Глава 1710
- Дорога на сніговій горі? Ви жартуєте? - Лі Аочен не бачив цієї містичної дороги, тому не сприйняв слова Су Ло серйозно.
— Ми цілком серйозні, — Су Ло серйозно подивилася на нього.
- Добре, тоді я також серйозно відповім вам! Я, Лі Аочен, не зацікавлений у дорозі, яку ви зробили! Ви, хлопці, йдіть своєю сонячною дорогою а я піду своїм важким шляхом. Хай щастить! - Лі Аночен сказав це зарозуміло і з холодною праведністю.
- Це те, про що ти говорив: людина з характером повинна виконувати свої обіцянки! - Я просто почекаю і подивлюся, як ти будеш бити себе в обличчя.
- Ти точно не побачиш цю сцену, — Лі Аочен просто не вірив, що група Су Ло зможе відкрити нову дорогу. Навіть якщо б вони це зробили, то що це буде за дорога? Чи зможе вона автоматично стримувати чарівних звірів у сніговій горі? Що за жарт!
– Гаразд, підемо і подивимось, — Біен Юін радісно розсміявся.
- Сподіваюся, ти не пошкодуєш про це, — Цзи Ян манерно йшла поруч з ним.
Група людей повернулася на стару дорогу, а потім повільно рушила вперед.
- Хамф! Вони ще й дурисвіт намагаються! - Лі Аочен холодно фиркнув. Незабаром він відчув, що коливання духу в північно-східному напрямку були досить гладкими. У результаті він підійшов до північно-східного напрямку, але його настрій було зіпсовано тим, що північний схід знаходився в тому ж напрямі, як і група Су Ло.
Підходячи ближче, Лі Аочен зрештою побачив дорогу, про яку всі говорили.
Це була дорога світло- оранжевого кольору, досить широка, щоб по ній могли пройти дві людини. Вона була настільки довгою, що майже не мала кінця.
Коли він підійшов до цієї дороги, йому захотілося на неї піти. Якесь таємниче відчуття підказувало йому, що якщо він ступить на цю дорогу, то буде в безпеці.
Но... Коли Лі Аочен побачив чотири вдалині, що розмовляють і сміються, то зупинився!
Якщо він не помилився, то мусить бути та дорога, яку Су Ло особисто створив Наньгун Левюнґ. Він щойно дав урочисту клятву не ступати на неї. А тепер, коли він іде на неї, чи не втратить вона почуття власної гідності? Він не був настільки дурним.
Коли Лі Аочен опинився на відстані близько 100 метрів від цієї великої дороги, він пішов паралельним до групи Су Ло, кожен по своєму шляху.
- Ло Ло, ти кажеш, що Лі Аочен все ж піде по нашій дорозі? Якщо ми відійдемо далеко, то не побачимо, як він битиме себе по обличчю, — Цзи Ян відчула деякий жаль.
- А якщо він піде по іншому шляху, то на нього повинні напасти магічні звіри на сніговій горі, хіба не так? - Су Ло не відповів, але Бейчжень Ін поспішила відповісти.
Невідомо, чи було це через занадто сильну телепатію Цзи Ян, або через передчуття Бієнн Юіна, але в ту долю секунди, коли він тільки закінчив говорити, раптом неподалік пролунав потужний і грізний виття!
- Магічний звір дев'ятого ранга, - Наньгун Левуні зупинив Су Ло, а в його очах з"явилася демонічна сумка: — Лі Аочен на початку десятої рани, тепер йому є чим себе зайняти.
- Магічний звір на вершині дев'ятої ранги? - Су Ло з посмішкою подивилася на Лі Аошена, який стояв зовні із серйозним виразом обличчя: — Сила магічного звіра в основному на один рівень вище за людину. Іншими словами, так вийшло, що прийшов магічний звір впритул по силі з Лі Аоченом. Справді цікаво. Схоже, наша подорож тимчасово затримається.
Безсмертна група стояла на місці, очікуючи великої битви, яка ось-ось мала відбутися.
Глава 1711
Під поглядами нудьгуючих людей Лі Аочен і Чотириокий Сніговий Мастіф дев'ятого рангу вступили у запеклу сутичку.
