Глава 1706
Су Ло повернула голову і побачила групу з трьох чоловік Дунфан Сюаня.
Перед тим вона вибрала найслабші Булеті Льодового Духа, щоб віддати їм. Тому її не здивувало те, що випатрате сока було недостатньо і саме тому, коли Су Ло побачила цих трьох у виснаженому вигляді.
Мутний погляд Дунфан Сюаня ковзнув по обличчю Су Ло і весело сказав:
- Не очікував, що ти опинишся такою хитрою. Бачачи нас у такому вигляді, ти напевно відчуваєш це забавно, вірно?
Су Ло піджала губи і усміхнулася:
- Спочатку не відчувала, але тепер, коли ти це говориш, мені дійсно здається, що це смішно.
У очах Дунфан Сюаня проминув холодок. Його крижаний погляд був гострим і холодним, як меч, і він сказав глибоким холодною тоном:
- Правда? Тоді ти віриш, що після переходу через цю снігову гору ти отримаєш величезну вигоду?
- Вірю, а чому б мені не повірити? - З усмішкою запитала Су Ло.
- Тоді це дуже добре. Бо я вірю, що там ти точно не отримаєш ні краплі користі! - Після того як він закінчував говорити, фігура Дунфан Сюань швидко рванулася вперед. Його швидкість була швидкою, як спалах блискавки, і в одну мить його фігура зникла.
Аочен і Ло Хаомін також були приголомшені цією сценою. Виявилося, що це була справжня швидкість Дунфан Сюаня!
Лі Аочен і Ло Гаомін обмінялися поглядами. Вони не встигли нічого сказати Су Ло і поспішили за спиною Дунфан Сюаня. Лише Лі Аочен обернувся, щоб провести Су Ло поглядом, що довело її до замішання.
Побачивши, що вони швидко йдуть, Біен Юін раптом занепокоївся і звернувся до Су Ло:
- Ло Ло, нам теж потрібно трохи пришвидшитися! Інакше вони знову розхватають все найкраще!
— Не турбуйся, — відповіла Су Ло.
- Як я можу не хвилюватися? Може, ти забула? Раніше ти прийшла занадто пізно, і всі хороші території були зайняті групою Дунфан Суаня! - Цзи Ян і Бієнн Юін з рідкісним мовчазним розумінням та згодою стежили за словами один одного.
- Але чи всі переваги в моїй руці? — Су Ло тепло усміхнулася і спокійно відповіла: « За цією великою сніжною горою ховається безліч небезпек. Якщо ви будете наполегливо йти вперед і не помічати інших речей, то пізніше шкодуватимете. Це порада. Шкода, що ті кілька людей не змогли його почути.
Наньгун Левуню ніжно погладив Су Ло за м'яким волосом і доброї думки кивнув:
- Слова Ло Лє вірні. Тут такі безбарвні і прекрасні пейзажі. Може, ми з тобою прогуляємося по снігу і милуємось місяцем? - Він простягнув руку Су Ло.
- Дуже хочу, — Су Ло подивилася на Нангун Люня, який був подібний до принца, підтисла губи і поклала руку в його долоні.
Її тіло не було холодним, але відповідно до сезоном вона все ж дістала шубу з шиго хутро рудого кольору. На тлі білого снігу вона виглядала ще яскравіше.
Наньгун Левюнґ одягнув ведмежу шубу чорного кольору.
Біен Юін, побачивши безтурботне і безжурне життя цих двох чоловіків, почувався безпорадним. Він подивився на чорну точку попереду, яка вже зникла, потім глянув на Су Ло. Унаслідок цього йому було лише безпорадно зітхати і дозволити їм поводитись так, як вони хочуть.
У будь - якому разі, якби Дунфан Сюань знайшов добрі скарби, йому все одно довелося б повернути їх в руки Су Ло. Король не хвилюється, навіщо йому, скопцю, турбуватися? Йому просто потрібно було якомога більше насолодитися сніжними пейзажами.
Подумавши так, Біен Юін теж став підбадьорений. Він і Цзи Ян пішли за спиною Су Ло. Вони йшли тією дорогою, що веде до гори, і насолоджувалися захопливою екскурсією.
Коли вони піднялися на половину гори, вітер і сніг поступово посилилися, але щодо групи Су Ло, то все ще могли витримати цю погоду.
