Глава 227
Він витратив одну тисячу золотих монет, щоб купити у старого Чена десять каменів-джерело. Однак він не отримав жодної користі з того, що купив ці камені. Так вийшло, що він випадково зіткнувся зі своїм ворогом, який мав непогану суму грошей при собі. Якщо він не скористається цією можливістю і не витрахне ці гроші з дівчини, як ще він зможе повернути свої кров'яні?
Люнґфенг обмахувався віялом, його обличчя сяяло зловісною усмішкою.
Су Ло нахмуріла брови, яка зображає тривожність і роздратування:
- Одна тисяча золотих монет? Ні за що! Максимум сто таелей!
- Торг тут неввічливий. Одна тисяча золотих монет і не медяком менше! - Фиркнув Лю Ченгфенг, холодно і зарозуміло подивившись на Су Ло.
- І звідки взялися такі оцінки? Взагалі-то попередні дев'ять каменів-джерело, які ти вибрав і приховав, не мали навіть тіні кристалу! Яке в тебе право змушувати мене платити і їх! Це пограбування серед білого дня! Ти приймаєш мене за дурість? – протестувала Су Ло, дивлячись на Лю Ченгенга.
Лю Ченгфенґ все ще продовжував обмахувати своє обличчя, неквапливо проговорюючи:
- Цей Пан каже, що ти занадто багато базікаєш. Тепер цей Господь хоче, щоб ти заплатила не одну тисячу золотих монет, а більше. Інакше, цей огидний щеня стане компенсацією цього Пана за схиблений камінь-джерело. Хе,хе, вибирай.
Су Ло виявилася в розгубленості, вона деякий час вагався, перш ніж, нарешті, запитати слабким голосом:
- Не могли б Ви знизити ціну?
- Та ні за що! - Чим слабшим і безпораднішим здавалася Су Ло, тим сильнішим та більшим ставав образ Лю Ченгенга. Він зверхньо і зухвало дивився на Су Ло, чекаючи її відповіді: « Одна тисяча золотих монет, я не купаюся! Тепер відповідай швидко, ти збираєшся виплатити мені золотими монетами або віддаси мені ворожу шавку?
У цей момент Лю Чангфенґ дійсно вірив, що йому вдалося залякати Су Ло.
Глибоко в серці Су Ло сміялася, але ззовні вона виглядала як людина, яка зараз розчавиться. Вона роздумувала знову і знов, дивилася то на цуценя, то до гаманця. Потім запалила очі і тремтячою рукою передала гроші Лю Ченгенґ.
Але перш ніж Лю Ченґфенг встиг схопити її гаманець, Су Ло різко віддерла руку назад.
- Що це все означає? - Сказав сердито Лю Ченгфенґ, він широко розкрив очі і втупився на Су Ло.
Су Ло швидко обернулася і поглянула на старого Чена та сказала:
- Дядюшка Чен, будь ласка, виходьте в якості свідка для мене?
Коли прийде час і кристал буде викарбуване з цього каменю-джерела, хіба не повинна вона підстрашуватися на той випадок, якщо Лю Ченгенґ змінить своє рішення та відмовиться від угоди? Вона не сумнівалася, що Лю Ченгфенґ був нечесним гравцем і займався викрутами — звичайною справою для нього.
Тепер єдиний чоловік, який може залякати і прижити Лю Ченгенга — це старий Чан. Йому було достатньо сказати одну пропозицію, як той відразу став слухняний і наче пес. Су Ло було не важко здогадатися, що старий Чен був Німезідою Лю Чангфенга.
Старий Чен мигцем подивився на Су Ло. Протягом багатьох років, колишні мутні й нечутливі очі засяяли холодним світлом.
Його тіло було розслаблене, він не рухався, оцінюючище дивлячись на Су Ло. Важко було зрозуміти, про що він зараз думає.
Така поведінка збудила в серці Су Ло певне розчарування. З того моменту, як вона перейшла поріг резиденції Чен, у неї було невизначене відчуття, що старий Чан уважно стежить за нею і вивчає її. Су Ло навіть стало цікаво, що ж крутиться в голові у цього старого.
Ніхто не знав, скільки разів розум старого Чена аналізував ситуацію, зважуючи всі за і проти. Але, зрештою, кивнув на прохання Су Ло:
- Добре, домовилися.
На мигновені Лю Ченгенг впав у ступор. Він не міг повірити своїм вухам.
Су Ло не було відомо про становище старого Чена, але Лю Чангфенґ трохи знав про нього. Якби він, молодий редиденції прем'єр-міністра Лю, боявся б розлютитись або образити цього старого торговця з ринку.
Він бачив у старому Чені лише напіврозвалився і неусміливого старого. За весь час їх знайомства, Лю Ченгфенг ніколи не бачив, щоб він з кимось розмовляв, тому один час хлопець навіть думав, що він німий.
Але коли Лю Ченґфенг почав частіше приходити до старого, йому вдавалося час від часу чути одне або два слова з його уст. Однак, все одно старий Чен багато часу ігнорував інших людей, у тому числі й президента Гільдії Наемником Достопоченого Бієчена.
« Але... Але це огидна дівчинка... Вона справді запросила цього гнилого старого виступити в якості свідка? Більше того, старийан погодився?»
Що стосується цього питання... Лю Ченгфенґ було поставлено в глухий кут.
"Нарешті, що ж за фрукт ця бридка дівчинка?"
