Розділ 225.
Наскільки зуби дрібного божественного бійки були гострими? Ну, якщо згадати про смак його стріли « від Нефритового Озера з любов’ю », то можна припустити, що він мав не лише гострі зуби, а й гострі. Якщо вони згризли загартований метал, то що вже казати про ніжну плоть Лю Ченга. І ще пощастило, що він не відтягнув своєї руки на бійку — так, побажав тільки трошки і кусав злегка.
Ось тільки Д. Очевидно, Ченґфенг не оцінив доброти боїшів і випив акі банши при погляді на свою закривавлену руку, яка була недостатньою для плоті. Його гнів відразу ж перемістився на Су Ло:
- Мрецька дівчисько! Ты труп! Навіть не думай вийти за поріг цього будинку живою!
І так вже він проникно кричав, що навіть Старик Чен почув, проникав і теж вийшов на вулицю, щоб урізнити парочку надмірно галасливих клієнтів:
-Ви, обидва, або заткніться, чи забирайтеся звідси до чортів собачим!
Проте, Старий Чен був не просто власником звичайного прихованого магазину — у цього хрища були зв'язки всюди і скрізь, потрапити в його чорний список означало закрити собі дорогу не тільки в її магазин, але й в принципі на цей ринок вам ходу більше не буде.
Тому, якби не набридав павич, як би він не крав і не ловив, то проти Старика Чена б не насмілювався ні за які коврижки. Він залишався тільки злим зиркнути на Су Ло, дивлячись обіцяти їй всі муки пекла.
Су Ло, мабуть, не була приємно вражена тим, що вона спокійно сиділа і легко усміхалася.
Але тут, маленький божественний дракон раптом зарізав на руках Су Ло. Вискочивши з її обіймів і м'яко приземлившись на землю, він стрімголов кинувся в те місце, куди Лю Ченґфенг відкинув половинки вихідних каменя.
І бійка застрибнув на верхівку однієї з половин, обняв її всіма чотирма лапами і видав свою лаючу « овуу, вуу »
Су Ло прийшла у захопленні!
Мало того, що її "щечки" були божественним драконом, так він виявився портативним детектором кристалів. Який же корисний у господарстві тваринок!
Однак поки Су Ло раділа своєю тваринкою, то по - справжньому співієнтувався Лю Ченґфенг. У кілька кроків він підскочив до каменю-джерела і вже простягнув лапи, щоб згнати дрібного бійку з насильницького місця. Очевидно, що у цього павича дуже добре опановується здатність дракончиків виринати з очей і показувати свої невинні зуби.
Су Ло нахмурилась. Мда, з хитростю і розсудливістю у її бійці поки що було не дуже - ну хто ж так очевидно показує, що в цьому обломку каменя-джерела щось таке, і цей «тип щеня» відчуває це?
Врешті - решт камінь, джерело якого купив Лю Ченгфенґом, був його власником. А коли він побачив реакцію « кишенька», хоча й не знав про здатність бійок чуяти кристали, то все ж таки наздогнав його. Так що тепер він намірявся більш ретельно вивчити саме ту половину, до якої приклеївся крихітний дракон.
Тепер, Люнґфенг зловісно розсміявся і гукнув своїх слуг:
- Відганіть цю шаву! А потім, помістіть цю половину каменя-джерела на стіл для розрізання. Треба ретельно дослідити його і правильно розділити, можливо саме там можна побачити кристал.
Су Ло з якою сумом видихнула. Здається, що на цей раз маленький бійець допоміг павичу. Та ще й за безкоштовно... А він вже викинув цей камінь, як щось непотрібне ... ех. Був би бійка корисніша...
Однак наступного разу все змінилося.
Маленький божественний дракон всім готельцем прийняв до каменю-джерело, він зовсім-сум не хотів з ним розходитися. Помітивши, що до нього почали підступати з усіх боків, він у паніці почав кружляти по поверхні каменю і потім...
Розділ 226.
Він відтопив свій маленький зад, підняв праву задні лапи і з шипінням із нього струменя вдарила жовта сеча.
Су Ло ледве стримувала себе, щоб не розгулюватися на весь двір. Боже, як же соромно, адже це вона господиня цього монстра.
Лю Ченгфенґ аж весь позіхнув від огидливості, здавалося, ще небагато, і його знудить.
