Глава 285.
-Узорею-вузрею, навіть не сумнівайся, - очікуваніше посміхаючись, відповіла Су Ло і злегка підштовхнула в плечі Нангун Люуня, — йди перший, а я за тобою.
Чоловік кинув на Су Ло підозрілий погляд і зітхнув. Ясен пень, вона, як і зазвичай, задумала щось лукаве. Ця зладейка — хитра дівчина йому все більше подобалася.
- Як скажеш, не хвилюйся. Я залишу цих людей для тебе, розважайся, - весело посміхнувся він і голо розтріпав дівчині волосся. Йому навіть на мить стало шкода цього ляпаса сім'ї Лю.
Су Ло з’ясувала очі і хитро усміхнулася, проходячи поглядом Нанґун Люня.
Головний зал Королівської садиби принца Цінзія.
Його Високість ліниво розвалився на імператорському троні з червоного сандалового дерева, впираючись ладонами у підлокотники. У його погляді не можна було прочитати нічого, крім холодного сердечності.
П’яньян, старійшина сім’ї Лю, був свідком принца Цінзена. Звичайно, він був у курсі досягнень цього геніального хлопця. У своєму юному віці він був на шостому рівні, його таланту не було аналога на всіх континентах. Тільки безглуздий або самогубець наважився б перелічити чи образити Його Високість.
Але тепер... Вітер змінився. Куточок губ Лю Анцестора смикнувся в ледь стримуваній самодовольній усмішку. Не так давно, сама богиня удачі подарувала йому свою увагу. А конкретніше, не далі, як вчора він раптово прорвався на сьомий рівень бойових мистецтв!
Сьомий рівень — хто тепер посміє дивитися звисока на нього, Лю Потьяна? Навіть Його Вища принца Ціну відтепер доведеться ставитися до нього!
І тут, він дізнається, що Лю Ченгфенг майже захопився голубим кристалом. Але це чортівня "майже"... Кристал раптово вислизнув з його рук. Не так, щоб цей камінець був би йому зараз особливо корисним, але Лю Потьян, в даний час наповнений своєю новою силою і сп'янілий відкрившимся могутності, готовий був вхопитися за будь-який привід, аби показати всім свої нові можливості.
Тому, довго не задумуючись, він схопив Лю Чангфенга за шкірку і практично поволон його в резиденцію Наньгун Льюня, «за справедливість», бачити. Ну і за блакитним кристалом, заодно.
Але все ж, мозок у цього старого хоч і в невеликій кількості, але натурали, так що інстинкт самозбереження все ще давав про себе знати - Лю Потьян побоювався наслідків своєї надмірної наглого. Так, він став вищим за рівень цього придуманого принца, але безглуздо заперечувати талант і могутність хлопців, доводилося стримувати себе у висловах.
О, якби Лю Потьян не був настільки зайнятий впиванням власною силою, він би помітив, що Нангун Левюнь теж марнував час і вже прорвався на сьомому рівні. Але він не помітив. Крах був близький і неминучий.
Але поки, щасливий у своєму невіданні Лю Потьян, нерозумно дозволив собі дивитися кілька звисока на принца Цзинія і холодно йому кинути:
-Вашіше Високість, чув, злодій, який вкрав блакитний кристал Лю Ченгфенга, був укритий в Вашому пометі. Це так?
Наньгун Льоуні відповів йому ще більш байдужим поглядом і спокійно сказав, розтягуючи слова:
- Лю Потьян, скажи мені, по якому сосеках своєї сім'ї ти налізеш до мене і вчиш якогось допиту моєї Величності?
Потьян пихато вдер брову. І тут вирішив вставити свої п'ять копій Лю Ченгфенг, нагадуючи про свою присутність:
-Ваші Високість принц Цзінь, до Вашого відома, мій дід вже є експертом сьомого рівня. Навіть Його Величність подобається моєму діду, так чому б і Вам не виявити хоча б краплю поваги?
Звичайно, зараз, коли Лю Ченгфенг був впевнений, що в будь-який момент зможе сховатися під крило його діда, він більше не боявся щось там в'язати принцу Цзинію, якого раніше жахався майже до втрати свідомості.
Наньгун Левюнґ продовжував сидіти і повільно понюхати чайок з блакитної порцелянової чашки. Тільки його примружені очі постійно стежили за цією парочкою смертників.
Розділ 286
Наньгун Лууню злегка підвів брову і зимів:
- Сьомий рівень, значить?
- Так, мій дідусь тепер експерт сьомого рангу! - З гордістю оголосив Лю Ченгфенг, поставивши груди вперед і зухвало дивлячись на принца Цзіня з серії "Сьял, засранець?" Таке відчуття, ніби це він сам досяг сьомого рівня, а не його дід.
