Глава 1708
І коли камінець почав приземлятися по параболічній дузі, з'явилася довга дорога полум'я.
Полум’я і лід та сніг швидко змішалися. Обидві сторони опинилися в безвихідному стані, неспроможні обірвати одне одного.
- Ходімо! - Наньгун Льоуню взяв Су Ло за руку і ступив на дорогу з суміші вогню та льоду.
Біечен Юін і Цзи Ян були приголомшені від унікальності Наньгуна Люня.
Чи Неньгун Леунь створив її так просто, мимохідь? Це була якась містика.
Якби після того камінчик лава не зрушилася б з місця, або хоча б застигла, то в цьому би не було нічого незвичайного, але коли лавка виявилася прямо перед ними, вона рівномірно змішувалася зі льодом і снігом, перетворившись у рову та просту доріжку. Крім того, коли ви йшли на неї, то могли відчути, що духовні відхилення були дуже плавними і не було хаосу. Така здатність контролювати свої духовні сили була рідкісною.
- Це занадто круто, так? - Біен Юін з недовірою дивився на високу фігуру попереду.
Два роки тому другий брат хоч і перевищував його, але розрив між ними був не таким великим. Але зараз розрив був занадто великий. Він відчував, що дивиться вгору, але не може побачити навіть спини.
У нього з’явилося відчуття благоговіння, що він все життя не зможе наздогнати Наньгун Люня.
- Навіщо бути польотом фантазії, третій старший брат спочатку був набагато сильнішим за тебе. Треба просто йти його шлях, і все буде в порядку. Хіба варто взагалі про це думати? - Цзи Ян з сумом постукала по лобі Бічен Юіна.
- Я ні про що не думав. Що за нісенітниця ти несеш? - Щоб зберегти репутацію, Біен Юін не зізнався у тому, що зробив, а навпаки, прикрив лоб і пробурмотів.
- Не думала, ага. Всі твої думки написані на твоєму обличчі, — Цзи Ян навмисно підшукувала над ним.
- Гаразд, я визнаю, що ти права, далі що? - Біен Юін зробив два швидкі кроки, щоб піти за ним.
Су Ло підняла голову і сказала Нангун Люню:
- Дуже добре, теж погано. Це буде сильно тиснути на друзів.
Якщо помістити Бієнн Юїна серед людей його віку, то сила вже була дивовижною. Навіть серед наймолодшого покоління першої десятки родин він вважався одним з найліпших, але ніхто не міг зрівнятися з Нанґун Левунем, цим злодієм! По суті, навіть вона почувалася пригніченою.
Обличчя Нанґун Люуня було спокійним, як стояча вода і не здригнувшись, сказав:
- З тиском буде і мотивація. На шляху до виникнення могутнього експерта ніхто не буде зупинятися і чекати інших. Тільки якщо ви швидко підніметеся, тоді ви зможете пройти шлях разом.
- А як же я? — Серце Су Ло похололо, вона підняла своє маленьке світле личко і серйозно подивилася в очі Нанґун Люня. Не пропускаючи жодного виразу в очах, вона запитала: « А що, коли я не зможу заспівати за твоїми кроками? » Ти не зупинишся, щоб зачекати мене?
Тон Суо був безпрецедентно серйозним.
Кроки Наньгун Люня припинилися, його довгий, як нефрит, палець зачепив її ніс. Він протяжно зітхнув і подивився на неї теплим поглядом:
- Моя Ло, як ти могла зрозуміти мене не так...
- Що? - На обличчі Су Ло відбивалося здивування.
- У цьому житті я, Наньгун Левуню, народився для тебе. Як я можу кинути тебе і йти вперед поодинці? - Наньгун Левуні безпорадно скрикнув своє маленьке світле личко: — У моєму серці ти не така, як усі. Ти повинна пам'ятати, що твоє життя важливіше за моє.
Тон Нангун Люуня був серйознішим, ніж будь-коли. Такий серйозний погляд Су Ло на серце виливався у солодкий спосіб, тобто кисло. А серце стало таким м’яким, наче в ньому панував хаос.
Глава 1709
На мить Су Ло розгубилася, але незабаром швидко прийшла в себе, привезла Ненґун Люня за шию і щось прошепотіла йому на вухо.
- Що? - Перепитав Нанґун Люнья, але на його обличчі з'явилася усмішка.
- Нічого. Якщо ти вже не почув, зроби вигляд, що я нічого не говорила, з усмішкою сказала Су Ло і бадьоро побігла вперед.
Нанґун Левунь вже збирався наздогнати її, але виявив, що Су Ло уже зупинилася.
- Дивіться, що це? - Вона показала чорну фігуру вдалині, повернулася і звернула всіх на неї.
У результаті всі пішли за Су Ло, щоб оглянутись.
Якщо вона не помилялася, то це повинна бути людина. Він лежав на живолі, нерухомо, наче вже знепритомнів.
- Схоже, це... Чи Аочен? - У очах Су Ло мілина замислилося.
- Мовчи. Чим більше ти говориш, тим більше він схожий на нього. Чи може це бути той жахливий Лі Аочен? - Цзи Ян зробила кілька швидких кроків, щоб опинитися поруч з Су Ло, і подивилася вдал.
Цікавість Бієнн Юіна була найсильнішою. Він відразу вибіг з цієї дороги і помчав у тому напрямку. Підбігши до неї, він ткнув у ній рукою. Шкода тільки, що цей чоловік був без свідомості, тому, як би він не тикал, відповіді не пішло.
Тоді Біен Юін приклав трохи сили і перекинув тіло.
- Гей, це дійсно Лі Аочен, такий збіг! - Він уперся обома руками в стегнах, посміхаючись, дивлячись на цю сцену.
Лі Аочен лежав головою вперед у купі снігу, тому на його обличчі і грудях був сніг. Багато снігу потрапило йому в рот і ніс, і він ледве не задихнувся. У той же час на його обличчі і тілі було багато ран. Червона кров помалювала все навколо, через що він виглядав вкрай трепаним.
До нього підбігли Су Ло та інші, побачивши Лі Аочена в такому стані, вони завжди зітхали.
- Справді, дурню. Якби він слухняно йшов за нами стежкою, то залишився б цілим. Але він наполягав би на тому, щоб бігти попереду, і потрапив атаку від магічних звірів на цій сніговій горі, кого йому винити? - Біен Юін вимовив ці саркастичні слова із співчуттям.
- Виявляється, всередині цієї снігової гори дійсно є сильнгові магічні звіри. Якби ми не побачили Лі Аошена в такому вигляді, я б не повірила ». З усмішкою сказала Цзи Ян.
Через особливі коливання духу на цій дорозі магічні тварини не могли дочекатися, щоб уникнути її. Вони не могли добровільно прийти сюди і кинути свої життя на розшарування цим тварям. Отже, на цьому шляху не можна було сказати, що вони зустріли хоча б мурашку.
Якраз у той момент, коли всі жваво обговорювали ситуацію, вісниці Ліочен трохи здригнулися.
У цей момент Цзи Ян раптом прийшла в себе:
- Лі Аочен постійно виступав проти нас, чи повинні ми... - Вона зробила жест, що розрізав шию.
- Хіба це не схоже на вбивство безпорадного? - Біен Юін погладив підборіддя, обмірковуючи пропозицію Цзи Ян.
- Що ви, хлопці, робите! - У цей момент Лі Аочен остаточно прокинувся. Побачивши групу людей, які оточували його по колу, у його погляді з'явився недобрий промінь світла.
- Ей, Лі Аочен, ми ж тебе врятували. Чому ж ти так поставився до себе? - Цзи Ян схрестила обидві руки на грудях, дивлячись на нього з непристойним виразом обличчя.
- Хто просив мене рятувати! - Посміхнувся Лі Аочен.
- Гаразд, не хочеш, щоб ми тебе рятували, тоді йди сам. Запам'ятай, ця широка і відкрита дорога попереду зроблена нами. Така відважна людина, як ви, ніколи не повинна йти нею, Су Ло з усмішкою показала на дорогу прокладену Наньгуном Люнем.