Навіть кам'яне обличчя Старика Чена тремтіло. У його очах завербували іскорки сміху.
Цей малий бійець примусив мене втратити дар мови у дворі.
І добре, він так відчайдушно захищав би свою їжу чи територію, що це було б неправдоподібно відбиватися від тих, хто хоче забрати його місце для "пі-пе". І треба було ж цьому місці опинитися саме каменем-джерело!
Першим відміряв Лю Ченгфенг. Кинувши на Су Ло і спелеюючий погляд, він люто посміхнувся:
-Твоя швачка обгадила мою половину каменю-джерело. Ну, і що ми тепер будемо з цим робити?
Судячи з його тону, він у всьому і повністю судив саме Су Ло. Однак, це було цілком на руку їй. Головне, щоб ніхто не помітив той хитрий вогник, який блищив в її очах і годину зник.
Су Ло нахмурилась, символаючи занепокоєння і замішання. Мельком гляла на викинутого такий фортель дивака, а потім знову повернулася до Лю Ченгфенгу:
- Та годі, це ж лише сеча. Помийте камінь і ріжте собі на здоров'я.
Лю Ченгфенг вже вирішив покласти всю провину і відповідальність на Су Ло та зігнати з неї компенсацію за повною (надо ж було якось повернути витрачені сьогодні гроші), так що так просто він відступати не збирався.
На його обличчі застигла крижана усмішка:
-Просто протерти і розрізати, говориш?
-Ні, а чого ви хочете? Якщо ви самі не в змозі цього зробити, я можу попросити декого з вас і він спеціально для вас все витре, ні сліду сечі не залишиться. - Су Ло виглядала дуже розлютованою, своєю відповіддю вона пішла в глухий захист.
-Хм! Ззовні він може стати чистим, а ось як щодо удачі? Можливо, всередині цього каменя-джерела був зелений кристал вартістю в п'ять тисяч кілограмів золота. І ось, на нього помочився твій огидний щеня - раптом вдаче це не сподобалося, і вона відвернулась від цього каменя-джерела? І ось тепер вирішуй цю проблему ти, як хочеш! - Я рішуче мовчав Лю Чангфенґ і зарозуміло задал підборіддя.
-Скажіть, а Ви дурень або прикидаєтеся? Якщо всередині є кристал, то він там і залишився - сеча цуценя його не розчинила. А якщо всередині порожнеча буде пусто, і мій цуценя тут взагалі не при справах. Цей кристал (якщо він там є) був заснований кілька тисяч років тому. Не думаю, що звичайна собака могла як те на нього вплинути. І чого ви хочете від цієї дитини? Якщо ж ви хотіли пошантажувати мене, придумайте причину краще! - Су Ло продовжувала перебувати в гніві, який праведний, на доказ чого вона роздратовано топнула ногою.
Однак така реакція дівчини лише посилила рух « Лю Ченгенґ ». Він час від часу блював, дивлячись на маленьку бійку, яка до цих пір не відлилася від пошкодженого їм каменя джерела, періодично піддаючи « вільну вууа».
-Це щеня твоєї сім'ї?
Су Ло ствердно кивнула.
- Він написав на мій камінь? - продовжив тиск молодий.
Су Ло знову кивнула головою.
І ось, Лю Чангфенґ з доситью пиріжкою сказав:
-У такому випадку, ти збираєшся компенсувати мої збитки, чи як?
Су Ло нахмурилась, похитала головою і сказала:
- Ви самі викинули ту половину каменя — джерела, як сміття. Про яку компенсацію йдеться?
-Пф, а хіба я сказав, що мені більше не потрібні ці половини каменю-джерела? Я заплатив за ці камені, як я міг от так від них відмовитися? Думаєш, я настільки багатий, щоб кидати гроші на вітер? - і Лю Чангфенґ став грозливо на Су Ло, буравши її поглядом: Ти будеш платити чи ні? Якщо ні, то я відщиплю цю шавку як курка і потім пущу на пиріжки!
Су Ло, здавалося, була в шаленстві, але у неї не було іншого вибору. Зрештою вона стиснула зуби і сказала:
- Що Ви хочете, ясно, коротко і у справі!
-Одна тисяча золотих монет, - Лю Ченгфенг відчинив свій веер і з доситью мордою почав їм обмахуватися. - Одна тисяча золотих монет для погашення боргу за моє зіпсоване майно. Тут і зараз, готівкою.