Глава 284
Су Ло закотила очі:
- Як гадаєш, скільки років мені знадобиться на те, щоб стати Аптекарем рівня Грандтера? Бог знає, коли я доб'юся таких результатів, і що мені накажеш, терпіти твою регулярну присутність у моєму житті?
- Хм, хм, коштувала малюкку Ло трохи блиснути талантом в області аптекарського майстерності, як вона вже забула про бідного і нещасному моїм Величеством, і готова кинути його на довільній долі. Навіть не думай, не вийде. — Наньгун Левюнь притиснувся до Су Ло, міцно обіймаючи її за талію.
Су Ло втратила дар мови.
Його можливості перевернути все дном, повернувши чорне в біле, були на вищому рівні. Вона маленька беззахисна дівчина - Аптекар Начального рівня, а він, між іншим, непереможний геній бойових мистецтв сьомого рангу. Це ще не враховуючи його положення принца цього скромного континенту. І хто тут у нас бідний і нещасний? Кого це тут гноблять?
Наньгун Люун швидко схопив руку Су Ло, своїм фірмовим захопленням аля « Клеюшні на зап'ястку», і в цей момент його очі здивовано здивувалися на дівчину.
- Малюка Ло... - Майже поперхнувши своєю слиною від шоку, проговорив Наньгун Левюні.
Вона що знущається над ним? Коли вона встигла досягти третього рангу бойових мистецтв? Це... Як це розуміти?
По перекошеному обличчі Нанґун Люуня Ло відразу здогадалася, що він вже знає про її поступ на наступний рівень, а отже більше не має сенсу приховувати цей завершений факт. Гордяче вкинувши голову вгору і досить посміхнувшись у всі тридцять два, вона дивно запитала:
- Ну і як тобі, а?
Нанґун Льоунь відвернувся, зробив глибокий вдих, після чого знову подивився на Су Ло. Його тонка білосніжна долоня ніжно опустилася на голову дівчини, важко зітхаючи, він з сумом сказав:
- Піду ка я помедитую, мабуть.
Він ніколи в житті не зустрічав такої обдарованої людини, як Су Ло.
Скільки часу пройшло двадцять днів, вірно? За цей час вона змогла зробити стрибок від бездарності до майстра третьої ранги.
Су Ло склала руки перед собою, самовдоволено піднімаючи брову:
- Ось так то, суші свої лаври і кидай їх у суп. Вітаю народження справжнього генія.
« А ще геній, який так талановитий, має божественну цінність. Удача - це теж талант.
Наньгун Левуні мовчав потер свою голову, над посміхаючись над самим собою. На нього дивляться, як на неймовірно обдаровану людину. Йому ще немає двадцяти, а він вже на сьомому рівні. Але хто знає, може не пройти й року, як дівчина перед ним вже зможе його наздогнати.
У цей момент зовні почувся голос управителя Лі.
Водний чоловік з повагою тримався на певній відстані. Він вклонився принцу Цзиню і з серйозним виразом обличчя сказав:
- Ваше Високість, представники резиденції Лю хочуть зустрічі з Вами. І що нам робити з цими "гостями"?
Той факт, що Управитель Лі особисто прийшов до Наньгуна Люню і порушив його спокій коли він від'єднався з майбутньою Принсесією Цзінь, говорив про те, щоб непрохані гості виявились звичайними « шістками», яких можна було прогнати погаченою мітлою.
Наньгун Лууні нахмурився, недбало помахавши рукою і сказав:
- Нехай Лін Фэн займеться ними. - Після чого він знову повернувся до Су Ло, ніжно обіймаючи її і притягуючи до себе.
Директор Лі не відчував жодного задоволення від спостереження за таким пікантним часом провокування його пана, але він не міг зараз просто піти. Через обставини він знову звернувся до Наньгуна Льюню. Він буквально на одному дихання випалив:
- Докладаю Вашому Вищству, старший Реденції Лю особисто привів другого сина Сім'ї Лу і бажає зустрічі з вами. Може, вам слід самому вийти до них?
Старійшина Лю - Потьян, який був майстерем бойових мистецтв на шостому рангу. Він був стрижнем сім'ї Лю, тільки завдяки його силі вони змогли досягти всього того, що зараз мали. Він був одним з найкращих знавців бойових мистецтв у столиці, яких можна було порахувати по пальцем однієї руки. Навіть його Величність Імператорові доводилося поважати і ставитись до нього з повагою.
"Старейшина сім'я Лю особисто стукає в його двері?" Диявольська усмішка виникла на обличчі Нанґун Люня. Він уже знав, в якій руслі піде розмова. Його чорні очі захвилювалися. Він обійняв міцніше Су Ло, ніжно обіймаючи її стегна і запитав, звертаючись до неї, як маленькому примхливому дитині:
- Малюка, хочеш подивитися це шоу?
Су Ло якраз розмірковувала над цим питанням.
Вона не очікувала, що через якийсь шматок блакитного кристалу старійшина сім'ї Лю особисто загляне до неї в гості. Не слід забувати, що зараз вона знаходилася в королівській резиденції його Височності принца Цзинія. Цей старий що, з головою не дружить? Хоча й недарма говорять про старість, але мозок цілком відсохлий, оскільки він вирішив піти проти Нанґун Люня.
Сама-то вона ніяк би не змогла протистояти такій давній і впливовій сім'ї, як Лю. Однак тепер вона була під теплим крилом Нанґун Левуня, їй нічого було боятися. Він навряд чи дасть її в образу. Цей дурень, Лю Чангфенґ, ніяк не залишить її в спокої. З'явиться зараз і почне свої байки розповідати, як вона у нього блакитний кристал вкрали. Хм, хм, якщо вона не зрадить йому відповідний урок, він так і вважатиме себе пупом землі.
Су Ло підняла брову, мов би невпізнай кажучи Наньгун Люню:
– Эм... Цього самого... Командире сім'ї Лю, ти не міг би його побити?
Що ж робити, коли така чиста принада опускається оком? Наньгун Левуні широко посміхнувся і голосно розсміявся. Він з ніжністю і любов'ю злегка потримав носик Су Ло, сміючись:
- Ох, ну куди ж я дінуся. Ходімо, ввірвеш мою крутість - моя Величність ніколи не програє.