Звір був білим, а його шерсть була густою, як таємниче залізо. У відбиття сонячного світла і снігу вона видавала слабкий серебристо-серий блиск. Особливо очі —зорі, гострі й кровожерливі, що випромінюють глибоке і безжалісне холодне світло. Це видовище налякало б будь-кого.
Оскільки Лі Аочен не мав зовнішньої допомоги, йому було важко боротися. Неподалік група Су Ло стояла в оточенні і спостерігала за цим видовищем.
- Швидкість Лі Аошена здається трохи повільною. Думаю, він буде знищений Чотириоким Сніговим Мастіфом протягом десяти ходів. - З упевненістю сказала Цзи Ян. У той же час її серце переповнилося надією. Лі Аочен завжди виступав проти них, тому вона хотіла якнайшвидше втекти від нього.
- Ні, все не може бути так просто, — Біен Юін погладив підборіддя і напівзакрив очі. Спостерігаючи за всім цим, він повільно похитав головою.
- О? Що ти маєш за таку мудру думку? - Цзи Ян хмикнула, зовсім не певна.
- Мої знання свідчать, що Лі Аочен так просто не помре. Біен Юїн серйозно кивнув головою.
- Які у тебе є докази? - Цзи Ян все ще не була переконана.
- Тільки тому, що так звані « добрі люди довго не живуть, а нещастя настануть тисячоліттями». Чи Аочен, як і Лі Яйо, ці два бичування тисячоліття не помруть так просто, — Бієнн Юїн сказав це дуже серйозно.
Те, що він сказав, було засноване саме на цьому, а не на тому, хто дійсно щось бачив. Цзи Ян холодно посміхнулася і подивилася на Су Ло:
- А ти що думаєш?
Су Ло піддала червоні губи, а її погляд був спрямований на війну попереду.
У цей момент Лі Аочен і Чотириокий Сніговий Мастіф билися до критичної точки, міликали їх фігури, вони обидва були дуже швидко. Від усіх цих мерехтливих рухів і рухів кружляла голова.
Слова Лі Аочен, власне кажучи, були в скрутному становищі. Тепер він захищався, не маючи можливості нанести удар. Крім того, рани на його обличчі і тілі знову відкрилися. Кров пошкодила його одяг у червоний колір і ще більше підштовхувала дику ворохобну натуру Чотириокого Снігового Мастіфа.
Зараз очі звіра випромінювали кровожерливе і холодне світло, а його сила непомітно посилилася в рази, придушуючи Лі Айошена.
На обличчі Лі Аошена лежить чотириокого Мастіфа.
Лі Аочен, який стояв на межі краху, не міг встояти на ногах. На його білому обличчі тут же залишився глибокий відбиток лапи. З п’яти полос кривавих шрамів на його щоках стікала кров.
- Лі Аочен отримав по саму неболуй, ха-ха! Він програє! - Очевидно, Цзи Янь була особливо щасливою.
— Моя думка повністю протилежна твоєму, — з усмішкою подивилася на подругу.
- Можливо, ти думаєш, що Лі Аочен переможе? Не може бути! - Ян впевнено сказала: — Якби Лі Аочен був на піку свого розвитку, то міг би звести бій з чотирма очима Сніговим Мастіфом до нитки. Але зараз він ослаблений більш ніж наполовину, а Чотириокий Сніговий Мастіф якраз голодний. Його дикість ось-ось здасться в всій красі.
— Лі Аочен програє, але не загине. Вузьких вузеньок її рота дригнув у неглибокій усмішку.
- Чому? - Цзи Ян після довгих роздумів так і не змогла зрозуміти.
- Ідіот, — Бієнн Юін намостил лоб, і цього разу Цзи Яй була ще більш пригнічена.
Раптом вона зрозуміла і плескнула себе по нозі:
- Я зрозуміла! Тоді все так і буде!
У цей час битва вже підійшла до кінця.
Чотириокий Сніговий Мастіф використав техніку штормового вітру і повалив Лі Аошена на землю. Потім, наче електрика, його величезне тіло з блискавичною швидкістю мітнулося до свого ворога і в той же самий час його жадна паща широко розкрилась, визираючи злою та лякаючи!