Я нахилилася і злегка торкнулася білої лаванди. Вона була білою, але, повинна бути блідо-лилій.
- Можу я показати тобі нову квітку?
Астер потягнув за червону стрічку, прив'язану до моєї лівої руки, і попрямував до кута. У кутку скляної оранжереї була гарбузова грядка з виноградними лозами.
— У тебе є гарбузи?
— Це в лікувальних цілях.
На виноградних лозі, що простягалися над довгими прутами, жадібно стинали яскраво-жовсті гарбузи. Зриваючи квітку, Астер відвів мене до штучного ставка в скляній теплиці. Довкола невеличкого ставка росли луковикові рослини, з яких вирізнялися білі лілії.
— Придивись, з нього вийде така єдина квітка у світі.
Астер поклав жовтий гарбуз біля лілії з білими пелюстками. Погладивши лілею рукою, він почав шепотіти невідомою мовою.
Потім коріння і листя росли під розрізаній стебло гарбуза й почали обв’язувати лілії. Мені було цікаво, чи засохла та лілія швидко обернулася в стебла гарбуза, але між стеблями кабачка почали рости паростки.
Все сталося в одну мить. Здавалося, що тиква і лілія поглинуті один одним, а потім на міцному зеленому стебел розпустилася жовта лізя.
Стій, жовта лілія? Хіба не гарбузова квітка?
Стебел і листя були лілії, а квіти — жовті гарбузи. Товщина і форма пелюсток та зморшок.
— Неймовірно! Виквітна квітка перетворилася на лілій!
Це було більш дивовижно, ніж зміна кольору лаванди. Оскільки я була така вражена, Астер буквально розцвів.
— В майбутньому гарбузи виростуть з цибулин.
Я опустила голову і відчула запах гарбузової лілії (?). Не було ніякого запаху лілії.
— Якщо з цибулин виростає тиква, то чи можна садити насіння?
Запитала я Астера, дивлячись на лілій.
— Ні, ці рослини не можуть відтворюватися.
Астер присів поруч зі мною і почав копати землю навколо лілії. Зрештою замість кореня в ґрунті з’явилася тиква.
— Якщо ви посадите насіння, воно знову стане звичайним гарбузом.
Це було дивовижно.
- Це теж сила духів?
Астер кинув.
- Духи роблять все, що я хочу.
Коли Астер погладив лілії з бурштиновими пелюстками, здавалося, що з кінчиків його білих пальців виходило крихітне світло.
- Він не може відтворюватися, але рослини, які змінилися таким чином, житимуть у цій формі доти, доки їх життя не закінчиться.
Дивно, що рослина — це не гарбуз чи лілій.
— Хіба сила духу може змінювати кольори?
- Ні, це проста магія.
Астер мив руки у ставку, дивлячись на побілілу лаванду...
Я встала і озирнулася на скляну помаранчеву. Зараз це поле трав Степана, але спочатку це був великий внутрішній сад, тому тут було багато декоративних кольорів.
— Тоді ти можеш змінити колір троянди?
Довкола білих гойдалки піками утворилися червоні троянди.
- Я можу це зробити.
Я пішов за Астером до клумби, повної троянди. Деякі квіти вже повністю розпустилися, а деякі перетворились на піки.
Коли Астер простягнув руку і сказав щось невідоме, піки розцвіли. Розлогі троянди поступово почали здаватися блакитними з центру. Це було дивовижно.
У той же час з’явився забутий спогад.
- Два чайникмени і одну кисло-сладну свинину.
У день, коли мій молодший брат закінчив початкову школу, ми пішли до китайського ресторану і замовили його. Мій молодший брат, який їв чатіжний в розпал дня, вийшов з кімнати, сказавши, що на деякий час піде у туалет. Незабаром він повернувся, але не з порожніми руками.
- Сестро, вітаю з роботою!
У руці мого молодшого брата була акуратно загорнута троянда. Він зайшов у кольоровий магазин.
- Не потрібно було.
- Але ти ніколи не отримувала квіткового подарунка.
Я була глибоко зворушена. Оскільки у нас не було грошей, він не міг витрачати свої кишенькові гроші, крім того, що йому потрібно в школі...
- Дякую за квітку. Його колір унікальний.
Біла троянда, у якої по краях пелюстки ставали темно-синими.
— Це голуба троянда. Це зробив дядько з квіткового магазину.
— А, це блакитна троянда.
Я оглядалася на троянду з максимальним захопленням. Скільки я не дивилася, це була троянда з синім пігментом.
- Я думаю, що це чорнило.
Очі мого брата розширилися від моїх думок вголос.
- Що? Чорнила?
— У трояндах немає блакитного пігменту. Тому він повинен робити це штучно.
Очі мого брата були повні розчарувань.
— То це підробка?
Ти повинен бути багато прочекав, щоб подарувати мені подарунок ...
- Ні, це не так. Кажуть, що їм вдалося виростити блакитні троянди за кордоном.
— Правда? Було правильно, що я купив її?
Я кивнула і відчула запах троянди. Він змішався із запахом китайської їжі, але не втрачав специфічного аромату троянд.
Синю троянду, яку купив мій молодший брат, прикріпили до стіни і залишили сушитися. Я подумала про це пізніше і шукала в інтернеті, але голуба троянда, яку виросли у чужій країні, була не такий блакитний, який мій молодший брат купив мені. Швидше, він був ближче до світло-фіолетового.