Але наступні слова Наньгун Люня трохи підбилися з його зазновою персони:
-Старейше Лю адже Адже близько ста років, чи не так? - недбало запитав він.
Суть його слів була проста: « Протягом ста років вам потрібно було досягти сьомої рани. І чим тут пишатися? Чи ви думаєте, що це причина намагатися чхнути перед моєю Величністю? "
На обличчі Наньгун Ліюня була маска абсолютного спокою, але в його погляді і словах читалися нескверні презирство та зневага.
Потьян мало чаю не попав від такого « сласкового» тону принца Цінсія.
Його пара очей з несхвальною люттю втупилася на Нангун Льюня. Старші чоловіки стискалися руки, щоб побілити костяк. Глибоко в серці він проклинав цього чоловіка. « Цей хлопець дуже заздрий! Як він може так зневажати майстра сьомого рівня? Ніби він сам досяг таких висот, як це! "
Протягом багатьох років Лю Потьян був дуже шанований у суспільстві, одні звеличували його, інші боялися. Не втрачати тепер обличчя через цього наглого принца? Підсилюючи свою волю, він посіяв гнів. Потім, трохи посміяючись, сказав:
- Ну звичайно, куди вже нам, простим смертним рівнем до Вашої величі, Ваше Високість. Ха-ха, може й сам Його Величність (Імператор) вам не указ!
Це було досить гучне і небезпечне твердження.
Наньгун Левюнґ завжди був грізним противником, і кронпринц недарма намагався обходити його десятою дорогою. Якщо такі висловлювання стануть громадським досягненням, то це може дійти до імператора і не на жарт його заполонити. Все ж, принц Цзінь був занадто талановитим, надто хитрім, дуже жорстоким.
Очі чоловіка виблискували несхожим світлом. Кут рота піднімався в диявольській усмішку, обнажуючи білі зуби. Його тон був м'яким і розслабленим, але кожне слово в його словах було нагромаджене:
- Потьян, чесно кажучи, Моє Високість дійсно раніше не звертав уваги на таку малу муху, як Ви.
Слова Наньгун Ліюня били, наче дзвінки пощепки, обличчя Лю Потьяна зблідло від гніву, ще трохи-чуть і він готовий був підірватися.
« Проклятий принц Цзінь! Як він сміє!." - Всі обличчя Лю Потьяна розмальовувалося, не в силах більше стримувати себе, він підскочив з місця. Проте перш ніж старійшина сім'ї Лю встиг щось сказати, Нангунгун Люнь, широко усміхнувшись і неспеши, продовжив:
- Але, Лю Потьян, настільки незначна фігура, як Ви, наважилися порівнювати себе з Імператором, батьком моєї Святості? Смело. Чи, може, ви вже давно мрієте захопити трон?
Слова, порою, ранять сильніше ніж нога. Отже, якщо "ніж" Лю Потьяна проколов лише серце Нанґун Люня, то від слів самого принца Цзинія старий відразу ж перетворився на решіто.
Тепер прийшов черга Лю Потьяна битися за збереження власної шкіри, та і всього свого клана. Якщо такі "думання" дойдуть до вух Імператора, то всім буде щиро плювати на сьомий рівень його сім'ї Лю залишаться одні спогади і ті далеко не добрі та світлі.
- Ваше Високість! Не кажіть дурощі! Настільки серйозне звинувачення сім’я Лю не зможе прийняти! - Бажання розірвати на шматки цього хлопця — ось що читали старійшини.
У порівнянні з розлютованим виразом обличчя Лютьяна, Нанґун Левюнь і далі малював айсберг. Він повільно переклав одну ногу на іншу, відкинувся на спинку сидіння з червоного сандалового дерева, після чого нудьгував повернути свій погляд на старого:
- Ось як? Тобто, ви вважаєте, що ваш клан не може прийняти відповідальність за такі слова, а я можу? Які подвійні стандарти, Ви не знаходите?
Люб’язний Потьян швидко закупив язик, бо з його рота вже виривалися лайки. І так прикро йому стало, так шкода себе-любого, несправедливо скривдженого цим гадкуватим хлопцем!
Він не раз чув, що його Високість холодний, гордий людина, не знає ні жалю, ні милосердя. Чому ж його ніхто не попередив, що цей хлопець має таку отруйну мову? Хоч баночку підноси і зцілюй яд, хоча нічну спину потім розтерти можна буде. Якщо виживеш.
П.П: Я тут групу в ВК забахав, поки не знаю навіщо, але вона тепер є, а там по ходу розберемося :D Якщо є бажання, вискочіть "на вогник". https:/vk.com/ public 142442351
З повагою, Ваш Google-перевідник:)
