Він схилився до її грудей і прикусив рожеву вершинку. Блискавка вигнула від сильного задоволення, а її внутрішні стінки стисувалися навколо чоловіка. Його стовбур продовжував вторгатися глибоко в неї, не знаючи пощади.
- Ах... ах... м-м-ми!. - Дівчина не могла зупинити стони настільки їй було добре. – Ще... Трохи... Ах!
Вона досягла кульмінаційного рівня, а його сильніші почуття з’явилися навколо нього. Чоловік швидко подав бажання негайно вийти з неї - боячись, що не втримається.
Перевівши подих, він зробив кілька поштовхів, вийшов і кончив на її молочно-білий живіт.
- М-м ...
Біла рідина була дуже гарячою і лоскотно стекла вниз. Дівчина важко дихала від їхніх грубих « вправ ». Вона була слабкою і тендітною, а після інтенсивних занять секс дійшов до межі.
- Молли? - З хвилюванням запитав коханця, побачивши, що дівчині погано.
Вона не почула, як чоловік покликав її на ім’я і поступово занурився в темряву.
***
Моллі прокинулася під ранок, повністю вкутане в ковдру. Камін давно погас, і в кімнаті було досить прохолодно. Вилізти з ліжка жахливо не хотілося, але треба було. І дійшовши до краю, дівчина спробувала встати, щоб піти і привести себе у порядок, але коліна підігнались, і вона впала.
- Ай!
Падати пом’якшив килим, і Моллі знайшла на ньому землю. Прокинулася дівчина у своїй кімнаті в будинку графа, а привіз її сюди мабуть той чоловік.
"Цікаво, що він сказав батькові?" - Проминуло у неї в голові.
Моллі було неприємно і водночас соромно, що він з нею так носився: одягнув, додому відвіз ... Але потім зітхнула, бо вже нічого не поробиш.
Минулої ночі навантаження було дуже великим, і організм не міг справитися з цим. Її тіло дуже боліло і нялось, вона навіть руку піднімала еле-єле. Навряд чи навіть вранці вона могла б сама доїхати додому. Дівчата почали соромитися своєї нікчемності. Ну чому вона така хіла?
Коли дівчина перебирала спогади вчорашнього дня, то заволоділа.
Вчора вона зникла прямо посеред банку і навіть не вивела графа. Можна казати, що він вже лютий. А про що він подумав, коли якийсь чоловік привіз її додому вночі, навіть уявити страшно! Жах, який сором. Вона не думала, що все це закінчиться.
- Апчхи!
Моллі потерла ніс і, поклавши руку на лоб, зрозуміла, що він був гарячий. Ну ось, вона знову захворіла: чи від стрибка, то ще з-за чого, а може, тому що чоловік доторкнувся до її тіла і проник у недра її чергів? (П/п: Я сама не розумію, як це вплинуло?) Незважаючи на те, що він не був грубим, все одно здавалося, ніби він завоює її, випиваючи до краплі.
Дівчина нахмурилась, перед очима раптово пронісся поганий спогад. Минулого разу, коли вона валялася з високою температурою, граф прийшов до неї і став чіплятися. Моли його не дуже уважно, тому що вона навіть не пам’ятала того, що він їй говорив.
Тому вона боялася, що цього разу буде також або ще гірше. Але граф добре знав, яка його дочка слабка, тому не запідозрив у її знову хворій, інакше в неї були б проблеми.
На щастя, він не питав її про місце проживання і не запитав, що за чоловік її привіз. Навіть словом не обмовився, і дівчина загублялася в здогадах: як так?
Однак вона не була настільки розгублена, щоб розповідати про все, що було. А чи зможе вона добре збрехати, Моллі не знала.
Коли дівчина прокинулася, того чоловіка вже не було. І нічого дивного в тому, що він зник без єдиного слова не було, адже вона перша стала його звабити. Попри все це Моллі почувалась дуже засмученою.
