- Заходьте.
Вона постукала у двері і почула крижаний голос. Моллі ненавмисне напружувалася. Її батько владна людина, і хоч би як вона старалася ставитися до нього тепло, все одно побажала. Він був більше графом, ніж батьком для неї.
Коли вона увійшла, то побачила, як обличчя графу перекосилося.
"Настільки не радий бачити свою доньку?" - Думала вона, упереджений дану картину.
Одного разу вона спробувала привернути до себе увагу, все розглядаючи головою і посміхаючись чомусь своєму, але побачила, як батько став ще більше нервуватися, варто було йому подивитися на неї, і Моллі перестала так робити. Він тільки до її брата нормально ставився.
- Для тієї, хто завтра виходить заміж ти виглядаєш не дуже добре. Тц...
Від безжалісного "цику" їй стало не по собі, але Моллі мовчала. Що ж вона зробить, якщо у неї такий вигляд?
На щастя, герцог - пунктуальна людина, тому що проблеми з розкладом не виникне, - Сказав він задумливо.
- Ви знали, що я хворий? - Моллі запитала, чи не стискаючи кулаки.
Їй захотілося щось розбити, бажано про його голову. І вона злякалася, бо раніше не мала таких думок; взагалі завжди була спокійна. Невже та ніч так сильно вплинула на неї? Відчула себе дорослою?
- Давай поговоримо ось про що: до закінчення банку як лісової пожежі поширилися чутки про те, що тебе забрав якийсь чоловік. Чи знала ти, як я хвилювався, коли почув це? Я вже думав, герцог весілля скасує, як тільки до нього чутки дійдуть! Він хоче, щоб весілля пройшло без сука і задирки!
"Вони один одного коштують", - Я подумала Моллі, намагаючись стримати емоції.
За весь час, який вона хворіла, герцог не зробив ні кроку до будинку графа. Тому вона мала невиразне уявлення про свого нареченого і його характер. Але те, що вона чула від батька, їй страшенно не подобалося. Гаразд, хоча її невинність йому не дісталася, для чоловіка його статусу схоже, що клацання по носі. Вона спустить його з неба на землю, тільки в неї не було проблем.
Герцог, ймовірно, був тим чоловіком, який цінував свій розклад більше, ніж наречену. Абсолютна копія графа Клеменса. Моллі на секунду уявила собі подальше життя.
"М-м, з однієї клітини в іншу", - Сумно подумала вона.
Дівчині захотілося втекти, але вона дуже слабка, навіть якщо й вдасться вибратися з дому, то куди вона далі піде? Йти нікуди, грошей немає. І нікому не потрібна.
У дитинстві всі думали, що вона житиме довго і мало не чекає цього моменту, але жила й жила. Тоді якийсь лікар розумник додумався запропонувати вколоти їй снодійне, заснула і не прокинулася, але більше не хворіть та не мучиться.
Що було дивовижно - всі родичі були за, але рішення приймав батько, і він відмовився. Це був єдиний раз, коли вона щиро була йому вдячна. Якби не він, вона може тут вже не стояла. Однак Моллі не знала, які його цілі.
"Будь ідеальною дитиною: лікуйся і не заважай. Інакше знаєш, що буде", - Вона відчула себе незручно, згадавши ці слова, які граф раніше часто говорив їй.
- Ходімо. Він скоро приїде.
Вони оселилися у вітальні. Моллі взяла горнятко чаю і піднесла до рота. Він виявився дуже гарячим, вона обпалила язик і стала дути, намагаючись остудити.
На етикетці немає жодних правил, але батько якраз відволікається на слуг, які стали заносити легкі страви та піроженки і поставити їх на стіл. Таке завжди готують, якщо очікують гість, нічого нового. Моллі думала, що її нареченого на бенкеті зустрінуть як члена родини.
Раптом у двері вітальні постукали, і відразу ж увійшли. Моли застигла з великими очима, боячись поворухнутися.
- Граф, герцог Лінеріо прибув, - пролунав глухий голос слуги через її спини.
Дівчина видихнула, бо ще є ціла хвилина, щоб зібратися.
- Веди його сюди, - Сказав граф, поправляючи одяг і кинувши погляд на дзеркало.
- Так, сер.
Її руки тремтіли, коли вона почула кроки, що віддалялися. Коли він побачив, що в руках Моллі трясущої чашки, то зацікавив граф.
- Не роби помилок, нічого не роби. Якщо випустите герцога, то заміж взагалі не вийдеш, сама знаєш, як важко знайти того, хто хоче одружитися з вами.
- Так, Отче. - Прошепотіла Моллі, намагаючись заспокоїтися. Ось і настала година, яку вона чекала, і в той самий час боялася.
- А оскільки ти не можеш мати дітей, то завдання ускладнилося в кілька разів, - добив її граф.
Моллі опустила голову, щоб не розплакатися. Вона надто слабка, тому заводити дітей було дуже небезпечно. Дівчина взагалі не розуміла, навіщо потрібен герцогу? Може, у нього вже є син, просто вона про не чула?
Більш хороше настрій Моллі почало зникати. Вона все ще була дитиною, яка нічого не могла зробити правильно і нічим не міг допомогти своїй сім’ї. Почуття нікчемності заважало людині затягувати у бездонну прірву. Через це вона пропустила прихід гостя.
- Можна? - Розповідав глибокий голос, від якого мурашки пробігли по шкірі через двері. Слуга йому щось відповів і пролунав стук.
- Я герцог Лінеріо.
- Заходьте. - відповів батько владно.
Роздратований вираз обличчя графа швидко змінився дружнім, коли він схопився зі свого місця, щоб особисто привітати герцога. Моллі так і не могла сидіти.
Нарешті прийшов час зустрітися з відомим за чутками вбивця і її майбутнім чоловіком. Дівчина закричала, коли поспішно допила чай, щоб змочити перехресне горло.
- Тс... - Ні, але чай був дуже гарячим.
- Я і не знав, що ти будеш таким гостинним. Це честь, - Відказав герцог Лінеріо.
- Що ти маєш на увазі? Ми будемо набагато ближче, коли моя донька стане твоєю дружиною. Адже ми скоро породимося, і ти будеш моїм зятем, - Необізнані могли подумати, що граф проявляється щастя, відпускаючи улюблену донечку в доросле життя.
Моллі зітхала і, зійшовши, підняла погляд на того, хто їй тепер доведеться жити і тупо відкрила рот. Вона збожеволіла, чи перед нею стоїть той, з ким вона провела ніч?
- Що?
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache