Глава 2163
Отже, Лео Ер вирішив використати себе як приманки для того, щоб заманити Простушку всередину. Як тільки Простушка увійде, Су Ло напевно піде за нею.
І справді, фігура Лео Ера на мить затрималася біля входу в лісний лабіринт Аснер, а потім на очах у Простушки він, не озираючись назад!
Простушка відразу розхвилювалася і, не задумуючись, кинулась слідом.
Су Ло подивилася на це і відчула величезний безсилля.
Вона думала, що цю звичку Простушки нестися злома голову потрібно виправляти. Інакше наступного разу ворог знову скористається цим, і якщо Су Ло не буде поруч, щоб захистити її, Простушка може так не повезти.
Лео Ер, ввійшовши всередину і побачивши Простусю та Су Ло, справді був приголомшений!
У цей момент Лео Ер зв’язався з Лен Сяо за амулетом. З усіх сил уникаючи глибоко в лабіринт, він не міг приховати хвилювання і доклав Лен Сяо про хід справи:
— Босс! Босс! Зайшли! Зайшли!
Ляо Ер говорив беззв’язно, але Лен Сяу добре розумів суть цієї розмови.
— Справді увійшли? « Емоції Лен Сяо раптово спалахнули, і його розлилося в усмішку.
- Так, босе, ці дві дурні баби дійсно пішли за мною, ха-ха! « Лео Ер усвідомив, наскільки великою була його допомога, і не міг стримати гучного ххота.
дуже добре! Пам'ятай, займи їх на смерть у Лесному лабіринті Аснер! — Лен Сяо розізлився скаженим хоготом.
Коли ти ненавидиш когось, вбити його одним ударом меча - це лише миттєве задоволення від помсти. Але якщо мучити його повільно, доводячи до стану гірше смерті, але не даючи померти, і не мить, не день,не місяць... І поки ти не виведеш його до смерті, це і є найбільше задоволення від помсти.
На одній думці про Су Ло, замкнену як звір у клітці, в Леснер, без їжі, не пиячу по колу, спочатку виснаженою фізично, потім зламаній психологічно, і нарешті злегкованою... Ха-ха-хо! Лен Сяо був у захопленні від цієї картини.
- Слухаюсь! — Отримавши схвалення боса, Ляо Ер розпливався в самовдоволеній усмішку.
Тепер Су Ло і Простушка вже увійшли в лісний лабіринт Аснер. Якщо ви увійдете в лабіринт, то вам буде дуже важко вибратися з нього. Лео Ер з самого початку обережно запам’ятав відстань до входу. Тепер він не наважувався довго залишатися в лабіринті Аснер і намагався таємно вибратися.
Саме в той момент, коли він вже майже переступив поріг.
"Пен!"
Могутній пінок прилетів зовні, відкинувши тіло Ляо Ера назад всередину!
Ляо Ера мало не знудило кров'ю від злості!
І не від болю пінка, а від чистої люті!
Чому? Тому що цей пінок відкинув його так далеко, що він втратив орієнтацію і забув, скільки пролетів! І водночас уся форма Аснеру зазнала разючих змін.
Ляо Ер тепер не міг навіть сплюнути кров!
Чому?
Тому що, наскільки знав Лео Ер, формуція цього лісного лабіринту Аснер автоматично змінювалася кожні 12 годин. Після зміни всіх правил розрахунків було втрачено, і обрахунки мусили починати заново. Про це йому колись говорив бос. Минулого разу їм вдалося вибратися тільки завдяки тому, що бос крок за кроком все розрахував.
А тепер, коли його закинули назад всередину, як же йому вибратися? Ляо Ер по-справжньому запаникував!
Він був готовий розплакатися від розпачу!
А Су Ло в цей момент як і раніше зберігала спокій та легкій посмішку, наче вітерець.
Простушка кинулася вперед, щоб вбити няо Ера, але перед очима все закрутилося, і Ляу Ер зник незнаним місцем. Простушка тупо застила на місці, на її обличчі читалися розгубленість, подив і гнів від незбагненності вилити злості.
Су Ло з усмішкою похлеснула її по плечу:
— Ладно, не сердись. Цей чоловік потрапив у пастку формування, і вибратися йому тепер буде дуже важко, можливо, ніколи.
- Він помре? - Так зрозуміла Простушка.
- Начебто того, якщо не вибратися, то залишишся замкненим тут вічно, це майже те ж саме, що померти. Тому Су Ло згідно кивнула.
Почувши це, Простушка нарешті полегшено зітхнула і пробурмотіла:
— Легко стримався!
Су Ло з усмішкою похитала головою. Насправді, йому зовсім не легко відпочити. Якби його зловила Простушка, вона б її в гіршому випадку вибила, а потім кинула б і забула. Але тепер він зник у лабіринті, і його майбутнє виглядало не надто оптимістичним.
Су Ло в цей момент ще мала час турбуватися про інших, що показувало її впевненість у собі відносно лісового лабіринту Аснер. І це дійсно було так.
З того часу, як вона знайшла Маленького пурпурного соболя цього божества, в Тайній території Золотого Дракона Су Ло можна сказати, отримала повний імунітет до випробувань типу лабіринтів, оскільки маленький пурпуровий сверблячок народився у лабіринті і мав природженим інстинктом пошуку шляху.
Су Ло тримала на руках маленького пурпурного соболя, годувала його шматочками смаженого м’яса і приготувала показати дорогу.
Їй потрібно було якнайшвидше вибратися з цього лабіринту, тому що через день починалася перевірка для переходу на Верхню гору, і вона не хотіла його пропустити.
Маленького пурпурного соболя було дуже легко вмовити. Су Ло полоскотала його під підборіддям, він захихикав і потім важливо оселився на плече Су Л і почав вказувати їй напрямок.
За допомогою маленького пурпурного соболя спочатку складний лабіринт став дуже простим для Су Ло. Вона йшла по ньому так само легко, як прогулювалася б у своєму садку.
Тим часом Лен Сяо вже дістався до входу в лабіринт, але не увійшов всередину.
Він поклав руки за спину і, дивлячись на Лісовий лабіринт Аснер в європейському стилі, самовдоволено посміхнувся. Тому що Су Ло була там, всередині!
— Эй, вы! Поставте зручний намет, я збираюся тут як слід спостерігати! — Лен Сяо махнув рукою, віддаючи наказ.
Його дрібні прибічники відразу ж почали діяти на ролі поплічників.
Одні ставили столи, інші розставляли стільці.
Круглий дерев’яний стіл накрили шовковою скатертиною, яскравою і живою.
Стулия була з палітри хуанхалі, з круглими спинками у стилі «тайші»*, на них поклали м'які подушки. Сівши на такому стільці, людина ніби втопила у піску — це неймовірно зручно. (прим. Пер.: Тайші цюаньї - класичний тип китайського крісла з підлокотниками і спинкою, що утворюють півкруг)
Поблизу вже розпалили маленьку глиняну пічку, і окропляюча вода булькала, випускаючи клуби пари.
Люди Лен Сяо метушилися, готуючи все необхідне, бо знали: бос затримається тут надовго і чим розкішніше буде оточення, тим краще.
Адже чим розкішніше і комфортнішим він буде, тим біднішим та жалюгіднішими стане Су Ло, заперта в лабіринті. Це мало піднести настрій їх босу.
Дрібні прибічники, які вміють вгадувати бажання свого роботодавця, успішно і швидко звели розкішний намет.
Лен Сяо розвалився у кріслі, закинувши ногу на ноги. Він вірив у амулет зв'язку. Через деякий час він не витримав і зв’язався з Ляо Ером.