли Су Ло і Простушка, вони не могли порівнятися зі знанням місцевості Ляо Ера — місцевого змія. Тому він швидко їх нагнав.
Цього разу Су Ло і Простушка йшли попереду, а няо Ер слідував за ними.
Лео Ер постійно думав: що ж робити? Як вбити тих двох людей тихо і непомітно?
Незабаром у його очах виблискнула іскорка!
Не так вже й далеко можна побачити лабіринт — Аснер, який є лісним лабіринтом!
Коли всі входять у цей лабіринт, то починають відчувати себе наче рухаються по колу і ніяк не можуть вибратися! Колись він з босом вже заходив туди, і вони плавали всередині цілих три місяці! Три місяці!
Очі Лео Ера спалахнули яскравим світлом!
Не кажучи вже про три місяці, навіть три дні - і випробування для переходу на Верхню гору вже закінчиться, тоді буде пізно щось робити! Коли Лео Ер подумав про це, він збився кулаками. Він вирішив заманити Су Ло туди.
Але як їх туди заманити? Яка приманка?
Хоча Лево Ер думав так, як і етак, він вирішив, що найліпше використати себе в якості приманки.
Отже, використовуючи свою перевагу в місцевості, він ліз на вузьку стежку і вже через чверть години опинився попереду Су Ло та Простушки.
Простушка, побачивши Лео Ера, відразу спалахнула. Скинувши свою величезну дубину, вона погналась:
— Ты! Саме ти! Стій, бабуся сказала!
Простушка була вкрай збуджена. Вона-то думала, що пропустила цього ворога, а він, виявляється, з'явився тут!
Су Ло нахмурилась і схопила Простушку:
— Не можна, не женися, це приманка!
Якщо ви йдете далі, вони зіб'ються з дороги.
Зараз Су Ло рухалася прямо на північ, тому що у неї не було карти, і це був найбезпечніший спосіб орієнтуватися.
Простушка була незадоволена, але наклала губи і слухняно пішла за Су Ло.
Коли Лео Ер побачив, що Простушка не погналася за ним, то занепокоївся. Як же спровокувати цю Простушку, щоб вона погналася за ним? Коли Лео Ер подумав про рівень інтелекту і його характер, то придумав спосіб.
Провокація. Достатньо легкої провокації, і ця Простушка вибухне, наче проковтнувши духовну кульку-хлопцю.
"Понг!" — Сосноня шишка вдарила Простушку по голові.
Простушка нахмурилась.
"Понг!" — Ще одна сосна шишка вдарила Простушку по голові.
Простушка настільки розлютилася, що відмахнулася рукою!
"Понг!" — Ще одна шишка довела Простунка в її високу грудь.
Яка ж лють кипіла в серці Простушки!
Вона обказала зуби і люто подивилася по сторонах.
"Понг!" — Коли Простінка проходила повз тисячолітнє дерево, з його вершини посипався справжній дощ із соснових шишок, їх було безліч!
— Просто нестерпно! « Простушка змахнула своєю великою дубиною і, наче стріла, випущена зі лука », рванулася вперед. Су Ло навіть не встигла її утримати.
В мить оку Простушка зникла з виду.
Су Ло похитала головою і з важким зітханням поспішила за нею.
Оскільки вона заслужила відданість Простушки, то повинна приймати і її рівень інтелекту. Тому Су Ло випробовувала лише просте роздратування, але не гнів. До того ж, їй було дуже цікаво зустрітися з тим, хто смикався за нитки через лаштунки. Може, вдасться використати перевагу лісової місцевості і вбити тут Лен Сяо?
У цей момент Лео Ер був дуже задоволений.
Його проворені ноги несли його вперед. Час від часу він озирався на Простушку, і коли бачив стирчать з її волосся шишки, соломинки та прочинене сміття ледве стримувався від хохота.
"Ха-ха-х, як смішно, наче тупо!" - Ляо Ер зрадів від того, що йому вдалося обдурити Простушку.
Оскільки льяо Ер був майстерним вітром, він мав високу швидкість, яка не поступалася навіть швидкості Лен С’юо. Так що, хоч би як відчайдушно гналась Простушка, їй не вдавалося скоротити дистанцію.
Непомітно сонце схилилось на захід, і почали згущатися сутінки.
Брови Су Ло злегка нахмурилися.
Якщо Лен Сяо привів людей, щоб вбити її, він повинен був наздогнати їх. Але його до цих пір не було видно. У цьому точно крило якесь підвоє. Пам’ятаючи про того чоловіка, який дражнив Простушку, Су Ло хитро усміхнулася.
Їй було цікаво, куди ж цей чоловік їх приведе.
З наближенням до мети Ліо Ер відчував дедалі більше занепокоєння!
Минулого разу ви послизнули, але цього разу я точно відправлю вас на той світ! Заманю вас у лісний лабіринт Аснер, щоб ви там здохли з голоду! Ляо Ер стиснув кулаки!
Попереду був лісний лабіринт Аснер.
У західному стилі споруда викликала цікавість.
У цей момент Ляо Ер дійсно вирішив піти ва-банк! Він знав, що недостатньо лише однієї цікавості. Люди мають інстинкт самозбереження, і якщо Су Ло злякається, вона точно не ввійде. Тепер тільки гнів міг запалити в неї рішучість увійти!