Компанія розмовляла і сміялася, просуваючись вперед по схилу.
Глава 1707
Коли вони пройшли дві третини шляху, ситуація стала все більш жахливою, тому що метил не тільки припинився, але й ще більше. Нічого не було видно далі одного метра.
- Так холодно... - Біен Юін задрижав, як осиковий лист.
- Ще трохи, і я не витримаю. Все моє тіло ось-ось замерзне з кінцями, - Цзи Ян постійно розірвала руки і стукала ногами. Вона вже обертала свою духовну силу, але це було мало сенсу.
- Справді не можеш цього винести? - Су Ло озирнулася і з посмішкою подивилася на них.
Серед чистого білого снігу, під яскраво-червоною шубою, на білому личику з рум'яними щічками яскраво сяяли чорні, як зірки, очі. В них грала легка усмішка, і в цей момент вона з посмішкою дивилася на Бієнн Юїна та Цзи Ян.
- Кхе-кхе ... Кхе-кхе ... - Бієнн Юїн сів на землю, задихаючись, щоб сказати: - Не можу йти, я дійсно більше не можу...
- Я теж... - Цзи Ян просто сіла позаду Біетчен Юіна, і вони усміхалися спини до спині.
- Щойно це була лава, а тепер — величезна сніжна гора. Якщо вони об'єднуються, хіба це не буде чудово? - очі Бієнн Юіна кинулися до неба, почавши уявну подорож у велику порожнечу.
Цзи Ян роздратовано плескала себе по лобі:
- Замкнувся? Як це могло статися! Навіть не думай про це. Це неможливо!
- Я і сам знаю, що це неможливо, просто думаю про це, — Біен Юїн прикрив лоб, який хворів від удару та ображений надув яскраво-червоні губи.
- Навіть не думай про це. Неможливо, щоб таке сталося. Навіть якщо ти будеш думати про це, все одно немає сенсу, — Цзи Ян глибоко зітхала.
Вона не розуміла, що відбувається з цим сильним вітром, через який духовна сила може впадати у відчай, а дихання стає хаотичним.
Су Ло з усмішкою спостерігала за їхнім сварким. Тепер, коли вони закінчили сваритися, вона поспішно присіла на коточки. Вона зустрілася з ними поглядом, і її усмішка наповнилась глибоким змістом:
- Ви вважаєте, що з'єднати лавовий міст і цю величезну снігову гору — це зовсім неможливе?
- Можливо, ти знаєш спосіб? - Почувши це питання від Су Ло, Біечен Юїн відразу встав. Він був приємно здивований, тримаючи Су Ло за плечі.
- У мене немає способу, але Нанґун Люня може бути — Су Ло загадково посміхнулася.
- Другий брат! - Біон Юїн знову почав дратувати Нанґун Люня, але той тільки кинув на нього слабкий погляд і крижаним тоном сказав:
- Звільни руку.
– О... - Бієнн Юін нехотячи надув свої червоні, як кіноварь, губи і низьким голосом жалів: — Тільки до Су Ло добрий, а до інших так жорстокий! Хмпф!
Су Ло відчула, що це дуже смішно, обхопила руку Нангун Лююня і з усмішкою запитала:
- Хіба у тебе немає способу? Досить тримати людей у напруженні. Вітер і сніг тут мають велику силу, дивись як вони тремтять.
Су Ло відкрила рот, і колір обличчя Нанґун Льоуня став схожий на чисте небо після дощу, тепло таке як сонячне світло:
- Залишилась ще одна третя.
- Ця лава достатньо для використання, до того ж її не можна зберігати надто довго, — Су Ло сказала правду.
- Тоді добре, — погодився Нанґун Левунь.
- Що відбувається? - Біен Юін і Цзи Ян широко розкрили очі. Вони не знали, який метод збирався використовувати Нангун Люнь.
У цей момент Су Ло простягнула йому маленький камінець. Цей камінь був вогняно-червоного кольору, схожого на згусток полум'я. Його температура була дуже високою.
— Ідіть позаду, — наказав Нанґун Ляунь Бієчен Юїну та Цзи Ян.
Закінчивши говорити, він мовчки використовував свою духовну силу. Невдовзі він одним махом кинув маленький камінь вперед. Камінь прочісував дугу по параболі, а потім зник на вершині снігової гори.