- Це все було помилкою, - Обміркувала дівчина, обнявши коліна руками, одночасно з цим похитаючись від боку в сторону.
Знання, які вона навчилася з книг виявилися марною нісенітницею. Там не попереджали про те, що займатися сексом було одночасно боляче і соромно, а після ще й неприємно.
- Це все неправда!
"Забудь про це" - Вона замолилася сама собі.
Моллі було боляче через те, що всі її мрії та очікування розбилися в часі реальності.
Тепер вона навіть не могла розслабитись, бо все ще страждала від наслідків їхнього « кохання ».
Минув тиждень, але дівчина все ще була прикута до ліжка. Смертоносне лихо відступало, і я знову набирала оберти. Моллі багато спала, але коли заснути не вдавалось, вона пригадувала моменти з тим чоловіком, і її обличчя починало відчувати збентеження.
Іноді дівчина відчувала поколювання в тому місці, куди він належав. І на неї накочували почуття і бажання. Вона намагалася розібратися в них, але поки що нічого не робила.
І ось, нарешті, три дні тому вона прийшла в себе, а вчора на Моллі накатив апетит, і вона змогла добре поїсти, вперше за ці дні. І тільки цього ранку вона видужала настільки, що змогла керувати своїм тілом і рівно ходити.
***
- А? - Виснажила дівчину зі своїх думок.
- Молли... - Поттєвий подих, - Неправильна відповідь.
Дівчина закотила очі, почувши презирство в голосі графа. Як же можна не зітхнути, коли батько без вагань погодився на одруження, як тільки довідався, що дочка вже видужала, щоб переїхати.
Граф Клеменс хотів якнайшвидше відправити Моллі. Тоді він зможе зменшити витрати на ліки та різні процедури і заощадити певну суму грошей. Він також радів, що незабаром позбудеться ніші, перекинувши « проблему» на герцога.
Головне - це швидко провести весільну церемонію, не дуже турбуючись про фізичний стан дочки. А то, не гавно годину, знов ляже, так що поки на ногах і може йти під вінець, нехай іде.
Він молився до всіх богів, щоб тільки вона видужала. І ось вранці служка дала Моллі встати з ліжка. Граф видихнув з полегшенням. Інакше вона не змогла б бути на весіллі, яке відбудеться завтра.
Хоч дівчина могла рухатися, але все ще була жахливо блідою, а кінцівки не рухалися так, як вона хотіла. Кожного разу, коли вона намагалася поворухнути рукою, їй здавалося, що до неї прив'язаний 100-кілограмовий мішок з піском. А при кожному кроці, який вона робила, відчувала, ніби маленькі шипи встромлюються у її тіло.
Незважаючи на те, що вона все ще була хвора, граф Клеманс був безсердечний. Його не турбувало, чи вона хвора, його головною турботою було весілля. Він був поглинутий її плануванням, і йому хотілося, щоб все пройшло без сука та задорозки.
І в день весілля, як тільки граф Клеменс дізнався, що Моллі прокинулася, поспішив до неї і підштовхнув до туалетного столика.
Слуги нанесли їй на щоки густу пуддру. Граф оглянув результат і наказав зробити все, щоб вона не виглядала так, ніби незабаром у світ інший відійде.
Побоюючись свого пана, слуги пурхали навколо неї півгодини і зрештою закінчили наносити макіяж. Обличчя Моллі покрив густий шар косметики. На губах яскраво-червона помада, щоб вона виглядала "здоровіша"; вії пофарбовані, брови підкреслено - готово. Якби все це "великолепія" було б трохи меншою, то виглядало би красиво, а так...
"Я виглядаю трохи дивно..." - подумала Моллі, розглядаючи своє відображення у дзеркалі.
Після закінчення з макіяжем дівчина ледве потрапила до вітальні. По дорозі вона кілька разів мало не впала, а покоївка, яка слідувала за нею, робила вигляд, ніби не помітила, і взагалі ніяк не допомагала.
"Одна щаслива: я скоро втечу з цього пекла"
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache