Розділ 287.
Люб’язний Потьян поскаржився в резиденцію принца Цінзія не з найдобрішими намірами. Зараз же, він був готовий вибухнути від люті! Потрібно було взяти ситуацію під контроль. Він експерт сьомого рівня чи хрен з бугра?
-Хватит болтать, Ваше Високість, я вимагаю, щоб Ви наказали злодюжку, який посміяв викрасти блакитний кристал, що належить моїй сім'ї, негайно вийти і здатися! - Очі старійшин сім’ї Лю виблискували рішучістю стояти на своєму до кінця, пропалюючи Нангун Люню наскрізь.
Але, мабуть, принцу Цзіню були глибоко байдужі всі ці зиркання і гнівні промови, бо він навіть не поворухнувся на своєму червоному троні і тільки фальшиво-впевнено зауважив:
-Так значить, злодій викрав блакитний кристал пряміком з Вашого пометия? Пригадайте мені, з яких це пір Ваша сім'я обзавелася таким скарбом? І чому моя Величність про це не знала?
Лю Потьян трохи потупився. Кристал блакитного кольору був настільки рідкісною і цінною річчю, що сім'ї, які отримали його у своєму розпорядження, навряд чи обмолилися б про таку знахідку хоч комусь чужому. Це все одно, що повісити величезний плакат на вході в сімейну резиденцію « Грабувати тут». Крім того, на цьому континенті розбій пустив і пахнув — ніхто не міг впевнено заявити, що їхній власний дім у цілковитій безпеці.
Власне, сім'я Лю в останні роки не була така розкіш як блакитні кристали. Ні, колись у них було кілька штук, але всі вони безпечно втилізувалися самим Лю Потьяном для переходу на наступний рівень. Тепер же, хоч він і прорвався на сьомий ранг, сила його все ще була нестабільна, і йому ой як придалося б цей дивовижний блакитний кристальчик для продовження культивування.
Старший покосився на Лю Чангфенга, який відразу ж, як за наказом, вискочив вперед:
- До Вашого відома, Ваше Високість, я отримав цей кристал, набираючи камінь-джерело на сирьому ринку. Але я просто не був готовий до такого підступного вчинку. І він дійсно проник разом з Вами в королівську садибу принц Цізія. І що Ви на це скажете, Ваша Високість принц Цзінь? - Викривним тоном заохотливо прорік юнак.
Це він, принц Цзінь, укрив ту дівчину. А значить, він також отримав блакитний кристал. Хіба не принц Цзінь, жорстокий тиран, який би врятував ту убогу? Не з доброти ж душевної, чесної слова!
Так думав Лю Ченгфенг, і Лю Потьян так само поділяв його міркування.
Наньгун Левуні погрожував посміхнувся і неквапливо проговорив:
- Чи був у вашій родині блакитний кристал чи ні. Чи ви вкрали його, чи ні. Чи я спасу людину, чи ні — це не має значення. Куди важливіше те, ким ви себе заминули, привівши сюди свою думку про це?
Наньгун Левуні — це нангун Люнґун. Як завжди, нуль поваги, фунт презирства, тонна самозакоханості. Але члени сімейки Лю були вражені - здається, тільки тепер до них дійшло, що принцу Цзіню глибоко нахнути на статус його « страв" і їх рівні сили.
Однак, відступити на цю райдужну і поки безжертви розуму нікому не вистачило, так що зблідлий Лю Потьян лише вперто продовжив рухатися:
-Ваші Високість! Беручи до уваги вашу особистість, я, старійшина сім’ї Лю, хочу забути про твою роль у цьому злочині. Але ви маєте видати злодія. І віддати блакитний кристал, зрозуміло!
Наньгун Лууні трохи піднімав брову і нагнув, оглянувшись:
- А якщо ні, то що?
-Тоді.... Ваше Високість принц Цзінь, не обвинувачуйте потім мене в моїй недбалості! - Бідолаха-старік мало не задихнувся від обурення: - Тоді, я сам прогуляюся по Вашій помості і обшукаю його!
Чого він не очікував, так це недбалого помаху рукою і милості дозволу:
- Давай, йди.
Лю Потьян впав у ступор від такої поступливості. Усі були добре обізнані з підступністю, хитрощами, невірністю та приголомшливим інтелектом принца Цінзія — а отже, можна сподіватися підлягання.
- Що? Злякався? - Почервоно сказав Нанґун Люнь, що помітив коливання старійшини сім'ї Лю.
Розділ 288.
У Лю Потьяна смикнувся око. Як же йому хотілося схопити цього хлопця і розчавити його, як таргана!
-Ваше Високість. Настійливо рекомендую Вам дотримуватися мого прохання видати злодія і кристал. Мені дуже не хотілося б, щоб інформація про те, що трапилося з ушей Його Величності... - і Лю Потьян багатозначно замовк.
Цього разу Нанґун Люньян навіть не встиг відповісти Старійшині, а звернув свою увагу наймолодшому представнику сім'ї Лю:
- Ти абсолютно впевнений, що цей шматок блакитного кристалу належить вам? - від його голосу кров в жилах стіла, Лю Ченгфенг відразу відчув себе як у льодовик закованим. Крижане повітря стиснуло його легені, не дозволяючи йому зробити ні подиху. Страх і холод зв’язали його тіло по руках та ногах.
Своїм поглядом Наньгун Левюні ніби проколов наскрізь усе, що написано на душі. Під цим оком Лю Ченгфенґ весь скукснувся, намагаючись стати якомога менше і незамітніше, а краще й зовсім зникнути.
-Кхе-кхем! - Прокаштував Лю Потьян, нагадуючи про свою присутність, і стрілив очима в бік онука.
Це вмиг відрізило Лю Ченгенга. Правильно, тепер його дідусь « найкрутіший у селі » принц Цзіню не порівнявся з сьомим рангом старійшини сім'ї Лю. Він може більше не боятися його, діду. Отже, не треба боятися. Не бійтеся...
Коли Лю Ченгфенг повторив цю фразу про себе, він уперто вдерся на Нанґун Люня. Чекання слова, він сказав:
- Так, цей кристал приналежи мені. Він був вирізьблений з каменю, який я купив у старших Чена на ринку.
- А хто це може підтвердити? - Раптом, дзвоник, ясний голос розрізав тиші кімнати.
На огляді з’явився молодий чоловік, одягнений в синій традиційний китайський костюм. Цей молодий чоловік мав найпривабливіші риси обличчя, які не були помітними у натовпі і в ту ж секунду забудеш. І лише очі чітко вирізнялися на загальному тлі.
Наньгун Левюнґ, який відразу ж дізнався про це в молодому віці Су Ло, мовчав. Він знав, що коли попросив його піти на перше зібрання, то хотіла виграти час для маскування. Однак він не був помилятий.
Все було дуже просто. Своїм зовнішнім виглядом Су Ло чітко показала, що не хоче виявляти свою особистість перед іншими. Вона навіть змінила свою стать! Мабуть, він не може відкрито тримати її за руку і оголосити всім тим, що вона його.
Уу, підступне дівчисько. Їй, очевидно, подобалося грати з себе овечку, яка мирно щипає траву біля тигра. Він занадто розпещував її. Надто часто вона чинила її прагненням, щоб здобути прихильність. Дівчинка була впевнена, що хоч би яку кашу вона заварила, він завжди підтримає її.
А ось Лю Чангфенґ був безмежно щасливий з'явлення Су Ло, він схопився і заволав, як гумовий:
- Ось він! Ти ще не мав достатньо мужності, щоб з'явитися тут. А ну, швидко віддай блакитний кристал!
Су Ло лише злегка посміхнулася і подивилася на Лю Ченгенга абсолютно невинними очима, розгубившись потиском плечей:
- Чому я повинен тобі щось віддавати?
Вони обоє знали, що Лю Ченгенґ не має жодної крейди. Його чесно викупила Су Ло, так що совість її чиста. Ну, майже, але ж вона не буде публічно кричати про своє читерство з дрібною бійкою, вірно?
Загалом, соромитися чого-небудь дівчину і не думала, так що довелося червоніти бідоласі-Лю Ченфенгу.