Глава 228
« Хоча вона належить до благородної сім’ї, однак виглядає як жебракка. Крім того, обличчя жовтувато-біле, без якихось привабливих особливостей. В її рухах не було ні краплі виященості, відчуженості і холодність, які притаманні молодим леді з благородних сімей.
Якщо припустити, що вона простолюдинка, то, незважаючи на всі очікування, на ринку каменів-джерело сам капітан охоронців став на її захист. До того ж цей напівмертвий старий теж не обробив її своєю увагою."
Такі думки збили Лю Ченгфенг.
- У такому разі, ми просто заключимо письмовий договір. - Посміхаючись, проговорила Су Ло.
- Договір, як доказ проведення угоди? - Старий Чен подивився в сторону Лю Чангфенга. Його очі звузилися, а з тіла вирвалася холодна і безжалісна аура, подібна до гострого клинка для нападу.
- Ні, ні. Ніякої необхідності в цьому немає. Навіщо ж все так ускладнити. Нам не потрібен письмовий договір. Маючи дядька Чена в свідках, більш ніж достатньо для підтвердження угоди. Хто може сумніватися у вашому слові на цьому ринку каменів-джерело?
Вислухавши Лю Чангфенга старий Чен змінив погляд на Су Ло. Він кивнув їй головою і холодно сказав:
- Будьте впевнені, що навіть якщо вам вдасться вирізати з цього каменя-джерела зелений кристал, ніхто не посміє його відібрати, він ваш.
Очі Су Ло досить блиснули.
- Раз вже дядюшка Чен так говорить, те, як така скромна дівчина, що я, можу йому не повірити.
Закінчивши говорити, Су Ло витягнула гаманець зі свого широкого рукава. І легким рухом кинула його в сторону Лю Ченгенга.
- Одна тисяча золотих монет, ні більше, ані менше. Тепер ми в розрахунках, правильно?
Лю Кунгфенґ вважав, що Су Ло рятувала під його погрозами і тому купила у нього камінь-джерело. Його настрій поліпшився, адже він був упевнений, що зміг обвести навколо пальця цю дурегу.
Він дуже радів, що за одну угоду зміг повернути всі вищезгадані гроші, і так сьогодні, хоча нічого не набув — але й нічого.
Лю Чанґфенг встромив у руці мішок, наповнений золотими монетами, і досить посміхаючись, замахав рукою Су Ло:
– Добре. Тепер цей камінь, обгажений твоєю мерзотою шавкою, повністю твій.
Боже мій, це дівчинка насправді була ідіоткою. Він лише трохи пригнув її, а вона відразу дістала одну тисячу золотих монет і передала йому. Просто дивлячись на неї, він розумів наскільки вона дурна. А безглуздий чоловік, який має забагато грошей, швидко втрачає їх!
Щасливий Лю Ченгфенґ, співаючи пісні, досить оселився під деревом Гліцинії. Він поклав ногу на ноги і зневажливо подивився на Су Ло, очікуючи, що та буде робити далі.
Водночас Су Ло була на сьомому небі від щастя.
Одна тисяча золотих монет, їй знадобилося всього лише одну тисячу золотої монети, щоб заграбувати собі такий камінь-джерело! Це була просто неймовірно вигідна для неї угода. Для людей навколо нас маленький дракон лише завів « Вуу, вуву», але вона знала, що це означало. З самого початку вона вже вирішила для себе, що зробить все можливе, щоб дістати цей камінь-джерело. І тепер він її.
Су Ло мірошком поглянула на насолоджуючого своєю перемогою Лю Ченгенга. Тепер він виглядав дуже задоволеним, вважаючи, що уклав неймовірно вигідну угоду і навчив її. Су Ло еле-ле стримувався, щоб не розгулюватись.
« Я хотів би залишитися і помилуватися моїми діями? Чудово." Вона дозволить йому побачити його на власні очі, чого він втратив. Нехай тепер хоч об стінку б'ється від жалю, але поїзд вже пішов. Перемога за нею.
Су Ло якраз збиралася піти і вирізати камінь-джерело, але несподівано старий Чен швидкими кроками попрямував до неї. Він витяг з її рук половину каменя-джерела і із серйозним виразом обличчя сказав:
- Пані, ви не проти, якщо цього разу цей старий виріже для вас цей камінь-джерет.
Су Ло трохи розгубилася, але відразу ж прийшла в себе і сказала:
- Дядюшка Чен, хіба може бути щось дивовижніше, ніж те, що Ви спеціально для мене виріжете цей камінь. Але мій маленький улюбленець обмочився на цей камінь-джерело, як я можу просити Вас вирізати його для мене після такого?
Старий Чен злегка посміхнувся, в той час, як він дивився на Су Ло. Він знизив голос, так, щоб його могла почути тільки вона, і чітко, підкреслюючи кожне слово, сказав:
- Для цього каменя-джерела велика честь, що на нього пописав маленький божественний золотий дракон.
Су Ло застигла на місці!
« Це старий Чен... Він, звідки він знає, що щеня насправді зовсім не цуценя, а нащадок раси драконів. Крім того, як йому було легко дізнатися, що це не простий дракон, а представник одного з найповажніших видів драконів — золотий бог - змій?
Це було неймовірно!
Побачивши суміш шоку і здивування на обличчі Су Ло, кут рота старого Чена підвівся в неглибоку дугу. Він видав "хм" і холодно сказав:
- Чого ти боїшся? Давай, не гальмуй. У старого Чена небагато часу, щоб витрачати його на базікання.