Що сталося з трояндою, яку він мені подарував. Мабуть, після моєї смерті її вже викинули.
— Давай, возьми. Кайла.
Астер, який зрізав повністю розвустяну троянду темно-синого кольору, подарував мені одну. Блакитна троянда була набагато синішою, ніж підробка, яку дав мені мій брат.
- Справді... це блакитний.
Блакитна троянда, яку людська наука і технологія не змогли досягти ідеального блакитного кольору. У цьому світі це було впроваджено за допомогою магії. Я відчув запах. Аромат на кінчику носа був таким же, як і аромат троянди, який я знаю.
Коли я побачила таку синю-блалу троянду, я знову була вбита горем. Чому я не цінувала тих квітів? Чому я не цінувала цього? Все було марно. Роза вже висохла. Час, коли я була з моїм теперішнім братом і братом у попередньому житті...
- Тобі подобається блакитна троянда?
Голос Астера вивів мене з роздумів.
— Так, мені вона подобається.
Я, як можна яскравіше посміхнулася і кивнулась.
- Я пофарбую всі троянди Герцогства Литхи в блакитний колір заради тебе.
- У цьому немає необхідності.
Кончики пальців Астери, які я тримала, спалахнули в усіх напрямках. Навіть троянди, яких не торкався Астер, стали голубими і світло вислизнув через двері скляної оранжереї.
- Тепер усі троянди ззовні стануть блакитними.
Астер стояв з таким обличчям, ніби говорив: "Похвали мене".
— Так, коли прийде весна і зацвітуть троянди, буде дуже красиво.
Я поглянула назовні.
Весна.
Зараз наближається зима. Чи зможу я вибратися звідси до настання весни? Навіть зараз моя сім'я повинна хвилюватися, але весна ще надто далеко.
Я глянула на рожеві квіти Місяцядмеля і блакитні троянди, які тримали обома руками. Два квіти, які Астер змусив мене взяти, були дуже важкими. Це було досить неприємно.
— Иди сюда, Кайла!
— Эм. Зараз!
Астер потягнув червону стрічку, прив'язану до моєї лівої руки, і привів мене до білих гойдалках. Те, як Астер постійно потягнув мене за собою, було схоже на ставлення до домашніх собак. На щастя, це не поводок.
Астер, який сидів у пухнастому білому кріслі-качелі, потягнув мене за руку, і я сіла поруч.
— Давай зробимо перерву. Я втомився після довгої прогулянки.
Потім, недбало, він поклав голову на коліна.
- Що ти робиш?
— Це ж зручно.
Мене змутив Астер, який ставився до мене як до подушки. Але це був перший раз, коли я згадала про його сварки з Рітаусом сьогодні і вирішила залишити все, як є. Це було не так вже й незручно.
У теплиці було тепло, а квіти були прекрасними. Оглянувши скляну помаранчерею, я зрозуміла, що тут немає печі.
- Чому тут так тепло?
Дивовижно, що обігрівувача ніде не було.
- Це магія. Архітекктор, який побудував скляну оранжеву, був чарівником. У мене є магія контролю температури.
— Тоді влітку буде жарко.
— Влітку прохолодно. Якщо буде надто жарко, трави засохнуть і загинуть.
Скло теплиці було чистим, без плям. На поверхні скла я віддзеркалювався, як у дзеркалі. Довге чорне волосся і блакитні очі. Моє обличчя тут цілком схоже на моїх теперішніх батьків, сім'я Веста.
Мама, папа...
Кожен член сім’ї мав одну за одною.
Франце...
Франц, який не міг покинути оригіналу, змінив свою долю. Останній раз, коли я бачила його, він був дуже щасливий з Маріанн. Франц живе своїм життям без нічого спільного з оригіналом, вірно? Моя сім'я була здивована, коли я раптом зникла? А скоро весілля Франца... У цей момент я почув голос Астера.
- Ти думаєш про свою сім'ю?
Астер дивився на мене великими пурпурними очима.
- Через весілля мого брата...
— Франц Веста?
— Да.
Погляд Астера, який дивиться на мене, перемістився в інше місце. Астер повернув голову до мене обличчям, повернувся на бік і прийняв вільне положення. З боку Астера здавалося неймовірним. Я трохи хвилювалася, бо моє перебування тут може тривати досить довго.
— Поруч з Кайлою завжди багато людей.
— Людей?
Раптом я поглянула на Астера. Рожеве волосся, яке здавалося гладким, попадали мені на коліна. Я хотіла доторкнутися до них.
— Сім'я та друзі...
Чи я маю друзів? Я замислилась над цим. У стандартній кількості...
— Ритаус теж змінився після того, як вступив до академії Кратьє.
Коли Астер моргал, були чітко помітні його довгі вії. А його профіль освіжувача краси.
- Академія Кратье? Ти теж хотів туди піти?
Я ніколи не думала про це раніше. Але коли я подумала про Астера, який таємно увійшов у академію в формі Рітауса, то відчула це. Можливо, Астер також хотів бути серед багатьох студентів. Звичайно, це лише моє припущення.
Астер, який весь цей час мовчав, говорив тихим голосом.
- ...Я один.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata